Контрольна робота з «Організація обліку в СМП»

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

 

 

 

Кафедра бухгалтерського обліку

 

 

 

 

 

Контрольна робота з  дисципліни

«Організація обліку в СМП»

 

 

 

 

Виконала:

студентка ЗПБ 10/1

        Полянська Н.М.

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2013

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

РЕЦЕНЗІЯ НА КОНТРОЛЬНУ РОБОТУ

Студентки Полянської Наталі Миколаївни

(прізвище, ім’я та по-батькові)

Шифр 31 яка навчається на 2 курсі

Факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації

Контрольна робота № 31 по дисципліни_«Організація обліку в СМП»

Тема: _____________________________________________________

__________________________________________________________

 

РЕЄСТРАЦІЙНИЙ № __________

Дата отримання роботи «______» __________ 201___ р.

Оцінка _______________________

Дата повернення роботи «______» __________ 201___ р.

Рецензент ________________________________________________

(учене звання, прізвище, ім’я та  по-батькові)

 

ЗМІСТ РЕЦЕНЗІЇ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Підпис рецензента _________________________________________

 

 

 

 

1. Сутність та основні елементи облікової політики підприємств малого бізнесу.

Політика підприємства - це активна форма діяльності суб'єктів  щодо реалізації власного інтересу в конкурентному середовищі. Поняття облікова політика введено в 2000 р. у зв'язку з реформою бухгалтерського обліку.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Тобто це конкретизація суб’єктом господарювання предмету обліку і визначення методів первинного, поточного і підсумкового обліку господарських подій відповідно до завдань, пов’язаних з розвитком підприємства. Основні принципи і правила ведення бухгалтерського обліку визначає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Саме цим законом обумовлена необхідність складання облікової політики. У податковому законодавстві необхідність затвердження певних методів в обліковій політиці встановлена у Податковому Кодексі. Облікова політика підприємства визначається також на підставі принципів, методів і процедур, регламентованих іншими нормативно-правовими документами, регулюючими методологію бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Облікова політика охоплює принципи, методи (способи) та процедури, прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансових звітів. Сутність кожної із складових облікової політики полягає в наступному.

Принципи - це основні, базові положення цієї політики, те, на основі чого

будується політика.

Методи - це способи вирішення  конкретних завдань, які постають перед

підприємством при веденні  бухгалтерського обліку.

Теоретична основа облікової  політики - положення, які базуються на методології бухгалтерського обліку, фінансово-економічного аналізу та фінансового контролю.

Об’єкт облікової  політики - активи, джерела їх формування, господарські події та фінансові результати, які можна детально прокласифікувати і достовірно визначити особливості їх обліку і включення підсумкових даних до звітності.

Мета облікової політики ─ забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою

прийняття відповідних  рішень. Головне призначення облікової  політики - встановлювати найбільш приємні для конкретного підприємства методи обліку і на їх основі складати фінансову звітність, що відповідає встановленим ПСБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" якісним характеристикам. Формування статей фінансової звітності здійснюється відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). П(С) БО передбачають можливість застосування різних методів щодо оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат у фінансовій звітності. Складаючи облікову політику, підприємство повинне обирати такі принципи, методи і процедури, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати своєї діяльності і забезпечити порівнянність фінансових звітів. Як система прийомів практичного освоєння дійсності, метод бухгалтерського обліку полягає в первинному спостереженні (документування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулювання), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), підсумковому узагальненні (баланс і звітність). На практиці перераховані прийоми можуть бути реалізовані по-різному залежно від реальної економічної ситуації, умов діяльності конкретної господарської організації, ступеню усвідомлення своїх особливостей (в порівнянні із загальною моделлю), цілей і завдань управління, рівня розуміння персоналом підприємства процесу управління тощо. Формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов. Обрані способи ведення бухгалтерського обліку повинні забезпечувати обліковий процес, в результаті якого формується повна і достовірна картина майнового і фінансового стану підприємства. До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, відшкодування вартості майна, що амортизується, організація документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи та прийоми. Процедура обліку - встановлений порядок (технологія) ведення бухгалтерського обліку. Залежно від обраних методів показники фінансової звітності можуть мати різні значення. Таким чином, облікова політика - документ, який певною мірою впливає на фінансовий результат підприємства. Отже, облікова політика підприємства ─ це не тільки сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення господарських операцій в обліку (залежно від поставленої мети).

Таким чином, облікову політику в широкому розумінні можна визначити  як управління обліком, а у вузькому ─ як сукупність способів ведення обліку

(вибір підприємством  конкретних методик ведення обліку).

Документом, в якому  фіксуються положення облікової  політики, є наказ

або розпорядження керівника  підприємства, який затверджується на кожний наступний звітний рік. Облікова політика повинна бути єдиною на підприємстві, тобто принципи облікової політики застосовуються усіма філіями, представництвами, відділеннями і іншими відособленими підрозділами незалежно від місця розташування. Єдина облікова політика повинна застосовуватися материнським і дочірнім підприємством, оскільки згідно п. 9 ПСБУ 20 облікова політика повинна використовуватися при складанні консолідованої фінансової звітності. При неможливості застосувати єдину облікову політику це обмовляється в примітках до консолідованої фінансової звітності. Відповідальним за складання наказу є власник підприємства або уповноважений ним керівник підприємства, який і затверджує наказ. Виконавчий орган державного або комунального підприємства повинен надати на затвердження власникові - органу, уповноваженому управляти державним або комунальним майном - наказу про облікову політику. Підприємство встановлює облікову політику лише відносно тих господарських операцій і подій, які мають місце в їх діяльності або плануються в найближчому майбутньому.

