Особистісний розвиток керівника як засіб боротьби зі стресом

Тому дуже важливо навчитися правильно поводитися з самим собою, зі своїми емоціями і відчуттями, зі своїм розумом. Якщо ми усвідомлюємо все, що з нами відбувається, спостерігаємо це і не поспішаємо давати оцінки тому, що відбувається, наші енергії починають об'єднуватися, створюючи в нас інтеграцію і цілісність, заплутаний клубок нашого життя поступово починає розмотуватися».

 У груповій дискусії керівники відзначили, що спіткати механізми роботи власного розуму і вийти за їх межі, звільнити власну творчу енергію повною мірою можливо, якщо об'єднати психологію і томалогію, зі всіма їх практичними досягненнями на наступних теоретичних підставах:

1.Томалогія – це експериментальна практична наука про самопізнання людини, про потенціал розвитку її свідомості. Вона всебічно вивчає механізми роботи людського розуму, як свідомої, так і підсвідомої його частини.

Основи томалогії описані  і захищені  [54, с.55].

Слово "томалогія" має два грецькі коріння:

"том" – від грецького слова "τόμος", що в перекладі означає частину, шар,

"алогия" – від грецького слова "άλογος", що в перекладі означає не логічне, ірраціональне.

Закінчення "логія" (λογία), широко використовується як позначення науки або сфери досліджень, може розумітися як система раціонального знання якого–небудь предмету з використанням об'єктивної словесної передачі. Саме воно походить від грецького "логос" (λόγος) – слово, раціональність.

"a" (ά) традиційно означає зовні, не, за межами... Існує грецький термін "алогос" (άλογος) – нелогічне, іраціональне. Таким чином "–алогія" – наука або сфера досліджень не обмежена рамками раціонального, за межами слів, за межами логіки (хоча і не заперечує їх). Неологізм "алогія" показує суб'єктивність наукового підходу до дослідження, так само указуючи на трансцендентальний, цілісний характер досвіду, що переживається в процесі пізнання.

Томалогія, буквально, це наука, що пошарово вивчає розум людини. Це співзвучно з томографією – методом неруйнуючого пошарового дослідження внутрішньої структури об'єкту за допомогою багатократного його просвічування в різних пересічних напрямах. Практично, тим же самим займається і томалогія, але з психологічної точки зору.

Історія томалогії бере свій початок в 1995 році, коли група професійних психологів і фахівців з нетрадиційної медицини об'єдналася для сумісного обміну досвідом, що призвело до народження ряду теоретичних гіпотез, які зажадали практичне вивчення.

Відомо, що психічна структура людини не є цілісною і є набором субособистостей – розрізнених частин, що, по суті, і є причиною внутрішніх конфліктів і неврозів. Виникло припущення, що саме в об'єднанні цих частин і закладена потенційна можливість абсолютного психічного здоров'я людини. Виходячи з цього, експериментатори поставили перед собою задачу – знайти шляхи, за допомогою яких можливо інтегрувати субособистостей людини в єдине ціле для реалізації життєвого потенціалу і здатності цілісного сприйняття дійсності.

Було розроблено декілька методів. Використовуючи методи томалогії, людина навчається розототожнюватись зі своїми негативними станами, тобто відсторонятися від них, а значить, не бути ними захопленою, що дозволяє переживати будь–які стани достатньо легко. Це створює можливість постійно розвиватися і безперервно розкривати свій внутрішній потенціал, який, по суті, нескінченний і є основою особистісного розвитку людини.

Метод безоцінкового усвідомленого спостереження (БОС) – основоположний метод томалогії.

Застосування даного методу припускає, що керівник, залишаючись тим, ким є зараз, одночасно спостерігає себе: свої думки, емоції, відчуття, дії, – не даючи оцінок побаченому, тобто без засудження або схвалення. Завдяки цьому він привносить усвідомленість в своє життя, що дозволяє йому бачити цілісну картину, що відбувається, сприймати реальність такою, як є, в усіх її проявах, без переваги і опору життєвим фактам, своєчасно відгукуватися на будь–які виникаючі ситуації, а значить, жити легко і невимушено.

Метод БОС навчає керівника поводитися з самим собою, зі своїм розумом, зі своїми емоціями і відчуттями. Метод пропонує розглядати всі думки, бажання і переживання негайно, тим самим, не даючи їм можливість піти на рівень підсвідомості і в прихованій формі робити вплив на життя керівника.

Звичайно, важко відразу відмовитися від оцінок, тому що сам розум працює в діапазоні: «погано»–«добре», «правильно»–«неправильно» і т.д. Але і на цей випадок є рецепт: коли виникають оцінки, необхідно розуміти, що це всього лише оцінки і не ототожнюватися з ними. Це така ж думка, як і будь–яка інша.

І ще один важливий момент. Поки керівник в співдружності з психологом не почне дослідження і не увійде до реального досвіду, будь–яке теоретизування на дану тему даремне, тому що томалогія – експериментальна практична наука.

