Охорона праці у невиробничий сфері

• головний біль
• сльозотеча
• різь
• туман
• двоїння
• свербіж
• важкість в очах
• фотофобія
• миготіння знаків на екрані
• нудота.

 У користувачів ПК дуже  поширені кон’юнктивіти і блефарити,  патогенетично пов’язані з КЗС.

  Синдром розвивається при  умові, що робоче місце організовано  неправильно – у користувача  незручне крісло, відсутні пюпітри  для паперів, підставки для  ніг та кистей рук, не встановлена  висота і нахил монітора відносно  очей, відстань від очей до  екрана. За таких умов тіло  людини при роботі займає вимушене  положення: спина статично напружена,  шия витягнута, плечі жорстко  фіксовані. Напружені м’язи погіршують  кровотік у сонних артеріях, а недостатнє кровозабезпечення головного мозку веде до очманіння, появи головного болю. На фоні шийного остеохондрозу з’являється відчуття випирання очних яблук, туману в очах, мушок та райдужних кіл у полі зору. Розвитку КЗС сприяє поганий мікроклімат приміщення, значна загальна іонізація та мікробне забруднення, а також куріння.

Національною радою з наукових досліджень США для стану зорового дискомфорту був уведений термін "астенопія", який означає "будь-які  суб'єктивні зорові симптоми чи емоційний  дискомфорт, що є результатом зорової  діяльності". Симптоми астенопії  були класифіковані на "очні" (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очних яблук, ломота у  надбрівній частині тощо) та "зорові" (пелена перед очима, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи та ін.).

У операторів ВДТ "очні" симптоми трапляються частіше, ніж "зорові", причому частота проявів астенопії  вища у жінок, ніж у чоловіків  і більше виражена в осіб середнього і старшого віку. Причиною вважається електромагнітне випромінювання від  ВДТ.

При роботі з ВДТ основне навантаження припадає на всі елементи зорового аналізатора.

Робота з ВДТ може призвести  до розвитку короткозорості, так як у користувачів комп'ютерів, в основному, "працює" ближній зір.

Проаналізувавши зорову роботу операторів ВДТ, М.Танахаші встановив, що через дві години експерименту частота флуктуацій акомодації зменшується, а внесок низькочастотної компоненти підвищується. Це може бути причиною скарг на втому зорового аналізатора. На думку X. Манер, тривала робота на ВДТ може призвести до розвитку короткозорості, оскільки у користувачів ВДТ головним чином "працює" ближній зір.

За даними Д. Шіді, у 100 пацієнтів із 150, які працювали на ВДТ по шість годин на день протягом чотирьох років, були виявлені проблеми з фокусуванням зору.

Робота за комп'ютером характеризується також тим, що постійний напружений погляд на екран монітора зменшує  частоту моргання. При цьому погіршується зволоження поверхні очного яблука сльозовою  рідиною, яка захищає рогівку  ока від висихання, пилу та інших  забруднень. Це може призвести до виникнення так званого синдрому Сікка: рогівка висихає і мутніє, і як наслідок — сліпота.

Також при напруженій зоровій роботі за ЕОМ можуть бути не лише порушення  функції зору, а й виникнення головного  болю, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.

Виникнення та розвиток патології зорової функції  зумовлені:

1. Умовами зорової роботи на ВДТ (зменшення вільного руху очей, зменшення функціонального поля сітківки та ін.).

В природних  умовах людина розглядає предмети, які знаходяться поблизу неї  і на різних відстанях включно  до горизонту (розслабляючи при цьому  м'язи ока). Крім того, має місце  вільний рух очей у всі боки. Відтак функціонує все поле сітківки ока. Різноманітні м'язи ока і  різноманітні ділянки поля сітківки функціонують поперемінно, отримуючи  можливість відновлювати свій функціональний потенціал. Умови зорової роботи при використанні ВДТ набагато жорсткіші, оскільки у користувача комп'ютера "працює" лише ближній зір, тому елементи ока, що його забезпечують знаходяться у постійному напруженні.