Наказ про облікову політику повинен складатися з двох частин:

• Порядок організації  бухгалтерського обліку на підприємстві, що визначає організаційні заходи;

• Облікова політика підприємства, що визначає облікові принципи й процедури.

Наказ про облікову політику є керівництвом до дії для працівників бухгалтерії або інших посадових осіб, які виконують ці обов'язки.

Порядок складання  наказу про облікову політику містить  наступні етапи:

1. Підготовчий етап, який включає:

- вивчення установчих  документів, напрямів діяльності, бізнес-планів щодо нових напрямів;

- оцінка стратегії  підприємства, визначення стратегічних  та тактичних цілей;

- вивчення та оцінка  стану бухгалтерського обліку;

- аналіз норм діючого  законодавства з бухгалтерського обліку.

2. Визначення об’єктів  облікової політики.

3. Вибір елементів  облікової політики за об’єктами,  визначеними на попередньому етапі.

4. Документальне оформлення  наказу.

5. Заключний етап - впровадження  облікової політики на підприємстві, контроль за її дотриманням.

При формуванні облікової  політики за конкретним напрямом підприємство здійснює вибір одного з декількох варіантів, що допускаються законодавчими і нормативними актами. Положення, які містяться в безальтернативному варіанті, відображенню в обліковій політиці не підлягають.

Фактори, що впливають  на формування облікової політики

Формування облікової  політики залежить від інтересів  різних груп користувачів облікової інформації. Принципи, методи й процедури, що використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності, утворюють елемент облікової політики. Елементи облікової політики підприємства формуються з урахуванням наступних принципів підготовки фінансової звітності:

- обачності - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки

активів і доходів  підприємства;

- повного висвітлення  - фінансова звітність повинна  містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономності - активи  і зобов'язання кожного підприємства, що розглядається як юрособа, існують відособлено від активів і зобов'язань як його власників, так і сторонніх осіб, які не повинні відображатися у фінансовій звітності такого підприємства;

- послідовності - прийнята  облікова політика застосовується  постійно, з року в рік;

- безперервності - діяльність  підприємства триватиме надалі  і саме виходячи з цього припущення оцінюються активи і зобов'язання підприємства;

- нарахування та відповідності  доходів і витрат – доходи  повинні відображатися у тому періоді, в якому відображаються витрати, пов’язані з їх отриманням;

- превалювання змісту  над формою - відображення в бух обліку господарських операцій відповідно до їх суті, а не тільки з юридичної форми;

- історичної (фактичної)  собівартості ;

- єдиного грошового  вимірника - всі операції повинні бути відображені у національній валюті - гривні;

- періодичності - діяльність підприємства для цілей складання фінансової звітності розподіляється на певні періоди часу.

- своєчасності - господарські операції і події повинні бути відображені в бух обліку і фінансовій звітності підприємства в тому періоді, в якому вони були здійснені.

- несуперечливості - забезпечення  тотожності даних аналітичного  обліку відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього календарного

дня кожного місяця, а  також показників фінансової звітності  даним синтетичного і аналітичного обліку.

- раціональності - переваги  і вигоди, які отримуємо з одержаної інформації, повинні перевищувати витрати, пов'язані з її отриманням.

Найбільш суттєво  на вибір облікової політики підприємства впливають наступні фактори:

- економічно-правове поле діяльності підприємства;

- галузь або вид  діяльності (промисловість, будівництво,  торгівля, транспорт тощо);

- правовий і організаційний  статус підприємства - форма власності  тощо;

- організаційна структура  підприємства;

- стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі й задачі економічною розвитку підприємства на довгострокову та поточну перспективу, очікувані напрями вкладення інвестицій тактичні підходи до вирішення перспективних

завдань);

- кадрове та матеріально-технічне  забезпечення;

─ система оподаткування (звільнення від окремих податків, ставки податків, пільги з оподаткування);

─ підпорядкованість, ступінь  свободи дій (можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів);

─ система інформаційного забезпечення підприємства (за напрямами, необхідними для його ефективної діяльності).

Аналіз впливу цих  факторів дозволяє сформувати оптимальний  варіант облікової політики підприємства з врахуванням особливостей функціонування

підприємства. Положення облікової політики слід розглядати як такі, що змінюються під впливом зовнішнього середовища, розвитку науки, техніки і практики, а визначення й формулювання їх безперервно удосконалюються.

Методологічний аспект цього процесу включає: окреслення завдань і суб’єктів господарювання, на які поширюються ці завдання; визначення обсягів

та порядку оприлюднення звітності і подання інформації у звітності; встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та порядку отримання

звітних показників. Організаційний аспект повинен забезпечити практичну реалізацію методологічних проблем, визначаючи виконавців, строки, необхідні засоби (фінансові, інформаційні та ін.). Повнота, глибина розкриття, доцільність, раціональність і ефективність господарських операцій досягаються завдяки складовим методу бухгалтерського обліку, зокрема таким як документування, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькулювання, баланс, звітність.