Охорона праці у невиробничий сфері

Завданнями страхування від  нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів,  спрямованих на усунення шкідливих  і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам  на виробництві, професійним захворюванням  та іншим випадкам загрози  здоров'ю працівників; 

- відновлення здоров'я та працездатності  потерпілих на виробництві від  нещасних випадків або професійних  захворювань; 

- відшкодування матеріальної та  моральної шкоди застрахованим  і членам їх сімей. 

Держава гарантує усім застрахованим  громадянам забезпечення прав у страхуванні  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

Страхування від нещасного випадку  здійснює Фонд соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України  – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Основними принципами страхування  від нещасного випадку є:

- паритетність держави, представників  застрахованих осіб та роботодавців  в управлінні страхуванням від  нещасного випадку; 

- своєчасне та повне відшкодування  шкоди страховиком; 

- обов'язковість страхування від  нещасного випадку осіб, які працюють  на умовах, передбачених законодавством  про працю, а також добровільність  такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою  самостійно, та громадян - суб'єктів  підприємницької діяльності; 

- надання державних гарантій  реалізації застрахованими громадянами  своїх прав;

- обов'язковість сплати страхувальником  страхових внесків; 

- формування та витрачання страхових  коштів на солідарній основі;

- диференціювання страхового тарифу  з урахуванням умов і стану  безпеки праці, виробничого травматизму  та професійної захворюваності  на кожному підприємстві;

- економічна зацікавленість суб'єктів  страхування в поліпшенні умов  і безпеки праці; 

- цільове використання коштів  страхування від нещасного випадку. 

Суб'єктами страхування від нещасного  випадку є застраховані громадяни (в окремих випадках - члени їх сімей), страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України (далі - Фонд).

Об'єктом страхування від нещасного  випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Для страхування від нещасного  випадку на виробництві не потрібні згода або заява працівника. Страхування  здійснюється в безособовій формі. Всі особи, які підлягають згідно Закону обов‘язковому страхуванню, вважаються застрахованими незалежно  від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових  внесків. Усі застраховані є членами  Фонду.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді  соціального страхування від  нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі  та особи, які працюють у  релігійних організаціях на виборних  посадах; 

2) особи, які забезпечують себе  роботою самостійно;

3) громадяни - суб'єкти підприємницької  діяльності.

Страховим випадком є нещасний випадок  на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає  право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Перелік обставин, за яких настає страховий  випадок державного соціального  страхування громадян від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094. Перелік професійних  захворювань затверджується Кабінетом  Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров‘я.

Підставою для оплати потерпілому  витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових  виплат є акт розслідування нещасного  випадку або акт розслідування  професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Порушення правил охорони праці  застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання  зобов'язань перед потерпілим, а  такого роду нещасний випадок або  професійне захворювання також є  страховим випадком.

У разі настання страхового випадку  Фонд зобов'язаний у встановленому  законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі  відшкодовувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження  його здоров'я або в разі  його смерті, виплачуючи йому  або особам, які перебували на  його утриманні: 

2) організувати поховання померлого,  відшкодувати вартість пов'язаних  з цим ритуальних послуг відповідно  до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для  своєчасного надання кваліфікованої  першої невідкладної допомоги  потерпілому в разі настання  нещасного випадку, швидкої допомоги  в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного  захворювання;

4) організувати цілеспрямоване  та ефективне лікування потерпілого  у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних  закладах або на договірній  основі в інших лікувально-профілактичних  закладах з метою якнайшвидшого  відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому разом  із відповідними службами охорони  здоров'я за призначенням лікарів  повний обсяг постійно доступної,  раціонально організованої медичної  допомоги;

6) вжити всіх необхідних заходів  для підтримання, підвищення та  відновлення працездатності потерпілого; 

7) забезпечити згідно з медичним  висновком домашній догляд за  потерпілим, допомогу у веденні  домашнього господарства (або компенсувати  йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної  комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної  експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію  потерпілого у власних навчальних  закладах або на договірній  основі в інших закладах перенавчання  інвалідів, якщо внаслідок ушкодження  здоров'я або заподіяння моральної  шкоди потерпілий не може виконувати  попередню роботу; працевлаштовувати  осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця  для інвалідів самостійно або  разом з органами виконавчої  влади та органами місцевого  самоврядування чи з іншими  зацікавленими суб'єктами підприємницької  діяльності; компенсувати при цьому  витрати виробництва, які не  покриваються коштами від збуту  виробленої продукції, за рахунок  Фонду; 

10) у разі невідкладної потреби,  надавати інвалідам разову грошову  допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань їхнім коштом або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого  внески на медичне та пенсійне  страхування; 

12) організовувати залучення інвалідів  до участі у громадському житті. 

