Контрольная работа по "Охорона праці"

 

13.  Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали  швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче  освітлення повинно відповідати  наступним вимогам:

1. створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;
2. не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;
3. забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;
4. не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);
5. повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;
6. не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);
7. повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним [7].

 

 

 

14.  Методи захисту від шуму

До основних методів та засобів колективного та індивідуального захисту від шуму належать наступні:

1. Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом. Створюються малошумні механічні передачі, розроблено способи зниження шуму в підшипникових вузлах, вентиляторах.
2. Зниження шуму звукопоглинанням. Об'єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху. Різновидом цього методу є кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об'єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.
3. Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні і в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні [7].
4. Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поєднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА [7].

 

 

 

 

 

 

 

 

15.  Вплив вібрації на людину

Відчуття вібрації виникає тоді, коли людина дотикається до предметів, що коливаються під дією відповідних  сил.

Сила впливу вібрації і характер її дії на організм людини залежить від кількості поглинутої енергії, найбільш адекватним виразом якої є віброшвидкість. При вібрації виникають хвильові рухи з перемінним стискуванням або розтягуванням тканини людини чи частин її тіла. Людина краще переносить горизонтальні ніж вертикальні коливання вздовж осі тіла.

Вібрація викликає в організмі  людини реакцію аналогічну багатократному струсу мозку і є причиною функціонального  розладу різних систем та органів.

Тіло людини можна розглядати як сполучення мас з пружними елементами. Під впливом коливань деяких частот на організм людини може виникати таке явище, як резонанс внутрішніх органів, вони починають поводитись як звичайні маятники. Для більшості внутрішніх органів власні частоти лежать в  діапазоні 6-9 Гц, а в межах частот 25-30 Гц – резонанс голови відносно плечей. Систематична і тривала дія вібрації в резонансній чи близькій до неї зоні може бути причиною вібраційної хвороби.

Особливості дії вібрації визначаються частотними спектрами і максимальними  рівнями енергії коливання.

Місцева вібрація має найбільшу  питому вагу серед професійних вібраційних  хвороб. Місцева вібрація в діапазоні низьких частот викликає вібраційну патологію з переважним ураженням нервово-м’язового, опорно-рухового апарату. Локальна вібрація широкого спектра (35-125 Гц) викликає судинні, нервово-м’язові, кістково-суглобні та інші порушення різного ступеня. Погіршується постачання кінцівок кров’ю, порушується чутливість шкіри, відбувається закостеніння сухожилків, м’язів, виникає сильний біль, відкладаються солі в суглобах рук і пальців, що призводить до деформації і зменшення їх рухливості.

Низькочастотні вібрації призводить до захворювання через 8-10 років роботи з вібраційним обладнанням, а  високочастотні вібрації – через 5 і менше років [8].

Процес захворювання прискорюється  в холодний та уповільнюється в теплий період року.

Під дією загальної вібрації виникають  зміни у центральній і вегетативній нервовій системах, серцево-судинній системі, обмінних процесах, вестибулярному апараті, виникають спазми церебральних і  периферійних судин. Унаслідок дії  загальної вібрації на центральну нервову  систему може розвиватися церебральна  форма вібраційної хвороби. У  бетонувальників виникає вона вже  при стажі роботи менше трьох  років. Ця хвороба порушує фізіологічні функції організму й проявляється у вигляді головного болю, запаморочення, нудоти, що настають без видимих  причин.

Важливу роль у розвитку вібраційної  хвороби відіграють супутні чинники: мікро травматизація, переохолодження, великі статичні м’язові навантаження та ін.

Ефективне лікування вібраційної  хвороби може бути лише на ранніх стадіях  захворювання. В особливо тяжких випадках в організмі настають незворотні зміни, що призводять до інвалідності та часткової чи повної втрати працездатності [8].

16. Основні причини та наслідки пожеж в Україні, засоби пожежогасіння

Для успішного проведення протипожежної  профілактики на підприємствах важливо  знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна  зробити висновок, що основними причинами  пожеж на виробництві є:

• необережне поводження з вогнем;
• незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушенн5 
  правил їх монтажу та експлуатації;
• порушення режимів технологічних процесів;
• несправність опалювальних приладів та порушення правил їх 
  експлуатації;
• невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної 
  безпеки.

Дуже часто пожежі на виробництві  спричинені необережним поводженням  з вогнем. Під цим, як правило, розуміють  паління в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт. Вогневими роботами вважають виробничі  операції, пов'язані з використанням  відкритого вогню, іскроутворенням  та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій  до температур, що здатні викликати  займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна  обробка металу з утворенням іскор [7].

Пожежа супроводжується знищенням  матеріальних цінностей, створює загрозу  життю і здоров'ю людей, навколишнього  середовища.

Наслідки пожеж визначаються сукупністю видів збитків від них.

Прямі збитки – це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і, внаслідок високої температури, основних фондів та іншого майна підприємства, установи та організації, а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв'язок з пожежею.

Побічні збитки – це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншої втраченої внаслідок пожежі вигодою.

Соціальні збитки – це втрати через невикористаних можливостей внаслідок виключення трудових ресурсів з виробничої діяльності та витрат на проведення заходів внаслідок загибелі та травматизму людей на пожежах.

Екологічні збитки – це втрати, пов'язані з забрудненням продуктами горіння і виробництва, а також засобами гасіння пожеж атмосфери, води, ґрунту, живих організмів і рослинності.

Для гасіння пожежі використовують такі засоби:

• розбавлення повітря негорючими газами до таких концентрацій кисню, що горіння припиняється;
• охолодження осередку горіння нижче температури горіння;
• механічний зрив полум'я струменем рідини або газу;
• зниження швидкості хімічної реакції, що протікає у полум'ї;
• створення умов вогнеперегородження, при яких полум'я поширюється через вузькі канали [7].

 

17.  Розслідування та облік нещасних випадків

Роботодавець повинен  організовувати розслідування та вести  облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок [1].

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування [1].

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця [1].

Розслідування проводиться  у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару  опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків. [10].

За результатами розслідування  складається акт за формою Н-1 і  беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, а також ті, що сталися під час:

1. перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
2. приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;
3. проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження власника;
4. використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;
5. провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;
6. ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
7. перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища;
8. прямування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням власника [10].

За результатами розслідування  не складаються акти за формою Н-1 і  не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

1. під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;
2. за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ (за наявності тимчасової або постійної прописки);
3. під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;
4. внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від робот;
5. скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів;
6. природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та слідчих органів [10].