Ароматизацiя облiку витрат

     3. Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за обліковими цінами. Така можливість передбачається інструкцією №291, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 „Готова продукція”, на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції. Використовується документ „Калькуляція” в режимі „Попередня”. Для оцінки вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених п. 16 П(С)БО 9. У програмі метод визначається константою „Метод обліку партій”.

     4. Наприкінці звітного періоду,  коли визначено фактичну собівартість  готової продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і списується в дебет рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Таким чином, за рахунком 27 готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ „Калькуляція” в режимі „Остаточна”.  

      4. 6. Реалізації в комп’ютерній бухгалтерії ділянки обліку витрат в рослинництві

      Планом  рахунків бухгалтерського обліку передбачено  застосовувати рахунок 23 „Виробництво” для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 „Готова продукція” – для відображення руху готової продукції; рахунок 25 „Напівфабрикати” – для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва

     Аналітичний облік на рахунку 23 „Виробництво”  має давати можливість вирішити два завдання – можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції (для цього використовується субконто „Види діяльності”) і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С)БО 16 (це дозволяє зробити субконто „Види витрат”). Звернімо увагу, що в програмі передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити спрощено – усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності „Виробництво” і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної. Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є сенс складати нормативні або планові калькуляції.

     Як  альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів, заробітної плати) на кожен вид продукції.

     Для обліку витрат за елементами застосовують субконто „Види витрат”. Це дворівневий  довідник (додаток 17). На першому рівні витрати згруповані за видами відповідно до П(С)БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку – рахунок 23 „Виробництво”).

     Для формування собівартості продукції  можна використати всі методи реєстрації інформації – операції, введені вручну, типові операції і документи „1С: Бухгалтерії”. Основні документи, які призначені для автоматизації обліку витрат (зокрема прямих витрат на виробництво і загальногосподарських витрат), показано в табл. 4. 3.

      Організація аналітичного обліку на рахунку 23 – одне з найважливіших питань організації обліку витрат на виробництво. З настроювання плану рахунків бачимо, що облік прямих виробничих витрат ведеться на рахунку 23 в аналітичному розрізі видів діяльності і видів витрат (додаток 18).

      Особливістю прямих витрат є можливість їхнього  обліку аж до конкретної одиниці продукції, що виготовляється. На рахунку передбачена  організація аналітичного обліку по видах діяльності, що дозволяє виявити (калькулювати) собівартість продукції по кожному виді діяльності. У цьому зв'язку, обліковому працівнику надається визначена гнучкість у виборі того, що розуміти під видом діяльності. Це може бути окрема одиниця продукції, що випускається, партії чи виробів груп продукції, що випускається. Конкретне наповнення змісту даного поняття здійснюється на рівні заповнення значень довідника „Види діяльності”. Споконвічно, у типовій конфігурації введені три найбільш розповсюджені види діяльності, що при необхідності можна змінювати, видаляти чи додавати.

      Крім  інформації про собівартість продукції  для ефективного управління виробництвом важливо мати відомості про структуру собівартості, тобто, з яких елементів вона складається, яка частина приходиться на матеріали, яка на оплату праці, на обслуговування машин і устаткування. Для цієї мети передбачена організація аналітичного обліку по видах витрат. Перелік статей витрат установлюється підприємством самостійно в залежності від характеру і структури виробництва. Установлений на підприємстві перелік вводиться в довідник „Види витрат”.

      Для того щоб виключити ручні операції при формуванні підсумкових даних, можна рекомендувати використовувати дворівневу організацію довідника „Види витрат”, тоді однорідні статті витрат можна поєднувати в групи. Доцільна організація довідника для ведення комп’ютеризованого обліку на досліджуваному підприємстві приведена в додатку 19.

      Подібна організація довідкової інформації дозволить формувати стандартні звіти, що містять підсумкові дані, як у цілому по групам витрат, так  і по статтях, що входить до складу кожної групи.

      Якщо  на підприємстві інтерес представляє  групування витрат по підрозділах підприємства, тоді необхідна організація аналітичного обліку в розрізі підрозділів. Для цієї мети може бути використаний третій аналітичний розріз, що у дійсному настроюванні не задіяне. При необхідності в якості третього субконто на рахунку 23 можна установити субконто виду „Підрозділ”, що також може бути використане на рахунках 91 – 94.

      Інтерес для аналітичного обліку на рахунках 91 – 94 представляє структура витрат по статтях У зв'язку з цим на цих рахунках, гак же як і на рахунку 23, встановлений аналітичний облік по субконго „Види витрат” і „Види діяльності”.

      Аналітичний облік на рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” ведеться в розрізі номенклатури виробів, що випускаються, (послуг), місць збереження матеріальних запасів і партій. Для цієї мети до рахунка прикріплені субконто таких видів: „ТМЦ”, „Місця збереження” і „Партії”. Дане настроювання дозволяє враховувати готову продукцію на складах аж до конкретного виробу.

      Згідно  П(З)БУ 16 при обліку витрат по основних видах діяльності повинно бути забезпечене  їхнє угруповання по економічних  елементах. Перелік економічних елементів є єдиним і обов'язкової для всіх підприємств.

      Програма  дозволяє будувати різноманітні схеми  аналітичного обліку на рахунках виробничих витрат, у залежності від конкретних особливостей підприємства і цілей, що коштують перед його обліковою системою. Однак, орієнтуючись на роботу в типовій конфігурації треба з обережністю підходити до питанням реорганізації аналітичного обліку на рахунках виробничих витрат, оскільки алгоритми розподілу непрямих витрат, списання відхилень від фактичної собівартості продукції, включені в типову конфігурацію, орієнтовані на визначену організацію аналітичного обліку. Зміни в аналітичному обліку спричинять необхідність внесення змін і в ці алгоритми.

      Розглянемо  порядок обліку витрат в рослинництві в умовах комп’ютерної бухгалтерії  з використанням програми “1С: Підприємство 7.7”, використовуючи дані, приведені в табл. 3. 4.

      На  першому етапі обліку витрат необхідно  сформувати документи “Калькуляція” в режимі “попередня” по кожній культурі озима пшениця, соняшник на зерно, картопля.

     Документ  „Калькуляція” призначений для  відображення господарських операцій, пов’язаних зі списанням матеріалів у виробництво, оприбуткуванням продукції, розрахунком собівартості та відпускної ціни. Документ може працювати в режимі „попередня” та „остаточна”.

     Реквізити групи „Матеріали і продукція” дозволяють вибрати найменування одиниці продукції, що випускається, з довідника „Номенклатура”, склад, на який буде оприбутковано виготовлену продукцію, склад, з якого будуть списані матеріали, а також кількість одиниць оприбуткованої продукції.

     Для автоматичного заповнення табличної частини документу призначена кнопка „Заповнити”, розташована в нижній частині електронної форми документу. При цьому в рядках відображаються витрати, перераховані для обраної продукції в довіднику „Склад продукції”.

     У специфікації табличної частини вказується наступна інформація:

• найменування витрат. Витрати, що вказуються в калькулюванні планової вартості продукції можуть бути двох видів: матеріали з довідника „Номенклатура” і види витрат з довідника „Види витрат”. Останні використовуються для включення до собівартості продукції витрат з оплати праці, оренди тощо.
• партія матеріалів, яку потрібно списати (тільки для витрат з довідника „”Номенклатура”.
• кількість для матеріальних витрат.
• сума витрат за плановою калькуляцією для витрат з довідника „Види витрат”. Для матеріалів ця сума розраховується автоматично при проведенні документу, в залежності від списаних партій.

      В реквізиті „Сума оконч.” зазначається сума по фактичній калькуляції. Для планової калькуляції стовпчик залишається незаповненим.

      Інформаційні  стовпчики, розташовані праворуч над  таблицею, дозволяють побачити визначену  собівартість і продажну вартість, як всієї партії продукції, так і  одиниці продукції. Реальні значення собівартості і відпускної вартості можна побачити тільки після проведення документа, оскільки тільки при проведенні буде розрахована собівартість списаних партій матеріалів і виконаний розрахунок відпускної ціни.

      На  закладці „Податки і рентабельність” документу „Калькуляція” можна вказують додаткові параметри, що вплинуть на розрахунок відпускної ціни продукції, наприклад, рентабельність одиниці продукції, ставку ПДВ, і суму акцизу.

      Також можна вказати податки, що утримуються  з обороту реалізованої продукції  і відносяться на її собівартість.

      Для документального оформлення операції списання матеріалів у виробництво без оприбуткування на склад готової продукції потрібно встановити параметр програми „Тільки списати матеріали у виробництво”. В цьому випадку непотрібно в табличній частині документу вказувати витрати з довідника „Види витрат”. Рахунок і статтю витрат, у проводках по списанню вартості матеріалів, можна встановити безпосередньо в діалоговій формі документу, встановивши опцію „Вибрати рахунок витрат”. Заповнення табличної частини документу можна здійснювати в цьому випадку шляхом підбору з довідника „Номенклатура”, скориставшись кнопкою „Підбор”.

      Натискання  кнопки „Ок” призведе до запису і проведення документу. Всі документи „Калькуляція”  заносяться до журналу „Виробництво”. В цьому журналі, крім іншої інформації, видно статус калькуляції. Статус може приймати значення: „Незакрита попередня” – тобто планова калькуляція, по якій не проведено розрахунок фактичної, „Закрита попередня” – планова, по якій вже є фактична, „Остаточна” і „Списання матеріалів” – це відповідно фактична калькуляція і планова калькуляція, за якою списуються матеріали у виробництво.

      При проведенні статусу „Попередня калькуляція” формуються бухгалтерські проводки по списанню матеріалів на рахунок 23 „Виробництво”, з оприбуткування готової продукції на рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва” (додатки 20 – 25).

      Оскільки на рахунку 23 ведеться аналітичний облік в розрізі „Види витрат”, то при списанні матеріалів на рахунок 23 необхідно для кожного матеріалу правильно вказати вид витрат.

      Документ  „Остаточна калькуляція” вводиться в кінці звітного періоду на підставі планової, коли всі виробничі витрат в бухгалтерському обліку конкретного підприємства списано на рахунок 23 (після виконання етапів „Закриття елементів витрат” і „Закриття загальновиробничих витрат” документом „Фінансові результати”) і внесено інформацію про незавершене виробництво.

      Для внесення до інформаційної бази даних  про незавершене виробництво  в типовій конфігурації призначений  документ „Незавершене виробництво”