Лекции по "Социологии"

Лекція  №2.  Соціологічне дослідження: методологія  і методика.

1.  Сутність соціологічного дослідження , його види і функції.

2. Програма соціологічного  дослідження та її компоненти.

3. Методи соціологічного дослідження.

4. Вибірка у соціологічному дослідженні.

1. Своєрідність соціології як науки знаходить свій вираз не лише у загальному визначенні її предмета і об’єкта, але й у більш конкретній характеристиці особливостей соціологічного дослідження та його окремих етапів. Далеко не кожне конкретно-соціальне дослідження є соціологічним. Соціологічне дослідження — це специфічний різновид суспільствознавчих досліджень, що розглядає суспільство як цілісну соціокультурну систему і спирається на особливі методи збору, аналізу та обробки соціальної інформації.

    Основне завдання соціологічних досліджень — добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони. Соціальний факт — це певним чином фіксований, описаний фрагмент соціальної дійсності.

   Залежно від складності й масштабності аналізу предмета виділяють три види соціологічного дослідження: розвідувальне (пілотажне), описове, аналітичне.

  Найбільш  простим видом є розвідувальне (пілотажне) дослідження, яке будується по спрощеній програмі й охоплює невеликі сукупності, має стислий за обсягом інструментарій.

  Описове дослідження є більш складним видом соціологічного аналізу, проводиться за детально розробленою програмою, на базі апробованого інструментарію і застосовується відносно великих спільнот.

   Аналітичне дослідження — найбільш поглиблений вид соціологічного дослідження, що не лише описує структурні елементи соціального явища, але й  з’ясовує його причини. Підготовка аналітичного дослідження вимагає значного часу, ретельно розробленої програми, інструментарію, попереднього уявлення про об’єкт, який досліджується. За методами збору інформації даний вид має комплексний характер.

  Соціологічна наука розробила цілу систему методологічних принципів та наукових процедур дослідження.

  Методологія дослідження — вчення про загальні точки зору, з яких повинен виходити дослідник,  про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він має користуватись. У соціологічній науковій традиції методологія розглядається  як система наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію наукового дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження.

  Якщо не вдаватись до аналізу полярних позицій, то у сучасній соціологічній науці найбільш поширеною є концепція про багаторівневий характер методології наукового дослідження. Згідно з цією концепцією, методологія пізнання складається з чотирьох рівнів: філософської методології, загальнонаукових принципів і форм дослідження, конкретно-наукової методології, методики і техніки наукового дослідження.

До  загальнонаукових методологічних принципів дослідження належать: об'єктивності, історизму, принцип сходження від абстрактного до конкретного, взаємозв'язку історичного та логічного, загального зв'язку та розвитку.

  Принцип об'єктивності. Дослідження повинно бути абсолютно безпристрасним. На його виконання не повинні впливати загальні враження про природу досліджуваного явища; симпатії або антипатії, настрій чи стан здоров’я дослідника.

Принципи  розвитку й історизму вимагають вивчення явища з урахуванням того, як воно виникло, які головні етапи у своєму розвитку проходило, чим характеризується зараз і яким буде в майбутньому. Відповідно до історизму соціальні явища характеризуються закономірним, спрямованим і незворотнім розвитком, прогресивною тенденцією, боротьбою внутрішніх протиріч на кожному етапі історії.

Принцип сходження від абстрактного до конкретного. Рух від абстрактного до конкретного в пізнанні означає сходження від неповного, часткового, фрагментарного до більш повного, цілісного і всебічного знання.

  Згідно з принципом співвідношення логічного й історичного, в соціології логічні пізнавальні форми являють собою уявне відбиття історичних явищ і процесів, а історичне є реальним процессом соціального розвитку.

Загальнодіалектичний принцип  загального зв'язку й взаємодії вимагає розуміти під зв'язком загальне вираження залежності між явищами, відбиття взаємозумовленості й існування, а також їхнього розвитку. Застосування принципу загального зв'язку й взаємодії дозволяє пізнавати предмет однієї науки у взаємозв'язках і взаємодії із предметами інших наук, і в той же час є можливість відокремити його від суміжних предметів, досліджувати відносно обособленно й конкретно.

