Конституцiйні засади щодо структури, функцій та особливотей роботи парламентів України та Франції

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2012 в 20:03, курсовая работа

Краткое описание

Дана робота являє собою аналіз конституцiйних засад щодо структури, функцій та особливотей роботи парламентів України та Франції.
Основна мета роботи - показати, в чому схожі і чим відрізняються між собою парлементи України та Франції.
Щодо кожної з цих країн, задачою є висвiтлення таких питань:
- правові засади та структура парламенту
- роль парламенту у розвитку країни

Оглавление

Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Теоретичні питання конституційно-правового статусу парламентів України та Франції ………….6
1.1. Конституційний склад і структура парламентів України та Франції…….6
1.2. Основні форми діяльності парламентів України та Франції…………….18
Розділ 2. Повноваження парламентів України та Франції……………………25
2.1. Функції і повноваження парламентів України та Франції……………….25
2.2. Повноваження парламентів України та Франції по відношенню до інших органів влади……………………………………………………………………..35
2.3. Конституційно-правовий статус народного депутата в парламенті України та Франції………………………………………………………………41
Розділ 3. Порядок формування парламентів України та Франції……………55
3.1. Етапи формування парламентів……………………………………………55
3.2. Законодавчий процес та інші парламентські процедури в парламенті України та Франції………………………………………………………………61
Висновки…………………………………………………………………………72
Список літератури……………………………………………………………….79

Файлы: 1 файл

КУРСОВАЯ по Конституционному праву.doc

— 383.50 Кб (Скачать)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Конституційно-правовий  статус народного депутата в  парламенті України та Франції

 

Відповідно до ст. 5 Конституції  України народ здійснює владу  безпосередньо і через органи державної влади та місцевого  самоврядування. Єдиний орган законодавчої влади в Україні — парламент — складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі демократичних принципів.

Мандат (лат. mandaum — наказ, доручення) — це документ, який засвідчує  легітимність (законність) повноважень  депутата будь-якого представницького органу, а також обсяг повноважень, прав та привілеїв депутата. Характер депутатського мандата обумовлює депутатська недоторканність (імунітет), право на винагороду за депутатську діяльність, а також форма стосунків депутата з виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або загальнонаціональним.

У більшості цивілізованих  країн депутатський мандат є загальнонаціональним (або вільним). Депутат вважається представником всієї нації (тобто  народу, держави), а не лише окремого виборчого округу. Депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата.

У соціалістичних та деяких постсоціалістичних країнах існує  імперативний мандат, характерною ознакою  якого є відповідальність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати накази депутатові і навіть відкликати його у випадках, передбачених законом. В Італії, ФРН, Японії та деяких інших країнах імперативний мандат забороняється конституцією. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 р. став вільним, адже тепер депутат не може бути відкликаний виборцями чи бути пов'язаним наказами виборців. Водночас мандат депутата місцевої ради все ще залишається імперативним.

Законодавство про статус депутатів в Україні складають: Конституція України (статті 76, 78—81 86, 93), Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (зі змінами та доповненнями 22 березня 2001 p.), Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 p., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. та інші законодавчі акти.

Народний депутат України  — це представник українського народу у Верховній Раді України і  уповноважений ним здійснювати  повноваження, передбачені Конституцією та законами України.

Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси суспільства  та своїх виборців, брати активну  участь у здійсненні законодавчої, установчої та контрольної функцій  Верховної Ради України. Народним депутатом  України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Перед вступом на посаду народні депутати України складають  перед парламентом України присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет  і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються  з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені у випадках:

1) складення повноважень  за його особистою заявою;

2) набрання законної  сили обвинувальним вироком щодо  нього; 

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його  громадянства або виїзд на  постійне проживання за межі  України; 

5) смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного  депутата України приймається більшістю  від конституційного складу Верховної Ради України, тобто за таке рішення має проголосувати не менше ніж 226 народних депутатів України.

Народний депутат України  здійснює свої повноваження на постійній  основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту є його основною роботою на весь період повноважень.

Він не може бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади, мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі, обіймати посаду міського, сільського, селищного голови.

