Управління якістю і конкурентноспроможністю

Виконання передбачених законом підходів, які  отримали назву подвійної системи (збір і переробка), потребувало великих  затрат на підприємствах, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму, яка займається збором, сортуванням  і переробленням відходів, що надходять  з домашнього господарства. На тару та упаковку, яка збирається, наноситься знак "Зелена крапка". Вже більше 6000 фірм, намагаючись зберегти кошти на створення власних систем утилізації, подали заяви на приєднання до системи маркування "Зелена крапка". Магазини и свою чергу, намагаючись уникнути ускладнення зі збором упаковки, обумовлюють в технічних умовах поставку товарів в упаковці з таким маркуванням.

Аналогічні  закони про знешкодження тари і упаковки діють у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи по управлінню відходами діють і в Японії.

Під час  споживання продуктів харчування, при  використанні різноманітних машин, обладнання, матеріалів споживачі хочуть мати достовірну інформацію про їх екологічні характеристики. Вони бажають  споживати продукти,  що отримані без застосування хімікатів, намагаються використовувати машини, обладнання і матеріали, під час використання яких не завдавалося б шкоди природі. У зв'язку у цим виникає проблема виділення екологічно чистих виробів на фоні загальної кількості виробів, що здійснюється за допомогою екологічного маркування. Більша частина екомаркування розміщується на упаковці товарів і поділяється на такі групи:

— знаки, що виділяються для позначення екологічності  предметів в цілому або їх окремих  властивостей — знаки на аерозолях, які вказують на відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового  шару навколо Землі; різні знаки  на предметах із пластиків, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища;

— знаки, що закликають до збереження навколишнього  середовища; зміст їх полягає в  закликах підтримувати чистоту та здавати  відповідні предмети для вторинної  обробки;

— знаки, що відображають небезпеку предмета для навколишнього середовища. Прикладами таких знаків можуть бути спеціальні знаки для позначення речовин, що є небезпечними для морської флори  і фауни під час їх транспортупсіння морськими шляхами; знак "Небезпечно для навколишнього середовища", який використовується в межах Європейського Союзу за класифікацією упаковки і маркування небезпечних речовин і препаратів.

Проблема  полягає у тому, що різні країни в основі одних і тих же принципів  нерідко використовують настанови, що дещо відрізняються між собою. Екологічно чиста продукція маркується, наприклад, в Німеччині знаком "Блакитний ангел", у Скандинавських країнах — "Білий лебідь", в Японії — "Еко-знак" тощо. Причому схема екоетикетування, наприклад, в Канаді діє під керівництвом державного агенства, а в США програма "Зелена печатка" — повністю незалежна від будь-якої державної підтримки.

Для того, щоб не виникали труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає  етикетування своєї продукції з  місцевих, а не міжнародних позицій, ISO розробила стандарт 14024, який об'єднує  керівні принципи екоетикетування. Він передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обгрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної перевірки та достовірності. Україна прийняла його для прямого використання.

З метою  підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України від 02.09.97 р, за № 942/97 було створено (як консультативно-дорадчий орган) Національну раду з питань якості при Президентові України, затверджено її склад у кількості 15 чол., та Положення про Національну раду.

ВИСНОВКИ

              На підставі аналізу здійсненого в курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

