Ароматизацiя облiку витрат

 

     Баланс  вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

     А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4

     Перевіримо  наявність виконання умов на кінець аналізованого періоду:

     Найбільш  ліквідні активи (А1) менші за негайні пасиви (П1) –

     А1<П1 – не виконується умова

     3,6<2602,6

     Активи, що швидко реалізуються (А2) менші за короткострокові пасиви (П2) – 

     А2<П2 – не виконується умова

     302,7<722,1

     Активи, що повільно реалізуються (А3) більші за довгострокові пасиви (П3) –

     А3>П3 – виконується умова

     2759,1>0

     Активи, що важко реалізуються (А4) більші за постійні пасиви (П4) – 

     А4>П4 – не виконується умова

     1503,7>1244,4

     Виконання лише однієї умови вказує на те, що фактична ліквідність балансу значно відрізняється  від абсолютної.

     Найбільш  повно фінансова стійкість підприємства може бути розкрита на основі вивчення співвідношень між статтями активу і пасиву балансу. Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв’язок. Кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгостроковий залучений капітал.

     Оборотні  активи створюються, як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових залучених засобів. Бажано, щоб вони були наполовину сформовані за рахунок власного, а наполовину – за рахунок залученого капіталу. В такому випадку забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

     Співвідношення  між статтями активу та пасиву балансу  проаналізуємо за допомогою коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (табл. 2.3).

     Коефіцієнт  фінансової незалежності характеризує автономність діяльності підприємства, тобто частку власного капіталу в  його загальній величині. Рівень цього  показника за аналізований період незначно збільшився, але становить лише 0,27. Це означає, що діяльність підприємства на 27% фінансується за рахунок власних джерел і на 73% – за рахунок залучених. З одного боку, це є негативним моментом у фінансовому стані підприємства, так як ступінь залежності господарства від зовнішніх інвесторів дуже висока.

     Для банків та інших кредиторів така ситуація є ненадійною (ніж, якщо б частка власного капіталу була б високою), так як це обумовлює фінансовий ризик. Але підприємство, як правило, зацікавлене  в залученні зовнішніх інвестицій. В ринковій економіці велика частка власного капіталу не означає, що підприємство має стійкий фінансовий стан.

Таблиця 2. 3

Фінансова стабільність та платоспроможність  ТОВ Агрофірми

„Україна-Порик”, 2005р.

 

     Навпаки, використання залученого капіталу свідчить про гнучкість фінансової політики підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобто про довіру до нього в ділових колах.

     Як  відомо, власний капітал в балансі  відображається загальною сумою. Для  того, щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно з загальної суми власного капіталу відняти суму необоротних активів. Як свідчать дані табл..2.3, у господарства відсутні власні кошти, хоча сума нестачі власного оборотного капіталу значно зменшилась за аналізований період (на 723,6 тис. грн.). Оптимальним вважається, коли поточні активи на 50% сформовані за рахунок власних джерел і 50% – за рахунок залучених, тоді як у товариства вони повністю покриваються за рахунок залучених джерел.

     Фінансову стабільність підприємства характеризують і показники його платоспроможності, тобто можливість готівкою своєчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Для оцінки платоспроможності розраховуються наступні показники.

     Коефіцієнт  ліквідної платоспроможності (коефіцієнт покриття боргів) – відношення всієї суми поточних активів до загальної суми короткострокових зобов’язань. Розглядаючи дані таблиці, ми бачимо, що цей коефіцієнт на даному підприємстві дуже низький (задовольняє, звичайно, більше 2). Даний показник на 1.01.2006 року збільшився порівняно з 1.01.2005 року на 0,224 і склав 0,922, тобто наблизився до мінімального значення – одиниці. Це єдиний показник платоспроможності, по якому спостерігається позитивна динаміка зміни, інші два показники значно нижчі від теоретично достатнього рівня і на протязі аналізованого періоду зменшились. Це означає, що підприємство не має змоги оперативно розраховуватись зі своїми боргами.

     Для оцінки фінансового стану підприємства, його стійкості використовується цілий  ряд показників. Одними із найважливіших  є показники фінансових результатів діяльності підприємства.

     Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкта, робітників і власника підприємства, а тому у зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Прибуток характеризує абсолютну ефективність господарської діяльності і є базою розрахунку відносних показників рентабельності використання окремих видів ресурсів та витрат.

     Як  свідчать дані табл. 2.4, діяльність підприємства і в звітному і базисному періоду була прибутковою. За 2005 рік господарством було отримано 794,7 тис. грн. чистого прибутку, що на 418,1 тис. грн. більше, ніж за 2004 рік.

     Прямими факторами, які впливають на фінансовий результат підприємства, є виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та собівартість реалізації.

     За  аналізований період обидва ці фактори  позитивно вплинули відповідно на 7,2 та 42,8 тис. грн.. При цьому темпи  росту виручки значно нижчі від  темпів росту собівартості, що негативно вплинуло на фінансовий результат від реалізації. Зменшення інших операційних витрат позитивно вплинуло на фінансові результати підприємства.

     Собівартість  продукції складається з окремих  елементів витрат, одним з яких є матеріальні витрати, які характеризують рівень використання матеріальних (в тому числі виробничих) запасів.

Таблиця 2. 4

Аналіз  фінансових результатів  діяльності

ТОВ Агрофірми „Україна-Порик”, тис. грн.

     Удосконалення організації матеріальних ресурсів полягає у встановленні оптимальних обсягів їх запасів, достатніх для організації виробництва, при яких витрати на організацію матеріальних ресурсів та їх утримання були б мінімальними. Запаси необхідно утримувати у більшому обсягу тоді, коли користь від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів. Відсутність власних оборотних засобів у підприємства змушує його користуватися короткостроковими кредитами під високі проценти. Проте, оскільки розрахунки за вироблену продукцію виконуються несвоєчасно, то і розрахунки з банками за одержані кредити також здійснюються несвоєчасно. Це, у свою чергу, ще більше погіршує фінансовий стан підприємства. Основні причини, які створюють перешкоди забезпеченню стабільного стану більшості підприємств, полягають у економічній і політичний нестабільності розвитку сільського господарства, високому рівню інфляції, неплатоспроможністю підприємств-партнерів, недосконалою законодавчої бази, повільних темпів приватизації. Все це створює багато проблем на шляху організації надійної системи менеджменту матеріальних ресурсів, вирішення яких має важливе практичне значення.

     Дослідження складу і структури витрат на виробництво  необхідне для того, щоб вивчити  причини зміни витрат і відшукати  шляхи і джерела зниження витрат і збільшення прибутку.

     Аналіз  витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівняння фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрями зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат (табл. 2.5).

     Дані  таблиці свідчать, що загальна сума витрат збільшилась на 620,4 тис. грн.. Матеріаломісткість продукції є дуже високою, і питома вага матеріальних витрат за аналізований період значно збільшилась.

Таблиця 2. 5

Аналіз  витрат підприємства за економічними елементами, 2004-2005р.р.