Управління інвестиційною діяльністю підприємства

 

 

ст.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА…………………………..5

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ТА ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПАТ «Полтавакондитер»…………………………………….14

2.1. Фінансово-економічна  характеристика ПАТ «Полтавакондитер»…14

2.2. Політика управління реальними інвестиціями суб’єкта підприємнцтва………………………………………………………………………23

2.3. Оцінка ефективності  портфеля фінансових інвестицій підприємства………………………………………………………………………30

2.4. Розрахунок основних показників, що характеризують інвестиційну діяльність підприємства в сфері реальних інвестицій…………………………42

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА………………………………50

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….….57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….59

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..…61

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки одним з перспективних напрямків господарсько-фінансової діяльності підприємств, держави, фізичних осіб є інвестиційна діяльність.

Вона полягає у вкладанні майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. При цьому інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування, для того, щоб уникнути збитків, повинні чітко визначати доцільність інвестицій саме в те чи інше підприємство.

Відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р., під інвестиціями розуміються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток, або досягається соціальний ефект.

Інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях.

Враховуючи наявні інфляційні процеси, стабілізувати розвиток економіки в нині діючих ринкових умовах без залучення фінансових інвестицій практично неможливо. Умови залучення і використання фінансових інвестицій мають бути такими, які б задовольняли як інтереси інвесторів, так і підприємців-виробників, які беруть фінансові інвестиції під розвиток того чи іншого виробництва.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля. 

Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосованим у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики.

Мета та завдання для дослідження. Мета курсової роботи полягає у дослідження теоретичних основ інвестиційних ресурсів підприємства, та аналізу управління реальними та фінансовими інвестиціями досліджуваного підприємства. Завданням даної роботи є:

- розгляд теоретичних основ  управління інвестиційною діяльністю.

- аналіз управління реальними та фінансовими інвестиціями досліджуваної установи.

- визначення основних шляхів  удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність. Предмет дослідження – сукупність методичних та теоретичних положень щодо управління інвестиційною діяльністю в сучасних умовах. Базою для виконання курсової роботи є Публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер».

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ   ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

 

Економічна діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій. Термін «інвестиція» походить від лат. «Invest», що означає вкладати. Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу .

Комплекс питань, пов’язаних із здійсненням інвестиційної діяльності підприємства, потребує знань теорії і практики прийняття управлінських рішень щодо процесу інвестування. Цей комплекс питань є предметом знань, що має назву «інвестиційний менеджмент».

Інвестиційний менеджмент – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням різноманітних аспектів інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестиційний менеджмент органічно входить у загальну систему керування підприємством, являючись однієї з основних функціональних його систем, що забезпечує реалізацію переважно стратегічних рішень. З приведеної схеми очевидно також, що інвестиційний менеджмент тісно пов’язаний із такими основними функціональними системами керування підприємства, як операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, інноваційний менеджмент і ін. З системою операційного менеджменту цей зв’язок опосередковується спільним керуванням формуванням і відтворенням операційних не обігових активів; системою фінансового менеджменту − формуванням інвестиційних ресурсів за рахунок власних і позикових джерел; із системою інноваційного менеджменту − розвитком автономних інвестицій (керуванням формуванням матеріальних і нематеріальних активів інноваційного характеру). Ефективне керування інвестиційної діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з який є наступні:

• інтегрованість із загальною системою керування підприємством;
• комплексний характер формування управлінських рішень та високий динамізм керування;
• варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень;
• орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства;
• єдність усіх елементів стратегічно-інвестиційного процесу з елементами інвестиційного менеджменту;
• розробка методів та засобів інвестиційного менеджменту з урахуванням підвищення ефективності виробництва, збільшення дохідної частини діяльності, зменшення ризиків та досягнення соціального ефекту.

З урахуванням утримання і принципів керування інвестиційною діяльністю формуються його цілі і задачі.

Розглядаючи головну ціль керування інвестиційною діяльністю, слід зазначити, що вона нерозривно пов’язана з головною ціллю господарської діяльності підприємства в цілому і реалізується з ній у єдиному комплексі. З розвитком інвестиційної теорії змінювалися і підходи економістів до визначення головної цілі інвестиційної діяльності. У генезисі цієї проблеми можна виділити три загальних підходи.

1. Класична економічна теорія підтверджувала, що головною ціллю інвестиційної й інших видів господарської діяльності підприємства є максимізація прибутку. Цей ланцюг випливав із положення А. Сміта, що максимізація прибутку окремих суб’єктів господарювання веде до максимізації всього суспільного добробуту. Вперше вона була чітко сформульована в 1938 році французьким економістом А. Курно і потім розвиті в роботах представників неокласичної школи. Реалізація цієї цілі забезпечувалася шляхом досягнення рівності показників граничного прибутку і граничних витрат підприємства.

Проте згодом це формулювання головної цілі господарської (у тому числі інвестиційної) діяльності підприємства були піддані критиці багатьма економістами. Так, було доведено, що максимізація прибутку далеко не завжди забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства. Отриманий високий по сумі і рівню прибуток може бути цілком витрачений на цілі поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал збільшення власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку призводять до зниження його ринкової вартості).

2. Теорія стійкого економічного росту, що розвивається багатьма наступними економістами, головною ціллю інвестиційної діяльності висуває забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. На їхню думку, реалізація цієї цілі забезпечує тривалий безкризисний розвиток підприємства і поступальне розширення обсягу його господарської діяльності в процесі інвестування. Водночас, така ціль інвестиційної діяльності підприємства, мінімізує рівень інвестиційних ризиків, пов’язаних із процесом реалізації інвестицій, не дозволяє реалізувати повною мірою всі резерви росту рентабельності їхній використання.

3. Сучасна економічна теорія в якості головної цілі інвестиційної діяльності підприємства висуває забезпечення максимізації добробуту власників підприємства, що одержує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства. Це положення розділяється всіма сучасними теоретиками в області інвестиційного менеджменту, тому що, на їхню думку, воно щонайкраще реалізує фінансові інтереси власників підприємства. У цій головній цілі одержують відбиток чинники часу, прибутковості і ризику, що є більш повним відбитком мотивації інвестиційної діяльності підприємства.

Отже, головною ціллю інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізація добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді.

У процесі реалізації своєї головної цілі керування інвестиційною діяльністю підприємства спрямовано на рішення таких основних завдань:

• забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства;
• забезпечення максимальної прибутковості окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому, що передбачає певний рівень інвестиційного ризику;
• забезпечення мінімізації інвестиційного ризику окремих реальних і фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності підприємства в цілому, що передбачає рівень їхньої прибутковості;
• забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;
• забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимальної їхній структури відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяльності;
• забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності;
• пошук шляхів прискорення реалізації чинної інвестиційної програми підприємства.

Всі розглянуті задачі інвестиційного менеджменту взаємозалежні, хоча окремі з них носять різноспрямований характер (наприклад, забезпечення максимізації прибутковості інвестицій при мінімізації інвестиційного ризику; забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності і забезпечення максимальної прибутковості інвестицій і т.п.). Тому в процесі керування, інвестиційною діяльністю підприємства окремі задачі повинні бути оптимізовані та узгоджені між собою для ефективної реалізації його головної цілі. Як і кожна керуюча система, інвестиційний менеджмент припускає наявність визначеного об’єкта керування. Таким об’єктом керування виступають інвестиції підприємства і його інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність [21].

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

1.  Івестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;