Фінансова звітність підприємств

 

  Вступ    

Фінансова звітність (ФЗ) є по суті  «обличчям» фірми. Вона є системою узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Дані фінансової звітності служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану (ФС) підприємства. Адже для того, щоб прийняти рішення необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами доцільність і ефективність їх розміщення і використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємини з партнерами. Оцінка цих показників, потрібна для ефективного управління фірмою. З їх допомогою керівники здійснюють планерування, контроль, покращують і удосконалюють напрям своїй діяльності.    

Основною  метою і завданням нашої випускної  роботи, по питаннях звітності і  аналізу ФС, підприємства є вивчення економічної характеристики підприємства, з віддзеркаленням механізму складання і представлення фінансової звітності, розгляд внутрішніх і зовнішніх стосунків господарського суб'єкта, виявлення його фінансового положення, платоспроможності і прибутковості.  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 

1. Сутність, завдання аналізу  фінансової звітності  і її удосконалення

 

    

Складання фінансової звітності є заключним  етапом бухгалтерського обліку, вона містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу. Фінансовий аналіз, у свою чергу, здійснюється з метою визначення ефективної діяльності даного підприємства, для цього:   

— виявляється ступінь збалансованості між рухом матеріальних та фінансових ресурсів, оцінюється потік власного та позикового капіталу у процесі економічного кругообігу, націленого на отримання прибутку, підвищення фінансової стійкості підприємства;   

— оцінюється достовірність  використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу;   

— контролюється оптимальність складання  фінансових потоків підприємства, доцільність здійснення тих або інших витрат.   

Призначення фінансової звітності, дослідженої за допомогою  різних прийомів, використаних у фінансовому  аналізі, необхідне для допомоги її користувачам дійти правильних висновків  і прийняти відповідні рішення з  метою поліпшення фінансового стану  підприємства. Оскільки існують різні групи користувачів, необхідно визначити інформаційні потреби даної групи, щоб результати аналізу були використані за призначенням. Залежно від користувачів інформації фінансовий аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній. Основною різницею між внутрішнім і зовнішнім аналізом є широта залучення інформаційного забезпечення. Під час проведення аналізу фінансової звітності необхідно використовувати зовнішній аналіз. Крім того, певне значення має інформація, набута в результаті аналізу. Від цього, передусім, буде залежати склад розрахункових показників і методика їх розрахунку. Наразі у світовій практиці відомі десять показників, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства. Використання тих або інших показників обумовлюється цілями аналізу, у зв'язку з чим склався окремий підхід до їх класифікації.    

/. Майнове становище підприємства. Дані показники розраховуються на основі даних балансу, до яких належить:    

 — сума  господарських коштів, які знаходяться  в упорядку- ванні підприємства;   

— частка не обігових активів у валюті балансу;   

— частка активної частини основних коштів;   

— коефіцієнт спрацювання основних коштів.   

2.  Ліквідність та  платоспроможність  підприємства. Ці показники відображають взаємозв'язок між активом і пасивом підприємства.    

3. Фінансову стійкість підприємства:   

— частка власного капіталу у загальній  сумі джерел;   

— частка позиченого капіталу у загальній  сумі довгострокових пасивів;   

— коефіцієнти відношення позиченого та власного капіталу.   

4. Ділову активність  підприємства:   

— показники обіговості;    

— фондовіддачі.    

5. Рентабельність фінансово-господарської діяльності:   

— рентабельність продажів;   

— рентабельність сукупного капіталу;   

— рентабельність власного капіталу.   

Розглядаючи методики аналізу слід ураховувати  особливості підприємств: галузь, в якій вони працюють, загальну економічну ситуацію в країні, статус підприємства. Треба розуміти що, здійснюючи аналіз, важливо не просто розрахувати той чи інший показник, а й зрозуміти його економічну інтерпретацію стосовно конкретної ситуації, конкретного об'єкта.   

