Аналіз природно-організаційного та соціального потенціалу підприємства

Технологічна  група факторів. Визначається особливостями технології виробництва й агротехнічними вимогами. Серед них глибина обробітку ґрунту, норми висіву насіння і внесення добрив ширина міжрядь, способи виконання робіт та ін. Зміна технології виробництва передбачає перегляд норм праці, що застосовуються.

Група факторів біологічного характеру. Вони зумовлені біологічними особливостями розвитку сільськогосподарських культур. У цьому відношенні нормативи праці залежать від урожайності культур, соломистості хлібів, їх полеглості, густоти рослин, забур'яненості полів, вологості ґрунтів тощо. Ці фактори найбільше змінюються з року в рік і потребують особливої уваги економічних служб.

2. Постійні фактори безпосередньо впливають на величину норм праці, однак самі вони відносно консервативні і практично не змінюються в часі.

До них відносять: довжину  гону рельєф, висоту над рівнем моря, конфігурацію ділянок, наявність перешкод на полях у вигляді ліній електропередач, ярів, окремо стоячих дерев і т.д., кам’янистість ґрунту. Залежно від зазначених факторів всі норми виробітку на польових механізованих роботах диференціюються на декілька груп. Крім того, нормативи залежать від механічного складу ґрунту через що норми праці на трудових операціях по обробітку ґрунту теж диференціюються на декілька груп. Кількісні параметри всіх зазначених постійних факторів ураховуються завдяки паспортизації полів та пасовищ.

3. Організаційні фактори включають у себе організацію матеріально-технічного постачання трудових процесів схеми руху агрегатів, рівень оснащеності й обслуговування робочих місць, узгодженість робіт у часі, ступінь дотримання дисципліни й оплати праці, добросовісність виконавців тощо.

Через неможливість об'єктивної кількісної оцінки перераховані фактори  при розрахунку норм виробітку до уваги не беруться. Технічно обґрунтовані норми праці зорієнтовані на оптимальний  їх рівень при даних умовах виробництва.

Наведені групи нормоутворюючих  факторів по різному впливають на рівень норм виробітку, однак, у кінцевому  рахунку, визначають робочу ширину захвату  й припустиму швидкість руху агрегатів, а це, у свою чергу, впливає на тривалість роботи машини протягом зміни.

На механізованих польових та інших роботах норми праці  можна встановлювати двояким  способом: за допомогою раніше розроблених  нормативів праці на окремі елементи трудових операцій і на основі визначення погодинної продуктивності агрегатів  чи виконавців. Помноживши погодинну  продуктивність на розрахункову кількість  годин основного часу, визначають змінну норму виробітку

При розрахунку норм виробітку  за нормативами необхідно передбачати  конкретні умови (довжину гону, рельєф, конфігурацію поля і т. п.), що досягається паспортизацією останніх. У другому випадку проводяться хронографічні спостереження, розробляються на їх основі обґрунтовані нормативи на окремі елементи трудових операцій і в подальшому аналітичними розрахунками визначаються норми виробітку. Одночасно розраховують витрати палива, електроенергії, інших матеріалів на фізичну одиницю роботи

Існує кілька підходів до визначення норм виробітку на механізованих  роботах, але суті аналітичних розрахунків  вони не змінюють. Насамперед доцільно визначити раціональний баланс часу зміни, який має такий вигляд:

,де

 – установлена тривалість  зміни;

 – норматив часу на підготовче  заключні роботи;

 – час основної роботи;

 – час, витрачений на поворот  та заїзди;

 – час на завантаження посівних  агрегатів, розвантаження бункерів  комбайнів;

 – час внутрішньозмінних переїздів  з ділянки на ділянку, включаючи  агрегатування;

 – час організаційно-технологічного  обслуговування агрегату в загоні;

 – норматив часу на відпочинок  виконавця;

 – норматив часу на особисті  потреби.

Виходячи з наведеного, норму виробітку на механізованих  польових роботах розраховують за формулою:

, де

 – норма виробітку за зміну;

де 0.1 – погодинна продуктивність агрегату, га.;

 – робоча ширина захвату  агрегату, м;

 – робоча швидкість руху  агрегату, км/год.

