Таблица 2. 4 Результати бесіди з вчителем

Висновки  до II-го розділу

     На  базі Криворізької загальноосвітньої  школи №5, з метою перевірки  гіпотези - ми припускаємо, що у сучасних юнаків переважає зовнішня мотивація до навчальної діяльності, нами були проведені наступні дослідження: опитувальник «Оцінка потреби в схваленні» (за методикою Крауна та Марлоу); опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» (за методикою Реаном); опитувальник «Потреба в досягненні» (за Орловим); Опитувальник «Вивчення ставлення до навчання і навчальних предметів» (за методикою Казанцевої); Бесіда з вчителем.

       За результатами проведених нами досліджень ми можемо сказати, що в досліджуваному класі переважає низький рівень потреби в схваленні(45%), це свідчить про те, що власні переконання учнів є дорожчими за загальну думку, в цьому випадку наша гіпотеза не підтвердилась.

       Також ми визначили, що у  досліджуваних переважає мотивація на успіх(70%), тобто така стратегія поведінки людини, коли він орієнтований на активність, на досягнення результату, не боїться помилок, вживає різні дії, здатний до ризику.

     Ще  ми можемо зазначити, що в учнів даної  досліджуваної групи переважно  наявний середній рівень сформованості  потреби в досягненні(65%), але також присутній низький.  

     Найчастіше  ставлення до навчальних предметів, за вибором учнів досліджуваного класу, визначалося причинами пов’язаними з вчителем: «подобається як викладає вчитель», «у мене гарні стосунки з вчителем», «учитель часто схвалює». Також ми маємо відзначити,  що найчастіше причинами навчання вони визначали: «Хочу бути грамотним», «Це мій обов’язок». А отже, тут присутня і зовнішня і внутрішня мотивація, гіпотеза підтвердилась частково.

     Проаналізувавши бесіду з учителем, ми взмозі зазначити, що мотивація до навчання, у досліджуваній  групі, у багатьох випадках потребує зовнішньої стимуляції, тобто контролю, постановки цілей, а значить більшою мірою необхідна зовнішня мотивація, гіпотеза підтверджується.

     Отже, ми переглянули результати всіх досліджень, і можемо зробити висновок, що гіпотеза, наведена нами у вступі, значною  мірою підтвердилась. 

РОЗДІЛ 3

Рекомендації викладачу щодо підвищення мотивації до навчання сучасних юнаків

     Учитель відіграє провідну роль для учня, він  допомагає йому не тільки опановувати  певний обсяг матералу чи виконувати операції, а й служить джерелом виникнення інтересу до навчання, бажання пізнавати та вчитись новому.    

     Загальний сенс формування мотивів до навчання полягає в тому, що вчителю бажано переводити учнів з рівнів негативного  та байдужого ставлення до навчання, до зрілих форм позитивного ставлення – дійового, свідомого, відповідального.

          Загальний шлях формування мотивації  до навчання спрямований на сприяння перетворенню наявних широких спонук (уривчастих, імпульсивних, нестійких, визначених зовнішніми стимулами, неусвідомлених, малодіючих) в зрілу мотиваційну сферу з стійкою структурою, тобто з домінуванням та переважанням окремих мотивів та вибірковістю, що створює індивідуальність особистості, включаючу в себе дійові, відстрочені, перспективні і усвідомлені мотиви, цілі, емоції, опосередковані цілісною внутрішньою позицією учня. Безумовно, ця праця може бути під силу тільки всьому педагогічному колективу, працюючому у взаємозв`язку  з родиною, але й кожному вчителю важливо бачити її у повному об`ємі.

          Як зазначає Г.С. Костюк, зв`язок навчання з працею, з життям, є одним з основних джерел формування повноцінної мотивації навчальної і трудової діяльності. Відомо, що мотиви діяльності, поведінки юнаків формуються в системі доступних їм суспільних відносин.  Це означає, що учневі необхідно бачити більш менш конкретно визначену сферу використання набутих знань. Наприклад, вивчаючи на уроках інформатики створення презентацій, ми зможемо ще більше зацікавити учнів, якщо скажемо, що з допомгою цієї програми ми маємо змогу створити найпростіший анімаційний фільм.

          Навчальна діяльність учнів спонукається рядом взаємозв`язаних мотивів. Серед них: мотиви широкого соціального характеру (усвідомлення важливості освіти для майбутньої праці на користь суспільству, почуття честі, обов`язку перед сім`єю, навчальним закладом й державою та ін.) навчання успішно проходить там, де поєднуються ці мотиви. 

           Вихованню позитивної мотивації  навчання сприяють загальна атмосфера  в навчальному закладі та групі,  включеність учня в колективні  форми організації різноманітних видів діяльності, відносини співпраці вчителя та учня, допомога вчителя не у вигляді прямого втручання в викоанання завдання, а у вигляді порад, наштовхуючих самого учня на вірне рішення, залучення учнів до оцінюючої діяльності і формування у них адекватної самооцінки. Наприклад, проведення нестандартних уроків, під час яких учням будуть надаватись групові завдання, в яких повинен брати участь кожен учень.

