Лекции по "Социологии"

    Спостереження може практикуватись тоді, коли інформація, що необхідна досліднику, не може бути отримана іншими способами. Особливого значення воно набуває тоді, коли виникає необхідність формулювання робочих гіпотез, а також при їх первинній перевірці.

    Спостереження, як метод соціологічного дослідження може класифікуватись за декількома ознаками: за ступенем формалізованості (структуроване і неструктуроване), в залежності від рівня участі дослідника в ситуації, яку він відсліжує (включене і невключене), за місцем проведення та умовами організації спостережень (польове і лабораторне), за регулярністю проведення (систематичне і несистематичне).

     Структуралізованим (контрольованим) називають такий вид спостереження, при якому соціолог наперед визначає, які елементи із процесу, що вивчається мають найбільше значення для його дослідження і тим самим концентрує на них всю свою увагу, складаючи спеціальний план до початку збору інформації.

    Застосування структуралізованого спостереження вимагає попереднього ознайомлення з предметом дослідження, тому що в процесі розробки процедури структуралізованого спостереження соціолог мусить побудувати систему класифікації явищ, що складають ситуацію, яка відсліжується, а також стандартизувати категорії спостереження.

     Неструктуралізоване спостереження на відміну від структуралізованого є слабо формалізованим. В ході його проведення відсутній детальний план дій спостерігача, визначаються лише загальні риси ситуації і приблизний склад групи, яка вивчається. Безпосередньо в процесі спостереження уточнюються межі об'єкта та його най важливіші елементи, конкретизується програма дослідження. Неструктуралізоване спостереження зустрічається найчастіше в розвідувальних, пошукових соціологічних дослідженнях.

     В залежності від ступеню участі спостережувана в соціальній ситуації, що досліджується виділяють включене і невключене спостереження. В процесі невключеного (зовнішнього) спостереження дослідник перебуває за межами досліджуваного об'єкта.

       Включеним називають такий вид спостереження, при якому спостерігач в тій чи іншій мірі безпосередньо включений у процес, що вивчається. Він перебуває у контакті з людьми та приймає участь у їх діяльності.

          За місцем проведення та умовами організації спостереження   поділяються на польові та лабораторні. Польове спостереження проводиться в природній обстановці, в реальній життєвій ситуації при безпосередньому контакті з об'єктом, що вивчається. Більшість конкретно-соціологічних досліджень здійснюються саме у формі польового спостереження. Воно може бути різним за ступенем структуралізації та включеності і практикуватись у дослідженнях будь-якого плану - від пояснювального до експериментального.

      Лабораторне спостереження - це такий різновид спостереження, при якому умови оточуючого середовища та ситуація, що досліджується визначаються дослідником. Основною перевагою є те, що в порівнянні з іншими видами таке спостереження дає можливість максимально визначити всі фактори, ситуації і встановити зв'язок між ними.

До найбільш своєрідних і важко засвоюваних методів збирання соціологічної інформації належить експеримент. Соціологічний експеримент —  це спосіб одержання інформації про кількісні та якісні характерстики шляхом створення необхідної ситуації впливу на досліджуваний соціальний об'єкт. Загальна логіка експерименту полягає в тому, щоб за допомогою відбору певної експериментальної групи (або груп) та введенні її в надзвичайну експериментальну ситуацію (під впливом певного чинника) прослідити напрямок, величину, стійкість тих характеристик, які цікавлять дослідника.

    За характером експериментальної ситуації експерименти поділяються на польові та лабораторні. В польовому експерименті об'єкт перебуває в природних умовах свого функціонування.

    При лабораторному експерименті експериментальна ситуація, а нерідко і самі експериментальні групи формуються штучно. Тому члени групи, як правило, інформуються про участь в експерименті.

    Серед методів збору первинної інформації в соціології особливе місце посідає метод опитування. Соціологічне опитування — це метод отримання первинної соціологічної інформації, заснований на безпосередньому або опосередкованому зв'язку між дослідником і респондентом з метою отримання від останнього необхідних даних у формі відповідей на поставлені запитання.

     Вибір  виду опитування визначається  цілями дослідження, його організаційними можливостями, а також вимогами до достовірності і надійності інформації. Розрізняються дві основні форми опитування: анкетування та соціологічне інтерв'ю.

Анкетування — спосіб отримання соціальної інформації за допомогою тиражованих документів, які містять певну сукупність запитань, сформованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

У зв'язку з тим, що анкету респондент заповнює самостійно, важливе значення мають її композиція, послідовність запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення.

Соціологічне  інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою отримання даних, які цікавлять дослідника.

    За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв'ю. Вільне інтерв'ю - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Такі інтерв'ю доречні на стадії розвідки, уточнення проблеми дослідження. Найпоширенішим є формалізоване, або стандартизоване, інтерв'ю, коли спілкування інтерв'юера і респондента регламентоване детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера. Інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватись сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, переважають закриті запитання. Напівстандартизоване інтерв'ю поєднує в собі особливості двох попередніх.Поділяються інтерв'ю і за процедурою проведення. Панельне інтерв'ю - багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу. Групове інтерв'ю - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі. Клінічне інтерв'ю - довготривала, глибока бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів. Фокусоване інтерв'ю - короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

4. Конкретні соціологічні дослідження умовно можна поділити на дві великі групи: суцільні, коли об'єкт дослідження вивчається повністю, без будь-яких виключень; вибіркові, коли досліджується лише певна частина об'єкта, відібрана за спеціальними ознаками, а висновки поширюються на весь об'єкт.

    Класичними прикладами суцільних досліджень є загальнонаціональні переписи населення чи референдуми. Суцільні дослідження, зазвичай, мають обмежене використання та застосовуються у прикладній соціології досить рідко, лише в тих випадках, коли об'єктом дослідження є невелика кількість людей (наприклад, студенти певного навчального закладу, працівники певного підприємства тощо).

    Більшість  конкретних соціологічних досліджень мають не суцільний, а вибірковий характер. Він дає змогу забезпечити економічність досліджень і їх надійність за умов використання специфічної методики та інструментарію.

  Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого виводяться висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає виділення генеральної та вибіркової сукупностей. Генеральна сукупність — це множина усіх елементів структури соціального об'єкта, яка підлягає вивченню у межах програми соціологічного дослідження. Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об’єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.

  Вибіркова сукупність — це частина елементів генеральної сукупності, яка відібрана за допомогою спеціальних прийомів для отримання інформації про всю сукупність у цілому. Вона є ніби мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками. Вибіркова сукупність визначається за допомогою математичних методів і повинна репрезентувати за своїми основними характеристиками генеральну сукупність. Наприклад, Інститут суспільної думки Дж. Геллапа, опитуючи близько двох тисяч респондентів, відібраних за певними критеріями (стать, вік, освіта, прибуток, професійна приналежність, раса, місце проживання, тощо), отримує достовірні дані про основні соціальні характеристики населення США.

  Одиниці відбору  — елементи вибіркової сукупності, які дослідник згідно з планом вибирає на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

  Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.

  Для побудови якісної програми соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна перенести на генеральну сукупність); визначити тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, а також таким, що забезпечує оперативне отримання інформації.

     Визначення  якості вибірки означає її  оцінку на предмет репрезентативності щодо всього об’єкта дослідження. Репрезентативність вибірки — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї. Чим більша кількість відхилень, тим значніша помилка репрезентативності і нижча якість отриманих даних. Головним завданням

на цьому етапі дослідження є врахування помилки репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.