Ароматизацiя облiку витрат

     Для обліку зазначених витрат відкривається окремий аналітичний рахунок. Обчислення фактичної собівартості коренеплодів (без витрат на доочищення, укладання в кагати тощо) проводиться у такому ж порядку, що й по фабричному цукровому буряку.

     Для розрахунку собівартості продукції  буряків-маточників необхідно від витрат, віднесених на всю одержану продукцію, відняти вартість гички і забракованих буряків та додати витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами у звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, закладених у кагати, визначають собівартість одного центнера.

     Наприклад, витрати на вирощування і збір маточних цукрових буряків складають 170000 грн., у тому числі на кагатування – 20000 грн. Від урожаю отримано ділових коренеплодів 21300 ц у кількості 5900 тис. шт., бракованих – 590 ц та гички – 3410 ц в оцінці за розрахунково-нормативними витратами на її заготівлю на суму 13000 грн.

     Витрати на вирощування цукрових буряків: 170000 грн. – 20000 грн. -13000 грн. = 137000 грн.

     Фізична маса отриманих коренеплодів: (21300 ц + 590 ц) = 21890 ц

     Собівартість 1 ц бракованих коренеплодів: (137000 грн. : 21890 ц) = 6,26 грн.

     Собівартість  всіх бракованих коренеплодів: (590 ц  х 6,26 грн.) = 3693 грн.

     Всього  витрат на ділові коренеплоди: (170000 грн. – 3693 грн.) = 166307 грн.

     Собівартість 1 ц ділових коренеплодів: (166307 грн.: 21300 ц) = 7,81 грн.

     Собівартість 1 тис. шт. коренеплодів: (166307 грн.: 5900 ц) = 28,19 грн.

     Облік витрат на догляд за кагатами та витрат на розкриття кагатів, вибирання  коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. В результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості, та визначається собівартість центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

     У спеціалізованих господарствах  витрати на вирощування насіння цукрового буряку обліковуються на окремому аналітичному рахунку "Виробництво насіння цукрових буряків". На цей рахунок відносять також усі витрати, пов'язані з виробництвом насіння, включаючи витрати на очистку і сушку, яка проводиться разом зі збиранням чи після нього в поточному році.

     Слід  зазначити, що насіння буряка оприбутковують у бункерній вазі. Після їх доробки, очищення, сушки отримують насіння  та полову.

     При обчисленні фактичної собівартості насіння цукрового буряку із загальної  суми витрат, облікованих на аналітичному рахунку "Насіння цукрового буряку", віднімають вартість полови за ціною можливого використання (за умови, що полова буде використана). Сума, що залишилась, і становитиме вартість насіння цукрового буряка. Для обчислення собівартості 1 ц їх вартість ділять на вагу насіння (після очищення).

     При розрахунку собівартості картоплі об'єктом калькулювання є 1 ц картоплі. При вирощуванні ранньої картоплі стебла в господарстві можуть бути використані на силосування. У цьому випадку вони оцінюються виходячи із розрахунково-нормативних витрат на їх заготівлю.

     Картопля  оприбутковується з розподілом на стандартну і нестандартну. Нестандартну картоплю використовують на корм тваринам й  оцінюють за собівартістю кормових буряків  з урахуванням поживності.

     Для розрахунку собівартості центнера стандартної  картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається вартість оприбуткованих стебел та нестандартної картоплі. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

     Наприклад, витрати на вирощування картоплі за звітний рік становлять 20000 грн. Отримано від урожаю стандартної картоплі 400 ц, нестандартної – 65 ц (0,3 корм, од.), стебел для силосування – 370 ц в оцінці за розрахунково-нормативними витратами на їх заготівлю на суму 1100 грн. Середня собівартість кормових буряків, вирощених у господарстві, складає 4,10 грн., а їх поживність -0,12 кормових одиниць.

     – Вартість 1 ц нестандартної картоплі: (4,10 х 0,3) = 1,23 грн.

     – Вартість всієї нестандартної картоплі: (1,23 грн. ´ 65 ц) = 79,95 грн.

     – Витрати, що понесені на стандартну картоплю: (20000 грн. – 1100 грн. – 79,95 грн.) = 18820,05 грн.

