Облік виробничих витрат

1. Поняття про середні величини

Однією з кількісних характеристик статистичних закономірностей є середня величина, яка здатна відобразити характерний рівень ознаки, притаманної усім елементам сукупності.

 

Середня величина – це узагальнююча характеристика сукупності однотипних одиниць за певною кількістю. Вона характеризує рівень цієї ознаки на одиницю сукупності.

 

За допомогою середніх величин масу елементів можна охарактеризувати одним числом, не зважаючи на те, що середня величина абстрактна і може не збігатися с жодним з індивідуальних значень ознаки. Вона відображає те загальне, типове для маси явищ, яке реально існує в конкретних умовах простору і часу.

 

Критерієм розрахунку середньої величини є правильний вибір початкової бази обчислення, яка відображає зміст середньої величини та її зв’язок з іншими показниками. Розрахунок середніх величин повинен бути підпорядкований соціально-економічному змісту явищ, тобто треба, щоб він реально відображав істотну характеристику.

 

Виходячи з того, що середня величина характеризує розмір ознаки в розрахунку на одну одиницю, існує взаємозв’язок між середньою величиною і показниками, які потрібні для її визначення.

В залежності від способу розрахунку середньої величини розрізняють декілька видів середніх величин, умови застосування яких залежить від характеру вихідної інформації.

 

Основними видами середніх величин є:

 

середня арифметика (проста і зважена);

 

середня гармонічна;

 

середня геометрична

 

середня хронологічна;

 

мода і медіана.

 

Найбільш поширеною в статистиці є середня арифметична, яка визначається як проста і зважена.

 

Середня арифметична проста застосовується у тих випадках, коли сукупність наведена індивідуальними значеннями ознаки, і визначається за формулою:

Наприклад, заробітна платня робітника бригади, що складається з 7 чоловік (грн.): 280, 280, 320, 320, 230, 350, 400. Розрахуємо середню зарплатню:

 Середня арифметична зважена застосовується коли сукупність надана варіаційним розподілу, який складається з варіант (х) і часток (f). Конкретне Арифметична зважена визначається за формулою:

У статистиці середня геометрична використовується для розрахунку середніх відносних величин динаміки (ланцюгових).

 

 Середня хронологічна застосовується для розрахунку середнього значення моментних показників (середнього рівня моментних рідів динаміки) і визначається за формулою:

Середні арифметична і гармонійна є узагальнюючими характеристиками сукупності за тою чи іншою варіючою ознакою. Порядок з ними у статистиці розраховують додаткові характеристики – порядкові середні моду та медіану.

Мода – значення ознаки, що найчастіше зустрічається у сукупності, тобто та варіанта, що має найбільшу частину.

 

Медіана – е значення варіанти, розташованої в середні варіаційного ряду розподілу, по обидві боки від медіани знаходиться однакова кількість одиниць сукупності.

2. . Вторинні групування

Всі раніше наведені групування, зроблені на основі первинного

статистичного матеріалу  називаються первинними групуваннями Іноді, при статистичному дослідженні, раніше згрупований матеріал

доводиться перегруповувати.

Вторинним групуванням в  статистиці називається процес утворення

нових груп на основі раніше проведеного групування первинних  даних.

Метод вторинного групування використовується для утворення, на основі

групування за кількісною ознакою, якісно однорідних груп або  типів, приведення

кількох групувань з різними  інтервалами до одного виду, з метою  порівняльності

та утворення більш  укрупнених груп, в яких чіткіше  простежується характер

розподілу. Його застосовують також при економічному аналізі  роботи

господарств для приведення до порівняльного виду їх вже згрупованих  даних, але

не зіставних за територією чи періодами часу.

Статистика використовує два способи утворення нових  груп. Перший,

найбільш простий і  розповсюджений – це спосіб зміни (як правило укрупнення)

інтервалів первинного групування. В більшості випадків тут виходять із

передбачення про нормальний розподіл ознак усередині інтервалів.

Другий спосіб вторинного групування базується на закріпленні  за кожною

групою повної частки одиниць  сукупності (спосіб дольового перегрупування).

Перший спосіб вторинного групування застосовується для зведення двох і

більше групувань з  неоднаковими інтервалами до одного виду, з метою

зіставлення.

 

 

3. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення

 

   Національне багатство безпосередньо пов’язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується насамперед за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.

   Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство — це все те, чим володіє країна сьогодні — все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

   Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов’язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.

   Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов’язаних з людиною.

   Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили — науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

   Таким чином, у  широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

   Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є: виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об’єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання — автомобілі, меблі, побутова техніка тощо), а також запаси і резерви споживчих благ.

   До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

   Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

   Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

   Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.

   Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.

   Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.

   Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Винищення природних багатств України призводить до втрати їх значної частини, якою вже ніколи не скористаються прийдешні покоління.

   Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу — обсягу, структури, динамки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.

   Національне багатство виступає як важливий показник економічної могутності країни та джерело її соціально-економічного прогресу.