Метод БОС припускає поетапне освоєння. Кожен етап повинен бути підтверджений власним досвідом керівника, тому перехід до наступного  можливий тільки тоді, коли досвід попереднього етапу вже одержаний.

Етап 1. Спостереження своєї відсутності в «тут і зараз»

Як це відбувається:

Керівник спостерігає себе, наскільки часто він присутній там, де знаходиться.

Психолог: Коли ви п'єте чай, ви дійсно п'єте чай (відчуваєте його аромат, відчуваєте його тепло і т.д.), або ви в думках в цей час у іншому місці? Наприклад, на роботі, розмовляєте з начальником про майбутню відпустку або підвищення зарплати. Коли ви спілкуєтеся зі своєю сім'єю, ви дійсно з нею спілкуєтеся, або вже закінчуєте переговори, які відбудуться тільки завтра? І так далі.

Протягом декількох днів постежте, наскільки часто ви відсутні там, де знаходитеся фізично, і як часто ви в думках виявляєтеся у іншому місці.

Коли ви одержите досвід подібного спостереження, ви знайдете, що в переважній більшості випадків, ви відсутні. Це перший крок на шляху до вашої присутності в «тут і зараз», без цього досвіду ви не зможете рухатися далі. Переконавшись на власному досвіді, що це так, перейдемо до другого етапу.

Етап 2. Повернення себе в «тут і зараз»

Наступним кроком в спостереженні себе є повернення себе «в момент», в «тут і зараз».

Попередній досвід спостереження показав керівнику, що він майже ніколи не буваєте там, де є. Повернути себе «в момент» йому допоможе наступна вправа.

Протягом дня, по можливості, керівник згадує себе, кажучи собі: «У момент».

Психолог: Як це відбувається:

Наприклад: ранок, ви умиваєтеся і, раптом, бачите, що в цей час в думках понеслися на дві години вперед, ви вже готуєте звіт про виконану роботу або дзвоните клієнту. У вас в руках зубна щітка, а не телефонна трубка, і не включений комп'ютер перед очима, а дзеркало. Знайшовши свою відсутність, ви згадуєте себе, кажучи: «У момент» і тут же виявляєтеся там, де ви є. Ви бачите своє віддзеркалення в дзеркалі, ви відчуваєте своє тіло, ви відчуваєте смак зубної пасти, що бадьорить, свіжість води, ви – присутні. Ви вже не механічні, ви усвідомлюєте себе.

Цю вправу можна робити, чим би ви ні займалися, у будь–який час і в будь–якому місці. Повторюйте її кілька разів в день протягом тижня.

Етап 3. Безоцінкове усвідомлене спостереження

На попередніх двох етапах керівник одержав перший досвід спостереження. У нього вже є відчуття спостереження себе. Він спостерігав свою відсутність і присутність. Тепер ми розширимо його спостереження. Хай воно розповсюдиться на думки і емоції керівника, які він переживає.

Психологу в роботі з клієнтом допоможе наступна вправа:

У кожен момент часу керівник відчуває які–небудь емоції, про щось думає, скоює якісь дії або залишається в бездіяльності, наприклад, зараз сидить в кріслі.

Керівник починає спостерігати (усвідомлювати) те, що з ним відбувається, при цьому, не оцінюючи побачене – він просто дивиться на те, що відбувається.

Психолог: Як це відбувається:

Наприклад, за годину вам належить важлива зустріч, повинні відбутися переговори, щодо майбутньої операції.

У цьому моменті ви бачите свою зацікавленість, ви бачите як через зацікавленість і бажання, щоб зустріч склалася найвигіднішим для вас способом, у вас підіймається занепокоєння і страх (а раптом щось піде не так). Ви бачите, як ваш розум підстраховує вас, прокручувавши слова, які вам хотілося б сказати, як ви намагаєтеся передбачити майбутній діалог. Ви бачите свою напругу, яка передається тілу, і у вас починає здавлювати скроні. Ви все це бачите, при цьому не даєте тому, що ви спостерігаєте в собі, ніяких оцінок. Спостереження розширяється: ви бачите свої переживання, ви бачите свої думки, викликані переживаннями, ви бачите своє тіло, ви спостерігаєте свої дії у всьому цьому процесі: наприклад, як ви метушливо складаєте папери, як міняється тембр вашого голосу. Ви знайомитеся з собою, ви осягаєте – ви не несвідомі у тому, що з вами відбувається.

Якщо при спостереженні ви бачите, що відбувається оцінка того, що ви переживаєте, тобто виникає відношення до реальності, існуючої в даний момент, то ви усвідомлюєте оцінку як оцінку, тим самим, розототожнюєтесь з нею.

Психолог повинен звернути увагу на те, що:

1. спостереження – це не аналіз, а лише бачення, свідчення того, що є;
2. у кожен новий момент спостереження ведеться вперше, весь минулий досвід необхідно відкласти убік;
3. важливе саме спостереження (отримання навику спостереження), а не об'єкт спостереження;
4. що б керівник (людина) в собі не побачив, він не повинен влаштовувати самодиверсій з приводу побаченого, якщо йому не подобається те або інше переживання.

