Які бувають системи управління охороною праці

 

1. Які  бувають системи управління охороною праці?

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

В спрощеному вигляді  СУОП представляє собою сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані між собою каналами передачі Інформації.

Охорона праці  базується на законодавчих, директивних  та нормативно-технічних документах.

До основних функцій управління охороною праці належать:

• прогнозування і планування робіт, їх фінансування;
• організація та координація робіт;
• облік показників стану умов і безпеки праці;
• аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;
• контроль за функціонуванням СУОП;
• стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці:

• навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;
• забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування;
• професійний добір працівників з окремих професій;
• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Управління  охороною праці в країні поділяється  на рівні:

• загальнодержавний;
• регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);
• галузевий;
• виробничий (рівень підприємств).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Як поділяються шкідливі речовини за токсичною дією?

Залежно від характеру токсичної дії  на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

 Загальнотоксичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

 Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки).

 Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).

 Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

 Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини).

 Прикладом  речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

 Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.

 

 

 

 

 

3. Як класифікуються системи вентиляції за способом подачі та

видалення повітря?

За способом подачі та видалення повітря з приміщення вентиляційні системи діляться на приточні, витяжні або приточно-витяжні.

Приточна вентиляція призначена для подачі повітря в приміщення. Свіже повітря подається, як правило, після попередньої підготовки, яка може включати очистку, підігрів, охолодження і зволоження.

Витяжна вентиляція призначена для видалення забрудненого повітря.

Приточно-витяжна вентиляція - найбільш частий і ефективний варіант пристрою вентиляційної системи, при якій повітря в приміщення подається приточною системою, а видаляється витяжною. Обидві системи працюють одночасно. При цьому їх продуктивність повинна бути однаковою, щоб виключити різницю повітряного тиску всередині і зовні приміщення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Як нормується коефіцієнт природної освітленості?

Природне освітлення нормується коефіцієнтом природного освітлення КПО,%, e=(Евн/Езовн)100%, де е - коефіцієнт природної освітленості; Евн - освітленість в приміщенні; Езовн - освітленість зовнішня.

При односторонньому боковому природному освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів, на перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги.

При двосторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці посеред приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги.

При верхньому або верхньому і боковому природному освітленні нормується середнє значення КПО в точках розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги. Перша і остання точки беруться на відстані 1 м від поверхні стін або перегородок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Які ви знаєте прилади радіаційного контролю?

Прилади радіаційного контролю є пошуковими робочими приладами. В даний час вони є штатними технічними засобами безлічі спеціалізованих  служб організацій і підприємств народного господарства. До них відносяться: радіологічні лабораторії клінік і лікарень, центрів гігієни та епідеміології, лабораторії та служби радіаційного контролю промислових підприємств, лабораторії екологічної безпеки, об'єктів ядерної енергетики, пошуково-рятувальні служби Міністерства Надзвичайних Ситуацій.

В даний час  завдяки своїй компактності найбільшого  поширення набули переносні прилади  для виміру радіації. Їх існує безліч. Переносні прилади радіаційного контролю діляться на професійні засоби вимірювання та побутові прилади. Перерахуємо декілька з цих приладів з різним призначенням, а саме: радіометр пошуковий СРП-68-01 (сцинтиляційний), радіометр пошуковий СРП-88Н (сцинтиляційний), комплект індивідуальних дозиметрів ІД-02, комплект індивідуальних дозиметрів ДК-02, дозиметр-радіометр побутовий АНРІ-01-02 «Сосна».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Яку дію спричинює електричний струм на організм людини?

Електричний струм, проходячи через тіло людини, обумовлює перетворення електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну, біологічну та механічну дії.

 Термічна дія полягає в тому, що струм, проходячи через тіло людини, нагріває його, як і будь-який провідник, через який він проходить. Для використання цієї властивості електричного струму працюють електронагрівальні прилади.

 Таким чином,  проходячи через органи людського  тіла, електричний струм може  викликати їхні опіки, обвуглювання  тканин і всього тіла.

 Електролітична дія полягає в тому, що електричний струм має властивість розщеплювати кислотні, лужні й інші провідні рідкі розчини на складові частини.

 Проходячи  через тіло людини, що, як відомо, складається на 70 % із води (протоплазма  клітин, кров і т. д.), він справляє  подібну електролітичну дію, розщеплюючи  протоплазму і кров. У результаті клітини втрачають спроможність до нормального існування, обміну речовин і т. д.

 Біологічна дія електричного струму полягає в тому, що при його проходженні відбувається подразнення і збудження живих тканин організму і порушення внутрішніх біологічних процесів. У результаті можуть відбуватися мимовільні рухи кінцівок, голови, інших органів; може змінитися ритм биття серця (настає так звана фібриляція, некерована вібрація серця); порушується робота легень.

 Механічна дія електричного струму може призводити до розриву тканин внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари з тканинної рідини і крові; до вивихів, переломів. Дія електричного струму може призвести як до травм, так і до летальних наслідків.

 

 

Список  використаних джерел

1. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.
2. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
3. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник –– Львів: УАД, 2006 – 336 с.
4. Он-лайн бібліотека «Охорона праці» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ohrana-trud.com/