В умовах трансформації процесів, які  відбуваються в Україні протягом останніх років-одним із головних завдань сьогодення є зростання і підвищення ефективності промислового виробництва на основі новітніх технологій і методів господарювання із залученням висококваліфікованих фахівців.    

Інтенсифікація  виробництва вимагає реформи  виробничих відносин та господарського управління промисловими об'єктами. З-поміж економічних методів управління, за різних форм власності на засоби виробництва, важливу роль відіграє економічний аналіз фінансової звітності. Завдання її аналізу визначаються місцем і часом проведення, специфічними умовами діяльності об'єкта, що аналізується.   

Завдання  аналізу фінансової звітності такі:   

—  визначення базових показників для планування діяльності підприємства на наступний період;   

— оцінка результатів господарської  діяльності;   

— підбиття підсумків діяльності структури  підприємства;   

—  прогнозування очікуваних результатів  господарської діяльності;    

— підготовка матеріалів для вибору оптимальних управлінських  рішень.   

Однак у всіх випадках аналіз має бути спрямований на вирішення головного завдання — підвищення ефективності виробництва.   

З огляду на це відбулися зміни в  складі фінансової звітності. Наразі згідно з вимогами ст.11 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2] підприємства складають:   

— "Баланс" (форма №1);   

— "Звіт про фінансові результати" (форма №2);   

— "Звіт про рух грошових коштів" (форма №3);   

— "Звіт про власний капітал" (форма №4);   

— Примітки до фінансових звітів.   

Складання фінансової звітності є заключним  етапом бухгалтерського обліку. Вона містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу. Фінансовий аналіз, в свою чергу, здійснюється з метою визначення ефективності діяльності підприємства. З цією метою:   

— виявляється ступінь збалансованості  між рухом матеріальних та фінансових ресурсів, оцінюється потік власного та зайомного капіталу у процесі економічного кругообігу, націленого на отримання прибутку і підвищення фінансової стійкості підприємства;   

— оцінюється достовірність використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу;   

— контролюється оптимальність складання  фінансових потоків підприємства, доцільність здійснення тих або інших витрат.  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 

2. Аналіз  форм звітності

 

 

2.1. Аналіз бухгалтерського  балансу    

Основним  звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуру оцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс – важлива професійна характеристика фінансиста, яка надає йому можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами фірми. До того ж, вміння читати фінансові звіти допомагає фінансовому аналітику скласти правильну думку про фінансовий стан і виробничу діяльність інших компаній.    

Баланс  – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.    

Метою складання балансу є надання  користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.  
Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та місце знаходження;
• назва звіту;
• дату, на яку складено звіт;
• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

 

   Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.   

Елементами  балансу, безпосередньо пов’язаними  з визначенням фінансового стану  підприємства та змін в ньому, є:

• активи;
• зобов’язання;
• власний капітал.

 

   Активи  і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.    

Підсумок  активів балансу повинен дорівнювати  сумі зобов’язань та власного капіталу.     

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.    

Горизонтальний  аналіз полягає у співставленні  фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях.   

Вертикальний  аналіз балансу дозволяє зробити  висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 

2. Оцінка  звіту про фінансові  результати.

 

    

Звіт  про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові  результати підприємства.    

Звіт  про фінансові результати (форма  №2) складається з трьох розділів. Структура розділу І звіту про фінансові результати показана на рис.1.  
Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:    

1. Визначення чистого доходу (виручки)  від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);   

2. Розрахунок  валового прибутку (збитку);   

3. Визначення фінансового результату – прибутку (збитку) – від операційної діяльності;   

4. Розрахунок прибутку (збитку) від  звичайної діяльності до оподаткування;    

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;   

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. [1, с.119-128].     

 
  
Рис. 1. Структура розділу І звіту про фінансові результати    

ІІ  розділ звіту про фінансові результати (Елементи операційних витрат) наведений в таблиці 1.

Таблиця 1. - Розділ ІІ звіту про фінансові результати