Проблема організації роботи логопеда з родиною

Вступ

Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:

• уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;
• аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;
• керувати спілкуванням, регламентуючи його;
• послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;
• уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати,

перемовини тощо;

• уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної

стратегії;

• уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;
• уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;
• уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

- уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

- володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);

- бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;

- володіти технікою спілкування;

- уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами:

- уміти використовувати "слово" для коректування поведінки співбесідника [9].

Це лише частина професійних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця. Мати здібності розмовляти так, щоб тебе розуміли правильно інші, слухати і розуміти інших, уміти впливати на рішення співбесідника, ненав'язливо переконувати, створювати атмосферу довіри та взаєморозуміння - вельми важливі атрибути комунікативної професіограми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Проблема організації роботи логопеда з родиною

Працюючи над проблемою організації роботи логопеда з родиною на протязі 5 років , прийшла до висновку , що взаємодія з родиною дитини є однією з складних сторін діяльності логопеда . Нерідко педагоги відчувають труднощі у встановленні контакту з батьками вихованців .

 

1. Форми роботи дитячого саду з родиною

До середини 20 століття склалися досить стійкі форми роботи дитячого саду з родиною , які в дошкільній педагогіці прийнято вважати традиційними. До таких форм можна віднести педагогічну освіту батьків . Здійснювалося воно у двох напрямках: всередині дитячого саду і за його межами. Всередині дитячого саду проводилася робота з батьками своїх вихованців .

Бесіди і консультації мало чим відрізнялися один від одного , спрямовані в основному на сім'ї , що не справляються з виховної та освітньої функцією. Провідна роль у них належить педагогу.

Теми, що розглядаються під час бесід і консультацій, виходили від педагогів і велися в напрямку, який їм здавалося необхідним.

Загальні та групові батьківські збори також залишали батьків у ролі пасивних слухачів.

Наочна пропаганда оформлялася педагогами у вигляді стендів, тематичних виставок і т.д. також на свій розсуд. Батьки знайомилися з нею чисто механічно, коли забирали або приводили дітей в групу [8].

 

2. Робота з родиною

Завдання логопеда полягає в тому, щоб допомогти батькам усвідомити

свою роль у процесі розвитку дитини та її мовлення зокрема, вибрати

правильний напрям домашніх занять, озброїти певними знаннями і уміннями

[2, с. 8]. Робота з родиною  – один з найважливіших напрямів у корекційно-виховній діяльності логопеда.

Адекватна оцінка батьками стану мовлення дитини, емоційного стану,

соціальної поведінки дошкільника – необхідна умова для вибору та

здійснення корегувальних впливів, для пошуку шляхів та засобів гуманізації

внутрісімейного життя [3, с. 23].

Проте результати проведеного нами дослідження засвідчили, що 60%

батьків внаслідок нерозуміння значення своєї участі в корекційно-виховних

заходах, недостатності знань та навичок для логопедізації сімейного середовища (свідомого використання батьками умов сімейного життя для закріплення сформованих логопедом мовленнєвих умінь та навичок), нестачі часу, відсутності бажання займатися мовленнєвими проблемами дитини, перекладання відповідальності на логопеда, інших причин недостатньо або взагалі не беруть участі у спільному з педагогами корекційному навчанні та вихованні дітей, не використовують повною мірою допомогу фахівців [6, с. 94].

 

3. Залучення родини у процес реабілітації

Слід зазначити, що добитися залученості родини у процес реабілітації

можна, спираючись на загальну культуру батьків, рівень їх здібностей, початкові знання про виховання дитини дошкільного віку і рівень знань про мовленнєві проблеми дитини [4, с. 76]. Аналіз педагогічної літератури свідчить, що вплив батьків на формування особистості дитини, зокрема на її мовленнєвий розвиток, найбільш залежить від рівня їх педагогічної культури (В. Сухомлинський (1970), Г. Волков (1989), О. Пінт (1971), В. Сабуров (1999), Ю. Грицкова (2008), О. Бачина та Л. Самородова (2009)).

Педагогічна культура батьків реалізується у всіх видах виховної діяльності, сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню, забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення шляхом засвоєння набутого людством досвіду [5, с. 12].

Спираючись на екпериментальне вивчення педагогічної культури батьків, нами було виявлено недостатність саме педагогічних знань та вмінь у батьків дітей з мовленнєвими порушеннями [6, с. 89]. Отримані дані виявили невідповідність доволі високого соціального статусу батьків, їх високого рівня освіти і низького рівня їх логопедагогічної освіченості.

Формування логопедагогічних знань та вмінь у батьків залежить від вчасного та вмілого поінформування батьків логопедами, що можливе за умови реалізації програми логопедичного супроводу сім’ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення. Розроблена та апробована нами програма забезпечила пріоритетні напрями: інформаційний, діагностичний, консультативний, корекційний, представлені відповідними блоками у різних вікових періодах, що дало змогу активно залучати батьків до вирішення проблем мовленнєвого розвитку дитини.

 

Розділ 2. Логопедичний супровід

Структура програми логопедичного супроводу сім’ї, в якій виховується дитина з порушеннями мовлення, складалася з цільового (цілі, принципи, завдання); змістового (базові складові, основні напрями діяльності); операційно- дієвого (періоди, етапи, форми, методи, прийоми, умови, способи взаємодії); оцінно-результативного (критерії, показники) компонентів.

Основу логопедичного супроводу як самостійного напряму роботи складають загальні завдання неперервного логопедичного супроводу сім’ї: формування логопедичної компетентності (педагогічної культури) батьків; організація сприятливого мовленнєвого середовища, активізація процесів формування мовлення; попередження порушень мовлення, контроль перебігу розвитку мовлення; забезпечення вчасної логопедичної допомоги;формування взаємодії з родиною дитини з ПМ; логопсихологічна допомога батькам. Основні складові логопедичного супроводу сім’ї: інформування, консультування та логопедична допомога. Найбільш важливою складовою логопедичного супроводу визначається різноаспектна, узгоджена робота логопеда та сім’ї дитини, починаючи з раннього віку.

Реалізація сучасного сімейно-центрованого підходу в процесі логопедичного супроводу забезпечується наданням відповідної ролі батькам у процесі нормалізації перебігу розвитку мовлення дитини за умови постійної взаємодії логопеда і родини, яка виховує дитину з порушенням мовлення, починаючи з раннього віку.

         Проте в ході дослідження ми переконалися, що при достатньому рівні знань логопедів саме аспекти роботи з батьками виявилися найбільш слабкою ланкою.

 

2.1. Готовность логопедів до роботи з батьками

Ми розглядаємо фахові знання як основну професійну характеристику логопеда, базовий компонент готовності логопедів до роботи з батьками дитини з порушенням мовлення, у якому виділяємо теоретичну та технологічну (або операційно-діяльнісну) складові [6,с. 96]. У контексті нашого дослідження найбільш важливими були знання логопедів щодо роботи з батьками.

Недостатньо обізнаними виявилися логопеди в загальних питаннях роботи з батьками (типи сімейного виховання, теорія спадкового характеру мовленнєвих порушень). Помилкові варіанти зустрічались і при відповіді на питання про основні чинники, що забезпечують нормальний психічний розвиток дитини.

Найнижчий рівень знань теоретичного характеру логопеди виявили у питаннях, які стосувалися роботи з батьками щодо попередження вторинних порушень.

Помилкові, неточні відповіді, пов`язані з профілактикою вторинних порушень, свідчили про несформованість симультанних уявлень про структуру мовленнєвого порушення та складність передбачення його проявів на подальших етапах когнітивного розвитку, а також про відсутність усвідомленої роботи по їх попередженню.

