Контрольная работа по "Охорона праці"

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та природокористування

 

Кафедра охорони праці і безпеки життєдіяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

САМОСТІЙНА  РОБОТА

з дисципліни «Основи охорони праці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 4 курсу 1 групи

ФЕіП

Новак Н.О.

 

Перевірив:

ст. вик., к.т.н. Риженко І.М.

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2012 р.

 

ЗМІСТ

1. Законодавство та принципи державної політики в галузі охорони праці .  .  .  . 3
2. Безпека праці в Україні .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 4
3. Що таке професійні захворювання, отруєння, виробничий травматизм .  .  .  . 5
4. Основні причини ураження електричним струмом .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  6
5. Ризик як оцінка небезпеки, нещасний випадок на виробництві .  .  .  .  .  .  . .  . 7
6. Методи аналізу виробничого травматизму, що таке важкість і напруженість праці .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  8
7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці .  .  .  .  .  .  .  9
8. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 10
9. Організація охорони праці на виробництві .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  .10
10. Навчання та інструктаж з охорони праці .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .12
11. Дія мікроклімату на працівника, методи захисту .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  14
12. Регулювання якості повітряного середовища у виробничих приміщеннях .  . 15
13. Основні вимоги до виробничого освітлення .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .   16
14. Методи захисту від шуму .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 17
15. Вплив вібрації на людину .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 18
16. Основні причини та наслідки пожеж в Україні, засоби пожежогасіння .  .  .  . 19
17. Розслідування та облік нещасних випадків .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  20
18. Страховий ризик і страховий випадок, фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .   21
19. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .   23
20. Медичний огляд працівників .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . 24

Список використаних джерел .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  . .  . 26

 

 

 

1. Законодавство та принципи державної політики в галузі охорони праці

Законодавство про охорону праці складається  з Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Якщо  міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною  Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору [1].

Державна  політика в галузі охорони праці  визначається відповідно до Конституції  України Верховною Радою України  і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним  захворюванням.

Державна  політика в галузі охорони праці  базується на принципах:

1. пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
2. підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
3. комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
4. соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
5. встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
6. адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
7. використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
8. інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
9. забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
10. використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [1].

 

 

2. Безпека праці в Україні

Пріоритет життя і здоров'я працівників  щодо результатів виробничої діяльності підприємств – один з основних принципів державної політики в  галузі охорони праці. У зв'язку з  цим актуальною стає думка про  необхідність формування культури забезпечення безпеки праці на етапах проектування, виготовлення й експлуатації продукції, про створення технологій із внутрішньо властивою безпекою.

Безпека – це відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження. А безпека праці – це стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв’язання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань [2, ст. 79].

Одним з  резервів підвищення ефективності виробництва  є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травматизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

Достойна  праця – це, в першу чергу, безпечна праця. Однак в Україні щорічно травмується близько 30 тис. людей, з яких приблизно 1,3 тис. – гине, близько 10 тис. – стають інвалідами, а більш 7 тис. людей одержують профзахворювання.

Величезні втрати робочого часу через непрацездатність потерпілих, що обумовлена умовами  праці і обчислюється мільйонами «людино-днів». Такий стан безпеки праці багато в чому пояснюється тим, що більша частина основних виробничих фондів фізично зношена, морально застаріла, а нові машини вітчизняного виробництва в абсолютній більшості (близько 90%) не відповідають вимогам безпеки. І це відбувається в умовах, коли робітник стає найважливішим виробничим капіталом, здоров'я якого, як вважають у розвинутих капіталістичних країнах, вигідно всілякими методами оберігати.

За рівнем виробничого травматизму будівельний  комплекс займає в Україні друге  місце після паливно-енергетичного  комплексу і майже вдвічі перевищує  середній рівень у народному господарстві [2, ст. 80].

Серед причин, які найчастіше, а саме майже у 78%, призводять до нещасних випадків, експерти називають: порушення трудової і  виробничої дисципліни, технологічного процесу, правил дорожнього руху, вимог  безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів. Це так звані організаційні причини. За ними йдуть: незадовільний стан виробничих об’єктів, транспорту і засобів  виробництва.

В останні  роки простежується чітка тенденція  росту питомої ваги травмованих  на виробництві через порушення  трудової і виробничої дисципліни, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування. Без машин неможливе сучасне виробництво, але саме вони вносять у виробниче середовище найбільше число небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Установлено, що так званий «людський фактор»  присутній у формуванні причин майже 90% нещасних випадків. Уроджене почуття  небезпеки в людини розвинене  недостатньо й у ряді мотивацій  її діяльності «безпека» стоїть на другому місці після «вигоди». Тому нещасні випадки частіше  пов'язані зі ставленням до питань охорони  праці, ніж із кваліфікацією працюючих  або конструкцією машин.

Академік  В. А. Легасов стверджував, що забезпечення безпеки праці – це сфера людської діяльності, цілісна система знань  із своєю логікою [2, ст. 82].

Травматизм  як явище формується безпосередньо  на робочих місцях під впливом  комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психо-фізіологічних та соціальних навантажень, великої кількості суб'єктивних факторів, а також існуючого відношення, яке склалося у робітників та керівників виробництва до питань з охорони праці.

Комплексний характер впливу факторів виробничого  середовища визначає необхідність комплексного системного підходу до рішення питань профілактики травматизму і профзахворювань. Реалізація такого підходу в виробничих умовах бачиться у створенні і  функціонуванні системи управління охороною праці.

Дійсний стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою виникнення небезпечних ситуацій, їх повторюваністю і тяжкістю, тривалістю існування, кількістю небезпечних факторів та людей, що знаходяться під їх впливом, а також надійністю захисних засобів.

Забезпечення безпеки праці  на практиці здійснюється послідовною  реалізацією таких етапів:

1) визначення (виявлення) небезпечних  і/або шкідливих виробничих факторів;

2) локалізація або усунення виявлених  факторів;

3) визначення методів і засобів  захисту працюючих (засобів колективного або індивідуального захисту);

4) визначення  пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах [2, ст. 83].

 

3. Що таке професійні захворювання, отруєння, виробничий травматизм

Професійне захворювання – це захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно тривалим впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 N 1662 [3].

Професійний характер захворювання визначається лікарською експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного  закладу згідно з Переліком спеціалізованих  лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати  остаточний діагноз щодо професійних  захворювань, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.03.2003 N 133, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за N 283/7604 [3].

Гострі професійні захворювання (отруєння, інтоксикації, фізичні перевантаження) – це захворювання, що виникають раптово після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів, чи фізичного перевантаження [3].

Рівень професійних захворювань  в Україні є досить високим  – майже 2 випадки на 10000 працюючих. При цьому намітилася стійка тенденція  до зростання кількості випадків (з 2007р. у 2008р. в 1,5 рази збільшилася кількість  потерпілих).

Професійне отруєння – це порушення стану здоров'я в результаті дії шкідливих речовин при їх проникненні в організм людини у виробничих умовах. Довготривалий вплив незначних доз шкідливих речовин (однак дещо вищих за ГДК) призводить до хронічних отруєнь. Проникнення в організм великої кількості шкідливих речовин за короткий час (не більше доби) спричинює гострі отруєння. Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії [4].

Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку отримав працівник на виробництві і яка викликана недотриманням вимог безпеки праці, називається виробничої.