     – Собівартість 1 ц стандартної картоплі: (18820,05 грн.: 400 ц) = 47,05 грн.

     Неспеціалізовані господарства облік витрат ведуть в цілому за овочевими культурами відкритого грунту.

     Собівартість  центнера продукції овочівництва відкритого ґрунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною вважається бадилля і продукція, що не реалізована і згодована тваринам. Забраковані овочі оцінюються за собівартістю кормових буряків з урахуванням кормових властивостей.

     Наприклад, витрати на вирощування огірків становлять 55000 грн. отримано від урожаю 1500 ц товарних огірків і 400 ц забракованих, які відправлені на ферму великої рогатої худоби. Собівартість 1 ц кормових буряків становить 4,16 грн. У 1 ц огірків міститься 0,06 ц корм, од., а в 1 ц коренеплодів – 0,12 ц корм, од. Розрахуємо собівартість огірків.

     Вартість 1 ц забракованих огірків: (4,16 ´ 0,06): 0,12 = 2,08 грн.

     Вартість  забракованих огірків, всього: 400 ц ´2,08 грн. = 832 грн.

     Витрати, що відносяться на товарні огірки: 55000 грн. – 832 грн. = 54168 грн.

     Собівартість 1 ц товарних огірків: 54168 грн. : 1500 ц = 36,11 грн.

     При веденні обліку витрат за групами  овочевих культур розраховується середня  собівартість продукції цих культур. За необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати обчислені в цілому за групою культур, розподіляють між окремими видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

     Таблиця 3. 4

Обчислення  собівартості продукції  овочівництва відкритого фунту

 

     Продукцію рослинництва по мірі надходження протягом року обліковують за плановими цінами. Фактична собівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають  дві оцінки продукції: за плановими цінами і фактичною собівартістю. Це вимагає доведення планової собівартості продукції рослинництва до фактичної, для цього обчислюють різницю між фактичною і плановою собівартістю одиниці продукції за кожним її видом, тобто калькуляційну різницю.

     Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки  пропорційно до маси продукції за напрямками її використання. На суму перевищення  фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж  фактична собівартість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують методом "червоного сторно".

     Після списання калькуляційних різниць на субрахунку 231 "Рослинництво" можуть залишатися тільки витрати у незавершеному  виробництві.

     

      Таким чином, відображення операцій з обліку витрат і виходу продукції рослинництва ТОВ Агрофірми „Україна-Порик” в регістрах бухгалтерського обліку можна представити у вигляді схеми, що зображена на рисунку 3.

Рис. 3. 1.  Схема запису в регістрах по обліку виробництва 

      3. 7. Контроль витрат в рослинництві

      У підходах до визначення поняття “контроль” ніколи не існувало єдиних поглядів. У літературних джерелах його розглядали або як принципи, або як метод і форму, або як вид діяльності. Не було єдиних поглядів і щодо системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано порушувало єдність системи.

      Фінансово-господарський  контроль – це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

      Фінансово-господарський  контроль, з одного боку, зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого – забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства.

      Сутність  фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об’єкта контролю з метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що пов’язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

      Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного  та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України. У зв’язку з цим зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб’єкти та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

      У системі управління фінансово-господарський  контроль є не надзвичайним заходом, а невід’ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано, а системно і комплексно.

      Система попереднього, поточного і подальшого контролю (крім ревізії фінансово-господарської  діяльності, яка здійснюється державною  контрольно-ревізійною службою) створює  окрему його галузь, тобто внутрішньогосподарський  або внутрішній контроль. Він є системою постійного спостереження за ефективністю діяльності підприємств, збереженням і ефективністю використання цінностей і коштів, доцільністю і вірогідністю операцій та процесів. 

      Внутрішній  контроль здійснюється безпосередньо  на підприємстві відповідними службами, що дає можливість своєчасно виявляти недоліки при здійсненні операцій, вживати заходів щодо їх усунення. У зв’язку з цим внутрішньогосподарський контроль є постійно діючою функцією управління на підприємствах, дієвим засобом сприяння збереженню цінностей і коштів. Він сприяє їх збереженню та економному використанню.