Ароматизацiя облiку витрат

 

     Збільшення  матеріальних витрат відбувається за рахунок зменшення інших операційних  витрат та витрат на оплату праці. Обсяг  та питома вага амортизації та відрахувань на соціальні заходи зростають. Таким чином, головним напрямком пошуку резервів зниження витрат є дослідження складу матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і спосіб їх зменшення.

     Забезпеченість  господарства матеріальними ресурсами визначають зіставленнями їх наявності на певну дату з діючими нормативами. При цьому встановлюють їх склад і структуру. Склад, структура ї зміна матеріальних ресурсів характеризуються натуральними (кількісними), якісними і вартісними показниками. В умовах нестабільності вартісної оцінки матеріальних ресурсів перевага при аналізі надається натуральним і якісним показникам. За допомогою кількісних параметрів оцінюють наявність матеріальних оборотних засобів, їх склад, потребу і рівень забезпеченості ними підприємства, функціональну і фізичну придатність ресурсів до використання (табл. 2.6).

     Наведені  данні свідчать, що господарство має  значний обсяг матеріальних ресурсів та відповідно високий рівень забезпеченості ними. Водночас слід відмітити значне зростання залишку матеріалів сільськогосподарського призначення та збільшення при цьому рівня матеріаломісткості продукції, що свідчить про неефективне використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

Таблиця 2. 6

Наявність, склад та структура  матеріальних ресурсів ТОВ Агрофірми „Україна-Порик” за 2004-2005 р.р.

 

     Узагальнюючи  результати проведеного аналізу  фінансового стану підприємства, можна констатувати, що воно має  значний фінансово-економічний потенціал, є прибутковим, але має практично  абсолютно неліквідний баланс, значно залежить від зовнішніх джерел фінансування та практично неплатоспроможне. Це дає підставу вважати його фінансово нестійким.  

     2. 2. Облікова політика  підприємства

     Законом України від 16 липня 1999 р. N9 996-Х1У "Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні" встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом підприємства. Вона є важливим правовим документом робот бухгалтерів. В ній потрібно відобразити організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.

     Облікова  політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для  складання та подання фінансової звітності.

     П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни  у фінансових звітах" визначає, що облікова політика може змінюватися  тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарт) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

     Не  вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для  подій або операцій, які відрізняються  за змістом від попередніх подій  або операцій, та операцій або подій, які не відбулися раніше.

     Термін "облікова політика" з'явився у  зв'язку з реформуванням бухгалтерського  обліку відповідно до ринкових відносин та міжнародних стандартів. В Україні  він офіційно ведений в 1999 р. Законом  від І6 липня 1999 р. № 996-ХІУ "Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Виникнення облікової політики ґрунтується на тому, що законодавством передбачається використання альтернативних варіантів обліку, а роль бухгалтера на підприємстві змінюється від простого реєстратора господарських операцій до активного учасника їх здійснення.

     Загальні  правила побудови бухгалтерського  обліку встановлюються централізовано, але на підприємстві вони конкретизуються  залежно віл умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо, що диктує необхідність розробки облікової політики. Вона є інструментом, який містить державне регулювання та певну самостійність підприємства у питаннях ведення бухгалтерського обліку.

     Термін "облікова політика" включає два  слова: облік і політика. Суть обліку нами розглянуто раніше. Слово "політика" пов'язується з поняттям держави, влади, воно характеризує мистецтво управляти державою. Але це слово притаманне й економічній діяльності, в якій вживаються такі словосполучення, як "економічна політика", "фінансова політика", "соціальна політика", "політика адміністрації". Тому словосполучення "облікова політика" є цілком виправданим.

     В економічній літературі зустрічаються  різні визначення поняття "облікова політика". Узагальнюючи їх, ми вважаємо, що облікова політика – це сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, прийнята на підприємстві.

     Формування  облікової політики можна подати на трьох рівнях:

     Міждержавний  – розробка правил і принципів  функціонування бухгалтерського обліку в межах об'єднання держав.

     Державний – встановлення загальних правил, стандартів ведення бухгалтерського  обліку.

     Облікова  політика підприємства – сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського  обліку, що прийняті на підприємстві та відповідають особливостям його діяльності.

     Облікова  політика на міждержавному і державному рівнях має обов'язковий характер, формується на загальних засадах  ведення бухгалтерського обліку. Керуючись вимогами першого і  другого рівнів, на підприємстві формують власну облікову політику, враховуючи конкретну ситуацію його діяльності.

     Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державою у прийнятих законах, положеннях, постановах та інших нормативних  документах, у яких є допустимі  варіанти альтернативних рішень здійснення облікових процедур.

     Елементи  облікової політики підприємства можна  розділити на дві частини:

     а) обов'язкові – підлягають розкриттю  в примітках до фінансової звітності;

     б) не обов'язкові – не підлягають розкриттю  в примітках до фінансової звітності.

     Облікова  політика є інструментом бухгалтерського  обліку, який готується підприємством  самостійно, виходячи Із діючих нормативних  документів.

     На  підприємстві ТОВ Агрофірма “Україна-Порик” формує облікову політику головний бухгалтер за дорученням і контролем керівника підприємства або спеціально створена комісія. До цієї роботи можуть бути залучені інші працівники обліку, спеціалісти, спеціалізовані фірми (аудиторські, бухгалтерська, консультаційна, юридична).

     Новоствореним підприємствам формувати облікову політику доцільно до їх державної реєстрації, бо з моменту реєстрації потрібно вже вести бухгалтерський облік.

     При формуванні облікової політики потрібно дотримуватись таких принципів:

     Законність  – обрані методичні прийоми, способи та процедури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чинному законодавству та нормативним документам;

     Адекватність  – облікова політика підприємства повинна відповідати особливостям умов його діяльності;

     Єдність – облікова політика має бути єдиною для господарюючого суб'єкта незалежно від кількості його підрозділів, філій або дочірніх підприємств.

     При формуванні облікової політики потрібно враховувати такі фактори:

     – стан економічного, податкового та бухгалтерського законодавства, рівень інфляції, інвестиційна діяльність;

     – правовий статус підприємства – форма власності, організаційно-правова форма господарювання, галузь і вид діяльності, кількість структурних підрозділів та їх економічні взаємозв'язки;

     – поточні та перспективні плани розвитку підприємства;

     – кадрове та матеріально-технічне забезпечення бухгалтерської служби.

     Облікову  політику ТОВ Агрофірми “Україна-Порик” оформляють у вигляді наказу по підприємству або положення. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий  план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку та інші.

     В наказі про облікову політику підприємства доцільно мати такі розділи:

1. Загальні положення – мета облікової політики, обов'язки керівника і головного бухгалтера щодо ведення бухгалтерського обліку;
2. Форма обліку – вказується форма обліку, яку застосовує підприємство;
3. Робочий план рахунків – перелік рахунків якими користується підприємство, створений на підставі діючого плану рахунків;
4. Графік документообігу – підготовлений графік документообігу на підприємстві;
5. План проведення інвентаризацій – перелік планових інвентаризацій і час їх проведення;
6. Склад фінансової, податкової, статистичної та оперативної звітності – перелік звітності, порядок її складання, затвердження і подання;
7. Положення про архів підприємства – порядок ведення архіву документів підприємства;
8. Методика ведення обліку – встановлення мінімальної вартісної межі основних засобів, вибір методу нарахування амортизації і оцінки вибуття запасів, створення резервів на оплату відпусток, резервів по дебіторській заборгованості тощо, спосіб обліку і розподілу загально виробничих витрат, використання класів рахунків, інші особливості методики ведення обліку згідно з конкретними умовами підприємства.

     Форма наказу про облікову політику підприємством  вибирається самостійно. На підприємстві наказ про облікову політику має  форму представлену у додатку  11.

     Обліковий процес полягає в реєстрації господарських операцій в момент їх здійснення (якщо це неможливо, то відразу після їх здійснення), оформлення первинних документів та реєстрації господарських операцій в бухгалтерії, відображення операцій шляхом подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку, узагальнення облікової інформації в реєстрах. Завершальним етапом облікового процесу є складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності.

     Керівник  підприємства зобов'язаний створити необхідні  умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які причетні до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера з дотриманням порядку оформлення та подання до обліку відповідних документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

     Головний  бухгалтер на підприємстві ТОВ АФ “Україна-Порик” забезпечує дотримання на підприємстві встановлених методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжки та псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

     Особливості організації облікової політики на ТОВ АФ “Україна-Порик” нами узагальнено  в табл. 2.7.

     Для забезпечення раціонального руху документів ТОВ Агрофірми “Україна-Порик”, тобто визначення оптимальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинного документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляється графік документообігу.

     Графік  затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді  схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки документів, виконуваних кожним із підрозділів підприємства, а також всіма виконавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.