У свою чергу, робочу ширину захвату агрегату визначають таким  чином:

, де

 – конструктивна ширина захвату,  м;

 – кількість робочих машин  в агрегаті;

 – коефіцієнт використання  конструктивної ширини захвату.

Конструктивна ширина захвату  визначається суто технічними характеристиками сільськогосподарських машин. Коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату  залежить в основному від характеру  виконуваної роботи. На посіві, збиральних роботах, міжрядному обробітку він  близький або дорівнює 1,0; на роботах  передпосівного обробітку ґрунту (боронування, культивація та ін.) через часткове перекриття оброблених полос – 0,95 – 0,97; на оранці внаслідок розбіжності між напрямом руху трактора і розміщенням корпусів плуга цей коефіцієнт дещо більше одиниці і становить 1,02 – 1,07.

Робоча швидкість руху агрегату визначається насамперед агротехнічними вимогами й тягловими можливостями трактора. Для агрегатів у розрізі  окремих робіт і їх груп у збірниках  типових норм праці рекомендовані  допустимі швидкості руху тракторів. Фактичну швидкість руху агрегатів  можна визначити за матеріалами  спостережень за формулою

, де

 – довжина гону, м;

 – число робочих проходів;

 – фактичний час основної  роботи, год.

Розрахунковий час основної роботи визначають аналітично за допомогою  формули:

Нормативи на , й у даному та в інших випадках розробляються дослідницькими організаціями і наводяться у довідниках.

Організаційно-технологічне обслуговування передбачає обслуговування агрегату в загоні, очистку робочих  органів, перевірку якості роботи тощо. Норматив ( ) може встановлюватись, якщо названі роботи виконуються щозмінно, або ж за матеріалами хронографічних спостережень.

Час допоміжних робіт виражається  у формулі через коефіцієнти ( , , ). На механізованих роботах сюди відносять повороти, завантаження-розвантаження місткостей, холості переїзди та ні. Коефіцієнти допоміжної роботи вказують на питому вагу часу на допоміжні роботи в основному часі зміни.

Кожен із наведених коефіцієнтів має свій порядок розрахунку. Так, коефіцієнт поворотів розраховується за формулою:

, де

 – тривалість одного повороту, хв, с;

3,6 – коефіцієнт відповідності  одиниць виміру;

 – середня довжина гонів,  м.

Нормативи робіт по завантаженню (розвантаженню) місткостей сільськогосподарських  машин розраховують за формулами:

1. на завантаження сівалок насінням, добривами:

2. на розвантаженні бункерів комбайнів 

3. на заміну візка для збору соломи ,

, де

 – врожайність культури, ц  з 1 га;

 – тривалість однієї операції, хв;

 – погодинна продуктивність  агрегату;

 – норма висіву насіння,  добрив, отрутохімікатів;

, , – місткість, відповідно сівалок, бункерів, візків;

 – кількість сівалок в агрегаті;

 – об'ємна маса зерна, добрив, соломи, отрутохімікатів тощо;

 – коефіцієнт використання  місткості.

Час на внутрізмінні переїзди розраховується за допомогою розрахункового коефіцієнта:

, де

 – час переводу агрегату  в транспортне положення, год;

– відстань переїзду, км;

– швидкість руху при переїздах, км/год;

– середня площа ділянки, що обробляється, га.

Внутрізмінні переїзди з  ділянки на ділянку, що потребують переводу агрегату в транспортне положення, і відстань, що перевищує 0,6 км, нормуються й оплачуються окремо. Затрати часу на перевід тракторних агрегатів у транспортне положення залежать від складу агрегату і наводяться в довідниках із нормування.

Розробка норм праці, як типових, так і єдиних, здійснюється переважно  експериментально-аналітичним способом. Типові норми, що наводяться в довідниках, порівнюються і в необхідних випадках уточнюються насамперед за матеріалами  хронографічних спостережень. При проведенні таких спостережень об'єктивно визначаються умови виробництва і, зокрема, місце  проведення досліджень, склад агрегату і виконавців, висвітлюються характер умов виконуваного виробничого завдання і прийнята організація трудових процесів, наводяться основні показники  роботи тракторних агрегатів. Матеріали  спостережень обробляються у встановленому  порядку, і на їх основі розробляються  необхідні трудові нормативи, час  основної і допоміжної, підготовчо-заключної  роботи тощо, а також оптимальні показники робочої ширини захвату, швидкості руху агрегату.

