Управління інвестиційною діяльністю підприємства

 

Результати аналізу ділової активності підприємства (табл. 2.5) свідчать про наявність як позитивних так і негативних тенденцій щодо оцінювання оборотних активів і пасивів. Так тривалість одного обороту активів збільшилась на 39 днів, що становить 19,2 %. Тривалість одного обороту активів теж збільшилася на 35 днів, або на 28,9 %. Позитивну динаміку мали теж тривалість одного обороту запасів та тривалість одного обороту поточної дебіторської заборгованості збільшилися на 50 та 3 днів відповідно. Тривалість операційного та фінансового ціклу теж зросла на 53 та 45 днів відповідно. Отже, аналіз ділової активності підприємства показав позитивну динаміку по всіх показниках оборотності, що свідчить про нормальну ділову активність.

Отримані розрахунки динаміки, складу та структури майна, активів, ліквідності, ділової активності, говорять про позитивну динаміку показників та високий темп їх приросту, що вказує на абсолютну фінансову стійкість та конкурентоспроможність досліджуваної установи з поміж інших підприємств.

 

2.2. Політика управління реальними інвестиціями та оцінка їх ефективності

 

Економічну сутність реальних інвестицій можна визначити, як економічних ресурсів, що направлені на збільшення виробничого потенціалу суспільства або окремих господарських одиниць - підприємств, тобто на оновлення, розширення або модернізацію виробничого процесу.

Інвестування засобів виробництва, тобто вкладання коштів у виробничий капітал (основний та оборотний ) – це найважливіший напрям розвитку економіки.

Реальні інвестиції поділяються на кілька структурних видів і реалізуються у формі матеріальних активів інтелектуальної власності.

Здійснення реальних інвестицій характеризується рядом особливостей, основними з яких є:

1. Реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Основна мета цього розвитку забезпечується здійсненням високоефективних реальних інвестиційних проектів, а сам процес стратегічного розвитку підприємства являє собою не що інше, як сукупність реалізованих у часі цих інвестиційних проектів. Саме ця форма інвестування дає змогу підприємству успішно проникати на нові товарні і регіональні ринки, забезпечувати постійне зростання своєї ринкової вартості.

2. Реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв’язку з операційною діяльністю підприємства. Питання збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, розширення асортименту вироблених виробів і підвищення їхньої якості, зниження поточних операційних витрат зважуються, як правило, після реального інвестування. У свою чергу, від реалізованих підприємством реальних інвестиційних проектів багато в чому залежать параметри майбутнього операційного процесу, потенціал зростання обсягів його операційної діяльності.

3.  Реальні інвестиції забезпечують, як правило, вищий рівень рентабельності порівняно з фінансовими інвестиціями. Ця здатність генерувати велику норму прибутку є одним з мотивів, що спонукає до підприємницької діяльності в реальному секторі економіки.

4. Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік. Цей чистий грошовий потік формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів навіть у ті періоди, коли експлуатація реалізованих інвестиційних проектів не приносить підприємству прибутку.
5. Реальні інвестиції піддаються високому рівню ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяльність, як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадії постінвестиційної їхньої експлуатації. Стрімкий технологічний прогрес сформував тенденцію до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.
6. Реальні інвестиції мають високий ступінь протиінфляційного захисту. Досвід показує, що в умовах інфляційної економіки темпи зростання цін на багато об’єктів реального інвестування не тільки відповідають, а в багатьох випадках навіть обганяють темпи зростання інфляції, реалізуючи ажіотажний інфляційний попит підприємців на матеріалізовані об’єкти підприємницької діяльності.
7. Реальні інвестиції є найменш ліквідними. Це пов’язано з вузькоцільовою спрямованістю більшості форм цих інвестицій, що практично не мають у незавершеному вигляді альтернативного господарського застосування. У зв’язку з цим компенсувати у фінансовому відношенні неправильні управлінські рішення, пов’язані з початком здійснення реальних інвестицій, дуже складно [4].

Політика управління реальними інвестиціями – це частина загальної інвестиційної стратегії підприємства, яка забезпечує підготовку, оцінку та реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. На відміну від інвестиційної стратегії в цілому, інвестиційна політика формується лише по конкретним напрямам інвестиційної діяльності підприємства, що вимагають найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної цілі діяльності.

В табл. 2.6 проведемо аналіз динаміки вартості інвестицій ПАТ «Полтавакондитер».