2. Змінами умов, характерних для традиційного зорового процесу читання (темні знаки на світлому фоні при падаючому світловому потоці), а також демонстрування зображення на майже вертикальній поверхні, що випромінює світловий потік, а отже, потребує пониженого загального освітлення на робочому місці. В деяких випадках ВДТ відтворює яскраві знаки на темному фоні (зворотнє зображення затруднює адаптацію);

3. Світлотехнічною різнорідністю об'єктів зорової роботи що пов'язана з наявністю трьох об'єктів (екран, клавіатура, документація), розташованих у різних зонах спостереження, що вимагає багаторазового переведення лінії зору від одного до іншого.

Умови роботи з ВДТ ускладнюються  необхідністю постійної перебудови апаратів акомодації та конвергенції, не кажучи вже про постійну необхідність переадаптації від яскравих об'єктів з позитивним контрастом на темні — з негативним. Разом узяті всі ці особливості створюють багато незручностей, а також напруження м'язового та світловідчуваючого апарату очей;

4. Робота з пульсуючим самосвітним об'єктом, який постійно перебуває у центрі поля зору, що не відповідає нормативним вимогам щодо обмеження пульсації та засліпленості. Наявність пульсації яскравості знаків викликає дискомфорт і втому, загальну й здорову;

 

 

5. Несприятливим розподілом яскравості у полі зору (стеля, стіни, меблі тощо можуть виявитися світлішими, ніж центр поля зору - темний, обмежено освітлений та іноді малозаповнений знаками екран монітора);

6. Засліплююча дія світильників, які освітлюють приміщення на робочому місці з ВДТ більша, ніж на інших, бо лінія зору користувача при роботі з екраном майже горизонтальна, що призводить до зменшення кута дії різних засліплюючих джерел (світильники, вікна і т. п.) і, відповідно, до зростання засліпленості.

Отже, порушення зорових функцій  користувачів ВДТ пов'язані, головним чином, з чотирма групами факторів:

• параметрами освітлення робочого місця;

• характеристиками дисплея;

• специфікою роботи на ВДТ;

• неправильною організацією робочого місця.

ПЕРЕНАПРУЖЕННЯ СКЕЛЕТНО-М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ

Діяльність користувачів комп'ютерів характеризується тривалою багатогодинною (8 год. і більше) працею в одноманітному  напруженому сидячому положенні, малою  руховою активністю при значних  локальних динамічних навантаженнях, що припадають лише на кисті рук. Такий  характер роботи може призвести до появи низки хворобливих симптомів, що об'єднані загальною назвою —  синдром довготривалих статичних  навантажень (СДСН) [31]. Узагальнюючи статистичні  дані можна зробити висновок про  те, що СДСН може проявлятись втомою, скутістю, болем, судомою, онімінням  та ін., локалізуватись у різних частинах тіла (шия, спина, руки, ноги та ін.) і  виникати індивідуально з різною частотою (ніколи, рідко, епізодично, щоденно).

Робоче положення "сидячи" забезпечується статичною працею значної кількості  м'язів, що дуже втомлює. При такому положенні тіла м'язи ніг, плечей, шиї та рук довгий час перебувають  у скороченому стані. Оскільки м'язи  не розслабляються, в них погіршується кровообіг.

Оператори по введенню даних частіше  скаржились на біль у руках, шиї та у верхній частині ніг, тоді як оператори діалогового режиму —  на біль спини (частіше у поперековому відділі хребта) та плечового суглоба.

Тривала робота за комп'ютером при неправильному, з фізіологічної точки зору, положенні  тіла може викликати такі вади постави, як сутулість, викривлення хребта (сколіоз) та ін.

До найбільш частих симптомів, що характерні захворювань  кистей рук належить:

• больові відчуття різної сили у суглобах та м'язах кистей рук;

• оніміння та повільна рухливість пальців;

• судоми м'язів кисті;

• поява ниючого болю в ділянці зап'ястка.

Праця за клавіатурою є інтенсивною динамічною роботою кістково-м’язового апарату  кистей, одночасно зі статичним напруженням  м'язів передпліччя і плеча. Виконання  однотипних фізично неважких рухів  кистей, що здаються зовсім необтяжливими  можуть призвести до поступових функціональних змін, які непомітно розвиваються протягом кількох років.

Працюючи  за клавіатурою, користувачі комп'ютерів з високою швидкістю повторюють одні й ті ж висококоординовані рухи, що виконуються лише кистями. Кожний натиск на клавішу супроводжується скороченням м'язів, при цьому сухожилля ковзають вздовж кісток, внаслідок чого можуть розвинутись запальні процеси, що викликають біль.

За підрахунками дослідників при інтенсивній  роботі за клавіатурою протягом робочої  зміни на вказівні пальці рук припадає навантаження, яке можна порівняти  з навантаженням на ноги після 40-кілометрової прогулянки.

Виникненню захворювань  кістково-м'язового апарату кистей сприяє неправильне положення тіла щодо клавіатури, значне відхилення ліктів від тулуба нераціональне взаємоспрямування передпліччя та кисті.

Маніпулюючи "мишею" користувач здійснює мілкі  однотипні рухи, в той час як кисть, передпліччя та плече не звикли до таких навантажень. Окрім того, часті випадки, коли поверхня для  роботи з "мишею" недостатньо велика, до того ж, розташована у незручному для користувача місці. Все це зумовлює появу неприємних, а згодом і болісних відчуттів у ділянці  зап'ястка, у ліктьовому та особливо плечовому суглобах.

Таким чином  перенапруження скелетно-м'язової системи, в основному, спричинено:

• нераціональною позою, яка ускладнюється відсутністю урахування 
  ергономічних вимог до організації робочого місця;
• однотипними циклічними навантаженнями, що викликані роботою 
  за клавіатурою або пристроєм типу "миша";
• обмеженою загальною руховою активністю (гіподинамією).

УРАЖЕННЯ ШКІРИ

В низці наукових праць повідомляється про захворювання шкіри у користувачів комп'ютерів, які проявляються у  вигляді папульозної висипки, свербежу та лущення шкіри, еритеми, перорального та себорейного дерматитів, рожевих вугрів.

Частота шкірних уражень корелюється  з низькою відносною вологістю  на робочих місцях операторів та частим виникненням електростатичних зарядів. Електростатичне поле, яке генерується  дисплеєм комп'ютера, посилює електростатичний заряд на тілі оператора, а відтак зростає електростатичне поле біля нього. Це сприяє відкладанню аерозольних частинок на обличчі і може у деяких чутливих осіб викликати різноманітні шкірні реакції, залежно від природи забруднених аерозольних частинок.

Підвищення відносної вологості  повітря у приміщенні в поєднанні  з вилученням килимових покриттів, в яких нагромаджуються статичні заряди, сприяли зниженню шкірних  висипань на обличчі. Обладнання заземлення, встановлення сіткового екрана з  металевого дроту між дисплеєм і  оператором у деяких випадках знижувало  частоту захворювань шкіри.

РОЗЛАДИ  ЦЕНТРАЛЬНОЇ  НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ  (ЦНС)

Виробнича діяльність операторів ВДТ  має свої особливості, під впливом  яких можуть формуватись розлади  здоров'я. До найважливіших факторів, характерних для роботи операторів ВДТ, що впливають на погіршення стану  їх ЦНС належать:

• інформаційне перевантаження мозку в поєднанні з дефіцитом часу;
• тривожне очікування інформації, особливо тієї, що викликає необхідність прийняти рішення;
• велике зорове та нервово-емоційне напруження;
• гіподинамія;
• монотонія;
• висока відповідальність за кінцевий результат;
• тривала ізоляція у спілкуванні, зумовлена індивідуальним характером праці за ВДТ.

Під впливом цих факторів виникають  зміни у співвідношенні процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. При цьому функціональна  активність ЦНС знижується, а порушення  рівноваги основних нервових процесів все більше спрямовано в бік гальмування. В організмі розвивається втома.

В операторів ВДТ більш вираженою  є психічна втома, яка виявляється  наступними ознаками:

• зниженням здатності концентрувати увагу;
• зниженням сприйняття інформації;
• сповільненням мислення, яке окрім того, певною мірою втрачає гнучкість та широту;
• зниженням здатності до запам'ятовування, важче також згадувати вже відомі речі;
• змінами в емоційному стані (виникають депресії або роздратування, втрата емоційної рівноваги);
• сповільненням сенсомоторних функцій, в результаті чого час реакції оператора збільшується, а рухи стають неточними.