Охорона праці у невиробничий сфері

В інформаційному полі зорового спостереження (рис. 7.1) виділяють  три зони: в зоні 1 розміщують засоби відображення інформації, які використовуються дуже часто і вимагають точного  та швидкого зчитування інформації; в  зоні 2 - засоби інформації, які використовуються часто і вимагають менш точного  і швидкого зчитування інформації; в зоні 3 - засоби відображення інформації, які використовуються рідко.

В моторному  полі (рис. 7.2) теж виділяють три  зони: 1 - зона оптимальної досяжності, в якій розміщують дуже важливі і  дуже часто використовувані (більше 2 раз за хвилину) органи управління; 2 - зона легкої досяжності, в якій розміщують часто використовувані (2 рази за хвилину) органи управління; 3 - зона досяжності, в якій розміщують рідко використовувані (менше 2 раз за хвилину) органи управління. Зони в моторному полі при виконанні робочих операції! при робочій позі «стоячи» наведені на рис. 2.3.

Горизонтальна лінія погляду

Нормальна лінія погляду

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1. Зони в полі зорового спостереження: а-в горизонтальній площині; 6-у вертикальній площині

 

0

 

Рис. 4.2. Зона в моторному полі при виконанні ручних операцій та розміщення органів управління при робочій позі «сидячи»: 1 - зона оптимальної досяжності; 2 - зона легкої досяжності; 3 - зона досяжності

 

 

Рис.4.3. Зони в моторному полі при виконанні ручних операцій

при робочій позі «стоячи»:

1 - оптимальна робоча зона;

2 - зона досяжності рук при  фіксованому положенні ніг

 

Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.

 

Під час  роботи  від  працівника вимагається підвищена увага, певна  швидкість виконання окремих  технологічних операцій, швидка переробка  одержаної інформації, точна координація  рухів і ін. Все це може викликати  перевантаження і перевтому організму  та зниження працездатності. До таких  же наслідків призводить і монотонна  робота при виконанні спрощених  одноманітних операцій у примусовому  режимі та заданій позі (наприклад, при роботах на конвеєрах чи поточно-механізованих  лініях). Таку перевтому можна зменшити створенням оптимального режиму праці  і відпочинку.

Під оптимальним режимом праці  і відпочинку слід розуміти таке чергування періодів праці і відпочинку, при  якому досягається найбільша  ефективність трудової діяльності людини і хороший стан її здоров'я. Оптимальний  режим праці і відпочинку досягається: паузами та перервами в роботі (для прийому їжі, обігрівання, охолодження), зміною форми роботи (наприклад, розумової  і фізичної), зміною умов довкілля (наприклад, роботою при низьких і нормальних температурах), усуненням монотонності в роботі, відпочинком в спеціальних  кімнатах психологічного розвантаження  і відпочинку, використанням психічного впливу музики.

Чергування  праці і відпочинку встановлюють в залежності від зміни працездатності людини на протязі робочого дня. На початку зміни завжди має місце  стадія «впрацьовування» або наростаючої працездатності, коли відбувається відновлення робочих навичок. Тривалість цього періоду 0,5...1,5 години в залежності від характеру праці і тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стійкої працездатності тривалістю до 3 годин в залежності від характеру роботи, ступеню підготовки та стану працівника. Після цього наступає стадія зменшення працездатності або стадія розвитку втоми, рухи уповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляється. В цей час, звичайно, роблять обідню перерву.

Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко - за 10... 15 хвилин, бо робочі навики не втрачені. Працездатність у другій половині дня дещо нижча, ніж до обіду, і становить 80...90% дообіднього рівня. Через 2,5...3 години після обідньої перерви працездатність зменшується і в кінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на початку робочого дня.

Для зменшення  стомлення встановлюють регламентовані перерви в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при тяжкій фізичній праці рекомендують часті (через 2...2,5 години) короткі перерви (по 5...10 хвилин), а при розумовій  праці ефективні довгі перерви  на відпочинок і переключення на фізичну  роботу. Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до тривалості робочої заміни: при фізичній роботі вона має становити 4...20%, при роботі із нервовою напругою - 14...25%, а при  розумовій праці - до 10...12%.

Зараз, при дефіциті м'язових зусиль (рухова недостатність) з одночасним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку як спокій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у роботі рекомендується активний відпочинок, наприклад, спеціально розроблені комплекси виробничої гімнастики.

Аналіз  умов праці

 

Головним  завданням будь-якої галузі народного  господарства є підвищення продуктивності праці. Разом з тим продуктивність праці обумовлена здатністю працівників  фізично, фізіологічно та психофізіологічно  виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці. Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифікації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками негативної  дії на здоров'я працівників, зниження продуктивності праці, а з іншого – охорона праці може стати важливим кроком успішної  інтенсифікації виробництва. Принципи соціальної справедливості також вимагають забезпечення всіх працюючих рівними пільгами та компенсаціями в разі невідповідності умов праці.

Для об‘єктивної  оцінки умов праці на виробництві  проводиться атестація робочих  місць за умовами праці проводиться  на підприємствах і організаціях, де технологічний процес, обладнання, сировина чи матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних  факторів. Основна мета атестації  полягає у врегулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові  й безпечні умови праці. Результати атестації використовуються для  цілеспрямованої і планомірної  роботи, спрямованої на покращення умов праці, зниження рівня травматизму  і захворюваності, а також для  надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена тривалість робочого часу,  додаткова оплачувана відпустку, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні оздоровчих  заходів використовується “Гігієнічна  класифікація праці за  показниками  шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового  процесу.