Принцип причинності пов'язаний із принципами загального зв'язку й розвитку, проявляється в одному з найважливіших видів зв'язку, зокрема генетичного зв'язку явищ, у якому одне (причина) за певних умов породжує інше (наслідок).

Будь-яке наукове дослідження потребує аналізу та уточнення понятійного апарату. Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів, розробку та уточнення змісту понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять, з'ясування їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої здійснюється дослідження.

До  найважливіших принципів методології  соціологічного дослідження належить принцип системності, сутність якого полягає у комплексному вивченні великих і складних об'єктів (систем), розгляді їх як єдиного цілого. Системний принцип дає змогу визначити стратегію наукового дослідження. В його межах розрізняють структурно-функціональний, системно- діяльнісний, системно- генетичний та інші підходи.

Крім методології в науковому дослідженні має велике значення розробка методики. Методика наукового дослідження — процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

2. В практиці соціологічних досліджень особлива увага надається складанню програми дослідницьких дій. Програма соціологічного дослідження — це науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження. Можна сказати, що програма - це викладення загальної концепції пошукового проекту, яке включає в себе поетапне програмування та правила процедур науково-практичної дослідницької діяльності. Програма соціологічного дослідження виконує дві важливі функції: науково-пізнавальну (забезпечення теоретико-методичної цілісності дослідження) та науково-організаційну (забезпечення ефективності співробітництва членів колективу, розподіл праці між ними заради досягнення наукового та науково-практичного результату). Програма виконує методологічну, методичну та організаційну функції. Їх реалізація впливає на  структуру програми, яка складається з теоретико-методологічної та методично-процедурної частин. Теоретико-методологічна частина програми охоплює такі компоненти:

• формулювання та обґрунтування проблеми;
• визначення об’єкта і предмета дослідження;
• розробку мети і завдань дослідження;
• інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження;
• формулювання робочих гіпотез дослідження.

   Вихідний пункт у складанні програми – визначення проблеми дослідження. Соціальною проблемою називається породжена життям суспільства суперечна невирішена соціальна ситуація, що потребує свого вирішення. Без наявності реальної проблеми немає підстав для соціологічного дослідження. Реальні життєві протиріччя створюють проблемну соціальну ситуацію, для вирішення якої потрібні подальший розвиток соціологічного знання та відповідні управлінські рішення. Наукова проблема повинна точно відображати соціальну ситуацію, те протиріччя, яке виникає в процесі функціонування та розвитку соціальних систем. У ній фіксується протиріччя між знанням про потреби суспільства у певних практичних діях та незнанням шляхів і засобів реалізації цих дій.

Нечітке формулювання проблеми, так само як і висунення надто широких  проблем здатні суттєво завадити проведенню дослідження.

   Далі слід визначити об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт соціологічного дослідження — це все те, на що спрямоване таке дослідження, що містить соціальну суперечність і породжує проблемну ситуацію. Це може бути будь-яке соціальне явище або процес, та чи інша сфера суспільного життя або соціальний конфлікт.

  Предмет соціологічного дослідження являє собою важливу властивість досліджуваного об’єкта, яка виражає сутність соціальної проблеми. Частіше за все формулювання предмета дослідження містить основне питання проблеми.

 Наступним етапом програми є визначення мети і завдань дослідження.

Мета визначає загальну спрямованість, орієнтацію дослідження  і його гіпотетичний результат. Завдання підпорядковані меті і являють собою формулювання питань, отримання відповідей на які необхідне для здійснення цілей дослідження.

