Ароматизацiя облiку витрат

 

      Для розподілу витрат за вирощуваними культурами коефіцієнт розподілу витрат за статтями розраховують діленням суми фактичних витрат за кожною статтею на відповідну суму планових (нормативних) основних витрат:

      – відпрацьовані люд.-год. – 0,8137 (10310 : 12670);

      – витрати на оплату праці – 1,2300 (14120 : 11480);

      – насіння та посадковий матеріал – 1,0777 (7420 : 6885);

      – паливо та мастильні матеріали – 0,7467 (7620 : 10205);

      – добрива – 0,8122 (6010 : 7400);

      – роботи та послуги – 2,0106 (3800 : 1890);

      – витрати на ремонт необоротних активів – 0,5170 (3500 : 6770);

      – інші витрати – 1,0912 (2500 : 2291).

      Помноживши  планову (нормативну) суму основних витрат за статтями на відповідний коефіцієнт, встановлюють суму фактичних витрат за цією статтею. За озимою пшеницею розмір фактичних витрат складе:

      – відпрацьовані люд.-год. – 2441 грн. (3000 х 0,8137);

      – витрати на оплату праці – 4317 грн. (3510 х 1,2300);

      – насіння та посадковий матеріал – 3244 грн. (ЗОЮ х 1,0777);

      – паливо та мастильні матеріали – 2244 грн. (3005 х 0,7467);

      – добрива – 2437 грн. (3000 х 0,8122);

      – роботи та послуги – 1066 грн. (530 х 2,0106);

      – витрати на ремонт необоротних активів – 1194 грн. (2310 х 0,5170);

      – інші витрати – 982 грн. (900 х 1,0912).

      Аналогічно  визначається розмір статей фактичних  витрат по соняшнику на зерно та картоплі.

      Розраховану таким чином суму фактичних виробничих витрат за культурами наведено у табл. 3.4.

      Загальновиробничі витрати рослинництва, які відносяться  на ці культури, розподіляються у загальноприйнятому порядку. Після цього визначається собівартість одержаної продукції. В ТОВ Агрофірми „Україна-Порик” розподіл цих витрат здійснюється один раз на рік в грудні. Для їх списання складають “Відомість розподілу загальновиробничих витрат”. У відомості вказують культури, на які відносять суму витрат, суми прямих витрат на ці культури без вартості насіння і садивного матеріалу та суми належних до списання загальновиробничих витрат як по кожній бригаді так і в цілому по господарству.

      Таблиця 3. 2

Розподіл  фактичних виробничих витрат за культурами, що вирощуються у виробничому підрозділі, грн.

 

      При калькулюванні собівартості окремих видів продукції рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості продукції беруться всі понесені на вирощування даної культури витрати за мінусом вартості побічної продукції.

      При цьому побічна продукція враховується лише в том обсязі, який використовується в господарстві. Перелік видів побічне продукції основних сільськогосподарських культур та порядок їх оцінки наведено в додатку 15.

      Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно  за даними аналітичного обліку визначити фактичні витрати на продукцію.

      Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається  спеціальний розрахунок, в якому  використовуються або показники  умовної продукції, або затверджені  по підприємству ставки питомої ваги собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.

      Після складання звітних (фактичних) калькуляцій  планова собівартість продукції  коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю тваринам.

     Об'єктами калькулювання продукції зернових культур (крім кукурудзи) є основна  і супутня продукція. Витрати  на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість робіт  з доробки на току, що проводиться  в межах календарного року) становлять собівартість зерна та зерновідходів. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1 ц зерна приймається за одиницю, а зернові відходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна відповідно до даних лабораторного аналізу.

     Наприклад, зібрано: 2600 ц повноцінного зерна озимої пшениці, 90 ц зерновідходів з вмістом в них 40% зерна і 2900 ц соломи. Витрати становлять 39400 грн. За нормативами витрати на збирання, транспортування й скиртування соломи дорівнюють 4020 грн. (табл. 3.5).

     Таблиця 3. 3

Визначення  фактичної собівартості І ц зерна та зерновідходів озимої пшениці

 

     – витрати на вирощування (без вартості соломи): 39400 – 4020 = 35380 грн.;

     – кількість повноцінного зерна в зерновідходах (ц): 90 ц ´ 40 % : 100 % – 36 ц;

     – загальна кількість повноцінного зерна з урахуванням зерновідходів : 2600 ц + 36 ц = 2636 ц;

     – фактична собівартість 1 ц зерна: 35380 грн.: 2636 ц = 13,42 грн.;

     – сума витрат, що припадають на зерновідходи: 36 ц ´ 13,42 грн. = 483 грн.;

     – фактична собівартість 1 ц зерна зерновідходів: 483 грн. : 90 ц = 5,37 грн.

