Управління якістю і конкурентноспроможністю

 

ВСТУП

В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично  неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

Якість, реалізована у виробничих процесах, товарах і послугах, може забезпечити фірмі величезні конкурентні переваги на ринку. І навпаки: якщо споживач вирішить, що він може за нормальну ціну одержати кращу якість в іншому місці, то його гроші швидко відправляться саме туди. Незважаючи на гасла і заклики, якість не стала для нас першорядним завданням. Більшість керівників підприємств і акціонерних компаній не думають про проблеми якості постійно, щодня. В період входження до ринкових відносин, коли західний ринок перенасичено своїми товарами, якість виготовлюваних виробів відіграє найважливішу роль у завоюванні ринку. Якість має бути закладена до кожного проекту, до кожного технологічного процесу, до кожного робітника, інженера, керівника, її не можна одержати шляхом тільки одного контролю. Управління якістю, що приділяє основну увагу виключно проведенню контролю,- це старий метод управління.

Суть нового управління полягає  в комплексному підході до справи. Необхідно усунути причину, першопричину, а не симптом. Коли вся продукція  користується попитом, а споживачі  говорять: «Ми відчуваємо довіру до цієї фірми та із задоволенням купуємо її продукцію»,- то це і означає, що в цій фірмі комплексний підхід до управління якістю виробів працює результативно.

Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості.

В останні десятиліття одним  із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла  в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку-сертифікації в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою підвищення конкурєнтоздатності своїх товарів) і споживач (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів), то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості.

Таким чином, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЯК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Суть, показники та методи оцінювання якості продукції

Нині в українській  економіці ключовим, вирішальним  джерелом підвищення продуктивності праці  та зростання ефективності виробництва  є радикальна економічна реформа. Вже її перші роки дають усі підстави стверджувати, що курс на реформування економіки прийнято правильно. Ефективна економічна політика держави, раціональне використання ресурсів, виробництво для споживання не можливі без послідовного переходу до ринкових відносин. На глибокий жаль, не досить рішуча і некомплексна реалізація на практиці основних елементів економічної реформи ще не дозволяє нам подолати економічну кризу. Авторитарно-бюрократична система, що зберігається і на сьогоднішній день, не дає можливості підтримати виробника, а сприяє виключно формуванню його затратних економічних інтересів.

Мені б хотілося розглянути один з пріоритетних факторів, які впли вають на конкурентостійкість підприємства,- управління якістю у виробництві. Багато спеціалістів сприймають управління якістю як щось дане в завершеному вигляді (кінцевий продукт). Проте проблема поліпшення якості продукції та послуг є настільки складною і різноманітною, що її успішне розв'язання можливе лише за умови, коли всі учасники виробничого процесу не тільки переймуться прагматичним боком цієї справи, але й сформують нову, сучасну систему поглядів, розвиватимуть і вдосконалюватимуть систему управління якістю.

Якість як економічна категорія  відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності  задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Необхідність поліпшення якості продукції  в сучасних умовах диктується такими обставинами як:

•  потребами науково-технічного прогресу;

•  зміною споживчих запитів  населення;

•  нестачею або обмеженістю  природних ресурсів;

•  підвищенням значення   матеріального стимулювання   в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний  товар;

•  розвитком зовнішньої торгівлі.

КС= якість+ціна+обслуговування

 

В тісному  взаємозв'язку з якістю продукції  перебуває її конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності (КС) в загальному вигляді може бути представлена:

                (1.1)

Управляти конкурентоспроможністю можна  шляхом забезпечення оптимального співвідношення між цими складовими, кожна з яких є також багатофакторною.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції (рис. 1.1).

Відображають  кілька властивостей одиниці продукції  одночасно

Характеризують  будь-яку одну властивість одиниці  продукції

Одиничні

Комплексні

Загальні

 

 

 

 

 

Диференційовані

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Оцінюють  якість усієї сукупності продукції  підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Система і зміст показників якості продукції

 

Рівень якості — це кількісна  характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення  конкретного попиту на неї як порівняти  з відповідними базовими показниками  за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.

Залежно від призначення певні  види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим  використовуються показники для  оцінки багатьох видів виробів, а  також вимірники відносного рівня  якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (див. Додатки: Табл. 1.1); друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство [6, 347].

Найбільш складна за кількістю  система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.

Під надійністю розуміють властивість  виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

Довговічність — це властивість  виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих  умов експлуатації. Її оцінюють двома  головними показниками — строком  служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним  ресурсом (можливим напрацюванням у  годинах).

Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці  належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно  його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу  автомобіля тощо.

Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки  й переробки. Більшість із них  відображають фізико-механічні властивості  та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих  товарів диференціюють залежно  від їхнього конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну  зберігання тощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика, силует тощо [2, 178].

У практиці господарювання важливо  знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

• коефіцієнт оновлення асортименту;

• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

• частка виробничого браку (бракованих виробів);

• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

 В ряді  галузей промисловості якість  продукції оцінюється по сортах  за допомогою коефіцієнтів сортності ( Кс  )

      

                         (1.2)

 

де                  -  відповідно випуск продукції нижчого  і вищого сорту, одиниць;