Облік витрат підприємства

План

 

Вступ

1. Виробничо-фінансова характеристика господарства

2.  Методологічні засади бухгалтерського обліку витрат діяльності підприємства

• 2.1 Витрати підприємства, критерії визнання та класифікація

• 2.2 Облік витрат від звичайної діяльності

2.3 Облік надзвичайних витрат

3. Розв’язання практичної задачі

   3.1. Складання журналу реєстрації господарських операцій

   3.2. Реєстрація господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку

   3.3. Складання оборотної відомості за синтетичними рахунками

   3.4. Складання Балансу підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Бухгалтерський облік – це система безперервного і взаємопов’язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю підприємства, організації, установи з метою одержання про них точних і підсумкових даних.

На відміну від інших  видів обліку, бухгалтерський облік  забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік  є одним з найважливіших засобів отримання інформації і основою раціонального управління.

Метою ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності  є надання користувачам для прийняття  рішень повної, правдивої та неупередженої  інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік  базується на документуванні усіх господарських  процесів і проведення періодичних  інвентаризацій. Забезпечує виявлення  і мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Формування  витрат виробництва є ключовим і  одночасно найбільш складним елементом  формування і розвитку виробничо-господарського механізму підприємства охопленого системою управлінського фінансового  обліку.

Саме від  його ретельного вивчення і успішного практичного застосування буде залежати рентабельність виробництва і окремих видів продукції, взаємозалежність видів продукції і місць їх у виробництві, виявлення резервів зниження собівартості продукції, визначення цін на продукцію, визначення національного доходу в масштабах країни, розрахунок економічної ефективності від впровадження нової техніки, технології, організаційно-технічних заходів, а також обгрунтування рішення про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих.

Облік витрат виробництва  і калькуляція собівартості продукції, робіт або послуг займає домінуюче місце в загальній системі бухгалтерського обліку.

Аналіз витрат допомагає визначити ефективність витрат, уточнити, чи не будуть вони надмірними, підкаже, як встановити ціни, як застосовувати відомості про витрати на ближчу і майбутню перспективу, як регулювати і контролювати витрати, як спланувати реальний рівень прибутку.

Питанню щодо методологічних засад витрат діяльності приділена  увага багатьох зарубіжних й вітчизняних  вчених та дослідників у галузі бухгалтерського обліку. Зокрема, дане питання  розглядали в своїх працях:, Бутинець Ф.Ф., Гладких Т.В., Лишиленко О. В., Чебанова Н. В., Василенко Ю. А. та ін.

Метою даної курсової роботи є вивчення загальних принципів формування витрат, їх класифікації, а також порядку відображення витрат в бухгалтерському обліку.

Предметом дослідження  є сукупність теоретичних, методичних аспектів бухгалтерського обліку витрат.

У процесі дослідження  методології обліку витрат було застосовано методи теоретичного узагальнення, індукції, дедукції, аналізу та синтезу, документації, рахунків та подвійного запису, балансу та фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ  ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМТСВА

 

1. Витрати підприємства, критерії визнання та класифікація

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати."

Відповідно  до П(С)БО під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшеннія капіталу за рахунок внесків власників).

У бухгалтерському  обліку витрати відображаються при  дотриманні певних умов. Витрати визнаються втратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам міжнародних стандартів фінансової звітності і застосовуваному у національних стандартах принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Нормами П(с)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат підприємства, що відображені на рис. 1.1.1.

Згідно п. 5-8 П(С)БО 16 витрати визнаються за наступних  умов:

1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних   вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів.
3. Негайне  визнання, якщо  економічні  вигоди  не відповідають  або 
   перестають відповідати критеріям активів підприємства.
4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

 

 

 

Рис. 1.1.1. Визнання витрат відповідно до П(с)БО 16

 

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація   витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для  ціноутворення.  Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1.1.1) [бутинець, с. 487] .

 Таблиця 1.1.1

Класифікація  витрат

 

Ознаки класифікації	Групи витрат
По відношенню до виробничого процесу	основні витрати  накладні  витрати
По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні витрати умовно-змінні витрати
За єдністю  складу	одноелементні витрати  комплексні  витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати  непрямі витрати
За доцільністю	продуктивні витрати  непродуктивні витрати
За календарним  періодом	поточні витрати  одноразові  витрати
За видами витрат	витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції
За видами діяльності	витрати звичайної  діяльності  (витрати операційної,   фінансової,   інвестиційної діяльностей) витрати надзвичайної діяльності

 

До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції  (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину  витрат. Накладні витрати виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).

За складом  витрати можуть бути одноелементними  або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати  поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво  конкретного виду продукції, які  безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, а саме:

- сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі нироби, інші матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;

 - інші виробничі витрати.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Непрямий  розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

За доцільністю  витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Залежно від  видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності, що відображено на рис. 1.1.2.

 

 

Рис. 1.1.2. Класифікація витрат залежно від видів діяльності

Усі підприємства, крім малих (хоча малим підприємствам  теж не забороняється), облік витрат ведуть на рахунках класу 9 „Витрати діяльності". Використання рахунків даного класу дозволяє здійснювати детальніший облік витрат.

Проте такі підприємства також можуть використовувати рахунки  класу 8 для відображення інформації про витрати за елементами. Такий варіант вважається найбільш оптимальним і на його основі без проблем складатиметься „Звіт про фінансові результати".

Оскільки  вся діяльність підприємства поділяється  на надзвичайну і звичайну (яка  у свою чергу включає операційну, фінансову та інвестиційну), то новим Планом рахунків передбачено окремі рахунки для обліку витрат цих видів діяльності. Так, для обліку витрат від операційної діяльності використовують рахунки 90 „Собівартість реалізації", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут" і 94 „Інші витрати операційної діяльності", для обліку витрат інвестиційної діяльності — рахунок 96 „Втрати від участі в капіталі", для обліку надзвичайних витрат — однойменний рахунок 99 та ін. [хомяк, с. 314]

 

 

2. Облік витрат від звичайної діяльності

 

У загальній системі  показників, що характеризують ефективність виробництва (господарювання) як усього підприємства так і його підрозділів, основне місце належить собівартості, склад якої визначається витратами, що її формують.