04 Марта 2013, реферат
Філософія епохи Відродження — період розвитку європейської філософської думки з кінця XIV до початку XVII ст., що віддзеркалює соціальний та ідейний рух Відродження (Ренесансу). У цей період на тлі послаблення домінування релігійного світогляду відбувається відродження віри у творчу наснагу людини, відновлення уваги до оригінальної античної філософії поза її релігійним трактуванням, античних ідеалів краси та виховання, звернення до містичних (герметичних) дохристиянських культів, активне дослідження природи і людини як природної істоти.
09 Июня 2013, реферат
Філософія епохи Відродження — напрям європейської філософської думки XV—XVI століть. Віддзеркалює соціальний та ідейний рух Відродження (Ренесансу), започаткований в Італії в XIV ст., що в XVII ст. стає загальноєвропейським явищем. Головна відмінність філософії Відродження — антропоцентризм та гуманізм.
Термін «відродження» свідчить про бажання людини повернути щось втрачене, віднайти в минулому відповіді на суттєві світоглядні питання.
Передумовами філософії Ренесансу була криза феодалізму, криза офіційної ідеології Середньовіччя — католицької релігії, а водночас і схоластичної філософії, які зумовили певні соціально-культурні трансформації, пов'язані з капіталізацією суспільства.
Головними рисами, які відрізняли філософію Відродження, були антропоцентризм і гуманізм.
14 Декабря 2012, реферат
Філософія Відродження - напрям в європейській філософії XV - XVI віків. Характеризується неприйняттям офіційної католицької релігійності і інтересом до людської особистості. Усередині течії гуманістів цей інтерес виразився в ідеях класичного гуманізму і сприяв затвердженню практичного критерію істини (досвід+користь), який ліг в основу методології сучасних природних наук. Людина епохи Відродження прагне максимально розширити поле своїх дерзань. Леонар до да Вінчі - живописець і винахідник, Мікеланжело - живописець і поет, обоє до того ж талановиті філософи.
16 Декабря 2012, реферат
Філософія Нового часу історичними передумовами свого формування має утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукову революцію XVI—XVII ст., становлення експериментального природознаства. Вона утверджувала свої засадні принципи в боротьбі з феодальною ідеологію, середньовічною схоластикою, релігією та церквою, продовжуючи духовні надбання епохи Відродження. Найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу була орієнтація на природознавство, тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя.
12 Февраля 2013, статья
Франческо Петрарка: Рішуче постає проти схоластичної, та формалізованої освіченості. Він називає себе невігласом у справах титулованих докторів і виставляє на перший план та званий комплекс учень і роздумів про людину. І хоча є Бог є важливим, головне для людини - уславити себе земними вчинками. Звідси і протест проти дотримання якоїсь однієї лінії життя, або традиції, а також захоплення античністю, яка, на думку Петрарки, надавала людині можливість бути щирою у різних своїх виявленнях.
14 Сентября 2013, доклад
Софісти навчали (за плату) красномовству (риториці) і вмінню вести суперечки (евристиці). Софісти якраз і навчали захищати будь-яку думку, не цікавлячись, у чому ж полягає істина. Тому слово софіст з самого початку набуло зневажливого, осудливого відтінку. Софісти вміли довести тезу, а потім не менш успішно - антитезу. Але саме це і відіграло важливу роль в остаточному зруйнуванні догматизму традицій у світогляді стародавніх греків. Догматизм тримався на авторитеті. Софісти ж вимагали доказів, що пробуджувало від догматичної дрімоти.
03 Февраля 2013, доклад
Сімнадцяте - вісімнадцятого століття - це епоха видатних досягнень філософії, науки і культури в Західної Європі. Новий час відкриває нову епоху в історичному: розвитку європейської економіки і права. Виникає нагальна необхідність у масштабних територіально державах, які мають можливість забезпечити функціонування не тільки внутрішніх, але й міжнародних зв'язків (економічні, політичні, культурні і т. п.).
Ідейний та інтелектуальний настрій розглянутої епохи, як відомо, концентрувався навколо ідеї універсального.
11 Ноября 2011, курсовая работа
В XX столітті діапазон філософсько-правових досліджень все більш розширюється. Спадкоємність з попередніми філософсько-правовими вченнями (неокантіанство, неогегельянство) помітно доповнюється новими ідеями і підходами, розробкою низки нових концепцій (онтологічного, екзистенціального, антропологічного).
20 Марта 2012, курсовая работа
Власне, свій початок Просвітництво бере ще з XVII ст., біля його джерел стояли Френсіс Бекон і Рене Декарт. Представники Просвітництва - Вольтер, Руссо, Даламбер, Ламетрі, Дідро, Гельвецій, Гольбах багато зробили для створення «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел». Основний зміст суспільного руху - критика: критика феодальних поглядів, критика релігійного марновірства, критика схоластики як форми філософствування, критика авторитетів та ін. Філософська форма філософа-просвітителя до дійсності - її заперечення з позиції розуму. Не випадково XVIII ст. називали віком розуму і заперечувальних доктрин.
