Контрольная работа по "Охорона праці"

• здійснює контроль за додержанням  працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони  праці;

• організовує пропаганду безпечних  методів праці та співробітництво  з працівниками у галузі охорони праці [5].

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів  з охорони праці. Служба охорони  праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю  працівників менше 50 осіб функції  цієї служби можуть виконувати у порядку  сумісництва особи, що пройшли перевірку  знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість  працівників менше 20 осіб, для виконання  функцій служби охорони праці  можуть залучатися сторонні спеціалісти  на договірних засадах. Служба охорони  праці підпорядковується безпосередньо  роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб [5].

Спеціалісти служби охорони праці  у разі виявлення порушень охорони  праці мають право:

• видавати керівникам структурних  підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від  них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони  праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і  не мають допуску до відповідних  робіт або не виконують вимог  нормативно-правових актів з охорони  праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших  засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю  або здоров'ю працівників;

• надсилати роботодавцю подання  про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці [5].

Припис спеціаліста з охорони  праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці  допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою [5].

10.  Навчання та інструктаж з охорони праці

Працівники  під час прийняття на роботу і  в процесі роботи повинні проходити  за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і  правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба  у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця  спеціальне навчання і перевірку  знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади з нагляду  за охороною праці.

Посадові  особи, діяльність яких пов'язана з  організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і  періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку  знань з питань охорони праці  за участю профспілок [1].

Порядок проведення навчання та перевірки знань  посадових осіб з питань охорони  праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі  посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань  з охорони праці.

У разі виявлення  у працівників, у тому числі посадових  осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у  місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення  основ охорони праці, а також  підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці  з урахуванням особливостей виробництва  відповідних об'єктів економіки  забезпечуються спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки  в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці [1].

Після проходження медичного огляду всі робітники, знову надходять  або перекладні з професії на іншу, зобов'язані пройти попереднє навчання – інструктаж з охорони праці. Протягом своєї трудової діяльності робочий персонал проходить наступні види інструктажів, що за характером і часу їх проведення поділяються на: вступний, первинний; повторний; позаплановий; цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

• з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;
• з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;
• з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;
• у разі екскурсії на підприємство;
• з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти [7].

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
• який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
• який буде виконувати нову для нього роботу;
• з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві [7].

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці б терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці, для решти робіт – 1 раз на шість місяців [7].

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

• при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
• при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
• при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;
• при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;
• при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів [7].

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

• при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
• при ліквідації аварії, стихійного лиха;
• при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи [7].

11.  Дія мікроклімату на працівника, методи захисту

Суттєвий  вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють  клімат внутрішнього середовища цих  приміщень, що визначається діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового  випромінювання нагрітих поверхонь [7].

Параметри мікроклімату справляють безпосередній  вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури  за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити переохолодження організму.

Підвищення швидкості руху повітря  погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну  та процесу тепловіддачі при випаровуванні  поту.

При підвищенні температури повітря  мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад  30°С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри. Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами [7].

Тривалий вплив високої температури  у поєднанні зі значною вологістю  може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії – стану, при котрому температура тіла піднімається до 38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюється, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.

За зниженої температури, значної  рухомості та вологості повітря  виникає переохолодження організму (гіпотермія). На початковому етапі  впливу помірного холоду спостерігається  зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота  та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове  тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми [7].

Створення оптимальних метеорологічних  умов у виробничих приміщеннях є  складним завданням, вирішити яку можна  за рахунок застосування наступних заходів та засобів:

1. Удосконалення технологічних процесів та обладнання. Впровадження нових технологій і устаткування, не пов'язаних з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення.
2. Раціональне розміщення технологічного обладнання. Основні джерела тепла бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях.
3. Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами дозволяють у багатьох випадках вивести людину з виробничих зон, де діють несприятливі фактори.
4. Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Створення повітряних і водоповітряної душових широко використовується в боротьбі з перегрівом робітників в гарячих цехах.
5. Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочого часу за рахунок додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами.
6. Застосування, теплоізоляції обладнання і захисних екранів. В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовують: азбест, асбоцемента, мінеральну вату, склотканина, керамзит, пінопласт.
7. Використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегріву організму мають індивідуальні засоби захисту [7].

12.  Регулювання якості повітряного середовища у виробничих приміщеннях

Необхідний стан повітряного середовища виробничих приміщень може бути забезпечене виконанням певних заходів, до основних з яких відносяться:

1. Механізація і автоматизація виробничих процесів, дистанційне керування ними. Ці заходи мають велике значення для захисту від впливу шкідливих речовин, теплового випромінювання, особливо при виконанні важких робіт. Автоматизація процесів, що супроводжуються виділенням шкідливих речовин, не тільки підвищує продуктивність, але і покращує умови праці, оскільки робітники виводяться з небезпечної зони. Наприклад, впровадження автоматичного зварювання з дистанційним управлінням замість ручної дає можливість різко оздоровити умови праці зварника, застосування роботів-маніпуляторів дозволяє усунути важка ручна праця.
2. Застосування технологічних процесів і обладнання, що виключають утворення шкідливих речовин або попадання їх у робочу зону. При проектуванні нових технологічних процесів і обладнання необхідно домагатися виключення або різкого зменшення виділення шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень. Цього можна досягти, наприклад, заміною токсичних речовин нетоксичними, переходом з твердого та рідкого палива на газоподібне, електричний високочастотний нагрів; застосуванням пилоподавлення водою при подрібненні і транспортування матеріалів і т. д.
3. Захист від джерел теплових випромінювань. Це важливо для зниження температури повітря в приміщенні і теплового опромінення працюючих.
4. Пристрій вентиляції та опалення, що має велике значення для оздоровлення повітряного середовища у виробничих приміщеннях.
5. Застосування засобів індивідуального захисту, а саме: спецодяг, що захищає тіло людини; захисні окуляри і фільтруючі засоби захисту (при продувці від пилу і стружки статора двигуна стисненим повітрям); захисні мазі, що захищає шкіру рук від нафтопродуктів і мастил (при змащування підшипників і деталей двигуна); захисні рукавиці (при виконанні транспортувальних робіт).

Велике  значення для оздоровлення повітряного  середовища має надійна герметизація обладнання, в якому знаходяться шкідливі речовини, зокрема, нагрівальних печей, газопроводів, насосів, компресорів, конвеєрів і т. д. Через нещільності у з'єднаннях, а також внаслідок газопроникності матеріалів відбувається витікання перебувають під тиском газів. Кількість випливає газу залежить від його фізичних властивостей, площі нещільностей і різниці тиску зовні і всередині обладнання [9].