Виходячи  з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи  – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас –  ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі  умови, при яких зберігається  не лише здоров'я працюючих,  а й створюються передумови  для підтримання високого рівня  працездатності. Оптимальні гігієнічні  нормативи виробничих факторів  встановлені для мікроклімату  і факторів трудового процесу.  Для інших факторів за оптимальні  умовно приймаються такі умови  праці, за яких несприятливі  фактори виробничого середовища  не перевищують рівнів, прийнятих  за безпечні для населення. 

2 клас –  ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються  такими рівнями факторів виробничого  середовища і трудового процесу,  які не перевищують встановлених  нормативів, а можливі зміни функціонального  стану організму відновлюються  за час регламентованого відпочинку  або до початку наступної зміни  та не чинять несприятливого  впливу на стан здоров'я працюючих  та їх потомство в найближчому  і віддаленому періодах.

3 клас –  ШКІДЛИВІ умови праці – характеризуються  такими рівнями шкідливих виробничих  факторів, які перевищують нормативи  і здатні чинити несприятливий  вплив на організм працюючого  та/або його потомство. 

Шкідливі  умови праці за ступенем перевищення  гігієнічних нормативів та настання можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь  (3.1) – умови праці характеризуються  такими рівнями шкідливих факторів  виробничого середовища та трудового  процесу, які, як правило, викликають  функціональні зміни, що виходять  за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни,  перерві контакту з шкідливими  факторами) та збільшують ризик  погіршення здоров'я; 

2 ступінь  (3.2) – умови праці характеризуються  такими рівнями шкідливих факторів  виробничого середовища і трудового  процесу, які здатні викликати  стійкі функціональні порушення,  призводять у більшості випадків  до зростання виробничо-обумовленої  захворюваності, появи окремих ознак  або легких форм професійної  патології (як правило, без  втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої  експозиції (10 років та більше);

3 ступінь  (3.3) – умови праці характеризуються  такими рівнями шкідливих факторів  виробничого середовища і трудового  процесу, які призводять, окрім  зростання виробничо-обумовленої  захворюваності, до розвитку професійних  захворювань, як правило, легкого  та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності  в період трудової діяльності);

4 ступінь  (3.4) – умови праці характеризуються  такими рівнями шкідливих факторів  виробничого середовища і трудового  процесу, які здатні призводити  до значного зростання хронічної  патології та рівнів захворюваності  з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці –  характеризуються такими рівнями  шкідливих факторів виробничого  середовища і трудового процесу,  вплив яких протягом робочої  зміни (або ж її частини)  створює загрозу для життя,  високий ризик виникнення важких  форм гострих професійних уражень. 

Ступінь шкідливості умов праці встановлюється за величиною перевищення граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин; класом та ступенем шкідливості чинників біологічного походження; залежно від величин перевищення чинних нормативів шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; за показником мікроклімату, який отримав найвищий ступінь шкідливості з врахуванням категорії важкості праці за рівнем енергозатрат, або за інтегральним показником теплового навантаження середовища; за величиною перевищення граничнодопустимих рівнів  електромагнітних полів та випромінювань; за параметрами радіаційного фактора відповідно до Норм радіаційної безпеки; за показниками природного та штучного освітлення; за величиною недодержання необхідної кількості іонів повітря і показника їх полярності.

Оцінка важкості трудового процесу здійснюється на підставі обліку фізичного динамічного навантаження, маси вантажу, що піднімається і переміщується, загального числа стереотипних робочих рухів, величини статичного навантаження, робочої пози, ступеню нахилу корпусу, переміщень в просторі.

Таблиця 4.2

Класи умов праці за показниками  важкості трудового процесу

№ п/п	Клас умов праці
	Показники важкості трудового процесу	Оптимальний (легке фізичне навантаження)	Допустимий (середнє фізичне навантаження)	Шкідливий (важка праця)
				1 ступінь	2 ступінь
		1	2	3.1	3.2
1	Фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг м
1.1.	При регіональному навантаженні (з  переважаючою участю м'язів рук та плечового поясу) при переміщенні вантажу на відстань до 1 м:
	- для чоловіків	<2500	<5000	<7000	>7000
	- для жінок	<1500	<3000	<4000	>4000
1.2	При загальному навантаженні (за участю м'язів рук, корпуса, ніг):
1.2.1	При переміщенні вантажу на відстань від 1 до 5 м:
	- для чоловіків	<12500	<25000	<35000	>35000
	- для жінок	<7500	<15000	<25000	>25000
1.2.2	При переміщенні вантажу на відстань більше 5 м:
	- для чоловіків	<24000	<46000	<70000	>70000
	- для жінок	<14000	<28000	<40000	>40000
2	Маса вантажу, що підіймається та переміщується  вручну, кг
2.1	Підіймання та переміщення (разове) вантажів, чергуючи з іншою роботою (до 2 разів  годину):
	- для чоловіків	<15	<30	<35	>35
	- для жінок	<5	<10	<12	>12
2.2	Підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни:
	- для чоловіків	<5	<15	<30	>30
	- для жінок	<3	<7	<10	>10
2.3	Сумарна маса вантажів, що переміщуються  протягом  кожної години зміни:
2.3.1	З робочої поверхні
	- для чоловіків	<250	<870	<1500	>1500
	- для жінок	<100	<350	<700	>700
2.3.2	З підлоги
	- для чоловіків	<100	<435	<600	>600
	- для жінок	<50	<175	<350	>350