1. Управління якістю - це один з пріоритетних факторів який впливає  на конкурентоспроможність продукції підприємства. Якість, реалізована у виробничих процесах, товарах і послугах, може забезпечити фірмі величезні конкурентні переваги на ринку. 
2. Виробництво конкурентоспроможних товарів найвищої якості можливо лише при використанні ефективних програм забезпечення якості, здійснюваних на стадії розробки продукції. Якщо якість не забезпечуватиметься належним чином на етапі розробки нових видів продукції, то не можна буде добитися і реального забезпечення якості. Якщо фірма не спроможна розробляти нові види продукції, то вона може опинитися на межі банкрутства. Інакше кажучи, їх розробка має бути найважливішою турботою фірми.
3. Якщо забезпечення якості здійснюється на етапі розробки нових видів продукції, то в управлінні якістю та її забезпеченні можуть брати участь усі підрозділи фірми. До них належать дослідний і плановий відділи, конструкторське бюро, відділи дослідного виготовлення, матеріально-технічного постачання, субпідрядних договорів і організації виробництва, виробниче відділення, відділи збуту і дообслуговування. Нерідко теоретичне вивчення методів управління якістю практично марне. Теорія і практика повинні йти пліч-о-пліч з самого початку етапу розробки нової продукції.
4. Важливого значення набуває загальна участь в управлінні якістю та її забезпеченні. В цій діяльності повинні брати участь весь персонал і всі підрозділи фірми — починаючи з тих, хто займається плануванням збуту і вивченням ринку, і закінчуючи тими, хто зайнятий реалізацією продукції та дообслуговуванням.
5. Як би ретельно не перевірялася продукція фірми, завжди існує імовірність того, що контролери можуть щось пропустити, і відвантажувані партії її виробів все ж міститимуть якийсь процент продукції з дефектами. Покладатися тільки на контроль неекономічно -  акцент слід перенести на управління виробничим процесом, хоча сучасний рівень виробництва не виключає необхідності проведення контролю. По суті, останнім часом відбувається переоцінка значення контролю, що безпосередньо пов'язане з проблемою відповідальності за якість продукції, її вирішення вимагає збирання даних, які б свідчили про якість.
6. Управляти якістю — означає робити в усіх галузях промисловості те, що треба. Управління якістю, яке не дає відчутних результатів,- це не управління якістю. Управління якістю починається з підготовки кадрів і завершується підготовкою кадрів. Для впровадження комплексної системи управління якістю необхідно організувати безперервне навчання всіх і кожного - починаючи з президента фірми і завершуючи виробничим персоналом. Управління якістю допомагає виявити в кожній людині все найкраще, завдяки чому вона зможе випускати конкурентоспроможну продукцію. А це є одним з головних факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Азоев Г.Л. “Конкуренция: Анализ, стратегия и практика”, М.: 1996г.
2. Бойчик І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства.- Львів: Видавництво “Снолом”, 1998.- с. 212.
3. Визначення конкурентоспроможності продукції: Діловий вісник, №1, 1998р.
4. Вихрущ В.П. "Основи бізнесу"-Підручник.-Том1. Тернопіль: Збруч, 1998.-200с.
5. Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентостійкості підприємства. Економіка України, №1, 1996, с.43-47.
6. Економіка підприємства/ за редакцією С. Ф. Покропивного.- Вид. 2-ге, перероблене та доповнене- К.: КНЕУ, 2000.- 528с.
7. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств.// За редакцією Шкарабана С. І., Сапачова М. І. - Тернопіль, ТАНГ, 1995р.
8. Экономика предприятия Учебник для вузов/ Л.Я. Оврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова и др.; Под редакцией профессора В.Я. Горфинкеля, профессора В.А. Жвандара.- 2-е изд., перераб. и доп.-М.:  Банки и Биржи, Юнити, 1998.-742с.
9. Крылова Г.Д. “Основы стандартизации, сертификации и метрологии”. Москва, “Аудит” 1998г.
10. Нестеренко И. “Факторы,  определяющие конкурентную устойчивость предприятия”, Предпринимательство, хозяйство и право, №12, 1997г.
11. Приймак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник.- К.: МАУП, 1999.- 108с.
12. Скудар Г. Стратегія піднесення конкурентоспроможності підприємства: проблеми і складові успіху. Економіка України, №6, 2000, с.16-24.
13. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. Підручник.- 3-є вид., перероб. і доп.- К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2000.- 174 с.
14. Юданов А.Ю. “Конкуренция: теория и практика”, М: 1996г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

Показники формування чистого прибутку ЗАТ «Оболонь» за 2010-2011 рр. (тис. грн.)