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано  підприємство, на якому стався страховий  випадок, у Фонді соціального  страхування від нещасних випадків чи ні.

З метою профілактики нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання  нещасним випадкам, усунення загрози  здоров'ю працівників, викликаної умовами  праці.

Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему  фінансування.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

- внесків роботодавців: для підприємств  - з віднесенням на валові витрати  виробництва, для бюджетних установ  та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання  та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що  надійшли у випадках ліквідації  страхувальників; 

- прибутку, одержаного від тимчасово  вільних коштів Фонду на депозитних  рахунках;

- коштів, одержаних від стягнення  відповідно до законодавства  штрафів і пені з підприємств,  а також штрафів з працівників,  винних у порушенні вимог нормативних  актів з охорони праці; 

- добровільних внесків та інших  надходжень, отримання яких не  суперечить законодавству. 

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного  випадку.

Сума страхових внесків страхувальників  до Фонду повинна забезпечувати:

- фінансування заходів, спрямованих  на вирішення завдань Фонду,  передбачених Законом; 

- створення резерву коштів Фонду  для забезпечення його стабільного  функціонування;

- покриття витрат Фонду, пов'язаних  із здійсненням соціального страхування  від нещасного випадку. 

Розміри страхових внесків страхувальників  обчислюються:

- для роботодавців - у відсотках  до сум фактичних витрат на  оплату праці найманих працівників,  що включають витрати на виплату  основної та додаткової заробітної  плати, на інші заохочувальні  і компенсаційні виплати, у  тому числі в натуральній формі,  що визначаються відповідно до  Закону України "Про оплату  праці", які підлягають обкладенню  прибутковим податком з громадян;

- для добровільно застрахованих  осіб - у відсотках до мінімальної  заробітної плати. 

Розмір страхового внеску, який сплачує  страхувальник до Фонду визначається страховим тарифом, який диференціюється  по групах галузей економіки (видах  робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, знижкою до нього (за низькі рівні травматизму, професійної  захворюваності та належний стан охорони  праці) чи надбавкою (за високі рівні  травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Законом “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності”, встановлені 20 класів професійного ризику виробництва, для яких страхові тарифи (у відсотках  до фактичних витрат на оплату праці  найманих працівників) коливаються  від 0,84 (для 1-го класу) до 13,8 (для 20-го класу). Клас професійного ризику виробництва  для окремої галузі економіки  характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва - чим  вищий інтегральний показник, тим  вищий (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва.

Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається як відношення витрат у минулому календарному році у галузі економіки на відшкодування  шкоди потерпілим на виробництві  до фактичних витрат на оплату праці у минулому календарному році в цій галузі економіки за формулою:

Іге = (ВШге : ВОПге) х 100,

 

де Іге - інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки, відсотків;

ВШге - сума відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, яка нарахована в минулому календарному році у галузі економіки;

ВОПге - фактичні витрати на оплату праці в минулому календарному році у галузі економіки.

9.2. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або в разі їх смерті

Каліцтво або ж інше ушкодження здоров'я (травма, хвороба) працівника  веде до втрати ним професійної працездатності, а відтак – до втрати заробітної  плати та інших доходів. Тим самим  він позбавляється  можливості для  нормального існування як самого себе, так і своїх утриманців.  Тому Закон “Про охорону праці” передбачає, що в разі ушкодження здоров‘я працівника, йому повинно бути надане відповідне відшкодування, а в разі смерті працівника -відшкодування надається членам сім‘ї померлого. Відшкодування здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних  випадків відповідно  до  Закону  України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на  виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності". Цим законом передбачається, що у разі настання страхового випадку застрахованому чи особам, які мають на це право, Фонд виплачує страхові виплати, які складаються із: