Контрольная работа по "Охорона праці"

Якщо  за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) [10].

 

18.  Страховий ризик і страховий випадок, фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів

Страховий ризик – це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок [11].

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг [11].

Професійне захворювання вважається страховим випадком також при  встановленні або його виявленні  в період, коли потерпілий не перебуває  у виробничих відносинах із підприємством, на якому він захворів. Нещасний випадок чи професійне захворювання, що відбулися внаслідок порушення нормативних актів з охорони праці застрахованим, також є страховим випадком.

Страхування від нещасного  випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням [11].

У разі настання страхового випадку  Фонд соціального страхування від  нещасних випадків зобов'язаний у встановленому  законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі  відшкодовувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження  його здоров'я або в разі  його смерті, виплачуючи йому  або особам, які перебували на його утриманні;

2) організувати поховання померлого,  відшкодувати вартість пов'язаних  з цим ритуальних послуг відповідно  до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для  своєчасного надання кваліфікованої  першої невідкладної допомоги  потерпілому в разі настання  нещасного випадку, швидкої допомоги  в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного  захворювання;

4) організувати цілеспрямоване  та ефективне лікування потерпілого  у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних  закладах або на договірній  основі в інших лікувально-профілактичних  закладах з метою якнайшвидшого  відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому разом  із відповідними службами охорони  здоров'я за призначенням лікарів  повний обсяг постійно доступної,  раціонально організованої медичної  допомоги;

6) вжити всіх необхідних заходів  для підтримання, підвищення та  відновлення працездатності потерпілого; 

7) забезпечити згідно з медичним  висновком домашній догляд за  потерпілим, допомогу у веденні  домашнього господарства (або компенсувати  йому відповідні витрати), сприяти  наданню потерпілому, який проживає  в гуртожитку, ізольованого житла; 

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної  комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної  експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію  потерпілого у власних навчальних  закладах або на договірній  основі в інших закладах перенавчання  інвалідів, якщо внаслідок ушкодження  здоров'я або заподіяння моральної  шкоди потерпілий не може виконувати  попередню роботу; працевлаштовувати  осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця  для інвалідів самостійно або  разом з органами виконавчої  влади та органами місцевого  самоврядування чи з іншими  заінтересованими суб'єктами підприємницької  діяльності; компенсувати при цьому  витрати виробництва, які не  покриваються коштами від збуту  виробленої продукції, за рахунок  Фонду; 

10) у разі невідкладної потреби  подавати інвалідам разову грошову  допомогу, допомогу у вирішенні  соціально-побутових питань за  їх рахунок або за рішенням  виконавчої дирекції Фонду та  її регіональних управлінь - за  рахунок Фонду; 

11) сплачувати за потерпілого  внески на медичне та пенсійне  страхування; 

12) організовувати залучення інвалідів  до участі у громадському житті [11].

 

 

19.  Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного  вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд [7].

Вибираючи майданчик для будівництва  підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розмішувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери  промисловими викидами (залежно від  потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені  такі розміри санітарно-захисних зон  відповідно до класу шкідливості підприємств: І клас – 1000 м, II клас – 500 м, III клас – 300 м, IV клас – 100 м, V клас – 50 м [7].

Санітарно-захисні  зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого  пилу, газів, шуму.

Велике значення з санітарно-гігієнічної  точки зору має благоустрій території, що вимагає озеленення, обладнання тротуарів, майданчиків для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені  ділянки повинні складати не менше 10-15% загальної площі підприємства.

Для збирання та зберігання виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом [7].

При плануванні виробничих приміщень  необхідно враховувати санітарну  характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними  нормами повинен складати не менше 15 м³, а площа приміщень – не менше 4,5 м².

Приміщення, де розташовані електрощитове, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки  повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили  сторонні працівники.

З метою запобігання травматизму  у виробничих приміщеннях необхідно  застосовувати попереджувальне  пофарбування будівельних конструкцій  та знаки безпеки [7].

Ширина основних проходів всередині  цехів та дільниць повинна бути не менше 1,5 м, а ширина проїздів – 2,5 м.

Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне  розташування основного та допоміжного  устаткування, виробничих меблів, а  також правильна організація  робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Однак, у всіх випадках, до устаткування, що має електропривід, повинен бути вільний підхід з усіх сторін шириною  не менше 1 м зі сторони робочої  зони і 0,6 м – зі сторони неробочої зони. Виробничі меблі (шафи, стелажі, столи тощо) можна ставити впритул до конструктивних елементів будівлі – стін, колон [7].

Висота виробничих приміщень має  бути не менше 3,2 м, а для приміщень  енергетичного та складського господарства – 3 м. Відстань від підлоги до конструктивних елементів перекриття – 2,6 м. Галереї, містки, сходи і майданчики повинні бути завширшки не менше 1 м і загороджені поручнями висотою 1 м і внизу повинні мати бортики висотою 0,2 м [7].

Всі майданчики, які розташовані на висоті понад 260 мм від підлог повинні мати поруччя. Санітарні металеві сходи для обслуговування обладнання встановлюються під кутом, що не перевищує 45° з відстанню між сходинками 230-260 мм і шириною сходів 250-300 мм. Для обслуговування обладнання, котре відвідується 1-2 рази на зміну і яке розташоване на майданчиках з різницею у відмітках не більше 3 м допускається кут нахилу сходів 60°.

Ширина виходів з приміщень  має бути не меншою 1 м, висота на 2,2 м. При русі транспорту через двері їх ширина повинна бути на 0,8 м більше з обох боків габариту транспорту.

Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими, не слизькими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах та дільницях – волого- кислото- та вогнестійкими. Через підлогу в інші приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини, гази [7].

 

20.  Медичний огляд працівників

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або  таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного  огляду осіб віком до 21 року[1].

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні  огляди проводяться відповідними закладами  охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів  визначається спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в  установленому законом порядку  притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного  огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати [1].

Роботодавець зобов'язаний забезпечити  за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

• за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
• за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного  огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток [1].

Порядок призначений для: працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та осіб віком до 21 року підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, інших відокремлених підрозділів, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю; осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; закладів державної санітарно-епідеміологічної служби; лікувально-профілактичних закладів, військово-лікарських та відповідних комісій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють медичні огляди працівників, спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань, кафедр та курсів професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації; робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України [12].

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

1. визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;
2. виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь) [12].

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

1. своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;
2. забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
3. вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
4. розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;
5. проведення відповідних оздоровчих заходів [12].