Статус депутата несумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а  також медичної практики у вільний  від виконання обов'язків народного депутата час.

Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, входити до складу керівництва правління  чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським мандатом, веде до припинення депутатських повноважень у встановленому законодавством порядку. Така ситуація виникає тоді, коли, наприклад, Президент України призначає народного депутата України на посаду в органах державної виконавчої влади [11, c.14].

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата  з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.

Депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Народні депутати мають  право об'єднуватися в депутатські  фракції та депутатські групи. Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Він може вільно вийти  зі складу депутатської фракції (групи) або не входити до жодної зареєстрованої депутатської фракції чи депутатської групи.

На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має  право:

1) обирати і бути  обраним на посади Голови Верховної  Ради України, Першого заступника  і заступника Голови Верховної Ради України;

2) обирати і бути  обраним до органів Верховної  Ради України; 

3) пропонувати питання  для розгляду Верховною Радою  України або її органами;

4) виступати із законодавчою  ініціативою у Верховній Раді  України; 

5) звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;

6) брати участь у  дебатах, ставити запитання доповідачам,  головуючому на засіданні; 

7) виступати з обґрунтуванням  своїх пропозицій і з мотивів  голосування; 

8) висловлювати свою  думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;

9) висловлювати думку  щодо кандидатів, які обираються  чи призначаються на посади, звільняються  з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

10) порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;

11) порушувати питання  про довіру складу органів,  утворених Верховною Радою України,  а також посадовим особам, яких  обрано, призначено на посади  або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;

12) порушувати питання  про перевірку діяльності підприємств,  установ, організацій, розташованих  на території України і щодо  яких є дані про порушення  ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

13) передавати для внесення  до протоколу і стенографічного  бюлетеня засідання текст свого  виступу, окремої думки, заяви-пропозиції  і зауваження з питань, що розглядаються  Верховною Радою України [12, c.78].

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у  формі внесення до Верховної Ради України:

а) законопроекту;

б) проекту постанови;

в) іншої законодавчої пропозиції.

Народний депутат має  право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Депутатський запит - це вимога народного депутата, яка  заявляється на сесії Верховної  Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції. Депутатський запит вноситься у письмовій формі і розглядається на засіданні Верховної Ради. Парламент приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі однією п'ятою від її конституційного складу.

Народний депутат має  право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено  обговорення, якщо на ньому наполягає  не менше однієї п'ятої від конституційного  складу Верховної Ради України. Запит народного депутата до Президента України має бути попередньо підтриманий не менш як третиною від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про направлення запиту до Президента України Верховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу.

Народний депутат при  пред'явленні посвідчення користується правом безперешкодно відвідувати  органи державної влади та місцевого  самоврядування, а також правом безперешкодного  доступу на всі підприємства, в  установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності.

Депутат як представник  державної влади у разі порушення  прав і інтересів громадян та інших  порушень законності має право на місці вимагати припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів і посадових осіб припинити такі порушення.

Водночас відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002р. народний депутат не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах.

Народний депутат має  право на депутатське звернення  до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі  пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових  осіб, керівників підприємств, установ  і організацій, об'єднань громадян здійснити  певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Народний депутат має  право безоплатного виступу з  питань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у  друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хвилин на місяць), засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких є органи державної влади, зобов'язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Народний депутат України  зобов'язаний:

1) дбати про благо  України і добробут українського народу, захищати інтереси виборців та держави;

2) додержуватися вимог  Конституції та законів України,  додержуватися присяги народного  депутата України; 

3) бути присутнім та  особисто брати участь у засіданнях  Верховної Ради України та  її органів, до складу яких його обрано;

4) особисто брати участь  у голосуванні з питань, що  розглядаються Верховною Радою  України та її органами;

5) виконувати доручення  Верховної Ради України, відповідного  комітету, депутатської фракції  (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;

6) інформувати Верховну  Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної  Ради України та її органів; 

Информация о работе Конституцiйні засади щодо структури, функцій та особливотей роботи парламентів України та Франції