Таблиця 2.6

Аналіз динаміки вартості інвестицій ПАТ «Полтавакондитер»

за 2010-2012 рр. (станом на кінець року)

Показник	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-)
				абсолютне	відносне, %
Капітальні інвестиції в т.ч.:	9365,0	7511,0	7815,0	-1550,0	-16,6
Капітальне будівництво	1423,0	-	-	-1423,0	-100,0
Придбання основних засобів	7874,0	7339,0	7629,0	-245,0	-3,1
Придбання інших необоротних матеріальних активів	62,0	84,0	164,0	102,0	1,6 р.б.
Придбання нематеріальних активів	-	88,0	22,0	-22,0	-
Фінансові інвестиції в т.ч.:	211,0	211,0	211,0	0,0	0,0
Частки і паї у статутному капіталі інших підприємств	211,0	211,0	211,0	0,0	0,0
Валові інвестиції	9576,0	7722,0	8026,0	-1550,0	-16,2

 

Розрахунки табл. 2.6 свідчать про зниження капітальних інвестицій на 1555 тис. грн, або на 16,6 %. Це відбулося за рахунок зниження капітального будівництва на 1423 тис. грн, та придбанню основних засобів на 245 тис. грн, або на 3,1 %. В свою чергу придбання інших матеріальних необоротних матеріальних активів збільшилося на 102 тис. грн, або у 1,6 разів. Незмінними залишилися фінансові інвестиції, що залишилися на рівні 211 тис. грн. Загалом валові інвестиції зменшилися на 1550 тис. грн, або на 16,2 %.

Основним принципом оцінювання ефективності інвестиційних проектів є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, то відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій більш системно.

На практиці використовують дві методики: статичну і динамічну.

Ефективність реальних інвестицій, вкладених безпосередньо у основні виробничі фонди підприємства, (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або комерційні результати, що визначають господарську доцільність їх здійснення. Основою такої оцінки виступає порівнювання вигідності проектів за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найкращого з інвестиційних проектів.

Економічна ефективність капітальних вкладень визначається шляхом зіставлення отриманого ефекту від їх застосування з величиною вкладень. В залежності від цілей аналізу визначають загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність капітальних вкладень.

Загальну економічну ефективність капітальних вкладень на основі статичних методів розраховують при визначенні доцільності їх здійснення. Її показниками є коефіцієнт загальної економічної ефективності капітальних вкладень, термін їх окупності, будівельний лаг і лаг освоєння. Коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень (капіталовіддача) розраховується як співвідношення приросту прибутку (чистої продукції, чистого доходу) до капіталовкладень, що зумовили цей приріст:

        ,

             (1.1)

де КЕКВ – коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень;

ΔП  – приріст прибутку або чистого доходу, грн ;

КВ – капітальні вкладення, грн.

Термін окупності капітальних вкладень (То) – обернений показник до коефіцієнта загальної економічної ефективності капіталовкладень, розраховується за формулою, роки:

       

    (1.2)

Для збиткових галузей і підприємств коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень визначається за формулою:

,     (1.3)

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після вкладення інвестицій, грн.;

QВ – обсяг виробництва продукції після використання капітальних вкладень, тис. шт.

Термін окупності у даному випадку розраховується за формулою, років:

.     (1.4)

Капітальні вкладення в економічному плані обґрунтовані у тому випадку, якщо коефіцієнт загальної економічної ефективності капіталовкладень дорівнює або перевищує значення нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень.

При оцінці ефективності капітальних вкладень у будівництво враховують розрив у часі (лаг) між здійсненням капіталовкладень і отриманням ефекту, який залежить від термінів будівництва і освоєння об’єкту.

Будівельний лаг являє собою час, необхідний для будівництва об’єкту і монтажу обладнання. Його величина показує час знаходження середньорічної суми капітальних вкладень у незавершеному будівництві і визначається за формулою:

,  (1.5)

де Lбуд – будівельний лаг;

КВ1, КВ2, …, КВn – сума капіталовкладень у 1, 2, …, n роки будівництва об’єкту, грн.;

n – загальна тривалість будівництва, років.

Лаг освоєння – час, необхідний для досягнення передбаченого проектом рівня віддачі від введених у дію основних фондів. Він розраховується за формулою:

,   (1.6)

де Lосв – лаг освоєння;

П1, П2, П3, …, Пn – сума недоотриманого прибутку (продукції), передбаченого по проекту у 1, 2, 3, …, n роки, грн.;

Пср – сума щорічного прибутку (продукції) по проекту, грн.

Скорочення часу будівництва і освоєння сприяє підвищенню економічної ефективності капітальних вкладень.

Порівняльна економічна ефективність капітальних вкладень розраховується при співставленні декількох варіантів господарських рішень, тобто при визначенні найбільш ефективного варіанта капітальних вкладень.

Показником порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень є приведені витрати. Приведені витрати являють собою суму поточних виробничих витрат (собівартості) і капітальних вкладень, приведених до однієї розмірності через нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності, які розраховують за формулою:

,    (1.7)

де Впр – приведені витрати, грн.;

Сі – поточні витрати (собівартість продукції) по варіантам, грн.;

КВі – капітальні вкладення по варіантах, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, який дорівнює 0,12.

Показники капітальні витрати і собівартість можуть застосовуватися як у співвідношенні, так і у вигляді питомих капітальних вкладень на одиницю продукції і собівартості одиниці продукції [12, с. 58].

Економічно доцільним вважається варіант, який забезпечує мінімум приведених витрат. При цьому річний економічний ефект від реалізації кращого варіанту визначається за формулами:

; або  , (1.8)

Різні варіанти капітальних вкладень, які забезпечують отримання однаковий об’єм продукції, можуть бути оцінені і по терміну окупності додаткових вкладень за рахунок економії від зниження собівартості по формулі: