Сучасний урок музичного мистецтва

      Наприклад, яка команда знає більше пісень у  ритмі вальсу (або пісень про Україну, наше місто). Тут оцінюється не тільки якість виконання. А й ерудиція: вміння назвати композитора, поета, історія  написання творів тощо.

      Для уроків такого типу важливим є те, щоб вчитель вільно володів інструментом, оскільки він мусить грати пісні з зручному для дітей діапазоні.  Урок-вікторина може бути проведений як з попередньою підготовкою, так і без неї. У першому випадку учні наперед знають тему вікторини, а прагнення набрати більше очок спонукає їх багато читати про музику, запозичувати щось у дорослих, - таким чином сумнозвісна проблема домашніх завдань з предмета “Музика” розв’язується просто і природно.

      Цей урок іноді проводиться і за спеціально заготовленими запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить по типу телевізійної гри “Що? Де? Коли?

      Урок-концерт  бажано проводити в кінці півріччя, навчального року.

      Програма  планується завчасно: учні на такому уроку можуть виконувати пісні, яких навчилися за півріччя. Різновид цього уроку – концерт на замовлення: на прохання учнів вчитель виконує різні твори. Можливе і спільне виконання (учні з учителем) : у кожному класі є учні, які вчаться в ДМШ). Значимість таких уроків велика: це і повторення вивчених пісень, і розширення музичного світогляду учнів. Солісти, що беруть участь у концерті вчаться поводити себе на сцені. Особливо цінним є те, що в процесі таких уроків у школярів формується просвітницький інтерес, тобто бажання виконати музику і розповісти про неї своїм однокласникам. А цей інтерес може стати стимулом до подальшої музичної освіти учня, розвитку мовлення, артистизму.

      Також слід пам’ятати про складні психологічні особливості підліткового віку і  про те, що кожному учневі треба дати можливість самоутвердитися. Якраз ці уроки і допоможуть в цьому. До таких уроків призначається ведучий (конферансьє).

      Урок-інтерв’ю виник на основі концерту, який доповнюється бесідою з виконавцями.

      Добре, щоб участь в уроці взяв хтось  із професійних музикантів (учнів музичних закладів). У ролі інтрев’юєрів виступають самі учні. Вони не раз слухали інтерв’ю в різних телевізійних програмах, тому можуть зорієнтуватись і на уроці. Програму концерту на таких уроках необхідно узгодити з темою, що вивчається.

      Уроки-інтерв’ю корисні і для тих, хто ставить  запитання, і для тих, хто відповідає, і для тих, хто слухає. Такі уроки сприяють розвиткові мовлення, мислення, вміння спілкуватися, вихованню культури поведінки.

      Урок-конкурс  базується на музично-виконавській діяльності учнів: співі, грі на музичних інструментах. Це може бути конкурс як виконавських колективів (класного хору, оркестру), так і солістів, співаків, інструменталістів.

      Є діти, котрі люблять керувати співом, грою на інструмента – юні диригенти також можуть брати участь у конкурсі. З учнів класу обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання музики. Учитель роз’яснює критерії оцінки: гарний ансамбль (ритмічний, тембровий та ін.), чітка дикція, виразність виконання, оригінальність аранжування. На цих уроках виконавці знову зазнають радості творчості, а їх судді мають можливість проявити самостійність, уміння оцінити почуте та грамотно висловлювати свої судження.

      З виховної точки зору, бажано, щоб  склад журі на різних уроках змінювався.

      На  урок-конкурс можуть бути подані і  власні творчі роботи учнів – адже у кожному класі є свої поети  і композитори. В цьому разі критерії оцінки поповнюються ще й відповідністю музики і літературного тексту. Дехто, створюючи свої пісні виконують їх під власний акомпанемент (гітара, фортепіано). Оцінюючи творчість учнів, треба бути вкрай тактовним, щоб не образити їх необережною реплікою.