Показник	2010р.	2011 р.	Відхилення
			абсолютне			відносне
1	2	3	4			5
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	947589	1031314	83725			+8,84%
Податок на додану вартість	140370	152049	11679			+8,32%
Акцизний збір	107041	113650	6609			+6,17%
Чистий доход (виручка) від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	700178	765615	65437			+9,35%
Собівартість реалізованої  продукції (товарів, робіт, послуг)	380329	413576	33247			+8,74%
Валовий:
Прибуток	319849	352039	32190			+10,06%
Інші операційні доходи	47483	77791	30308			+63,83%
Адміністративні витрати	24823	31820	6997			+28,19%
Витрати на збут	85755	93851	8096			+9,44%
Інші операційні витрати	65061	121972	56911			+87,47%
Фінансові результати від операційної діяльності:
Прибуток	191693	182187	-9506		-4,96%
Доход від участі в капіталі	0	6346	6346		+100,00%
Інші фінансові доходи	1306	226	-1080		-82,70%
Інші доходи	8113	2664	-5449		-67,16%
Фінансові витрати	13229	11747	-1482		-11,20%
Витрати від участі в капіталі	148	675	527		+356,08%
Інші витрати	4105	4655	550		+13,40%
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток	183630	174346	-9284	-5,06%
Податок на прибуток від  звичайної діяльності	59523	60131	608	+1,02%
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток	124107	114215	-9892	-7,97%
Чистий прибуток	124107	114215	-9892	-7,97%

 

Додаток Б

Аналіз  структури оборотних активів

Показник	Питома вага в оборотних активах, %					Темп приросту показника порівняно  з початком року, процентних пунктів, %
	на початок 2010 року	на 1.04	на 1.07	на 1.10	на кінець 2011 року	на 1.04	на 1.07	на 1.10	на кінець 2010 року
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Виробничі запаси	33,87	34,70	35,31	35,58	41,92	0,83	1,44	1,72	8,05
Незавер-шене виробниц-тво	3,56	3,18	0,88	2,01	2,89	-0,38	-2,67	-1,54	-0,67
Готова продукція	2,45	4,91	3,01	2,10	2,42	2,46	0,56	-0,35	-0,03
Товари	0,08	0,08	0,06	0,04	0,10	0,00	-0,02	-0,04	0,02
Векселі одержані	0,01	0,01	0,04	0,04	0,06	0,00	0,03	0,03	0,05
Дебіторсь-ка заборго-ваність за розрахун-ками	15,38	19,14	20,81	26,69	16,11	3,76	5,43	11,30	0,72
в т.ч. З бюджетом	0,11	0,19	0,25	0,27	0,40	0,08	0,15	0,16	0,30
за виданими авансами	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Інша поточна дебіторсь-ка заборгова-ність	31,16	28,89	28,55	27,39	29,88	-2,27	-2,61	-3,77	-1,28
Поточні фінансові інвестиції	0,00	0,00	0,00	0,00	0,57	0,00	0,00	0,00	0,57
Грошові кошти та їх еквівален-ти	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00

 

Продовження дод.Б

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
в т.ч. В національ-ній валюті	2,59	1,94	2,46	1,57	1,93	-0,65	-0,13	-1,02	-0,66
в іноземній валюті	7,54	4,29	6,35	2,49	2,01	-3,25	-1,19	-5,05	-5,53
Інші оборотні активи	3,26	2,68	2,27	1,81	1,72	-0,58	-0,98	-1,45	-1,54
Оборотні активи всього	100	100	100	100	100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

Набір функціональних стратегій розвитку ЗАТ «Оболонь»

Сегмент	Характеристика
1	2
У виробництві	Забезпечення дотримання технічних  стандартів виготовлення продукції, високої  якості проведення подальшого удосконалення, модернізації, модифікації технічного оснащення та підвищення загального рівня фондоозброєності праці.
У маркетингу	Подальше удосконалення та посилення  маркетингової політики, збільшення потужності маркетингової збутової політики, розширення каналів розподілу  продукції та ринків збуту; вихід  на нові сегменти ринку та на нові ринки; вдосконалення маркетингових комунікацій.
У фінансах	Дотримання курсу стабільності основних  фінансових показників та поступове  збільшення прибутку та рентабельності.
У кадрах	Забезпечення збереження раціонально  підібраного та розставленого персоналу, випередження темпів приросту продуктивності праці над рівнем заробітної плати, налагодження більш досконалої системи  стимулювання праці.
В організаційній культурі	Проводити роботу зі створення та застосування норм організаційної поведінки; підвищити  готовність колективу до змін; переконати трудовий колектив працювати як єдина  команда, що має спільні цілі, досягнення яких призведе до задоволення потреб кожного працівника.