Лекции по "Социологии"

     Соціальна регуляція економічної поведінки як сукупність впливів на соціально-економічні процеси, відносини й поведінку індивідів і груп, здійснюються через індивідуально-особистісне та індивідуально-групове статусне нормування (механізм статусного нормування) та через дію соціальних інститутів (механізм соціального контролю). У розумінні економічної поведінки слід спиратися не на моністичні соціологічні теорії, що виходять із залежності поведінки людини від якоїсь однієї умови, а на плюралістичні, що визнають залежність поведінки від багатьох умов і факторів.

   Типологія соціально-економічних груп може здійснюватись за різними ознаками. Найбільш поширена - за ознаками типів соціально-економічних відносин. їхні носії диференціюються на групи: суб'єктів власності, суб'єкта виробництва, суб'єкти обміну та суб'єкти споживання.

  До найбільших соціально-економічних груп належать страти і класи. Їхніми спільними "класифікуючими" ознаками є: соціоекономічна, політична і культурно-ідеологічна відмінності та їх нагромадження, накладання, взаємна трансформація. Клас - це страта, в якій ці "класифікуючі" ознаки проявляються з особливою силою.

    У літературі з соціології превалює класифікація економічних інститутів за видами відносин, які вони регулюють: інститут власності, інститут виробництва, інститут ринку та інститут споживання.

Перелік питань, що пропонуються для самостійного опрацювання:

1. Основні віхи в розвитку економіко-соціологічної думки.
2. Теоретико-методологічні аспекти економічної соціології.
3. Місце економічної культури в економічній соціології.
4. Концепція соціально-економічного розвитку суспільства Торстейна Веблена.
5. Принцип економічного детермінізму в соціології К. Маркса.
6. Міждисциплінарні межі економічної соціології та економічної теорії.
7. Проблемні пошуки вітчизняної економічної соціології.

Список  рекомендованої літератури:

 1. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. - М., 1990.

2. Веблен Т. Теория праздного класса: Пер. с англ. - М., 1984.

3. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. - К., 2001.

4. Дорин А. В. Экономическая социология: Учеб. пособие. - Мн., 1997.

5. Дюркгейм Э. О. О разделении общественного труда. Метод социологии: Пер. с франц. - М., 1991.

6. Заславская Т. И., Рывкина Р. В. Социология экономической жизни: Очерки теории. - Новосибирск, 1991.

7. Заславская Т. И. Экономическое поведение и экономическое развитие // ЭКО. - 1989. - №3.

8. Економічна соціологія: Навч. посібник / За ред. В. М. Ворони, В. С. Пилипенка. - К., 1997.

9. Єременко В. Г. Основи соціальної економіки. - К., 1997.

10. Лукашевич М. П. Соціологія праці. - К., 2004.

11. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. - К., 2004.

12. Парсонс Т. Мотивация экономической деятельности // Он же. О структуре социального действия. - М., 2002. - С. 329-354.

13. Пачковський Ю. Ф. Соціопсихологія підприємницької поведінки і діяльності. - Львів, 2001.

14. Пилипенко В. Є., Шевель І. П. Соціологія підприємництва. - К., 1997.

15. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. Ворона В. М" Суименко Е. И. - К., 1995.

16. Промышленное предприятие и его люди: проблемы социально-экономического поведения / Под общ. ред. Вороны В. М., Суименко Е. И. - К., 2001.

17. Радаев В. В. Экономическая социология: Курс лекций. - М., 1998.

18. Смелзер Н. Социология экономической жизни // Американская социология: Пер. с англ. - М., 1972.

19. Соколова Г. И. Экономическая социология: Учеб. для вузов. - Мн., 1998.

20. Экономическая социология /Под ред. В. Е. Пилипенка. - К., 2002.

 

6. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів.

Самостійна  робота студентів передбачає поглиблене вивчення питань, що є основою індивідуального  творчого мислення, сприяє формуванню фахових якостей та спрямована на опрацювання теоретичного лекційного матеріалу, самостійного вивчення тем і питань на основі навчальної та наукової літератури, що рекомендовані викладачем.

Передбачається  самостійне формування фахових знань  та навичок шляхом стеження за новітніми  розробками з питань соціології на спеціалізованих конференціях, форумах, семінарах, з мережі Internet. На самостійних заняттях студенти мають зосереджувати увагу на вивчення та аналіз обов’язкової та додаткової рекомендованої літератури.

Самостійна  робота студентів є однією з форм організації та здійснення навчання, основною формою оволодіння навчальним матеріалом і надбання навичок використання теорії та методології в практичній діяльності у вільний від обов’язкових навчальних занять час .

Самостійна  робота включає:

• Опрацювання теоретичних основ, прослуханого лекційного матеріалу на основі вивчення та аналізу рекомендованої літератури;
• підготовку до семінарських занять;
• підготовку письмових завдань;
• систематизацію, аналіз і доопрацювання вивченого матеріалу курсу перед екзаменом;
• виконання індивідуальних завдань визначених викладачем:

    а) підготовка доповідей;

    б) написання рефератів з тем семінарських занять;

    в) проведення індивідуальних наукових експрес-досліджень (за власним     бажанням студента) ;

    г) вивчення світового досвіду організації і здійснення політичної діяльності;

    д) аналіз сучасної діяльності вітчизняних засобів масової інформації та їх впливу на суспільні процеси.

  До плану кожного семінарського заняття додається перелік питань, з яких студент  може  вибрати одне чи  декілька для самостійного опрацювання і підготувати доповідь, реферат або ессе.

    Важливим видом самостійної роботи студента є реферат. Студент зобов’язаний писати реферат лише на погоджену з викладачем тему. Реферативне завдання виконується студентом з метою ґрунтовного опрацювання вибраної проблеми з курсу. Реферат повинен обов’язково містити теоретичні засади досліджуваної проблеми та включати аналітичну оцінку статистичного і фактичного матеріалу, що її характеризує .

    Підготовка  реферату базується на вивченні та реферуванні наукових літературних джерел, нормативних актів з обраної теми, узагальненні практичного досвіду та фактичних даних з відповідного напряму дослідження. Викладення матеріалу в рефераті не повинне бути занадто теоретизоване, має бути орієнтоване на аналіз практики. При написанні реферату слухач має не лише систематизувати теоретичний та фактичний матеріал, але проявити творчий підхід до аналізу та визначення шляхів розв’язання реальних соціальних проблем у межах обраної теми.

   Обсяг реферату має становити 12–15 друкованих сторінок  формату А4 (без врахування додатків). Текст набирається шрифтом Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал – 1,5. Сторінки мають бути нумеровані. Матеріал розподіляється згідно з планом реферату: вступ 1–1,5 стор., основна частина (2–3 параграфи)-8–12 стор., висновки 1,5–2 стор., список літератури, додатки (схеми, таблиці, зразки документів). Стиль викладу матеріалу має бути науково-діловим, з дотриманням стилістичних і граматичних норм. У тексті обов'язково повинні бути посилання на літературні та інші джерела, що використовувалися при підготовці реферату. Обсяг реферату визначається вмінням студента стисло і водночас вичерпно розкрити тему: показати значення питання, що розглядається, оцінити, як воно висвітлюється в спеціальній літературі та розв’язується на практиці, зробити висновки та обґрунтувати власні пропозиції. Список використаної літератури (не менше 10 джерел ) оформлюється згідно з діючими правилами.

       Найбільш високого ефекту використання реферативних повідомлень можна досягти за умови правильного вибору теми доповіді, ретельної підготовленості виступу та вмінням зацікавити обговоренням усю групу. Підготовка виступу є досить трудомістким процесом, що потребує значних зусиль як з боку студента. Головна складність, звичайно, полягає в тому, щоб із матеріалу реферату відібрати найбільш суттєві моменти й стисло, логічно послідовно, зрозуміло викласти їх перед аудиторією.

