Контрольна робота з «Організація обліку в СМП»

 

2. Синтетичний і аналітичний облік та документальне забезпечення розрахунків по соціальному страхуванню в СМП.

Однією зі складових  напряму організації бухгалтерського  обліку є вибір форми його ведення. Відповідно до чинного законодавства підприємство самостійно визначає форму ведення бухгалтерського обліку, яка повинна передбачатися у Положенні про облікову політику підприємства. Сукупність облікових регістрів, які використовуються у певній послідовності та взаємодії для ведення обліку називається формую ведення бухгалтерського обліку.

Форми ведення бухгалтерського  обліку розрізняються за наступними ознаками:

- кількістю облікових  регістрів, які застосовуються, їх  призначенням,

- змістом, формою і зовнішнім виглядом;

- послідовністю записів в облікових  регістрах; 31

- зв'язком регістрів хронологічного  та систематичного, синтетичного й аналітичного обліку.

Сутність будь-якої з  форм ведення бухгалтерського обліку полягає у тому, що інформаційні дані з первинних документів у процесі своєї обробки до формування бухгалтерської інформації у вигляді бухгалтерської звітності проходять через визначену кількість перетворень, кожне з яких відображається

у відповідному носії. Це й визначає різноманітність облікових  регістрів – носіїв

даних певної форми, побудованих  відповідно до економічного групування інформації про активи, капітал і зобов'язання суб'єкта господарювання. В облікових регістрах відбувається узагальнення інформаційних даних з первинних документів. Регістри є засобом систематизації і накопичення облікових даних для відображення отриманих результатів в аналітичному обліку, на рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Обліковими регістрами можуть бути Головна книга, Касова книга, журнали, відомості, картки, окремі листи та ін. Не слід плутати облікові регістри з первинними документами, оскільки в облікових регістрах відображаються інформаційні дані з первинних документів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та Головним бухгалтером або особою, на яку покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідальність за правильність записів в облікових регістрах покладається на осіб, які їх склали та підписали.

Розрізняють облікові регістри, передбачені відповідною формою ведення

бухгалтерського обліку, та регістри довільної форми. Прикладом регламентованих регістрів є журнали, меморіальні ордери, Головна книга. До регістрів довільної форми відносять групувальні та накопичувальні відомості,

машинограми, регістри на без паперовій основі, такі регістри набувають поширення в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку. За ступенем узагальнення інформаційних даних облікові регістри поділяються на аналітичні (картки, окремі листи, відомості) та синтетичні (журнали-ордери, Головна книга). Залежно від побудови облікові регістри поділяються на хронологічні та

систематичні. У хронологічних регістрах інформаційні дані про господарські операції відображаються у послідовності їх здійснення. У систематичних облікових регістрах господарські операції групуються за встановленими ознаками. Будь-яка з форм ведення бухгалтерського обліку повинна відповідати

ряду вимог:

– забезпечувати повноту  та реальність відображення в облікових регістрах кругообігу засобів;

– бути економною, тобто  витрати на ведення бухгалтерського  обліку із застосуванням певної форми ведення обліку не повинні бути значними;

– групування записів  в облікових регістрах повинно  забезпечувати одержання всіх показників, передбачених формами звітності, тобто уникнення здійснення додаткових вибірок або звертання безпосередньо до первинних документів;

– забезпечувати поєднання синтетичного та аналітичного обліку;

– забезпечувати проведення економічного аналізу господарської діяльності підприємства.

Обираючи форму ведення  бухгалтерського обліку, підприємство повинно

використовувати її протягом певного періоду часу (але не менше одного року). Зміна прийнятої форми ведення бухгалтерського обліку обов'язково повинна зазначатися у Положенні про облікову політику підприємства. Залежно від носіїв облікових регістрів розрізняють два класи форм ведення бухгалтерського обліку: паперові та комп'ютерну.

