Сутність корпоративної культури на торгівельному підприємстві

ЗМІСТ

 

Вступ 3

1. Сутність корпоративної культури на торгівельному підприємстві 5

1.1 Поняття  та сутність корпоративної культури 5

1.2 Структура  корпоративної культури 14

1.3 Типологія  корпоративної культури 25

2. Теоретико-методичні основи оцінки корпоративної культури на торгівельному підприємстві 31

2.1 Теоретичні  підходи та методи оцінки корпоративної  культури 31

2.2 Авторський методичний підхід щодо оцінки

корпоративної культури на торгівельному підприємстві 53

2.3 Вплив корпоративної культури на діяльність підприємства 67

Висновки 80

Список використаної літератури 81

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На Україні, як i в багатьох інших країнах  пострадянського простору, відбувається серйозна трансформація соціально-економічної  системи. У пошуках важелів більш  ефективного розвитку часто аналізуються лише економічні фактори, методи управління або інші чисто раціоналістичні  питання. Не враховується або мало враховується той факт, що суб’єктом господарювання є людина. На її трудову поведінку, ефективність діяльності могутній вплив  здійснюють ціннісні орієнтації, переконання, вірування, традиції, тобто фактори  культури.

Але й  в умовах уже сформованого ринкового  господарства не завжди допомагає лише розрахунок або засвоєння певних навиків маркетингу. Це пояснюється  тим, що за умов жорсткої конкуренції, швидкої зміни продукції, оновлення  технологій, зростання обсягу інформації не тільки торгівельні підприємства знаходяться «у світі постійно вируючої води», де постійно змінюється ситуація, відсутні надійні прогнози i навіть правила гри. Відносно стійкими залишаються тільки цінності, культура.

На сьогоднішній день спостерігається своєрідний бум  як у теоретичних, так i в практичних роботах з корпоративної культури. Для одних підприємств корпоративна культура – це «костюм», без якого  вже непристойно виходити на ринок  товарів i послуг, а для інших –  усвідомлення самого себе, набуття  сенсу життя, змісту професійної  діяльності, без яких важко існувати. Врешті, для сучасних підприємств  корпоративна культура – це найсильніший мотиваційний фактор.

Актуальність  теми даної дослідницької роботи обумовлена декількома обставинами:

- по-перше, сучасні ринкові відносини диктують підприємствам необхідність розробки і впровадження системи цінностей, що і є корпоративною культурою;

- по-друге, грамотна розробка і реалізація корпоративної культури сприяє підвищенню ефективності роботи підприємства;

- по-третє, корпоративна культура дозволяє надати підприємству власний, неповторний образ в очах клієнтів і партнерів, що є досить важливим чинником конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах.

Таким чином, актуальність даної теми визначається необхідністю підвищення керованості  соціально-економічного положення  підприємства і, як наслідок, підвищення ефективності його діяльності на основі оцінки і вдосконалення раціональної корпоративної культури.

Мета  роботи – удосконалення методичного підходу щодо оцінки корпоративної культури торгівельного підприємства.

Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:

- визначити поняття, вивчити структуру та скласти узагальнену типологію корпоративної культури;

- розглянути існуючі теоретичні підходи та методи оцінки корпоративної культури на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТНІСТЬ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА ТОРГІВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

 

1.1 Поняття та сутність корпоративної культури

 

Останнім  часом питання корпоративної  культури, особливо у великих організаціях, дедалі більше привертає увагу теоретиків та практиків управління. Воно відносно нове й недостатньо висвітлене з  наукової точки зору як у нашій  країні, так і за кордоном.

Перш  ніж дати визначення корпоративної  культури, доцільно почати з визначення культури взагалі, хоча зробити це непросто. Розкриття сутності корпоративної культури повинне базуватися на визначенні поняття «культура».

Існують різні підходи до розуміння тієї сторони соціальної реальності, яка  стоїть за поняттям культура. На міжнародному філософському конгресі в 1980 році наводилося більше 250 визначень цього поняття. Різні джерела налічують від 250 до 500 визначень культури [52], що свідчить про активне освоєння дослідницького поля, пов’язаного з даним поняттям, з одного боку, а з іншого боку, про специфіку поняття культури – та або інша її концепція вже назавжди вписана в світоглядний контекст конкретного історичного типа культури.

Уявлення  про культуру відображали в своїх  працях античні мислителі Цицерон, Вергилій, Сенека, учені Середньовіччя, такі як, Аврелій, Августин і ін., мислителі  європейського Відродження –  Ф. Петрарка, М. Монтень, філософи Нового часу – Ф. Бекон, Т.Гоббс, Дж. Локк, Дж. Б.Віко. Величезний вклад до систематизації обґрунтування загальної теорії культури внесли такі учені, як Ф. Гегель, О. Шпенглер, З.Фрейд, Л. Уайт, Е. Тейлор, А. Кребер, К. Клакхон і багато інших [52].

У останній чверті двадцятого століття у вітчизняній  науці виникли два підходи  до осмислення загальної природи  культури. Один з них виразився  в розумінні культури як процесу творчої діяльності (А.І. Арнольдов, Е.А. Баллер, Н.С.З лобін, Л.Н. Коган, В.М. Межуєв і ін.), інший як специфічний спосіб людської діяльності (В.Е. Давидович, М.С. Каган, Е.С. Маркарян, З.І. Файнбург, В.В. Трушков і ін.). Загальне для них полягало в діяльнісній інтерпретації культури, хоча обґрунтування даної інтерпретації істотно розрізнялися. Прибічники другої концепції зробили предметом свого дослідження питання, пов’язані із загальною характеристикою культури як універсальної властивості суспільного життя людей [52].

Як зазначено  в словнику, «культура (лат. сultura –  обробка) – соціально прогресивна, творча діяльність людства у всіх сферах буття i свідомості, що є діалектичною єдністю процесів опредмечування (створення цінностей, норм, знакових систем i т.д.) та розпредмечування (освоєння культурної спадщини), спрямована на зміну дійсності, на перетворення багатства людської історії у внутрішнє багатство особистості, на всемірне виявлення i розвиток сутнісних сил людини» [48, с. 386].

Прийняту  на Заході традицію розглядати культуру в комплексі антропологічних  дисциплін відображено у визначенні Е. Тейлора (1981 р.): культура — це «цілісний  комплекс, що містить у собі знання, вірування, мистецтво, вдачу, право, звичаї та інші здібності, характерні риси i звички, сформовані в людини як члена суспільства» [60].

Розуміння генезису і розвитку корпоративної  культури пов’язане з розкриттям процесу переходу індустріального  світу в останній третині XX століття в постіндустріальний з постекономічною  системою. У роботах зарубіжних учених Д. Бела, Дж. Гелбрайта, П. Дракера, Й. Масуда, Ф. Тоффлера і ін., а також вітчизняних  – Ю.Д. Красовського, О.С., Віханського, А.І. Наумова, О.Н. Антіпіной, С.Л. Іноземцева, С.А. Красилицикова, А.І. Субетто і  ін. розглянуті інноваційні основи розвитку суспільства, нові критерії праці, що породжують сучасні креативні  корпорації і адекватну їм нову форму  культури – корпоративну культуру [78].

Матеріали Барселонської конференції 1989 року, присвяченою проблемам розвитку організації на сучасному етапі і корпоративній культурі зокрема, відображають підвищений інтерес дослідників до аналізу методів і форм корпоративної культури.

Предмет розгляду – корпоративна культура – зразок того, як розвиток цивілізації, науково-технічний прогрес приводять  суспільство до потреби в розвитку духовної культури i навіть до того, щоб  у трудовій діяльності вимоги високої  культури, етики були пріоритетними  щодо вимог чистої економіки.

Словосполучення «корпоративна культура» вперше використав у XIX сторіччі у військовій термінології німецький фельдмаршал  Мольтке для визначення відносин в офіцерському середовищі.

У другій половині XX сторіччя почали з’являтись перші більш-менш чіткі визначення культури організації. Поняття корпоративна культура охоплює явища духовного  і матеріального життя колективу, а саме: домінуючі у ньому моральні норми та цінності, кодекс поведінки, ритуали та ін. Концепція цього  явища не має єдиного трактування.

У Росії  й на Україні до проблеми корпоративної  культури в 90-ті роки звернулися менеджери, соціологи, психологи, фахівці із загальної  культурології, менеджменту. Серед  них можна назвати Радугіна [39], Дмитренко Г.А. [7], Колеснікова Г.С. [16], Єгоршина А.П. [10] та ін. У цей же період ряд досліджень корпоративної культури були успішно проведені Донбаською державною машинобудівною академією (ДДМА), AT «Новокраматорський машинобудівний завод» (НКМЗ) i Слов’янським державним педагогічним університетом (СДПУ) [60].

Згідно  з запропонованим підходом, автором  було систематизовано визначення корпоративної  культури як іноземних, так і вітчизняних  авторів.

 

 

 

 

Таблиця 1.1 – Систематизовані визначення корпоративної культури

№ з/п	Автор	Визначення
1	2	3
1. Функціональні визначення корпоративної  культури
Зарубіжні автори:
1.	К. Голд	Корпоративна культура – це унікальні  характеристики сприйнятих особливостей організації, того, що вирізняє її серед  інших у галузі.
2.	Г. Морган	Корпоративна культура (у метафізичному  розумінні) – один із засобів здійснення організаційної діяльності за допомогою  використання мови, фольклору, традицій та інших способів передачі основних цінностей, переконань, ідеологій, які  спрямовують діяльність підприємств.
3.	Г. Хофстеде	Корпоративна культура – колективне програмування думок, яке відрізняє  членів однієї організації від іншої.
4.	Е. Браун	Корпоративна культура – це набір  переконань, цінностей і засвоєних  способів вирішення реальних проблем, що сформувався за час життя організації  і має тенденцію прояву в різних матеріальних формах і в поведінці  членів організації.
Вітчизняні автори:
1.	В.В. Томілов	Корпоративна культура – сукупність мислення, що визначає внутрішнє життя  організації.
2.	В.А. Погребняк	Корпоративна культура – це особлива сфера організаційної реальності, яка  складається з комплексів спеціалізованих  і певним чином впорядкованих  матеріальних і віртуальних ресурсів і результатів праці працівників, що включають систему міжособових  стосунків, об’єднує сукупності взаємозв’язаних  організаційних явищ і процесів, в  надрах яких завдяки цілеспрямованим  діям персоналу відбувається перетворення вищеназваних ресурсів і часткових  результатів в кінцеві продукти діяльності системи в цілому.
3.	І.Г. Самойлова	Корпоративна культура є інтегральною характеристикою організації (її цінностей, зразків поведінки, способів оцінки результатів діяльності, представленої  в образі організації).
Продовження табл. 1.1
1	2	3
4.	Є.А. Смірнов	Корпоративна культура – це система  суспільно-прогресивних формальних і  неформальних правил і норм діяльності, звичаїв і традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки персоналу даної організаційної структури, стилю керівництва, показників задоволеності працівників умовами  праці, рівня взаємної співпраці  і сумісності організації працівників  між собою і з організацією, перспектив розвитку.
2. Психологічні визначення корпоративної  культури
Зарубіжні автори:
1.	М. Мескон	Корпоративна культура – клімат в  організації; вона відображає звичаї, притаманні організації.
2.	Є. Шейн	Корпоративна культура – сукупність колективних базових правил, винайдених, відкритих або вироблених певною групою людей у міру того, як вона вчилася вирішувати проблеми, пов’язані  з адаптацією до зовнішнього середовища й внутрішньою інтеграцією, і  розроблених досить добре для  того, щоб вважатися цінними.
3.	Є. Жак	Корпоративна культура – образ  мислення, що увійшов до звички і  став традицією, а також спосіб дії, який більшою чи меншою мірою розділяють всі працівники підприємства і який має бути засвоєний та хоч би частково прийнятий новачками, аби нові члени  колективу стали "своїми".
4.	П. Вейл	Корпоративна культура – унікальна  загальна психологія організації.
Вітчизняні автори:
1.	Р.Кричевський	Корпоративна культура охоплює велику частину явищ духовного і матеріального  життя колективу: домінуючі в  ньому моральні норми і цінності, прийнятий кодекс поведінки й  укорінені ритуали, манеру персоналу  одягатися і встановлені стандарти  якості продукту, що випускається і  т.д.
2.	Ю.Г.Одєгов та П.В. Журавльов	Корпоративна культура – це сукупність типових для організації цінностей, норм і точок зору або ідей, які  свідомо або підсвідомо формують зразок поведінки для співробітників організації.
3.	В.А.Гневко та І.П.Яковлев	Корпоративна культура – це певна  картина більш менш однорідних і  погоджених один з одним уявлень, значень і узагальнень, які діють  в трудовому процесі і розділяються різними категоріями фахівців, орієнтуючи їх і додаючи сенс їх діяльності в певній системі.
4.	Т.Ю. Базаров	Корпоративна культура – це складний комплекс припущень, що бездоказово  приймаються всіма членами конкретної організації і задають загальні рамки поведінки, що приймаються  переважною більшістю організації.
3. Описові визначення корпоративної  культури
Зарубіжні автори:
1.	Д. Елдрідж і А. Кромбі	Корпоративна культура – це унікальна  сукупність норм, цінностей, переконань, які визначають спосіб об’єднання груп та окремих особистостей в організацію  для досягнення встановлених перед  нею завдань.
2.	Р. Кілманн, М. Сакстон	Корпоративна культура – це філософські  і ідеологічні уявлення, цінності, переконання, вірування, чекання, відносини  і норми, які зв’язують організацію  в єдине ціле і розділяються її членами.
3.	Д. Ньюстром та К. Девіс	Корпоративна культура – набір  припущень, переконань, цінностей і  норм, які розділяються всіма членами  організації.
4.	М. Мескон, М, Альберт	Корпоративна культура – переважаючі  переконання, звичаї і очікування організації.
Вітчизняні автори:
1.	А.В. Карпов	Корпоративна культура – сукупність норм, правил, звичаїв і традицій, які підтримуються суб’єктом  організаційної влади і задають  загальні рамки поведінки працівників, що узгоджуються із стратегією організації.
2.	Т.О.Соломані-діна	Корпоративна культура – соціально-духовне  поле компанії, що формується під впливом  матеріальних і нематеріальних, явних  і прихованих, усвідомлюваних і неусвідомлюваних процесів і явищ, що визначають єдність  філософії, ідеології, цінностей, підходів до вирішення проблем та поведінки  персоналу компанії і дозволяють організації просуватися до успіху.
Продовження табл. 1.1
1	2	3
3.	М.С. Злобін	Корпоративна культура – це творча діяльність організації: як минула, втілена  в цінностях, традиціях, нормах; так  і справжня, така, що ґрунтується  на опредмечуванні цінностей, норм і  традицій.
4.	С.В. Шекшня	Корпоративна культура – це цінності, стосунки, поведінкові норми, характерні для даної організації.
4. Історико-генетичні визначення корпоративної  культури
Зарубіжні автори:
1.	У. Оучі	Корпоративна культура – це символи, церемонії і міфи, які повідомляють членам організації важливі уявлення про цінності і переконання.
2.	С. Мішон та П. Штерн	Корпоративна культура – це сукупність поведінки, символів, ритуалів і міфів, які відповідають цінностям, властивим  підприємствам, і передаються кожному  членові організації як життєвий досвід.
3.	К. Шольц	Корпоративна культура є неявною, невидимою і неформальною свідомістю організації, яка управляє поведінкою людей і, у свою чергу, сама формується під впливом їх поведінки.
4.	М. Коул	Корпоративна культура виникає скрізь, де люди впродовж якогось періоду  часу включені в спільну діяльність.
Вітчизняні автори:
1.	В. Співак	Корпоративна культура – дуже складне, багатошарове, динамічне явище, що включає  і матеріальне, і духовне в  поведінці організації по відношенню до суб’єктів зовнішнього середовища і до власних співробітників.
2.	А.О. Блінов, О.В. Василевська	Корпоративна культура – це набір  найбільш важливих припущень, що приймаються  членами організації і виражаються  в цінностях, які заявляються  організацією, задаючи людям орієнтири  їх поведінки і дій, які передаються  через символічні засоби духовного  і матеріального внутрішньоорганізаційного  спілкування.
3.	Б.Ф. Усманов	Корпоративна культура є традиціями і манерою поведінки, в яку  втілюються основні цінності організації  та її кадрового складу.
4.	О.О. Максименко	Корпоративна культура – стосунки, норми і цінності, стилі поведінки, яка відтворюється між людьми, вважаючи ознаку відтворення ключовою в аналізі і функціонуванні організаційної культури.
5. Нормативні визначення корпоративної  культури
Зарубіжні автори:
1.	Х. Шварц та С. Девіс	Корпоративна культура – комплекс переконань і чекань, що розділяються членами організації.
2.	В. Сате	Корпоративна культура – набір  важливих установок (часто не сформульованих), що розділяються членами того або  іншого суспільства. Ці найважливіші поняття  складаються з норм, цінностей, підходів, переконань.
3.	М.Армстронг	Корпоративна культура – це сукупність переконань, стосунків, норм поведінки  і цінностей, загальних для всіх співробітників даної організації.
4.	Д. Мацумото	Корпоративна культура – динамічна  система правил, що розділяються членами  організації.
Вітчизняні автори:
1.	В. Козлов та А. Козлова	Корпоративна культура – система  формальних і неформальних правил і  норм діяльності, звичаїв і традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки працівників  даної організаційної структури, стилю  керівництва, показників задоволеності  працівників умовами праці, рівня  взаємної співпраці, ідентифікації  працівників з підприємством  і перспективами його розвитку.
2.	Є. Уткін	Корпоративна культура – система  цінностей та переконань, що поділяються  усіма працівниками фірми і зумовлюють їх поведінку, характер життєдіяльності  організації.
3.	О. С. Віханський і О. І. Наумов	Корпоративна культура – набір  найважливіших спрямованих на членів колективу припущень, що набувають  вираження у цінностях, декларованих організацією, і задають людям  орієнтири їхньої поведінки та дій.
4.	З. Румянцева	Корпоративна культура – це спільні  цінності, що виробляються організацією; соціальні норми, установки поведінки, яка регламентує дії особи.

 

Узагальнюючи  наведені визначення, можемо дійти  висновку, що корпоративна культура – це система цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також дійових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів i т.д., які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників.

Загальна  категорія визначення корпоративної  культури – це система особистих  і колективних цінностей (рис. 1.1), які сприймаються і поділяються  членами організації, а також  набір прийомів і правил вирішення  проблеми зовнішньої адаптації та внутрішньої  інтеграції працівників, що виправдали себе в минулому й підтвердили  свою актуальність у сьогоденні [24].

Поява в  теорії i практиці феномена корпоративної  культури пов’язана насамперед з  необхідністю посиленої уваги до духовної культури. Це особливо актуально для вітчизняних організацій, бо при трансформації економіки i всього суспільства необхідно взяти правильний старт. У супротивному випадку наша країна приречена залишитися в ролі наздоганяючої.

Корпоративна  культура – в основному невидима частина організації. Це не применшує  її впливу на поведінку співробітників, але ускладнює аналіз i керування  нею. Вона може бути детально регламентована документами, можуть бути декларовані  лише окремі її принципи i, врешті, вона може існувати без будь-яких письмових  правил.

Корпоративний дух організації, як i військовий дух  армії, не можна розписати за параграфами. Корпоративна культура – це дещо колективне, яке стало особистісним. Регламентувати ж у деталях прояви особистості  неможливо i шкідливо з погляду сучасного  маркетингу. Це не виключає декларування головних положень корпоративної культури керівництвом організації, й пропаганду в засобах масової інформації i навіть написання короткого положення  про корпоративну культуру.

Виникає питання – до яких дисциплін можна  віднести теорію корпоративної культури, як її розташувати в системі знань. Корпоративна культура як напрям дослідження  перетинається з такими науками, як менеджмент, маркетинг, соціологія, культурологія і психологія. З  одного боку, це призводить до певних труднощів  під час дослідження, а з іншого – дає змогу найповніше використовувати  корпоративну маркетингову культуру як інструмент ефективного управління підприємством, який дає змогу значно підвищити продуктивність праці, звести до мінімуму плинність кадрів в умовах, коли конкуренція загострюється, і  доводиться боротись за кожну копійку  прибутку.

Досліджуючи вплив характеру українців на формування корпоративної культури, варто враховувати, що для нашого народу характерне надання пріоритету не формальному розуму, а нормам морального життя суспільства, які  базуються на принципах індивідуальності й людяності, гармонії з природою. У національному характері українців, ментальності, вкорінена низка рис, пов'язаних із властивим для значної частини населення економічним нігілізмом.