          Заслуговує уваги такий спосіб  захисту рефератів, при якому окрім доповідачів заслуховуються виступи опонентів з числа студентів.     Завдання опонента є достатньо складним і відповідальним. Перед обговоренням він повинен ознайомитись з основною літературою за темою реферату, уважно прослухати повідомлення доповідача, а потім, у своєму короткому (3-5 хв) виступі стисло охарактеризувати роботу, показати її переваги та недоліки, а також дати оцінку, яку, на його думку, заслуговує реферат. Опонент має право ставити доповідачу питання та висловлювати своє розуміння проблем, що розглядаються.

    Важливим  обов'язковим  видом самостійної  роботи студентів є аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій з соціологічної проблематики, які можуть бути як рекомендованими викладачем, так і вибраними самими студентами. Формою звітності і контролю щодо цього виду роботи може бути надання студентом у письмовому вигляді анотації або рецензії на опрацьовані матеріали та обговорення результатів проведеної роботи на семінарських заняттях або консультаціях.           

   Анотація — коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її частини), наукової або публіцистичної статті. Для складання анотації необхідно уважно перечитати публікацію, з'ясувати, кому вона адресована, з якою метою її можна використати. Працю потрібно оцінити з погляду її науковості, логічної послідовності, актуальності питань чи проблем.

          Рецензія - критична оцінка публікації, відгук про неї. У ній висловлюють міркування про прочитане загалом і його найважливіші деталі, застосовуючи науково обґрунтовані доведення, факти, пояснення. Рецензії здебільшого мають характер висновків, узагальнень, оцінки прочитаного. Можна давати оцінку книзі чи статті загалом або окремим її розділам, частинам, роблячи наприкінці узагальнення.

    До вибіркових видів самостійної роботи студентів з курсу соціології належить складання програми соціологічного дослідження. Програма соціологічного дослідження по суті і є теорія і методологія конкретного вивчення, висвітлення окремого соціологічного об'єкта або явища. В програмі практично реалізуються загальнотеоретичні і методологічні принципи як загально-соціологічної теорії, так і спеціальних соціологічних теорій.

    Складаючи  програму соціологічного дослідження,  студенти мають дотримуватися загального логічного плану дослідження, який передбачає чітке формулювання мети і завдань, методологічне обґрунтування проблеми, визначення конкретної мети, об'єкта і предмета досліджень, логічний аналіз основних понять, формулювання гіпотез і завдань досліджень; методичного визначення сукупності методів збирання і опрацювання первинної соціологічної інформації. При складанні програми студенту надається право вільного вибору проблеми, об’єкта і предмета дослідження. Обсяг програми соціолгічного дослідження має становити     6-8 друкованих сторінок  формату А4 (без врахування додатків). Текст набирається шрифтом Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал – 1,5. Цей вид СРС не передбачає проведення студентами реального соціологічного дослідження за складеною програмою.

        Також до вибіркових видів самостійної роботи студентів з дисципліни    «Соціологія» належить підготовка тез доповідей на нукових студентських конференціях і написання наукових статей з соціологічної проблематики та опублікування їх у збірниках студентських наукових праць

конкретне окреме питання за темою наукової роботи, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

    Суттєвою допомогою в підготовці публікацій стане володіння студентом певною сумою методичних прийомів викладу наукового матеріалу.

Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему  підготовки публікації: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів; редагування  рукопису. Перевага цього способу  полягає в тому, що виклад інформації здійснюється в логічній послідовності, що виключає повтори та пропуски.

Наукова стаття подається до редакції в завершеному  вигляді відповідно до вимог, які  публікуються в окремих номерах  журналів або збірниках у вигляді  пам'ятки авторам.

   Оптимальний обсяг наукової статті – 6-12 сторінок.

Рукопис статті, як правило, має містити повну  назву роботи, прізвище та ініціали автора(ів), анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.

   Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи. Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи.

1. Вступ - постановка  наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення  для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності.

2. Основні (останні  за часом) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасні  погляди на проблему; труднощі  при розробці даного питання,  виділення невирішених питань  у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття.

3.Формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Читач зможе краще оцінити докази, які будуть викладені автором у статті, якщо він знатиме на досягнення якої мети вони направлені.

4. Виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу.