Охорона праці у невиробничий сфері

Необхідність  об’єктивної оцінки вибухопожежонебезпеки потребує чітких критеріїв. Існують два підходи до питань нормування і визначення пожежної небезпеки: Верогіднисний і детермінований.

Верогіднисний підхід базується на концепції ризику, що допускається, вірогідність якого не повинна перевищувати згідно з ГОСТ 12.1.004-91 10-6 впливу небезпечних факторів пожежі на одну людину в рік. Цей показник закладено в концепцію формування пожежної безпеки.

Детермінований  підхід базується на розподілі об’єктів по ступеню небезпеки, що визначається параметром, який характеризує наслідки пожежі, на категорії і класи з  конкретним визначенням кількісних меж розмежування

 

8.1.2. Система попередження вибухів і пожеж.

 

Вихідні положення системи попередження пожежі (вибухів):

• пожежа (вибух) можливі при наявності 3-х чинників: горючої речовини, окислювача і джерела запалювання;
• при відсутності будь-якого зі згаданих чинників, або обмеженні його визначаючого параметра безпечною величиною, пожежа неможлива.

Горюча  речовина і окислювач за певних умов утворюють горюче (вибухонебезпечне) середовище. Тоді попередження пожеж (вибухів) буде зводитись до:

• попередження утворення горючого середовища;
• попередження виникнення у горючому середовищі або внесення в це середовище джерела запалювання.

Згідно  з ГОСТ 12.1.004.-91 попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись наступними загальними заходами або їх комбінаціями:

• максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих;
• максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення;
• ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо);
• підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;
• достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об'єму (його складової частини);
• підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається,
• максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;
• установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;
• застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що відключають, відсікають, тощо;
• видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;
• заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби.

Найбільш  радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна практично неможлива.

Тому  попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього  джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам.

До основних груп джерел запалювання відносять:

• відкритий вогонь,
• розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні,
• тепловий прояв електричної енергії,
• тепловий прояв механічної енергії,
• тепловий прояв хімічної реакції,
• тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання.

Попередження утворення в горючому середовищі джерел запалювання може забезпечуватись наступними засобами або їх комбінаціями:

• використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;
• використання швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;
• улаштування блискавкозахисту і захисного заземлення будівель, споруд та устаткування;
• використання технологічних процесів і устаткування, що задовольняє вимогам статичної іскробезпеки;
• підтримання температури нагріву поверхні машин, устаткування, пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакт з горючим середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна перевищувати 80% температури самозаймання горючого середовища;
• виключення можливості появлення іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, яка дорівнює або вище мінімальної енергії запалювання;
• використання інструменту, при роботі якого з легкозаймистими речовинами та горючими газами не виникає іскор;
• ліквідація умов теплового, хімічного, мікробіологічного самозаймання речовин та матеріалів, що обертаються, виробів і конструкцій, виключення їх контакту з відкритим полум'ям;
• зменшення розміру горючого середовища, яке є визначальним, нижче гранично допустимого за горючістю;
• усунення контакту з повітрям пірофорних речовин;
• виконання вимог чинних стандартів, норм та правил пожежної безпеки;
• використання електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішей.

 

8.1.3. Система протипожежного та противибухового захисту

 

Система протипожежного та противибухового захисту спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж і вибухів.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується:

• потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; (вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі)
• використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень;
• використанням антипіренів і вогнегасних сумішів;
• улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;
• улаштуванням протипожежних перешкод;
• встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;
• улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;
• використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;
• використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;
• локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Вимушений процес руху людей з метою рятування  називається евакуацією. Евакуація  людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи.

Евакуаційний  вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід  із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або  через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними якщо вони ведуть із приміщень:

• першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку;
• будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибуль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;
• у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.

Дуже  важливо для безпеки людей  створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму. Ці задачі вирішуються за допомогою об’ємно-планувальних та конструктивних рішень при проектуванні об’єктів, деякими технологічними прийомами в процесі будівництва, завдяки використанню спеціальних пристроїв і вентиляційних систем, які призначені для видалення диму, зниження температури і конденсації продуктів горіння.

Для своєчасного  здійснення заходів з евакуації  людей, включення стаціонарних установок  пожежегасіння, виклика пожежних, тощо, вибухопожежонебезпечні об’єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Система пожежної сигналізації повинна швидко виявляти місця виникнення пожежі, надійно передавати сигнал на приймальноконтрольний прилад і до пункту прийому сигналів про пожежу, перетворювати сигнал про пожежу у сприйнятливу для персоналу захищуваного об’єкта форму, вмикати існуючі стаціонарні системи пожежогасіння, забезпечувати самоконтроль функціонування.

Вибір типу окремих елементів, розробка алгоритмів і функцій системи пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки та архітектурно-планувальних особливостей об’єкта.

 

8.1.4. Система організаційно-технічних заходів

 

Координація і вдосконалення роботи із забезпечення пожежної безпеки та контролю за проведенням  і виконанням протипожежних заходів  здійснюється службою пожежної безпеки (СПБ), яка створюється в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, в об'єднаннях підприємств  різної форми власності. Діяльність СПБ регламентується Законом  України про пожежну безпеку  та Типовим положенням про службу пожежної безпеки, затвердженим наказом  №220 МВС України 12 квітня 1995 р.

Оскільки  головними причинами пожежі є  відсутність у людей елементарних знань та недотримання вимог пожежної безпеки, проблемі вивчення правил пожежної безпеки слід надавати першоступеневе значення. Воно повинно здійснюватись безперервно, на всіх етапах навчання та трудової діяльності з самого раннього віку.

Вже у  дитячих дошкільних закладах проводиться  виховна робота, спрямована на запобігання  пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей  бережливого ставлення до національного  багатства.

Вивчення  правил пожежної безпеки організовується  у загальноосвітніх і професійних  навчально-виховних закладах, вищих  навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, на виробництві та в побуті.

Місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального  самоврядування, житлові установи та організації зобов'язані за місцем проживання організовувати навчання населення  правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

Навчання  працюючих здійснюється згідно з  Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку  знань з питань пожежної безпеки  на підприємствах в установах  та організаціях України.

Усі працівники під час прийняття на роботу і  щорічно за місцем роботи повинні  проходити інструктаж з пожежної безпеки.

Перелік посад і порядок організації  навчання (у тому числі керівників різних рівнів) визначаються Кабінетом  Міністрів України. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Програми навчання з питань пожежної безпеки  мають погоджуватися з органами державного пожежного нагляду.

Однією  з основних форм пожежно-профілактичної роботи з працівниками є протипожежна пропаганда. Вона повинна бути спрямована на виконання вимог пожежної безпеки  і попередження пожеж, викриваючи, в  першу чергу, такі причини їх виникнення, як необережне поводження з вогнем, порушення правил експлуатації електроустановок, невиконання протипожежних заходів  під час проведення пожежонебезпечних робіт.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки  в населених пунктах і на об'єктах  незалежно від форм власності  здійснюється відповідно до чинного  законодавства державною пожежною охороною.

Контроль  за виконанням правил пожежної регулюється  чинним законодавством.

Лекція 8

8.1. Основні поняття про виробничий травматизм.

Виробничі травми та професійні захворювання (отруєння) є небажаним наслідком  взаємодії людини з виробничим середовищем.

До травм ведуть нещасні випадки, які являють собою раптові (несподівані) події, що викликаються зовнішніми чинниками  і наносять шкоду людині. Інколи ці два поняття – нещасний випадок  та травма – ототожнюються.