Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання

1. подолання різних складних перешкод в умовах безпосередньої фізичної небезпеки;
2. кидання наступальних бойових гранат в атаці під час руху, без зупинки, з оборонних укріплень;
3. рух в атаку під розривами своїх снарядів;
4. стрибки у воду в повній екіпіровці зі зброєю;
5. форсування водних перешкод по льоду;
6. водіння танків під водою;
7. водіння бойовою техніки гірськими дорогами;
8. стрільба штатним снарядом і проведення таких стрільб вночі;
9. обкатка танками та переміщення десантом на танках;
10. десантування та спішування з транспортних засобів під час руху;
11. проведення робіт та обладнання позицій в умовах реального забруднення місцевості навчальними імітаційними засобами або дегазація забрудненої зброї та бойової техніки;
12. подолання в ході занять зон, насичених джерелами зорових та слухових подразників тощо.

 З цією метою можливе широке застосування таких засобів, як постановка перед підлеглими завдань і ввідних раптово, лімітування часу на їх розв’язання, створення умов, коли воїни повинні зробити оптимальний вибір із множини варіантів рішень.

 Для цього офіцери  можуть застосовувати такі прийоми: 

• утворення “зіпсувань” і виведення із строю зброї, бойової техніки, засобів зв’язку, членів екіпажів тощо;
• швидка зміна ввідних та навчальної обстановки, які потребують від воїнів оперативних, рішучих та швидких дій;
• активні, невідкладні дії умовного супротивника;
• несподіване проведення бойових тривог;
• проведення навчань на незнайомій місцевості у складних кліматичних умовах тощо.

 Застосування перелічених  і ряду інших методичних прийомів повинно здійснюватися з урахуванням набутого особовим складом досвіду діяльності в екстремальних умовах при суворому дотриманні заходів безпеки.

 Тому при практичному  опрацюванні будь-яких навчально-бойових  і бойових завдань (наприклад,  кидання бойових гранат, обкатка  танком, боротьба з танками противника  тощо) необхідно одночасно з ускладненням  самої навчально-бойової ситуації  додержувати принципу поступовості. Так, наприклад, при відпрацюванні  дії по киданню бойових гранат  необхідна певна послідовність у посиленні труднощів.

Крім того, для психологічної  готовності необхідно, щоб особовий склад кинув не менше 6-8 гранат з  різних положень. Сформована психологічна готовність зберігається у тому випадку, якщо періодичність кидання бойових гранат буде не рідшою одного разу за 5-6 місяців. Аналогічно повинні відпрацьовуватися всі інші навчально-бойові ситуації з урахуванням кількості тренувань, необхідні для формування психологічної готовності та для її підтримки на оптимальному для воїнів рівні.

 Важливим засобом психологічного  загартування особового складу  під час навчань є розв’язання воїнами завдань, що потребують від них максимального напруження сил. Це дозволяє воїнам накопичувати досвід дії з максимальним навантаженням, зміцнити їх віру у свої сили. Ця умова психологічно досягається додержанням принципу динамізму в діях особового складу, коли навчання та заняття провадяться з постійною зміною та умов відпрацювання навчально-бойових і бойових ситуацій, послідовним ускладненням завдань, посиленням труднощів, збільшенням тривалості та безперервності у відпрацюванні навчально-бойових ситуацій від заняття до заняття тощо. Тому необхідно цілеспрямовано формувати в особового складу переконання в тому, що бій потребує максимального напруження духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил, не допускає жодного розслаблення.

 Додержання перелічених  вище умов дає змогу особовому  складу не розгубитись у несподіваних  умовах бою, які швидко змінюються, спостерігати, як розвивається бій  і водночас приймати необхідні  обґрунтовані рішення. Особливої важливості у зв’язку з цим набуває боротьба командирів з розслабленням та спрощенням під час бойової підготовки.

 Ще одним принципом  є принцип психологічного протиборства, який разом із вогневим, тактичним  та іншими видами протиборства  має забезпечувати можливість  відчувати спрямованість дії  на себе.

 Ця спрямованість може  бути усвідомленою:

1. в умовах реальної протидії умовного супротивника;
2. внаслідок сильної фізичної дії на органи відчуття;
3. при навантаженнях, що викликають стурбованість за достатність запасів моральних і фізичних сил;
4. у ситуаціях, що викликають побоювання за правильність рішень, які приймаються тощо.