          Окрім цього, формуванню мотивації  сприяють цікавість викладу (цікаві  приклади, досвіди, парадоксальні факти), незвична форма донесення матеріала, яка викликає подив в учнів, емоційність мови викладача, пізнавальні ігри, ситуації суперечки та дискусії, аналіз життєвих ситуацій, пояснення суспільної та особистісної значимості навчання та використання знань в майбутньому житті, вміле використання вчителем схвалення та осуду. Учитель повиненн продумати свій урок таким чином, щоб в ньому було присутнє не просто монологічне мовлення, одноманітна лекція, а щось динамічне, незвичайне, яке не просте зверне увагу учнів, а зацікавить, викличе бажання прийняти участь. Наприклад, якщо вчитель розповість якийсь випадок з свого життя, коли він незвичайним чином використав програму, а потім ообговорить його з учнями та запропонує їм навести схожі випадки або придумати їх.

       Особливого значення тут набуває закріплення всіх сторін вміння учня навчатись, що забезпечує засвоєння всіх видів знань та їх використання в нових умовах, самостійне виконання ним навчальних дій і самоконтролю, самостійний перехід від одного етапу навчальної роботи до іншого, залучення учнів в спільну навчальну діяльність.

          Використовуючи різноманітні прийоми формування мотивації до навчання, учителю необхідно пам`ятати , що зовнішні, навіть сприятливі умови, спричиняють вплив на мотивацію навчання не безпосередньо, а тільки у заломленні їх через внутрішнє ставлення до них самого учня. Тому необхідно передбачити систему мір (ситуацій, завдань, вправ), направлених на формування окремих аспектів цієї внутрішньої позиції учня, його відкритого, стійкого і усвідомленого ставлення до впливів учителя.

          Робота вчителя, прямо направлена  на закріплення і розвиток  мотиваційної сфери, включає в  себе наступні види впливів:

     * актуалізація позитивних установок, що склалися в учня раніше, їх потрібно не зруйнувати, а закріпити і підтримати;

     * створення умов для появи нових мотиваційних установок(нових мотивів і цілей) та поява у них нових якостей 9стійкості, усвідомленості, дійовості та ін.);

     * корегування дефектних  мотиваційних установок, зміну внутрішнього ставлення учня як до наявного рівню своїх можливостей так і до перспективи їх розвитку.

            Як відзначають А.К. Маркова, Т.А. Матис та А.Б. Орлов, основними чинниками, що впливають на формування позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності, є: зміст навчального матеріалу,організація навчальної діяльності, колективні форми навчальної діяльності, стиль педагогічної діяльності вчителя.

          Зміст навчального матеріалу. Даючи навчальний матеріал, потрібно враховувати що в учнів є певні потреби. Такими є: потреба в постійній діяльності, у вправі різних процесів, у тому числі і психічних — пам'яті, мислення, уяви; потреба в новизні, в емоційному насиченні, потреба в рефлексії і самооцінці і ін. Тому навчальний матеріал повинен подаватися в такій формі, щоб викликати в учнів емоційний відгук, зачіпати їх самолюбство, тобто бути досить складним, активізуючим пізнавальні психічні процеси, добре ілюстрованим.

          Організація навчальної діяльності. А. К. Маркова і співавт. відзначають, що вивчення кожного розділу або теми навчальної програми повинне складатися з трьох основних етапів: мотиваційного, операційно-пізнавального і рефлексивно-оцінного.

          Мотиваційний етап — це повідомлення  чому і для чого потрібно  знати даний розділ програми, яке основне навчальне завдання даної роботи. Цей етап складається з трьох навчальних дій.

          1.   Створення навчально-проблемної  ситуації, що вводить у вміст  майбутньої теми. Це досягається  за допомогою наступних прийомів: а) постановкою перед учнями завдання, яке можна вирішити, лише вивчивши дану тему; б) розповіддю вчителя про теоретичну і практичну значущість пропонованої теми; в) розповіддю про те, як вирішувалася ця проблема в історії науки.

          2.   Формулювання основного  навчального завдання, як підсумку обговорення проблемної ситуації. Це завдання є для учнів метою їх діяльності на даному уроці.

          3.   Розгляд питань самоконтролю  і самооцінки можливостей по  вивченню даної теми. Після постановки  завдання намічається і обговорюється  план майбутньої роботи, з'ясовується, що потрібно знати і уміти для вивчення теми, що не вистачає, щоб вирішити завдання. Таким чином створюється установка на необхідність підготовки до вивчення матеріалу.

          Операційно-пізнавальний етап. На  цьому етапі учні засвоюють тему, опановують навчальні дії і операції у зв'язку з її змістом. Роль даного етапу в створенні і підтримці мотивації до навчальної діяльності залежатиме від того, чи зрозуміла необхідність даної інформації чи усвідомлюють вони зв'язок між приватними навчальними завданнями і основними, чи виступають ці завдання як цілісна структура, тобто чи розуміють вони запропонований навчальний матеріал.