Контрольная работа по "Охорона праці"

Виробничий травматизм – це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм [5].

 

4. Основні причини ураження електричним струмом

Основні причини нещасних випадків від дії електричного струму:

• випадковий дотик, наближення на небезпечну відстань до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

• поява напруги дотику на металевих  конструктивних частинах електроустаткування (корпусах, кожухах тощо) у результаті пошкодження ізоляції або з інших  причин;

• поява напруги на відключених  струмопровідних частинах, на яких працюють люди, внаслідок помилкового  включення установки;

• виникнення напруги кроку на поверхні землі через замикання проводу на землю [5].

Основними заходами захисту  від ураження електричним струмом  є:

• забезпечення недоступності струмопровідних  частин, що перебувають під напругою, для випадкового дотику;

• електричний поділ мережі;

• усунення небезпеки ураження з  появою напруги на корпусах, кожухах  та інших частинах електроустаткування, що досягається захисним заземленням, зануленням, захисним відключенням;

• застосування малих напруг;

• захист від випадкового дотику до струмопровідних частин застосуванням  кожухів, огорож, подвійної ізоляції;

• захист від небезпеки при переході з вищої на нижчу напругу;

• контроль і профілактика пошкоджень ізоляції;

• компенсація ємнісної складової  струму замикання на землю;

• застосування спеціальних електрозахисних  засобів - переносних приладів і запобіжних пристроїв;

• організація безпечної експлуатації електроустановок  [5].

 

5. Ризик як оцінка небезпеки, нещасний випадок на виробництві

Нещасний випадок на виробництві – це подія, в результаті якого застрахований отримав каліцтво або інше ушкодження здоров'я при виконанні ним обов'язків за трудовим договором (контрактом) та в інших встановлених федеральним законом випадку як на території страхувальника, так і за її межами, або під час прямування до місцем роботи або повернення з місця роботи на транспорті, наданому страхувальником, і яке спричинило необхідність переведення застрахованої на іншу роботу, тимчасову або стійку втрату ним професійної працездатності або його смерть.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються  смертельними випадками, скороченням  тривалості життя, шкодою здоров’ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство  або життєдіяльність окремих  людей.

3 метою  уніфікації будь-які наслідки  небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний засіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті. Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R = n/N

Наведена  формула дозволяє розрахувати розміри  загального та групового ризику. При  оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності тощо [6, ст. 19].

 

 

 

 

 

6. Методи аналізу виробничого травматизму, що таке важкість і напруженість праці

Аналіз виробничого травматизму  та профзахворюваності дозволяє виявити  причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму  і профзахворюваності. Для аналізу  виробничого травматизму застосовують такі основні методи:

1. Статистичний метод – базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.
2. Монографічний метод – полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Цей метод полягає в аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лиш тій чи іншій дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування.
3. Топографічний метод – ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.
4. Економічний метод – полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.
5. Метод анкетування – за цим методом розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
6. Метод експертних оцінок – базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування [7].

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці  є важкість (тяжкість) праці; критерієм  навантаження на нервову систему  є напруженість праці.

Важкість (тяжкість) праці – це характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Напруженість праці – це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня [7].

 

7. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає  у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено  такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати  дисциплінарні стягнення на працівників  має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський  контроль за охороною праці. За кожне  порушення може бути застосоване  лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного  стягнення необхідно враховувати  ступінь тяжкості вчиненого проступку  і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню  роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці  у вигляді грошового штрафу. Право  накладати адміністративні стягнення  мають службові особи Державного нагляду з охорони праці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Така відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Власник підприємства або уповноважена ним особа несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення  вимог законодавства та інших  нормативних актів про охорону  праці створило небезпеку для  життя або здоров'я громадян. Суб'єктом  кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка  службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин – власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку [7].

8. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Права працівників на охорону праці  охоплюють широке коло заходів спрямованих  на забезпечення здорових та безпечних умов праці.

В умовах активного розвитку підприємницької  діяльності важливе значення має  створення належних умов праці, що виключає дію шкідливих і небезпечних  чинників на організм людини.

Однак в деяких галузях виробничої діяльності працівники зазнають ще відповідного впливу шкідливих та небезпечних  чинників, що призводить до серйозних  порушень стану здоров’я. Тому чинним законодавством для таких умов праці  передбачаються пільги й компенсації, що дають змогу зберігати здоров’я і продовжувати професійну діяльність.

Серед цих пільг – скорочена  тривалість робочого часу, додаткові  відпустки, пільгові пенсії, підвищена  заробітна плата та інші компенсації  визначені чинним законодавством.

Законодавство передбачає лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ), що надається лише тим працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці.

Перелік виробництв, професій та посад, робота на яких дає право на одержання  ЛПХ, затверджений Міністерством праці  та соціального захисту.

Робітникам, які працюють в умовах постійного контакту з фізичними  виробничими чинниками й токсичними речовинами передбачається видача 0,5 л. молока або інших харчових продуктів, які містять пектини (мармелад, кисіль, концентрат ектину з чаєм).

При роботах в умовах високої  температури ( > +30°) та інфрачервоного випромінювання відбувається сильне потовиділення. Для збереження нормального теплового  стану організму працюючим надаються  додаткові перерви, які входять  у робочий час та створюється  раціональний питний режим для відновлення  водно – сольового балансу.

У холодну пору року працюючим на відкритому повітрі також надаються  спеціальні перерви для обігрівання  й відпочинку. У кожній кліматичній  зоні рішення про тривалість таких  перерв та їх надання вирішують місцеві  органи влади.

На роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці відповідно до типових  галузевих норм працівникам видається  спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), а також миючі засоби.

Зазначені чинним законодавством пільги та компенсації не звільняють роботодавців від обов’язку проводити запобіжні санітарно-гігієнічні заходи спрямовані на поліпшення умов праці відповідно до нормативних значень [8].

 

9. Організація охорони праці на виробництві

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також  забезпечити додержання вимог законодавства  щодо прав працівників у галузі охорони  праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

• створює відповідні служби і  призначає посадових осіб, які  забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони  праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання  будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним  станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних  захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану  виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність  нормативно-правовим актам з охорони  праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для  здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони  праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання  робіт і поведінки працівників  на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими  актами підприємства з охорони праці;