Одночасно з нормою виробітку  на механізованих роботах визначають обсяги витрат палива на фізичну одиницю  роботи. Для цього важливо мати дані про погодинні витрати палива за різних режимів роботи двигуна. Дані про витрати палива на зупинках, переїздах, поворотах і під робочим  навантаженням двигуна наводяться в технічних характеристиках  тракторів. Виходячи з цього, витрату  палива на одиницю роботи можна визначити, враховуючи раціональне використання часу роботи машини, погодинні витрати палива й технічно обґрунтовані норми виробітку:

, де

, , , – погодинні витрати палива відповідно при роботі двигуна під робочим навантаженням, на поворотах, переїздах, холостому ході, кг;

, , , – розрахунковий час відповідно основної роботи, поворотів, переїздів, зупинок, год.;

 – технічно обґрунтована норма  виробітку, га.

3.3 Способи авансування  та критерії диференціації авансу

Загальний розмір авансу, виданий  протягом року, складається з двох частин: поточне авансування та преміювання  протягом року.

Поточне авансування. Переважно  в практичній діяльності реформованих підприємств використовується дві  основні форми авансування - це погодинне  та відрядне.

Розмір оплати при погодинному  авансуванні встановлюється також  на основі різних підходів (з врахуванням  побажань колективу), а саме:

а) як добуток відповідної  погодинної тарифної ставки на кількість  відпрацьованих змін;

б) у розмірі місячної ставки - як добуток відповідної  погодинної ставки на кількість відпрацьованих змін у місяці.

Діапазон тарифних ставок при погодинному авансуванні  незначний-2-3 розряди. Як правило, тарифні  ставки встановлюють в межах 3- 5 розрядів, оскільки при різному рівні кваліфікації існує взаємозамінна, що тарифікуються  за вищим розрядом.

Відрядне авансування  проводиться за фактично виконаний  обсяг робіт, виходячи з існуючих норм виробітку.

Незалежно від обраної  форми головна вимога полягає  в обґрунтуванні розміру самого авансу. Він не може бути менш ніж 50- 60 % загальної оплати і не повинен  дорівнювати 100 %-му розміру оплати. При низькому рівні втрачається  інтерес до своєчасного виконання  робіт і дотримання технологічної  дисципліни, при високому - виникає  інтерес до високого заробітку.

Тим часом - з огляду на зміни  економічних умов - щойно наведені рекомендації поточного авансування  вимагають певного уточнення.

Передусім це чітке і своєчасне  нарахування оплати праці, доплат і  премій. В противному разі і той  невисокий рівень оплати праці працівників  сільського господарства приховано  зменшується через зниження купівельної  спроможності грошей.

Щодо поточного авансування, то за умов подальшого збільшення грошей і постійного зростання цін, особливо на товари повсякденного споживання, рекомендоване раніше між розміром поточного авансу і сумами, що залишились для кінцевого розрахунку за фактично одержану продукцію, повинне бути скориговане  в бік максимальної віддачі акордного  фонду протягом року.

Подібно до того, як щомісячно  нараховується надбавка за класність  механізаторам (в % до фактичного заробітку), доцільно щомісячно нараховувати й  інші види надбавок і доплат. Це насамперед стосується надбавки за безперервний стаж роботи в даному господарстві, доплати за продукцію в межах  прийнятого акордного коефіцієнта  та ін., що діючими рекомендаціями передбачалось  виплачувати наприкінці року.

Поточне (щомісячне) нарахування  надбавки за безперервний стаж роботи слід проводити в повному обсязі згідно з відсотком, що відповідає фактичному стажу роботи в даному господарстві. поточне нарахування доплати за продукцію, з огляду на можливі відхилення фактичної кількості від запланованих обсягів, рекомендується проводити з коефіцієнтом 0,7-1.