Технологічний компонент роботи з батьками виявився також недостатньо сформованим. Так, обгрунтувати вибір форм роботи з батьками в залежності відвіку та специфіки мовленнєвого порушення дитини змогла тільки половина респондентів. Було продемонстровано недостатнє знання методів роботи з батьками. Крім того, неповноцінне володіння прийомами роботи з батьками засвідчили помилки у відповідях щодо організації такої роботи в домашніх завданнях з розвитку зв`язного мовлення у 21 19% опитуваних, хоча половина педагогів 60 54,6% добре орієнтувалась у застосуванні традиційних логопедичних методик з розвитку лексико-граматичної сторони мовлення.

Таким чином, незважаючи на наявність теоретичних знань, практичного досвіду роботи, у більшості логопедів дошкільних навчальних закладів професійні знання щодо роботи з батьками на момент дослідження вимагали розширення та уточнення. Результати нашого дослідження дають підставу вважати, що робота з батьками вимагає спеціальних знань щодо роботи з сім’єю. Це підтверджується виявленою залежністю між вищими показниками активності батьків та більшим досвідом роботи логопедів.

На нашу думку, необхідно підвищувати готовність логопедів саме до організації та здійснення неперервного, комплексного логопедичного супроводу сім’ї, яка виховує дитину з порушеннями мовлення. Ми пропонуємо як організаційну форму навчання вчителів-логопедів тематичний семінар у межах методоб`єднання, програма якого включає теоретичні та практичні питання організації роботи з батьками, розглядає зміст логопедичного супроводу сімей, які виховують дитину з порушеннями мовлення. Відповідно до основних напрямів та завдань програми логопедичного супроводу, обсяг роботи у кожному віковому періоді поділено на відповідні змістові блоки: інформаційний, діагностичний, консультативний, теоретичний, практичний. Блоки формувальних впливів на батьків визначають зміст роботи логопеда з батьками у вікових періодах.

 

Розділ 3. Зміст роботи логопеда з батьками

3.1. Зміст роботи логопеда з батьками у І періоді

Зміст роботи логопеда з батьками у І періоді (очікування): інформування майбутніх матерів щодо особливостей домовленнєвого періоду, норм розвитку мовлення. Форми роботи: логолекції.

 

3.2. Зміст роботи логопеда з батьками у ІІ періоді

Зміст роботи логопеда з батьками у ІІ періоді (від народження до 3-х років): інформування батьків щодо норм мовленнєвого розвитку, причин та наслідків мовленнєвих порушень; діагностування відповідності індивідуального мовленнєвого розвитку дитини нормам; призначення консультацій інших фахівців; консультування сімей стосовно можливих шляхів вирішення проблеми. Форми роботи: логолекції; логопсихологічне консультування, переважно індивідуальне.

3.3. Зміст роботи логопеда з батьками у ІІІ-му періоді

Зміст роботи логопеда з батьками у ІІІ-му періоді: інформування батьків щодо норм мовленнєвого розвитку, причин та наслідків мовленнєвих порушень; діагностування відповідності індивідуального мовленнєвого розвитку дитини нормам; призначення консультацій інших фахівців; консультування сімей стосовно можливих шляхів вирішення проблеми.

Форми роботи: логолекції; консультування колективного (у ДНЗ) та індивідуального (у поліклініці) характеру. Робота у перші три періоди носить превентивно-консультативний характер і передбачає забезпечення підґрунтя для ефективного подолання проблем у мовленнєвому розвитку дитини.

 

3.4. Зміст роботи логопеда з батьками у ІV періоді

Основний зміст роботи у ІV періоді логопедичного супроводу сім’ї має корекційний характер й охоплює роботу із сім’ями дітей з ПМ. Основним фактором інтенсифікації логопедичної допомоги дитині з ПМ ми вважаємо взаємодію у логокорекційній роботі батьків та логопеда, виходячи за традиційно сталі форми роботи з батьками у системі дошкільної освіти. Перш за все йдеться про програму теоретично-практичних семінарів “Логошкола для батьків”.