06 Октября 2011, реферат
І якщо Київ традиційно був центром філософського життя України, де на місці закритої російським царатом Києво-Могилянської академії згодом запрацювали Київська духовна академія (1819) і Київський університет (1834), то для філософських гуртків Полтави, Ніжина, Харкова, де 1805 р. було відкрито університет, активне поширення ідей філософії західного Просвітництва було справою новою. Якщо Львів продовжував бути знаним центром філософського життя і в середині XIX ст., то в південному регіоні (Миколаїв, Одеса), як і в закарпатському, діяльність у царині просвітницької філософії тільки починалася..
01 Апреля 2012, реферат
Боецій Аніцій (біля 480-525) не прожив і 50 років. Нащадки називали його "останнім римлянином", тим самим підкреслюючи його нерозривний зв'язок з епохою,яка до моменту його народження вже пішла.
Але ж Боеція називали і "батьком середньовіччя ", тим самим зараховуючи його до творців світу, якій тільки-но зароджувався, отже, і сам цей світ теж був "його часом ". Боецій не тільки "останній ", але і "перший" простягнувший руку європейському майбутньому. Час Боеція не обмежується роками його життя, це ціла епоха, що охоплює останні століття античності і перше сторіччя середньовіччя. Це - час загибелі рабовласницького та зародження феодального суспільства. Це - час жорстокої ідейної та релігійної боротьби, спроб збереження древньої культурної спадщини та створення фундаменту майбутньої середньовічної ідеології, консолідації християнської доктрини, зміцнення організаційних основ церкви.[3]
01 Ноября 2012, реферат
Актуальнiсть теми. ХХ ст. характеризується тенденцiєю до формування
нової парадигми свiтосприйняття. Вiдбувається перегляд усталених
пiдходiв i оцiнок, утверджується дiалогiчне, плюралiстичне розумiння
iсторико-фiлософського процесу. В iсторико-фiлософськiй науцi
зменшується кількість “бiлих плям”, оскiльки стало зрозумiлим, що
замовчування певних постатей або явищ, так само як i применшення їх
ролi, веде до збiднення фiлософської думки, до звуження масштабiв
мислення.
20 Февраля 2012, реферат
В Упанішадах вперше здійснено спробу, не заперечуючи історично більш ранні міфологічні уявлення, пояснити світ на поняттєвому рівні. Високий рівень раціоналізації та антропоморфна спрямованість реалізувалися у вченні про знання, яке здобувається шляхом медитації і носить містичний характер. Якщо залишити осторонь містику, то можна констатувати застосування методу інтроспекції (самоспостереження).
22 Ноября 2012, реферат
Серед народів, які стояли біля витоків людської цивілізації, чільне місце посідає і китайський народ. Становлення філософської думки у Стародавньому Китаї спостерігається вже у VII ст. до н.е. Про це свідчить зміст старокитайських трактатів: "Іцзін" ("Книга перемін"), "Шіцзін" (Книга пісень"), "Шуцзін" ("Книга історії") та ін.
У цих книгах проглядаються такі філософські проблеми: про єдність і різноманітність речей; про дію протилежних сил в єдиній субстанції;
про природну закономірність; про природність людської душі і свідо-мості.
11 Декабря 2011, реферат
Значне місце в розвитку німецької класичної філософії Слід Йоганну
Готлібу Фіхте (762—84). У філософії И. Канта він намагався усунути ідею
предметів самих по собі і діалектично вивести весь зміст знання, тобто
теорію і практику, з діяльності нашого Я. Фіхте вказав на протиріччя
поняття “предмета самого по собі”, тобто “речі в собі”, — непізнаваної, що
не впливає на світ явищ і в той же час укладає в собі причину явищ.
28 Октября 2013, контрольная работа
Шеллінг Фрідріх Вільгельм Йозеф (1775-1854) – один з найвизначніших представників німецької класичної філософії. У 1790 у 15-літньому віці стає студентом богослов’я Тюбингенского університету (разом з Гегелем і Гельдерліном). У 1798, у 23 роки – професор у Йене. Тут Шеллінг зближається з гуртком романтиків (брати А. і Ф.Шлегели, Новаліс, Шлейермахер і ін.)
31 Января 2013, реферат
Світогляд – це система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини, на відношення людини до навколишньої його дійсності і самому собі, а також сформовані на основі цих поглядів переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. І дійсно, людина не існує інакше, як у визначеному відношенні до інших людей, родині, колективові, нації, у визначеному відношенні природі, до світу взагалі. Це відношення упирається в саме істотне питання: «Що таке світ?».
21 Сентября 2011, реферат
1. Основні методологічні підходи Т.Гоббса
2. Соціальна філософія Т.Гоббса
3. Вчення про мову у філософських поглядах Т.Гоббса
4. Місце людини у філософії Т.Гоббса
22 Ноября 2011, реферат
Родоначальником німецької класичної філософії вважається Іммануїл Кант. В його творчості умовно виділяють два періоди: докритичний (до 70-х років XVIII ст.) та критичний. Для першого властиве захоплення природничими науками, натурфілософською проблематикою. А другий період, протягом якого власне і розвивається кантівська філософська система, присвячений вивченню походження пізнавальної діяльності, її закономірностей та меж.