Аналітичні рахунки  ведуться в книгах, у картках, на вільних аркушах. Записи за аналітичними рахунками здійснюються щоденно з посиленням на номер меморіального ордеру. Меморіальні ордери нумеруються у хронологічному порядку, підписуються Головним бухгалтером підприємства та виконавцем і записуються до реєстраційного журналу. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку застосовується в бюджетних організаціях.

Журнал – Головна форма бухгалтерського обліку ведеться на підприємствах, які мають невелику кількість синтетичних рахунків, де і застосовується один зі спрощених варіантів меморіально-ордерної форми ведення обліку. Хронологічна реєстрація меморіальних ордерів поєднується із записами за синтетичними рахунками в одній книзі, яка називається Журнал – Головна. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку ґрунтується на застосуванні журналів ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів. Журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку передбачає:

– здійснення записів у журналах-ордерах у порядку реєстрації операцій;

– об’єднання в записах  синтетичного та аналітичного обліку;

– відображення в обліку господарських операцій в розрізі  показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу та складання

бухгалтерської звітності;

– застосування журналів-ордерів  за декількома рахунками, які мають  між собою економічний зв’язок;

– побудова облікових  регістрів із заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, необхідними для складання бухгалтерської звітності.

Аналітичний облік з  використанням Журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку ведеться за допомогою книг аналітичного обліку або карток.

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТРАХУВАННЯ

з/п	Зміст господарських  операцій	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Виконано відрахування із заробітної плати працівників
1	Нарахування єдиного  страхового внеску	80, 81, 82	651
Погашено заборгованість перед
1	Пенсійним фондом	651	32
2	Фондом соціального  страхування з тимчасової втрати працездатності	652	32
3	Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття	653	32
4	Фондом соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань	654	32

Бюджетні установи, що є платниками внесків на пенсійне та соціальне страхування, у встановлені терміни подають звітність до Пенсійного фонду.

Синтетичний та аналітичний  облік розрахунків за страхуванням ведуть в журналах № 5 і 5А, а в  сільськогосподарських підприємствах - в журналі-ордері № 5Б с.г.

 

3. Сутність спрощеної системи обліку, оподаткування та звітності для юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва.

 

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва — запроваджена в Україні в 1998 році на основі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

В українському суспільстві  ведеться дискусія щодо доцільності  існування спрощеної системи  оподаткування в теперішньому виді

Система поширюється  на:

фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

У країнах з ринковою економікою мале підприємництво визнано  одним з головних факторів політичної та соціальної стабільності суспільства  та національної економіки. Фінансова  підтримка малого бізнесу, з боку держави охоплює насамперед фіскальні методи впливу, які здійснюються, безпосередньо, через систему оподаткування. Актуальність цієї проблеми полягає у тому, що навіть попри прийняття нового податкового кодексу України, немає визначених видів діяльності, кола суб’єктів господарювання які підлягають спрощеному оподаткування, що і спричиняє опір серед підприємців. Спрощена система оподаткування дає змогу запровадити прості і прозорі правила нарахування і сплати податків, а також суттєво спростити облік та оформлення податкової звітності. Оподаткування є одним з головних інструментів державного регулювання економічної діяльності, тому питання формування та розвитку податкової системи України розглянуто у значній кількості наукових публікацій. Проблема спрощеного оподаткування в Україні неодноразово висвітлювались у роботах українських науковців та економістів З.С. Варналія, О.Д. Василика, М.А. Гапонюка, О.Д. Данілова , І.А.Брижаня, В.Я.Чевганова, О.О.Олійника, І.О.Лютого, М.В.Романюка, К.Л.Бакума та ін. Одним із напрямків стимулювання розвитку малого підприємництва в Україні є вдосконалення спрощеної системи оподаткування та звітності. Від розвитку малого підприємництва залежить відродження вітчизняного товаровиробника, активізація внутрішнього ринку товарів і послуг, створення нових робочих місць, що сприятиме зростанню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів внаслідок розширення кола платоспроможних осіб Вже другий рік в Україні функціонує Податковий Кодекс, яким були внесені зміни до всіх податків. Особливим виключенням був єдиний податок, стосовно якого зміни були майже відсутні. Проте, 4 листопада 2011 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».  Нововведення полягають в тому, що суб’єктів спрощеної системи оподаткування розділили на декілька груп. Фізичних осіб-підприємців, залежно від специфіки діяльності, поділили на 3 групиб(категорії), для юридичних осіб створили окрему групу: – до І та ІІ віднесли власників бізнесу, які надають послуги населенню (наприклад, перукарні, салони краси, майстерні, ринкові торговці, власники невеличких крамничок, та інші дрібні підприємці), які займають близько 65-70% від всіх підприємців на спрощеній системі оподаткування; – до ІІІ групи відокремили підприємців, які працюють з підприємцями та юридичними особами, що оподатковуються на загальній системі оподаткування; – до ІV групи віднесли юридичних осіб платників податку на спрощеній системі оподаткування; Особливе відокремлене місце займають фізичні особи (не підприємці), які при несистематичній реалізації продукції повинні отримувати короткотермінове свідоцтво платника. Слід зазначити, що нововведення щодо застосування спрощеної системи оподаткування та обліку включають наступне: – сутність єдиного податку дещо змінилась, оскільки він вже не є «єдиним» для підприємців відносно однаковими умовами; – сутність спрощеної системи для платників ІІІ категорії достатньо ускладнена, оскільки без бухгалтера обрахувати та здати звітність з ПДВ досить складно. Отже, багатьом підприємцям з цієї категорії слід почати пошук бухгалтера, або ж самостійно вивчити відповідний розділ Податкового Кодексу з подальшим моніторингом відповідних змін у законодавстві; – зміни надали змогу підприємцям співпрацювати з юридичними особами та «враховуватися» до витрат, але «ціною» сплати податку у розмірі 3-5% від доходу; – «спрощенцям» збільшили максимальний розмір доходу за рік у розрізі категорій, але одночасно обмежили коло осіб, з якими можливо здійснювати підприємницьку діяльність та одночасно збільшили ставку податку; – звіт спрощенців завдяки нововведенням набув статусу «податкової декларації», отже, тепер за його неподання податківці можуть застосувати штрафні санкції 1020 грн. за кожну другу та наступну ненадану декларацію. Однак, так чи інакше, кожен з підприємців може вже сьогодні проаналізувати відповідні зміни у законодавстві та прийняти відповідні рішення. Отже, застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг:

● спрощення процедури  і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку  як з початку року, так і з  початку будь-якого кварталу;

● значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків;

● замість різноманітних  форм податкової звітності за податками  та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма  звітності – розрахунок сплати єдиного  податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

● спрощується ведення  поточного бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, що передбачена  Положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку;

● надається право  вибору сплати ПДВ.

Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування  суб'єктів малого підприємництва, існують  і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

● обмеження обсягів  виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

● суми єдиного податку  фізичної особи-платника податку сплачуються  авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період;

● елемент подвійного оподаткування в спрощеній системі  за ставкою 6 % за умови сплати ПДВ. Отже,спрощена система оподаткування є запорукою  розвитку малого бізнесу в Україні, проте існують певні вади, усунення яких дасть змогу покращити умови  малого підприємництва, а також забезпечити населення робочими місцями тощо. Спрощеній системі оподаткування суб'єктів малого бізнесу приділяють значну увагу як у нашій країні, так і за кордоном. У деяких країнах, окрім спрощеної системи оподаткування, вводять додаткові умови зменшення суми сплати податків. Це сприяє відмові від тіньової господарської діяльності, що дає змогу збільшити обсяг податкових надходжень до бюджету. 
Оптимальним варіантом є збереження та значне вдосконалення спрощеної системи оподаткування малого підприємництва зокрема за такими напрямами:

● удосконалення законодавчої бази;

● поліпшення економічного регулювання системи спрощеного оподаткування, усунення подвійного оподаткування; 
● покращення системи адміністрування податків за спрощеною системою;

● збільшення максимально  допустимої кількості працівників, що сприятиме підвищенню рівня зайнятості тощо.