      Урок-подорож  можна проводити у різних варіантах. Іноді він вибудовується на відображенні в музиці картин природи. Наприклад, “Подорож по морях та океанах” передбачає слухання музичних творів відповідної тематики, виконанням пісень про море... За основу уроку можна взяти факт з біографії того чи іншого композитора, що подорожував по різних країнах. Учні мовби разом з ним “відправляються в подорож” і слухають музику, яку створив композитор.

      Деякі уроки корисно присвятити виникненню та розвиткові певного музичного  жанру – школярі “мандрують”  по різних епохах і країнах, слухаючи і виконуючи відповідні музичні твори.

      Урок  “круглий стіл” – це як правило  слухання музики і бесіди про неї. Традиційне опитування на уроках музики не дає бажаних результатів, оскільки для нього характерний деякий формалізм, що заважає формуванню в  учнів власних думок про емоційний  вплив музики.

      Сприйняття  музики – складний і тонкий психологічний  процес. Тому бесіда про музику має  бути невимушеною, щоб створити умови  для комфортного і неформального  спілкування в класі. Цьому сприятиме  урок “Круглий стіл”. Можливість висловитися  кожному учневі, стимулюється на уроках такого типу не тільки завдяки довірливому тону вчителя, а й навіть розміщенню парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди учні можуть звертатися безпосередньо до когось з присутніх, дивлячись на нього і називаючи його ім’я (на звичайних уроках не прийнято спілкуватися у такий спосіб).

      Ведучим “круглого столу” може бути не тільки вчитель, а й учень. На таких уроках можуть виникнути цікаві дискусії. В кінці уроку ведучий дякує  учасникам “круглого столу” за бесіду. Такий урок допоможе активізувати пасивних, байдужих учнів, а також виховати культуру спілкування. А школярам так її бракує.

      Урок  самопізнання. Не всі учні, сприймаючи музику, “пропускають її крізь себе”, – а сутність художнього пізнання мистецтва полягає саме у виникненні цілком особистого ставлення до нього. Важливо, щоб з приводу музики, яка прозвучала, в учнів з’явилися власні думки. Однак, з різних причин, деякі діти затрудняються (чи соромляться) розповісти про враження від почутої музики. Тому доцільно запропонувати їм зробити це письмово. Піддаючи аналізу думки і почуття від прослуханої музики, учень пізнає себе, свої можливості.

      Процес  самопізнання може відбуватися на різних уроках музики. За бажанням учня, його письмову роботу, творчу роботу, може прочитати хтось з однолітків (“про себе”). Дуже відрадно, якщо учень довірить свої потаємні думки й почуття вчителю.

      Уроки самопізнання дають ефективні результати в тих класах, де в учнів відсутній  достатній досвід сприйняття музики. Спостерігаючи за своїми вихованцями вчитель визначає у яких класах письмові роботи можна проводити рідше, пропонуючи учням свої думки й почуття висловити усно.

      Урок-захист, - можна проводити так: у класі  звучить незнайомий музичний твір і, комусь з учнів пропонується висловити своє враження від почутої музики. В ньому може бути виражене як розуміння об’єктивних характеристик музики (жанр, форма, стиль...), так і індивідуальне сприйняття художніх образів (своєрідна програма твору). За узгодженням з класом призначаються два “опоненти”, що ставлять до учня запитання, а, можливо, і вступають з ним у дискусію.

      Коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає і його “опонентів”  оцінює, “вчена рада”.

      Такий “Захист” є імпровізованим і проводиться  в тих класах, де школярі вже  досягли достатнього рівня музичного  та загальнокультурного розвитку. В  інших класах подібні уроки слід проводити тільки після самостійної домашньої підготовки учнів.

      Урок-картинна галерея, - має різні варіанти. Наприклад, під час звучання незнайомого  музичного твору учням пропонується розглянути репродукції 2-х – 3-х  картин, що висять у класі, і вибрати ту, яка, на їхню думку, найбільш відповідає музиці. Потім вони аргументують свій вибір. Вчитель прагне, щоб школярі усвідомили, що в пошуках аналогій важливий не стільки зовнішній зв’язок (коли збігаються образи, сюжети), скільки внутрішній, тобто подібність емоційного настрою.

      Розглядаючи репродукцію однієї з картин, учні пригадують найбільш підхожі до неї  музичні твори. Такі завдання допоможуть розвинути музичну пам’ять, внутрішній слух.

      Вчитель прагне передбачити, які твори назвуть школярі. Після їх слухання проводиться бесіда, в якій учні аргументують свої судження. Якщо вони затрудняються назвати відповідні музичні аналогії, вчитель пропонує два-три твори. Порівнюючи їх, кожен вибирає найбільш підхожий.

      В основі подібних уроків – синтез музики та образотворчого мистецтва. При цьому вчителеві не слід нав’язувати власні асоціації. Доцільно підвести школярів до розуміння багатозначимості творів мистецтва та суб’єктивності їх сприйняття.

      Такі  уроки сприяють вихованню культури емоцій, розширенню світогляду, більш глибокому сприйняттю мистецтва.

      Урок-КВД  доцільно проводити під Новий  рік або присвятити до 1 квітня. Проводити  його слід за зразком телевізійного  КВД – з командами учасників, ведучим, журі. Для підлітків цікавими є всі традиційні етапи КВД: розминка, виїзний конкурс, конкурс творчих праць (тут – конкурс юних композиторів), конкурс капітанів, домашнє завдання. 

Для виїзного конкурсу може бути дібрана різна  тематика, наприклад, музичні огляди “По рідному місті”, “Музика в нашій школі”, “Музика моєї вулиці”, “Без пісні нам ніяк не можна”. Для підготовки до КВД збирається спеціальний оргкомітет, що розробляє зміст завдань. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався. У складі журі може бути і вчитель, і більш старші учні. Учитель музики, як член журі, тактовно висловлює свою думку, пам’ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Вони повинні знати, що примітив і вульгарність у музичному оформленні, одязі, манері, говорити будуть належно “оцінені”.

      Нестандартна  типологія уроків, порівняно до традиційної більш різноманітна, пов’язана з численними асоціаціями, наповнена різними емоціями. Вона допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності, що надзвичайно важливо в роботі з школярами підліткового віку. При цьому підбиваючи підсумок уроку, іноді навіть доцільно відмітити, що повторили, закріпили, що нового дізналися, чого навчилися, тобто допомогти їм усвідомити якість виконання дидактичних завдань.

      Але наприкінці незвичайного, цікавого уроку ця інформація вже не буде для учнів занадто сухою, бо вони перебуватимуть під достатньо яскравим емоційним враженням.

      Деякі типи уроків можуть проводитись частіше (урок-вікторина, урок-подорож). Інші типи уроків – двічі-тричі на рік.

      Уроки музики, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість учителя й учнів, створюють сприятливі умови для спільної співпраці. Сповнені яскравих вражень, невимушеного спілкування, демократичні за своєю суттю, такі уроки допоможуть зацікавити учнів музикою, внести певні емоції в міжособисті стосунки в класі.

      Форми роботи навчально-вихованого процесу в школі:

• Індивідуальна реєстрація успіхів учнів;
• Контрольні завдання;
• Творчі зошити;
• Додаткові навчання;
• Факультативи;
• Використання засобів друку у навчанні;
• Групове навчання;
• Програмне навчання;

      Навчання  за допомогою сучасних технологій:

• Учбові лекції;
• Учбовий фільм;
• Шкільні радіопередачі;
• Програвач;
• Навчання в суспільному середовищі;
• Теле-відео-передачі;
• Кабінетне навчання;
• Магнітофон;
• Проблемне навчання;
• Переписування;
• Лабораторне навчання;
• Запрошення до викладання.
• Навчання в бібліотеці;
• Тести.