Управління якістю і конкурентноспроможністю

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

• у належному порядку та у  визначений термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;

• забезпечувати виготовлення продукції  відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

• реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

• припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчився термін дії сертифіката.

Організаційною основою сертифікації продукованих підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукції виробничо-технічного та культурно-побутового призначення, які широко створюються нині.

Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи  сертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації — СЕРТИКО, що діє у складі ISO. Цим комітетом розроблено:

* правила та порядок здійснення  сертифікації продукції;

* критерії акредитації випробувальних  центрів (лабораторій);

* умови вступу до міжнародної  системи сертифікації (наявність  нормативно-технічної документації, що містить вимоги до серти-фікованої  продукції; високий рівень метрологічного  забезпечення виробництва; функціонування  спеціальної системи нагляду  за діяльністю випробувальних центрів і якістю продукції).

У кількох країнах уже функціонують акредитовані в СЕРТИКО ISO й визнані  світовим співтовариством випробувальні  центри, що видають сертифікати на певні види продукції. Зокрема у  США діє центр з випробування тракторів і сільськогосподарських  машин, у Франції — автомобілів, Чехії та Словакії — електроустаткування  та медичної техніки.

На початку 1993 року Україна стала  членом ISO та Міжнародної електротехнічної комісії— ІЕС. Це дає їй право нарівні  з 90 іншими країнами світу брати  участь у діяльності понад 1000 міжнародних  робочих органів технічних комітетів  зі стандартизації та сертифікації й  використовувати понад 12000 міжнародних  стандартів.

З розвитком зовнішньоторгових  і економічних відносин, науки  і техніки виявилась необхідність проведення об'єктивних випробувань  виробів, незалежних як від виробника, так і споживача продукції, тобто  третьою стороною, що гарантувало  відповідність виробу певним вимогам  якості. Так з'явилась сертифікація в сучасному розумінні цього слова.

В наш час сертифікація стала  одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об'єктивно  оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентоздатаість.

За кордоном безпека продукції  для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією  і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для  того, щоб мати ринок збуту і  уникнути втрат при продажу своєї  продукції. А втрати ці значні: за даними торгово-промислової палати, вони досягають 25% від обсягу продажу. А в окремих випадках бувають і вищі. Так, наприклад, Сумський завод бурильних труб до сертифікації продавав їх по ціні до 600 доларів США за тонну, а після сертифікації — від 900 до 1600 доларів — в залежності від типорозміру .

Суттєвий вклад у вирішення  питань сертифікації, а також захисту  інтересів споживачів внесла ООН, яка  розробила і затвердила Основний міжнародно-правовий документ "Звід загальних керівних принципів ООН  щодо захисту інтересів споживачів".

В розробці і впровадженні нормативних  документів, сертифікації продукції та систем якості активну роль відіграють такі міжнародні організації, як згадані в ч.1 ISO та ІЕС, з своїми технічними комітетами, Міжнародний Форум з акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній форум ISO 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (ІАТСА), а серед європейських: Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація якості (ЕОQ), Європейський фонд з управління якістю (ЕFQМ), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (ЕQNЕТ), Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС) та інші.

В рамках країн РЕВ була розроблена і впроваджена з 01.01.88 р. система  сертифікації СЕПРОРЕВ, яка відрізнялась від прийнятих міжнародних систем тим, що, крім вимог безпеки, охорони здоров'я і екології, велике значення надавала якісним техніко-економічним параметрам продукції, яка поставлялась за кооперованими поставками в країни-члени РЕВ. На першому етапі дії системи були проведені спільні роботи з акредитації лабораторій. В Україні одними з перших одержали право на проведення сертифікаційних випробувань головні випробувальні центри: виробничого об'єднання "Електропобутприлад" (Київ) і Всесоюзного науково-дослідного інституту вибухо захисного і рудникового електроустаткування (Донецьк).

В колишньому Союзі розроблялась державна система сертифікації, але після розпаду Союзу вона була введена в дію в Російській Федерації з 01.05.92р. спочатку під назвою "Система сертифікації ГОСТ", а в подальшому була перейменована в "Російську систему сертифікації".

В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів N 95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Доцільність економічних і торгових зв'язків між країнами СНД сприяла  тому, що 13.02.93 р. між ними була підписана  угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, згідно з якою особлива увага приділяється розробці і погодженню принципів та політики проведення робіт з сертифікації в державах СНД і взаємному визнанні результатів випробувань.

Зараз в Україні діє 25 нормативних  документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО, 12 нормативних документів комерційної системи сертифікації СовАск та нормативні документи системи сертифікації СЕКТЕХ, яка поширюється на добровільну сертифікацію продукції.

Національним органом, який керує  всіма роботами з сертифікації в Україні, є Держстандарт. Під його керівництвом розроблено всі нормативні документи державної системи сертифікації УкрСЕПРО. Він активно працює з питань сертифікації в міжнародних, європейських організаціях та Міжнародній Раді з питань метрології, стандартизації і сертифікації СНД. Ця діяльність, в першу чергу, проводиться за такими напрямками:

— підтримка вітчизняних виробників і захист прав споживачів засобами нетарифного регулювання ринку, а саме за допомогою сертифікації продукції, що імпортується в Україну, на відповідність вимогам, які спрямовані на захист життя, здоров'я громадян, довкілля, на боротьбу зі зловживаннями (право країн на таке регулювання визнане документами GATT/WTO, зокрема Угодою про технічні бар'єри в торгівлі);

— створення сприятливого режиму для проникнення української  продукції на світовий ринок за допомогою  підписаних двосторонніх міжурядових  та міжвідомчих угод про взаємне  визнання результатів робіт із сертифікації відповідно до Угоди про технічні бар'єри в торгівлі.

