Ароматизацiя облiку витрат

      Третя стадія – результативна. На цій стадії отримана раніше інформація про об’єкти  бухгалтерського обліку узагальнюються і у вигляді спеціальних звітних форм готуються для представлення користувачам.

      Результати  здійснення окремих стадій облікового процесу мають матеріально уречевлену форму. Так, на стадії документування –  це первинний документ, на стадії поточного  обліку – обліковий регістр, на заключній стадії – звітна форма

     Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

     Згідно  з П(С)БО 16 “Витрати” витратами  визнаються:

1. Витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображуються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

     Витратами не визнаються:

     1. Попередня (авансова) оплата запасів,  робіт, послуг.

     2. Погашення одержаних позик.

     3. Інші зменшення активів або  збільшення зобов'язань, що не  відповідають ознакам, наведеним  у пункті 6 цього Положення (стандарту).

     4. Витрати, які відображуються зменшенням  власного капіталу відповідно  до положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.

     Відповідно  до особливостей виробничого процесу  в галузі рослинництва в обліку забезпечується розмежування витрат і отримання відповідних підсумкових даних за суміжними роками виробництва, за основними видами виробництва і культурами, за основними видами робіт, що виконуються, за статтями (видами) витрат, за підрозділами господарства.

     Розмежування  витрат і отримання відповідних даних за суміжними роками виробництва забезпечується шляхом ведення окремих аналітичних рахунків витрат на продукцію врожаю поточного і майбутнього років. Як правило, на початку кожного року витрати, що перейшли з минулого року, включають до витрат на продукцію поточного року (при невідповідності номенклатури обліку їх розподіляють за окремими статтями); витрати на врожай майбутнього року відокремлюють.

     Постатейний облік витрат, тобто розмежування витрат за їх видами, забезпечується за рахунок відповідної побудови форми регістрів. Облік витрат на виробництво ведуть в регістрах багаторядкової і багатографної форми, де виділяють окремі рядки або графи для обліку кожного виду витрат.

     Розмежування  витрат за підрозділами господарства забезпечується також за рахунок відповідної побудови аналітичного обліку. Як правило, з цією метою використовують особові рахунки підрозділів.

     Розмежування  витрат за виробництвом, культурами і  видами виконуваних робіт може бути забезпечено за допомогою застосування різних методів обліку витрат.

     Об'єктами обліку витрат у рослинництві є окремі сільськогосподарські культури (групи  культур), а також виконані роботи в незавершеному виробництві (витрати  під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, чорні пари тощо).

      Сільськогосподарські  підприємства, в яких добре налагоджені  планування і облік, можуть вести  облік виробничих витрат по групах культур або в цілому по структурних  підрозділах. У кінці року ці витрати  розподіляють між культурами пропорційно до планово-нормативних показників.

      Облік в галузі рослинництва повинен забезпечити  виконання наступних завдань :

      – правильно і економічно обґрунтовано розмежовувати витрати за основними  виробництвами, а при необхідності – за культурами або групами культур;

      – забезпечувати отримання необхідних даних за основними статтями витрат: оплата праці, витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, послуги  допоміжних виробництв та інші витрати, що відносяться до галузі;

      – своєчасно і повністю обліковувати сільськогосподарську продукцію, яка надходить від урожаю;

      – систематизовувати і узагальнювати  необхідну інформацію для обчислення собівартості продукції;

      – забезпечувати точне та економічно обґрунтоване розмежування витрат за суміжними роками виробництва з виділенням витрат, що відносяться до наступних сільськогосподарських періодів, в яких буде отримана продукція (витрати на посів культур, багаторічних трав тощо);

      – надавати необхідну інформацію про  витрати за підрозділами господарства для контролю за виконанням завдань і оперативного управління;

      – складати та надавати звітність. 

      3. 2. Облік витрат і виходу продукції рослинництва

      Об'єкти обліку витрат в галузі рослинництва можна поділити на чотири групи: сільськогосподарські культури (або групи культур); сільськогосподарські роботи; витрати, що підлягають розподілу; інші об'єкти.

      Для обліку витрат і виходу продукції  основного виробництва використовують рахунок 23 “Виробництво”, субрахунок 231 “Рослинництво”. Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом вироблену продукцію.

      Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських  підприємств визначені об'єкти обліку витрат і обчислення собівартості продукції рослинництва (додаток 13).

      У межах цих груп рахунки відкривають  за структурними підрозділами і культурами, видами незавершеного виробництва  і технологіями вирощування культур  у розрізі прийнятої на сільськогосподарському підприємстві номенклатури статей витрат.

      У всіх випадках, коли витрати можна  віднести безпосередньо на ту чи іншу вирощувану культуру під урожай поточного  року, їх враховують на рахунках об'єктів  обліку витрат за культурами: зернові  і зернобобові, технічні, коренеплодові, овочеві відкритого і закритого ґрунтів тощо.