Керівник спільно з психологом досліджує його. Досліджувати – означає безоцінково спостерігати все те, що є в людині, викликає переживання, від початку до кінця. Саме дослідження змінює керівника.

Почати самопізнання дозволяє практичне застосування трьох основних законів усвідомленого поводження з самим собою, а саме:

а) припинення самодиверсій;

б) повернення себе в момент, в «тут і зараз»;

в) спостереження своїх оцінок.

В процесі самопізнання керівник розкривається, вивільняє заблоковану енергію, дає собі право на помилку і на розкриття своїх здібностей і талантів.

У такому дозволі керівник дозволяє і іншим робити те, що вони хочуть навколо нього, грати в будь-які види ігор, тому що він розуміє і взнає самого себе, і тому він так само розуміє і взнає інших людей, його страх перед іншими людьми зникає. Він починає повністю бачити відношення іншого до нього, він просто бачить кожного, його істинну мотивацію. Хтось говорить про любов, а він знає, що його не люблять. Хтось говорить: «Я не люблю тебе, я тебе терпіти не можу», а він знає, що його люблять. Щоб ні говорила інша людина, керівник проглядає істинну суть, його погляд йде за межі зовнішності, тіла, одягу, мовлення.

Людина (керівник) може бути внутрішньо зігріта, тільки якщо відкриватиметься і йтиме у відвертості, пізнаючи свої власні, внутрішні закони, а людина закривається, закупорюється і шукає задоволення через іншого. Тут помилковість і тут причина всієї незадоволеності, всіх страхів і стресогенної обстановки, що постійно росте, особливо, на адміністративному рівні. Керівник переслідує і контролює підлеглого, а вищестоящий начальник переслідує і контролює його, і в результаті людина розкладається зсередини. Керівник вередує і полює за іншими, вступає з ними в боротьбу, тертя і одночасно сподівається на розуміння з боку оточуючих його людей, яке ощасливить і зігріє на все життя, що залишилося. Тому людина (керівник) так і залишається в цьому замкнутому крузі, без жодного розуміння своїх внутрішніх законів – законів буття.

Сьогодні, як ніколи раніше, встало питання про самопізнання людини, особливо, керівника. Все наростаюче число самогубств, психічних відхилень, депресій, неврозів серед людей, що обіймають керівні пости тільки підтверджують це. 21–е століття є переломним моментом, коли людині стає вже життєво необхідно обернутися лицем до самої себе.

У своєму дослідженні ми   не використали сам метод і не провели діагностику динаміки змін у досліджуваних, оскільки ця задача вимагає тривалої роботи. Тому ми не пропонуємо впровадження нового методу психокоррекції і не оцінюємо ефект від такого впровадження. Дані про успішність використання методу в доступній літературі відсутні. Ми лише констатуємо підвищений інтерес досліджуваних до названого методу, знайдений нами в ході групового обговорення проблеми: з 12 учасників дослідження всі усвідомили  актуальну необхідність або самостійного освоєння методу, або в співдружності з практичним психологом, що свідчить про «запуск» механізмів усвідомлення проблеми адміністративного стресу на поведінковому рівні.

 У груповій дискусії було підкреслено особливо наступне:

1. Чому виховання сучасного керівника  нерідко орієнтоване на амбіцію, пихатість і честолюбство ?. Як тільки він приходить в цей світ, йому відразу дають план, карту, по якій він повинен здійснювати себе в житті. Він ще не усвідомив, ким він хоче стати, що принесе йому радість, що зробить його задоволеним, як його тут же програмують. Одержавши такий план, він вже не зможе прожити власне життя. Це буде будь–яке життя, але не його. Він ніколи не заграє всіма барвами веселки, він ніколи не стане неабияким і безпосереднім, можливо, він буде великим і відомим, але його серце буде мертвим

(респонденти 1,3)

2. Люди народжуються різними. Кожна  людина унікальна. Ми не повинні  порівнювати себе ні з ким. Ми унікальні, такі, які ми є. Але  ми себе не влаштовуємо, тому  що у нас є досконала, вигострена  ідея про те, якими ми повинні бути. Але тоді наше життя так і не виконається, тому що ми загубимося ще із самого початку. Ми житимемо із закритими очима, постійно відвертаючись від себе, залишаючись незадоволеними собою, і при цьому мріятимемо про успіх і віру в себе. Проте, це несумісні поняття. ( респонденти 2,4,5)

Тому, перш за все, людині, що особливо займає керівний пост,  треба відучитися наносити собі ваду. Коли ми бачимо, що ми боязкі і невпевнені – на те є свої причини, і нам треба прийняти це. А коли ми приймаємо те, що є, з нами щось починає відбуватися, ми починаємо перетворюватися. Віра повертається до людини, яка стала цілісною, одного разу сказавши собі: "Я приймаю себе такою, якою я є". Такий чоловік більше нічого в житті не відкидає. А якщо жити, нічого не відкидаючи, тоді доведеться жити просто і природно. І одержати власний, неповторний напрям в житті ( респонденти 6,7).