 Важливим  етапом розробки програми є логіко-теоретична інтерпретація основних понять і термінів. Логіко-теоретична інтерпретація — це трактовка понять, їх уточнення з метою забезпечення надійності та адекватності соціологічної інформації. Нерідко це досить складна справа, тому що одне і те ж поняття може нести декілька значень. Суть його полягає у тому, щоб досягти ясного, чіткого, однозначного визначення цих понять, з метою їх переведення на конкретний операційний рівень, тобто на рівень, що дозволяє використовувати кількісні методи, статистичні показники. Операціоналізація - це поділ понять, що пройшли інтерпретацію, на простіші, які сприймаються однозначно (операціональні поняття).

  На наступному  етапі дослідження висуваються  гіпотези, які стають підсумком  підготовчого етапу. Гіпотеза — це науково обґрунтоване припущення щодо соціальних фактів, явищ і процесів, яке висувається на основі попереднього аналізу досліджуваного об’єкта.

Розрізняють дві категорії гіпотез: індуктивні і дедуктивні. Висуваючи індуктивні гіпотези виходять із спостереження окремих фактів, на основі яких намагаються зробити узагальнюючі висновки. Основою дедуктивної гіпотези може стати загальне положення, завдяки якому виводяться висновки про зв’язки між окремими явищами.

   3.Методом соціологічного дослідження називається спосіб отримання та аналізу первинної соціальної інформації з метою перевірки гіпотез. . Вибір та застосування того або іншого методу визначаються специфікою предмета і об’єкта дослідження, конкретними цілями і можливостями дослідника.

   За своєю структурою кожний емпіричний метод соціологічної науки являє собою сукупність прийомів та операцій, спрямованих на вивчення реальних проявів тих чи інших соціальних явищ. Найпоширенішими з емпіричних методів є такі: спостереження; експеримент; опитування; тести; аналіз документів; вивчення продуктів діяльності; експертна оцінка.

    Одним із широко застосовуваних і ефективних методів збирання первинної інформації в соціологічному дослідженні є метод аналізу документів. Документи відображають духовну і матеріальну сторони життя суспільства, передають не тільки факти життя соціуму, а й виступають як свідчення про результати діяльності окремих індивідів, колективів, великих груп населення.

    За формою фіксації інформації документи поділяються на письмові документи; архіви емпіричних даних; іконографічну документацію (кіно -, відео - та фотодокументи); фонетичні документи (магнітофонні записи, грам пластинки). Крім цього, документи класифікуються також за статусом. В даному випадку виділяють офіційні і неофіційні документи.

      Принципове значення для дослідника мають офіційні документи. Вони відображають переважно суспільні взаємовідносини і відбивають колективні точки зору. Всі ці документи складаються та затверджуються державними і суспільними організаціями і можуть виступати як юридичні докази. Прикладами офіційних документів є заяви президента, уряду, директивні документи міністерств, накази і розпорядження адміністрації підприємств та установ. Аналіз цих матеріалів в динаміці дає можливість виявити роль різних управлінських акцій в організації суспільного життя, визначити труднощі і недоліки та розробити заходи на їх усунення.

Значну користь  соціологічному дослідженню може принести і вивчення неофіційних документів, серед яких виділяються особисті документи.

Методи аналізу  документів досить різноманітні. Вони безперервно доповнюються і удосконалюються. Однак у всьому різноманітті можна  виділити два основних типу аналізу: традиційний (класичний) та формалізований (кількісний, конвент-аналіз).

    Одним з найважливіших методів емпіричного дослідження в соціології є спостереження. Спостереження використовується, як правило, там, де втручання в досліджуваний процес небажане або неможливе. Під спостереженням в соціології розуміється цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, в ході якого одержується знання про зовнішні сторони, властивості і відносини соціальних об'єктів, що вивчаються. Процес наукового спостереження не є пасивним спогляданням світу, а особливого виду діяльністю, куди включається не тільки об'єкт спостереження, але і засоби спостереження (прилади, засоби зв'язку, інформації). Цілеспрямованість спостереження обумовлена наявністю попередніх ідей, гіпотез, які становлять задачі спостереження. Наукові спостереження здійснюються для збору фактів, що підтверджують або спростовують ту або іншу гіпотезу і є основою для певних теоретичних узагальнень.