З цими напрямками діяльності тісно  пов'язана проблема стандартизації і сертифікації імпортних товарів, яка стосується імпортерів іноземних товарів, що продають в Україні товари іноземного виробництва.

З точки зору гарантій безпеки для  життя і здоров'я громадян, їх майна і довкілля існуючий режим  зовнішньої торгівлі в Україні є надзвичайно ліберальним. Завезти в США, ЄС або Японію імпортну продукцію може лише та компанія, яка у відповідності до встановленої законодавством процедури бере на себе повну юридичну відповідальності за якість і безпечність цього товару.

Ця відповідальність страхується  страховою компанією-резидентом. Митниця дозволить ввезти товар лише за умови наявності підтверджених уповноваженим державним органом гарантій безпеки і страхування. Ті, хто побував у США або в одній із країн ЄС, знають, що на етикетці завезеного в ці країни імпортного товару (обов'язково виконаній на державній мові) міститься інформація про країну і компанію виробника. Головне ж — вказується назва, повна адреса і телефон компанії-резидента, яка несе повну юридичну відповідальність за якість товару. Таким чином формується механізм реальної громадянської відповідальності за продаж неякісного або небезпечного товару.

Тому в економічно розвинених країнах  власнику декількох тисяч доларів навіть на думку не спаде завозити дрібні партії продукції. Цей бізнес — для сильних компаній, здатних провести випробування, що підтвердять безпечність товару, і створити реальні фінансові гарантії відповідальності перед споживачем за безпечність кожної одиниці товару.

Недосконалість українського законодавства  призводить до того, що компанії-імпортери і реалізатори продукції ніякої реальної відповідальності за поставку неякісної продукції не несуть, як і не поспішають поділитися інформацією про іноземних виробників продукції, якою вони торгують. Це ставить їх у привілейоване становище в порівнянні з вітчизняними виробниками, дозволяє отримувати надприбутки ціною ризику для життя і здоров'я наших громадян.

Недосконалістю українського законодавства  в 1996 р. спробував скористатися Світовий Банк, який на підтримку економічних програм Кабінету Міністрів України вимагав одностороннього відкриття ринку для імпортної продукції.

Зважаючи на можливий негативний вплив  на вітчизняного виробника наслідків  виконання умов Кредитної угоди  Світового Банку, Держстандарт запропонував замість одностороннього відкриття  ринку для імпортної продукції  вживати заходів щодо підписання двосторонніх міжурядових угод про  взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності, як це передбачено Угодою про технічні бар'єри в торгівлі WТО, та внесення змін до системи сертифікації УкрСЕПРО у напрямку гармонізації її з міжнародними.

Результатом складних переговорів з представниками Світового Банку стало визнання з їхнього боку того, що Українська державна система сертифікації продукції повністю відповідає вимогам GATT/WTO, світовій практиці оцінки відповідності і не є дискримінаційною стосовно імпортерів.

Протягом 1996 р. Держстандарт проводив політику, спрямовану на підписання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво у сферах стандартизації, метрології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності. Протягом 1996 р. було укладено 18 таких угод і переговори проводились більш як з 30 країнами світу.

Якщо говорити про національне  технічне регулювання, то проблема полягає  в недостатній скоординованості дій окремих органів державної  влади. Занепокоєння викликає надзвичайна  зацікавленість різних міністерств, відомств, а іноді навіть комерційних структур типу Торгово-промислової палати у введенні різного роду "сертифікацій". З'являються все нові і нові "сертифікати якості", "сертифікати аналізу", "гігієнічні сертифікати" тощо, тобто є велике бажання використовувати саме слово "сертифікат", в той час як у міжнародній торгівлі так називається документ, виданий уповноваженим державним органом, який свідчить, що певна продукція досліджена незалежно від покупця і продавця третьою стороною і визнана відповідною всім встановленим законодавством країни вимогам до такого виду продукції. Такий сертифікат створює певний рівень довіри до якості і безпечності продукції, надає можливість його визнання з боку аналогічного уповноваженого органу в інших країнах, тобто надає можливість для усунення непотрібних перепон у торгівлі.

        Дуже важливою і вкрай необхідною є також активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 2 РІВЕНЬ ЯКОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА АТВТ “ТРЕМБІТА”.

2.1. Організаційна характеристика підпримєства ЗАТ «ОБОЛОНЬ»

Закрите акціонерне товариство «Оболонь» є  лідируючим та найбільш 
прогресивним приватним підприємством з виробництва пива, мінеральних 
вод, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв в Україні.

Основні види діяльності ЗАТ «Оболонь»: виробництво пива, мінеральної води, солоду; сиропів, товарів народного  вжитку; надання транспортних, ремонтних, будівельних послуг; оптова і роздрібна  торгівля; проведення ярмарок, аукціонів, лотерей; зовнішньоекономічна та торгово-посередницька  діяльність.

Наведемо на мал. 2.1. структуру асортименту  продукції підприємства.

Пиво

Спеціальне  пиво

 

Слабоалко-гольні напої

 

Мінеральні  води

 

Безалко-гольні напої

Світле:

Premium

Upper Core

Core

Темне:

Upper Core

 

Спеціальне:

Premium

Upper Core

BeerMix

Класична серія

Серія Джинів

Icelife

Коктейлі світу

Соковмісні напої

Ностальгічна серія

Квас

Серія нових напоїв

Активовані напої

Оболонь

Прозора