Ароматизацiя облiку витрат

      Для обліку надходження продукції рослинництва застосовують: по зернових культурах – реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля (ф. 77), путівку на вивезення продукції з поля (ф. 77а), талони шофера (ф. 776), комбайнера (ф. 77в), реєстр приймання зерна та іншої продукції з поля (ф. 78), реєстр приймання зерна вагарем (ф. 78а), відомість руху зерна та іншої продукції (ф. 80); по картоплі, овочах, плодово-ягідних та інших культурах – щоденник надходження сільськогосподарської продукції (ф. 81), щоденник надходження продукції закритого ґрунту (ф. 83), щоденник надходження продукції садівництва (ф. 84); по кормових культурах – акт на приймання грубих і соковитих кормів (ф. 92), акт на оприбуткування пасовищних кормів (ф. 93 і 93а) та інші.

      На  підставі наведених вище первинних  документів завідуючий током (комірник) робить записи у Книзі складського обліку (ф. № 40) або Картках складського обліку (ф. № М-12) і "Відомості руху зерна та іншої продукції"' (ф. № 80). Відомість складають щодня в кінці робочого дня по кожній номенклатурі і сорту продукції. У відомості зазначають залишок на початок дня, надходження і витрачання продукції, залишок на кінець дня. Дані про кількість витраченого зерна записують на підставі товарно-транспортних накладних, актів на переробку продукції та інших документів. У кінці робочого дня відомість разом з первинними документами передають до бухгалтерії підприємства.

      Головний  бухгалтер ТОВ Агрофірми „Україна-Порик” при розділі обов'язків між окремими працівниками обліку враховує рівень їх підготовки, ділову класифікацію. Кожен працівник центральної бухгалтерії виконує однорідну роботу. Все це забезпечує швидке проходження первинних документів на стадії обробки, а отже, швидке надходження в органи управління, підсумкової інформації.

      Опрацьовані за місяць первинні документи нумерують і підшивають у відповідні папки. Перед цим у бухгалтерії здійснюють групування однорідних документів, що дає змогу додержувати встановленого порядку розміщення їх у папках.

      Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють у господарстві графік докуменгообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів. Графік документообороту складається на весь перелік документів. Проект кожного графіка складають головний бухгалтер і бухгалтери відділів, потім його обговорюють на нараді майбутніх виконавців, а після внесення поправок і корективів графік затверджує своїм наказом керівник підприємства і він стає обов'язковим до виконання.

      Заключною стадією є зберігання документів. На досліджуваному господарстві всі  документи зберігаються в архіві підприємства. Архів облікових документів поділяють на поточний і постійний.

      Поточний  архів створений у бухгалтерії  для зберігання документів за поточний рік чи місяць, по яких уже складено і подано в установлені адреси бухгалтерську звітність.

      Постійний архів створений у спеціально обладнаному приміщенні із стелажами для розміщення на них папок з документами.

      3. 5. Синтетичний та  аналітичний облік  витрат і виходу  продукції рослинництва

      Синтетичний облік витрат та виходу продукції  рослинництва ведуть на рахунку 231 "Рослинництво". Витрати рослинництва відображають по дебету субрахунку 231 "Рослинництво", по кредиту – оприбуткування сільськогосподарської продукції від урожаю і списання витрат за посівами, що загинули.

      Відповідно  до Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу для обліку витрат виробництва на досліджуваному підприємстві використовуються журнали-ордери:

      – № 10.1 с.-г. – для обліку витрачених запасів у виробництві;

      – № 10.2 с.-г. – для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань, а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів;

      – № 10.3 с.-г. – призначений для відображення виходу продукції рослинництва.

      Облік витрат на виробництво продукції  рослинництва та загальної кількості  одержаної продукції за видами обліковують  наростаючим підсумком з початку  року.

      Відображення  витрат виробництва та виходу продукції  рослинництва в обліку наведено у додатку 14.

      Аналітичний облік на субрахунку 231 "Рослинництво" ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції.

      Аналітичний облік витрат і виходу продукції  рослинництва ведеться у Виробничому  звіті, який складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані Виробничого звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до зведеної відомості. Підсумки зведеної відомості у розрізі синтетичних рахунків переносяться до Журналу-ордера № 10.3 с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордера – до Головної книги.

      На  підставі даних Виробничих звітів складається  також оборотна відомість по рахунках виробничих витрат, яка передбачає відображення початкового залишку, обороту по дебету і кредиту, залишок на кінець звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку в рослинництві. 