     Об'єктом  калькулювання є зерно кукурудзи (в перерахунку на сухе). Перерахунок качанів кукурудзи і кукурудзи повної стиглості на сухе зерно проводять після одержання даних про фактичний вихід зерна з качанів, які визначає хлібоприймальний пункт шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базисної вологості зерна в качанах (базисна вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 22 %). При цьому у разі підвищеної вологості понад базисну на кожен відсоток перевищення вологості, проводиться зменшення маси зерна на 1 %. Відповідно при меншій вологості зерна проводять коригування в бік збільшення маси зерна.

     Вихід сухого зерна із качанів кукурудзи  повної стиглості, що залишається в  господарстві, визначається за середнім відсотком виходу зерна базової вологості качанів кукурудзи, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

     Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і  збирання продукції (без вартості стебел кукурудзи) на масу сухого зерна.

     Оскільки  в поточному обліку відображають рух кукурудзи в качанах, то додатково  розраховують фактичну собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

     Наприклад, витрати на вирощування кукурудзи на зерно становлять 51370 грн. За звітний рік оприбутковано 7810 ц стебел кукурудзи (оціненого виходячи з розрахунково-нормативних витрат на його заготівлю у сумі 3620 грн.) і 9320 ц качанів кукурудзи, з яких реалізовано державі 1900 ц. Залікова маса зерна -1250 ц, витрачено качанів на переробку – 1400 ц, залишок качанів на кінець року -2970 ц, їх вологість – 18 %.

     1. Середній відсоток виходу зерна  базової вологості: (1250 ц : 1900 ц) ´ 100% = 66%

     2. Фізична маса кукурудзи внутрішньогосподарського призначення в перерахунку на сухе зерно: 1400 ц ´ 66 % = 924 ц

     3. Залишок кукурудзи в перерахунку на сухе зерно:

     – фактична вологість кукурудзи: 18 – 14 = +4 %

     – вихід зерна з качанів: 2970 ц ´ 66 % = 1960 ц

     – натуральна знижка з маси зерна: 1960 ц ´– – 78 ц = 1882 ц

     – загальний вихід зерна в перерахунку на сухе: 1250 ц + 924 ц + 1882 ц = 4056 ц

     4. Сума витрат, віднесених на зерно: 51370 грн. – 3620 грн. = 47750 грн.

     5. Фактична собівартість 1 ц зерна: 47750 грн.: 4056 ц = 13,77 грн.

     6. Фактична собівартість 1 ц качанів: 47750 грн. : 9320 ц = 5,12 грн.

     При розрахунку собівартості цукрових буряків об'єктом калькулювання є коренеплоди. Виробнича собівартість центнера кормових буряків визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички) на фізичну масу буряків.

     Від вирощування цукрових буряків маточних отримують ділові коренеплоди, а також коренеплоди, непридатні для подальшої висадки, та гичку. Об'єктом калькулювання є ділові коренеплоди.

     Кількість коренеплодів, закладених у траншеї, та їх вагу здебільшого встановлюють розрахунковим шляхом, оскільки в польових умовах відсутня можливість зважування коренеплодів під час доставки їх до місця кагатування. Для цього у траншеї щитами відгороджують один метр, а потім коренеплоди перераховуються і зважуються. Це фіксується у спеціальному акті кагатування маточного цукрового буряка. Потім по кожній траншеї виводиться середня кількість і вага коренеплодів на погонний метр та в цілому по траншеї. На підставі актів закагатовані маточні коренеплоди оприбутковуються із зазначенням їх ваги і планової собівартості, а для оперативного контролю забезпечення запланованої площі висадками обліковується і їх кількість.

     Браковані коренеплоди оприбутковуються на підставі накладних (внутрішньогосподарського призначення, ф. № 87) та актів і здаються на цукровий завод або використовуються на корм тваринам. Витрати на доочищення, укладання в катати, копання траншей, укриття і догляд за кагатами відносяться лише на ділові коренеплоди маточного цукрового буряку.