Діяльність підприємств на ринку акцій

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ  ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ЕМІСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

1.1. Сутність емісійної  діяльності підприємств за рахунок випуску акцій .

 

Емісійна діяльність підприємства охоплює широкий спектр проблем та являє собою одну із форм залучення власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел.

Відповідно до ЗУ «Про цінні  папери та фондовий ринок» емісія - установлена  законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Емітентом визнається юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах  одного випуску стосовно особи, яка  бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів  належать:

• акції;
• облігації підприємств;
• облігації місцевих позик;
• державні облігації України;
• іпотечні сертифікати;
• іпотечні облігації;
• сертифікати фондів операцій з нерухомістю (ФОН);
• інвестиційні сертифікати;
• казначейські зобов'язання України.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права  його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи  право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді  дивідендів та право на отримання  частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені  Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних  товариств, і законодавством про  інститути спільного інвестування[1].

Акцією є цінний папір, який посвідчує право участі особи  в акціонерному товаристві, зміст  та порядок здійснення якого визначається законом та статутом акціонерного товариства[2].

Акції є предметом купівлі-продажу на фондових біржах. Випускаються без встановленого терміну обігу і можуть бути погашені тільки за рішенням акціонерного товариства або за його банкрутства[3].

Згідно з правовими  нормами в Україні акції випускаються тільки акціонерними товариствами. З  огляду на те, що статус останніх має  певні юридично визначені особливості, інші суб'єкти господарювання, які є за статусом підприємствами, не можуть випускати акцій інакше, ніж унаслідок перетворення їх на акціонерні товариства.

Таким чином, випускаючи акції, акціонерні товариства мають на меті:

-  забезпечити новому підприємству стартовий капітал, необхідний для початку діяльності;

-  залучити додаткові грошові ресурси під час функціонування підприємства;

-  обміняти старі акції при злитті з іншим товариством.

Відповідно, найпоширенішими випадками, коли акціонерні товариства випускають акції, є такі:

1) створення товариства;

2) зміна номінальної вартості  акцій при зміні статутного  фонду;

3) збільшення статутного  фонду шляхом додаткового випуску  акцій при незмінній номінальній  вартості останніх;

4) поділ або консолідація  акцій при незмінному статутному  фонді; 

5) окремі випадки реорганізації  акціонерного товариства.

Акція є неподільною та існує виключно в бездокументарній формі.

Акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Переважним правом акціонера визнається:

• право акціонера - власника простих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих простих акцій;
• право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати у процесі приватного розміщення товариством привілейовані акції цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

Порядок реалізації переважного  права на придбання акцій додаткової емісії встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані.

Прості акції надають  їх власникам право на отримання  частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством,  на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права та не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають  їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції  не може бути меншою, ніж одна копійка.

Реєстрацію випуску акцій  здійснює Національна комісія з  цінних паперів та фондового ринку  в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

З викладеного раніше матеріалу  можна зробити висновок, що емісія являє собою послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів, серед яких можна виділити акції. Акція представляє собою іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, тобто засвідчую право участі в акціонерному товаристві. Законодавче регламентування емісії акцій здійснюється відповідно до норм, встановлених ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», Цивільним кодексом України, законами, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.

 

 

1.2. Особливості  та порядок емісії акцій.

 

На сьогодні вітчизняні компанії відчувають гостру нестачу у довгострокових фінансових ресурсах. Ці ресурси суб’єкти господарювання можуть отримати або у вигляді довгострокових кредитів, або у вигляді залучення коштів з використанням можливостей ринку цінних паперів.

Залучення власного капіталу з зовнішніх джерел шляхом додаткової емісії акцій є складним та дорогим  процесом. Тому до цього джерела  формування власних фінансових ресурсів слід звертатися лише в дуже обмежених  випадках. Основною метою емісії акцій є залучення на фондовому ринку необхідного об'єму власних фінансових засобів у мінімально можливі терміни, що відбувається за рахунок випуску та розміщення на фондовому ринку власних акцій.

Найважливішими етапами процесу розміщення акцій є:

1) прийняття рішення про випуск акцій;

2) державна реєстрація випуску акцій, а для публічних акціонерних товариств також реєстрація інформації про випуск акцій;

3) пропозиція акцій до продажу;

4) продаж акцій;

5) повідомлення про результати випуску.

При прийнятті рішення  щодо залучення коштів через розміщення акцій слід керуватися основними  засадами емісійної політики підприємства, розробка якої має охоплювати такі етапи:

1) Дослідження можливостей ефективного розміщення емісії акцій, що передбачається. Рішення про передбачену первинну (при перетворенні підприємства в акціонерне товариство) або додаткову (якщо підприємство вже створене у формі акціонерного товариства і потребує додаткового притоку власного капіталу) емісію акцій можна прийняти лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринку та оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Аналіз кон'юнктури фондового ринку (біржового та позабіржового) включає характеристику стану попиту та пропозиції акцій, динаміку рівня цін їх котирування, об'ємів продажів акцій нових емісій та ряду інших показників. Результатом проведення такого аналізу є визначення рівня чутливості реагування фондового ринку на появу нової емісії та оцінка його потенціалу поглинання емітованих об'ємів акцій.

Оцінка інвестиційної  привабливості своїх акцій проводиться  з позиції врахування перспективності  розвитку галузі (порівняно з іншими галузями), конкурентоздатності виробленої продукції, а також рівня показників свого фінансового стану (порівняно  з середньогалузевими показниками). У процесі оцінки визначається можливий ступінь інвестиційної переважності акцій своєї компанії порівняно з акціями інших компаній, що обертаються.

2) Визначення мети емісій. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу з зовнішніх джерел цілі емісії повинні бути достатньо вагомими з позиції стратегічного розвитку підприємства і можливостей суттєвого підвищення його ринкової вартості в наступному періоді. Основними з таких цілей, якими керується підприємство, застосовуючи це джерело формування власного капіталу, є:

а) реальне інвестування, пов'язане з галузевою (підгалузевою) та регіональною диверсифікацією виробничої діяльності (створення сітки нових  філіалів, дочірніх фірм, нових виробництв з великим об'ємом випуску продукції  тощо);

б) необхідність суттєвого  покращення структури використовуваного капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою зростання рівня фінансової стійкості; забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучення запозиченого капіталу; підвищення ефекту фінансового лівериджу тощо);

в) заплановане поглинання інших підприємств з метою  одержання ефекту синергізму (участь у приватизації сторонніх державних  підприємств також може розглядатися як варіант їх поглинання, якщо при  цьому забезпечується придбання  контрольного пакету акцій або переважна  частка в установчому фонді);

г) інші цілі, що потребують швидкої акумуляції значного об'єму  власного капіталу.

3) Визначення об'єму емісії. При визначенні об'єму емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

4) Визначення номіналу, видів та кількості емітованих акцій.

а. Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій очікуваних їх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституціональними інвесторами, а найменші — на придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих та привілейованих) встановлюється доцільність випуску привілейованих акцій; якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих та привілейованих акцій (при цьому слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства частка привілейованих акцій не може перевищувати 10 % загального об'єму емісії). Кількість емітованих акцій визначається, виходячи з об'єму емісії та номіналу однієї акції (у процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій).

б. Оцінка вартості залученого акціонерного капіталу. Відповідно до принципів такої оцінки, вона здійснюється за двома параметрами: а) передбаченим рівнем дивідендів (він визначається, виходячи з обраного типу дивідендної політики); б) витрат з випуску акцій та розміщення емісії (приведених до середньорічного розміру). Розрахункова вартість залученого капіталу порівнюється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу та середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після того приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.

в. Визначення ефективних форм андерайтингу. Для того, щоб швидко та ефективно провести відкрите розміщення емітованого об'єму акцій, необхідно визначити склад андерайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій та розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання об'ємів продажу акцій відповідно до потреб у потоці надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.

З урахуванням збільшеного  об'єму власного капіталу підприємство має можливості, використовуючи незмінний  коефіцієнт фінансового лівериджу, відповідно збільшити об'єм залучених запозичених засобів, а також підвищити рентабельність власного капіталу[3].

Процес публічного розміщення акцій є досить складною процедурою з великою кількістю учасників, і залежно від того, наскільки ефективно буде налагоджена робота кожного з них, залежить успішність проведення процедури розміщення акцій.

Процес публічного розміщення може відбуватись лише на фондовій біржі. Процес розміщення акцій на біржі передбачає, що до цього моменту емітент максимально підготовлений до процедури. До моменту безпосереднього розміщення акцій на біржі емітент здійснює реєстрацію акцій в НКЦПФР і чекає найбільш сприятливої ринкової кон’юнктури. Механізм проведення процедури публічного розміщення акцій представлено на схемі (рис.1.1).