Охорона праці у невиробничий сфері

До травм відносять забиті місця  на тілі, порізи, поранення, переломи кісток, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, наслідки контакту з представниками флори  та фауни.

Нещасні випадки поділяють:

• за кількістю потерпілих на  такі, що сталися з одним працівником, і групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками;
• за ступенем тяжкості ушкодження здоров'я – без втрати працездатності, з втратою працездатності на 1 робочий день і більше, зі стійкою втратою працездатності (каліцтво) і смертельні (летальні);
• за зв‘язком з виробництвом – на такі, що пов‘язані чи не пов’язані з виробництвом.

Пов'язаними з виробництвом визнаються нещасні випадки, що сталися з  працівниками під час виконання  трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також  ті, що сталися під час:

• перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу;
• приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;
• проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства;
• використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;
• провадження дій в інтересах підприємства;
• ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха;
• надання підприємством шефської допомоги;
• перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
• прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
• прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Пов'язаними з виробництвом визнаються також випадки:

• природної смерті працівників під час перебування на підземних роботах або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності;
• самогубства працівників плавскладу на суднах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебування їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
• заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства під час виконання або у зв'язку з виконанням працівником трудових (посадових) обов'язків;
• зникнення працівника, пов'язане з можливістю нещасного випадку з ним під час виконання трудових (посадових) обов'язків (після оголошення його померлим у судовому порядку);
• нещасні випадки, що сталися під час перерви для відпочинку та харчування, під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою).

Не визнаються пов'язаними з  виробництвом нещасні випадки, що сталися  з працівниками:

• під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;
• за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
• під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;
• унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;
• під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
• у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених вище, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.

8.2. Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають раптові  погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок  тілесних ушкоджень, заподіяних іншою  особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок  аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні  події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і  флори, що призвели до втрати працівником  працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення  потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий  день, а також випадки смерті на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам  потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт  чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання  необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа  підприємства) у свою чергу зобов'язаний:

- терміново організувати надання  професійної медичної допомоги  потерпілому, у разі необхідності  доставити його до лікувально-профілактичного  закладу; 

- повідомити про те, що сталося,  роботодавця, відповідну профспілкову  організацію; 

- зберегти до прибуття комісії  з розслідування обстановку на  робочому місці та устаткування  у такому стані, в якому вони  були на момент події (якщо  це не загрожує життю і здоров'ю  інших працівників і не призведе  до більш тяжких наслідків), а  також вжити заходів до недопущення  подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад про  кожне звернення потерпілого  з посиланням на нещасний випадок  на виробництві без направлення  підприємства повинен протягом доби повідомити за встановленою формою:

- підприємство, де працює потерпілий;

- відповідний робочий орган  виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування від нещасних випадків  на виробництві та професійних  захворювань; 

- відповідну установу (заклад) державної  санітарно-епідеміологічної служби - у разі виявлення гострого  професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком та групових:

- повідомляє про нещасний випадок  відповідний робочий орган виконавчої  дирекції Фонду; якщо потерпілий  є працівником іншого підприємства - це підприємство; у разі нещасного  випадку, що стався внаслідок  пожежі, - відповідні органи державної  пожежної охорони, а в разі  виявлення гострого професійного  захворювання (отруєння) - відповідні  установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної  служби;

- організує його розслідування  і мтворює комісію з розслідування.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті на підприємстві, а  також зникнення працівника під  час виконання ним трудових обов'язків  роботодавець зобов'язаний негайно  передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:

- відповідному територіальному  органу Держнаглядохоронпраці;

- відповідному органу прокуратури  за місцем виникнення нещасного  випадку; 

- відповідному робочому органу  виконавчої дирекції Фонду; 

- органу, до сфери управління  якого належить це підприємство (у разі його відсутності - відповідній  місцевій держадміністрації або  виконавчому органу місцевого  самоврядування);

- відповідній установі (закладу)  санітарно-епідеміологічної служби  у разі виявлення гострих професійних  захворювань (отруєнь);

- профспілковій організації, членом  якої є потерпілий;

- вищестоящому профспілковому  органу;

- відповідному органу з питань  захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій та  іншим органам (у разі необхідності).

Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.

Комісія з розслідування зобов'язана  протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного  випадку, опитати свідків і  осіб, які причетні до нього,  та одержати пояснення потерпілого,  якщо це можливо; 

- визначити відповідність умов  і безпеки праці вимогам нормативно-правових  актів про охорону праці; 

- з'ясувати обставини і причини,  що призвели до нещасного випадку,  визначити, пов'язаний чи не  пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- визначити осіб, які допустили  порушення нормативно-правових актів  про охорону праці, а також  розробити заходи щодо запобігання  подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування  нещасного випадку за формою  Н-5 у двох примірниках, а також  акт за формою Н-1 або акт  за формою НТ про потерпілого  у шести примірниках і передати  його на затвердження роботодавцю; 

- у випадках виникнення гострих  професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1, складається  також карта обліку професійного  захворювання (отруєння) за формою  П-5.

До першого примірника акта розслідування  нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт розслідування нещасного  випадку) додаються акт за формою Н-1 або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі необхідності також медичний висновок про наявність  в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються  акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.

На вимогу потерпілого голова комісії  з розслідування зобов'язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу  з матеріалами розслідування  нещасного випадку.

 

Лекція 9

9.1.Основні положення державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

Соціальне страхування являє собою  систему прав і гарантій, що спрямовані на матеріальну підтримку громадян, насамперед працюючих, і членів їх сімей  у разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання, нещасний випадок, безробіття, досягнення пенсійного віку тощо) заробітку, а  також здійснення заходів, пов‘язаних з охороною здоров‘я застрахованих  осіб.  Соціальне страхування  є важливим фактором соціального  захисту населення.

 Згідно ст. 5 Закону України  “Про охорону праці” усі працівники  підлягають загальнообов‘язковому  соціальному страхуванню від  нещасного випадку і професійного  захворювання, які спричинили втрату  працездатності. Правову основу, економічний  механізм та організаційну структуру  загальнообов'язкового державного  соціального страхування громадян  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  призвели до втрати працездатності  або загибелі на виробництві  (далі - страхування від нещасного  випадку) визначає Закон України  “Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування  від  нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності”.