      3. 6. Обчислення собівартості продукції рослинництва

      Обчислення  собівартості продукції є заключним етапом бухгалтерського обліку процесу виробництва. При визначенні собівартості необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

      Загальна  методика обліку витрат і калькулювання  собівартості продукції рослинництва і тваринництва є аналогічною. Проте  рослинництво має певні особливості. У рослинництві виробничі витрати  групують окремо по рільництву, овочівництву, луківництву, виробництву сіна, садівництву з виділенням витрат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років.

      Об'єктами калькулювання собівартості в рослинництві є основна та супутня продукція, а також побічна продукція, яка використовується в господарстві або реалізується. Є декілька способів розподілу витрат між основною, супутньою і побічною продукцією, а саме:

1. Із загальної суми витрат відокремлюють вартість побічної продукції за установленими цінами;
2. Перераховують одержану основну, супутню і побічну продукцію з допомогою коефіцієнтів в умовну продукцію, визначають спочатку в ній кожного виду продукції, по які розподіляють загальну суму витрат;
3. Розподіляють витрати пропорційно вартості різних видів продукції в оцінці по цінах реалізації;
4. Розподіляють витрати пропорційно кількості однієї із ознак у видах продукції;

      Відносять на конкретні види продукції прямі  витрати, а загальні – розподіляють за встановленою базою. Перед розрахунком собівартості продукції необхідно: перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків; уточнити, чи повністю включені до витрат під врожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва; перевірити повноту оприбуткування продукції.

      При розрахунку величини витрат, які підлягають включенню до собівартості конкретного виду продукції, важливо визначити момент завершення виробничого процесу, витрати після якого не включаються до виробничої собівартості продукції.

      Виробничу собівартість продукції рослинництва визначають:

      – зерна, насіння соняшнику – франко-тік (франко-місце зберігання);

      – соломи, сіна – франко-місце зберігання;

      – цукрових буряків, картоплі, баштанних  культур, овочів, маточних цукрових буряків, коренеплодів – франко-поле (франко-місце  зберігання);

      – плодів, ягід винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту – франко-пункт приймання (зберігання);

      – соломки та трести льону – франко-пункт  зберігання чи переробки (на підприємстві);

      – насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур – франко-пункт зберігання;

      – зеленої маси на корм – франко-місце  споживання;

      – зеленої маси на силос, трав'яного  борошна, сінажу, гранул – франко-місце силосування, стажування, виробництва борошна, гранул.

      У рослинництві необхідно дотримуватися встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції. Це викликано тим, що окремі її види, отримані від одних виробництв, можуть бути використані в інших виробництвах цієї ж галузі. Через це в кінці року розрахунок собівартості продукції виконують у наступній послідовності:

      – розподіляють між окремими об'єктами обліку витрати на утримання основних засобів;

      – визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв та списують калькуляційні  різниці між фактичною та плановою їх собівартістю;

      – розподіляють загальні витрати на зрошення та осушення земель, включаючи витрати  на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів  і на утримання полезахисних смуг;

      – списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

• списують з витрат основного виробництва суми надзвичайних витрат;
• розподіляють бригадні, фермерські, цехові витрати;
• визначають загальну суму виробничих витрат за об'єктами обліку;
• визначають собівартість продукції рослинництва;
• визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції:
• розподіляються витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);
• визначається собівартість продукції тваринництва;
• визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;
• визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

      Слід  відзначити, що побічна продукція  не калькулюється. Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи з розрахунково-нормативних  витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

      Залежно від конкретних умов виробництва, структури  управління, системи оплати праці  облік витрат сільськогосподарського підприємства може здійснюватись в  цілому за виробничими підрозділами без деталізації на окремі об'єкти (культури, види і групи тварин та птиці, види виробництв). У результаті перед початком визначення собівартості у дебет аналітичного рахунка буде відображена загальна сума виробничих витрат підрозділу за калькуляційними статтями, а в кредиті – кількість отриманої основної, супутньої і побічної продукції конкретних найменувань в оцінці за плановою собівартістю. Фактичні витрати підрозділу розподіляються між окремими культурами, видами і групами тварин та птиці пропорційно плановим витратам, а за їх відсутності – нормативним витратам згідно з технологічними картами або нормативами.

      Наприклад, виробничий підрозділ досліджуваного підприємства вирощував три культури: озима пшениця, соняшник на зерно і картоплю. Фактичні витрати виробничого підрозділу за статтями та планові (нормативні) витрати на вирощування перелічених вище культур наведено у табл. 3. 3.

      Таблиця 3. 1

Витрати виробничого підрозділу, грн.