19 Апреля 2011, реферат
На земном шаре сложным и противоречивым образом происходит глобализация, живо протекают многообразные миграционные процессы, во внутригосударственном и международном масштабах ведется работа по соблюдению прав человека, обсуждается, а в некоторых странах уже решен, вопрос о правомерности эвтаназии и т. д.
12 Марта 2012, реферат
Ведущую роль в формировании личности играют социальные обстоятельства, к числу которых относятся следующие:
Макросреда – общественный строй, государственное устройство, уровень развития общества, социально-политическая, этническая, религиозная обстановка в обществе и др.
Микросреда – это среда непосредственного контактного взаимодействия человека: семья, друзья, школьный класс, трудовой коллектив.
Воспитание – специально организованный процесс формирования и развития человека, прежде всего, его духовной сферы.
Деятельность – это динамическая связь субъекта с окружающим миром, выступающая в виде необходимого и достаточного условия в реализации жизненных отношений субъекта.
Общение – социальное взаимодействие во всем многообразии его разновидностей.
12 Декабря 2011, биография
Фейербах (Feuerbach) Людвиг Андреас (28.7.1804, Ландсхут, Бавария, – 13.9. 1872, Рехенберг, близ Нюрнберга), немецкий философ-материалист и атеист. Родился в семье криминалиста А. Фейербаха. Окончив местную гимназию, поступил в 1823 на теологический факультет Гейдельбергского университета. Неудовлетворённый догматической ортодоксией, переехал из Гейдельберга в Берлин, где слушал лекции Гегеля, под воздействием которых и формировались воззрения Ф.
24 Декабря 2010, реферат
В середине XIX века с острой критикой идеализма выступил немецкий философ Людвиг Фейербах. С точки зрения Фейербаха, идеализм есть не что иное, как рационализированная религия, а философия и религия по самому их существу, считал Фейербах, противоположны друг другу. В основе религии лежит вера в догматы, тогда как в основе философии - знание, стремление раскрыть действительную природу вещей. Поэтому первейшую задачу философии Фейербах видел в критике религии, в разоблачении тех иллюзий, которые составляют сущность религиозного сознания. Религия и близкая к ней по духу идеалистическая философия возникают, по мнению Фейербаха, из отчуждения человеческой сущности, посредством приписывания богу тех атрибутов, которые в действительности принадлежат самому человеку.
05 Ноября 2012, доклад
Основной чертой материализма Фейербаха был антропологизм – понимание человека как высшего продукта природы, рассмотрение его в неразрывном единстве с ней. По Фейербаху, именно природа должна была стать основой новой философии, раскрывающей земную сущность человека. Природа наделила его разумом и чувствами, зависящими от биологической составляющей; но все же несводимыми чисто к физиологии. Фейербах говорит о сущности человека, подразумевая мышление. Человек отчуждает свою сущность.
22 Февраля 2013, реферат
Для появления нового типа культуры необходимы существенные изменения в системе ценностей, которые имели место именно в конце XIX – начале XX вв. Человек рубежа веков подвергся мощному воздействию быстро меняющейся среды. Изменилось мироощущение человека и привычная картина мира, что повлекло за собой инфляцию традиционной системы ценностей. Люди переосмысливали понятия личности, общества, государства, степень обособленности и взаимообусловленности этих категорий.
21 Ноября 2012, контрольная работа
Дано ли нам Знание через Опыт или некоторая часть Знания от божественного Предвидения, сущность которого проявляется в интуиции?
В самой постановке вопроса заложена лазейка идеалистического взгляда на вещи, объявляющая некоторые знания и опыт случайностью, феноменом, а соответственно, помощью Проведения.
13 Мая 2012, доклад
Феноменология – (греч. букв. – учение о феноменах) – 1) философская дисциплина, 2) идеалистическое философское направление, в основе которого проблема сознания.
Специфика феноменологии как философского учения состоит в отказе от любых идеализаций в качестве исходного пункта и приятии единственной предпосылки - возможности описания спонтанно-смысловой жизни сознания.
26 Апреля 2012, доклад
Аналогічно І.Гізелю уявляв собі процес здобуття істини Теофан Прокопович (1681-1736).
Визнаючи важливу роль чуттєвого досвіду в пізнанні істини, він не меншого значення в її осягненні надавав спогляданню. Досвід і споглядання він вважав двома мечами вченого, на які той має спиратися, щоб уникнути небажаного шкутильгання.
15 Мая 2013, реферат
Наиболее общие проблемы исторического процесса изучает «философия истории». У ее истоков стояли Геродот и Фукидид. Философы стремились сформулировать цель и смысл истории, разрабатывали проблему единства исторического процесса и многообразия его форм, исторической закономерности, свободы и необходимости. Осуществить разумную цель исторического закономерного процесса, по Канту, может только сам человек посредством своего разума и деятельности, а не какая-то внешняя сила. Цель, обнаруженная практическим разумом, к которой движется мировая история, - состояние правового порядка, гражданской свободы и равенства, самоценности человека, вечного мира.