      Об'єкти обліку витрат по сільськогосподарських  роботах, які виконуються, виділяються  в тому випадку, якщо витрати по цих  роботах не можуть бути віднесені  на об'єкти обліку по культурах (групах культур) під урожай поточного року: посів озимих зернових на зерно по кожній культурі, озимі зернові на зелений корм і силос, під зимовий посів овочевих культур (по культурах), внесення органічних та мінеральних добрив, освоєння нових земель, витрати на вапнування, гіпсування ґрунту, роботи в парниках, теплицях, в розсадниках та інші роботи незавершеного виробництва (за видами).

      У складі витрат на рослинництво значну частину складають витрати незавершеного  виробництва:

      – минулих років під врожай поточного  року;

      – звітного року під врожай поточного року;

      – звітного року під врожай наступних  років.

      Витрати минулих років під врожай поточного  року на початку календарного року списуються на відповідні об'єкти обліку під врожай поточного року.

      Витрати під урожай майбутніх років обліковуються на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки в момент їх здійснення щодо більшості з них ще не ясно, до вирощування яких культур вони відносяться. Всі витрати по незавершеному виробництву обліковують за тією ж номенклатурою статей, що й витрати під урожай поточного року. Для списання витрат незавершеного виробництва на культури врожаю поточного року всі витрати з посіву озимих зернових культур відносять за кожною статтею окремо на аналітичні рахунки озимих зернових культур врожаю поточного року.

      Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських  робіт розподіляють у поточному  році після визначення фактичних  площ посіву відповідних культур.

      Розподіл  здійснюється за кожною статтею пропорційно  фактичній площі посіву. Такий  розподіл витрат необхідний для визначення статей витрат минулого і поточного років під певну культуру та отримання необхідних даних для аналізу собівартості відповідних видів продукції рослинництва. Для цього здійснюють відповідний розрахунок, в якому визначають суму витрат на 1 га і множать її на площу, фактично зайняту відповідною культурою.

      Витрати, пов'язані з посівом багаторічних трав (підготовка ґрунту, вартість добрив, насіння та інші разові витрати), які  обліковуються у складі незавершеного  виробництва, рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Для цього складається аналогічна таблиця, де за базу розподілу буде прийнято кількість років експлуатації.

      Витрати на вапнування та гіпсування ґрунтів, які здійснюють за рахунок власних коштів, обліковують на окремому аналітичному рахунку в розрізі статей витрат. Оскільки тривалість дії вапна та гіпсу становить 5-7 років, витрати на виконання цих робіт відносять на сільськогосподарські культури за статтями пропорційно до зайнятих площ рівномірно протягом 5-7 років.

      На  суму розподілених витрат незавершеного  виробництва дебетується субрахунок 231 "Рослинництво" (аналітичні рахунки  з обліку витрат за відповідними культурами врожаю поточного року) і кредитується субрахунок 231 (аналітичний рахунок відповідного виду незавершеного виробництва у рослинництві).

      Витрати на кінець року, що обліковуються на аналітичних рахунках цієї групи, залишаються  в незавершеному виробництві  і переходять на наступний рік. В  наступному році їх відносять або розподіляють на об'єкти обліку витрат за культурами.

      Амортизаційні відрахування по основних засобах, які  використовуються у рослинництві, обліковуються  на окремому аналітичному рахунку з  аналогічною назвою. На нього протягом року відносять суми нарахованої амортизації по основних засобах рослинництва, які неможливо віднести на конкретну культуру. Облік нарахованої амортизації на даному аналітичному рахунку ведеться окремо за видами і групами основних засобів. У кінці року амортизаційні відрахування, які неможливо прямо віднести на конкретний об'єкт обліку витрат, розподіляються на декілька об'єктів обліку витрат пропорційно до посівної або збиральної площі, обсягу виконаних робіт або інших показників, які є підставою для розподілу амортизації:

      – тракторів – пропорційно до обсягу виконаних ними робіт для окремих культур (в умовних еталонних гектарах);

      – ґрунтообробних машин – пропорційно до о< ^^.іених площ, зайнятих певними культурами;

      – сівалок – пропорційно до площі посіву культур;

      – машин для внесення у ґрунт добрив – пропорційно до фізичної маси внесених добрив;

      – зерносховищ – пропорційно до кількості та тривалості зберігання зерна тощо.

      Витрати на ремонт основних засобів, які використовуються у рослинництві й піддягають розподілу, також обліковують на окремому аналітичному рахунку.

      На  відміну від амортизації, витрати  на ремонт є комплексними. їх списують із субрахунку 2341 "Ремонтні майстерні" та інших на аналітичний рахунок  комплексною статтею. На аналітичному рахунку облік витрат на ремонт основних засобів ведуть аналогічно до амортизаційних відрахувань за видами і групами основних засобів. Суми витрат на ремонт розподіляються в кінці року на об'єкти обліку витрат у такому ж порядку, як і суми амортизаційних відрахувань.