Для цього необхідно, щоб  особовий склад під керівництвом офіцерів самостійно навчався розкривати задум противника та організовувати йому ефективну протидію; вводити його в оману щодо справжніх намірів та дій своїх підрозділів; уміло застосовувати маскування, дезінформацію противника, відвертаючи його увагу від дійсної мети наших підрозділів; створювати в уяві противника такі ілюзії, які штовхали б його на хибний шлях відносно дій, сил та засобів наших підрозділів тощо. Додержання цих умов дає змогу сформувати в особового складу прагнення вести активну боротьбу з противником, нав’язуючи йому свою волю.

 Велику роль у психологічній  підготовці відіграє додержання на заняттях і навчаннях принципу безпеки дій особового складу. Цей принцип відображає закономірну залежність між об’єктивною необхідністю діяти в умовах ризику й небезпеки та потреб мирного часу щодо збереження життя і здоров’я особового складу. Дійсна безпека досягається:

1. високою організованістю та обдуманістю занять і навчань;
2. відмовою від навчальних місць, умов, етапів виконання навчально-бойових завдань, на яких можливе травмування особового складу;
3. постійним і ретельним аналізом причин травматизму, що мав місце раніше у підрозділі (частині) та їх усунення;
4. додержанням заходів страхування та взаємодопомоги;
5. високим рівнем вмінь особового складу та додержанням ним військової дисципліни, порядку й організованості на заняттях з бойової підготовки.

 Дотримання цих принципів  психологічної підготовки особового складу впорядковує процес бойової підготовки, надає йому цілеспрямований характер щодо формування у воїнів якостей, які дозволяють їм успішно долати труднощі бою та виконувати бойові та навчально-бойові завдання.

 Останніми роками дедалі  більшої популярності набуває  такий напрямок психологічної  підготовки воїнів, як озброєння їх навичками й уміннями саморегуляції своїх психічних станів, навчання методиці самомобілізації на розв’язання доведених завдань.

 Суттєвою умовою ефективності  цього напряму є оволодіння  офіцерами прийомами спонукання  підлеглих до пізнання своїх індивідуально-психічних особливостей та можливості успішного подолання труднощів, що з’являються під час служби й бою.

 Тому передусім необхідно  допомогти воїнам пізнати свої індивідуально-психічні особливості. З цією метою їх необхідно навчити методів самоспостереження, самопорівняння із взірцем, самоаналізу та самооцінки свого психічного стану. Застосовуючи ці методи, військовослужбовець усвідомлює та об’єктивно оцінює свою підготовку до бойової діяльності, можливості успішного її здійснення в складних умовах бойових обставин. Результатом буде прийняття воїном рішення на самовдосконалення.

 Наприклад, у практиці  зв’язківців часто трапляється  така ситуація: веде радіотелеграфіст передачу впевнено, швидко. Несподівано виникають зміни в роботі. Якість, чіткість передачі порушується. Виявляється, що він “зірвав” руку. Для радіотелеграфістів це біда. Воїни, які “захворіли” на цю “хворобу”, починають нервувати, переживати і цим ще більше погіршують становище. Справа доходить до того, що радіотелеграфісти не можуть керувати своєю кистю. У такій ситуації важливо підказати, що воїну на основі самоаналізу треба знайти причину зриву та визначити шляхи її подолання.

 Подальшим етапом буде озброєння воїнів навичками й уміннями самокерування. Тут важливо роз’яснити бійцям, що керування своїми психічними станами і діями є комплекс систематизованих психологічних і фізичних прийомів, які дають змогу знімати надмірну психічну напруженість, стимулювати зовнішню та внутрішню активність, максимально мобілізувати моральні та фізичні сили на виконання навчального та бойового завдання.

 Тоже, різні напрями психологічної підготовки та умови їх реалізації дають результат лише тоді, коли вони використовуються в комплексі, під час усіх занять із бойової та гуманітарної підготовки особового складу, при цьому центральною постаттю в організації та проведенні психологічної підготовки є офіцер. Він має добре знати методи, за допомогою яких здійснити процес психологічного загартовування підлеглих, постійно вдосконалювати власний арсенал методичних прийомів і засобів, які б сприяли формуванню у підлеглих емоційно-вольової стійкості та готовності виконувати бойові та навчально-бойові завдання в складних умовах сучасної війни.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Виходячи з мети та завдань  моєї теми можна зробити наступні висновки:

По-перше: суть психологічної підготовки особового складу полягає у розвитку і зміцненні психологічної стійкості, готовності виконувати бойові завдання в будь-якій ситуації, здатності до сміливих і рішучих дій включно з самопожертвою. Головним її призначенням є психологічна підготовка кожного військовослужбовця до подолання величезних труднощів бойової обстановки до успішного виконання бойових завдань в небезпечних для життя ситуаціях.

Психологічне загартування особового складу військ здійснюється в процесі бойової підготовки, під час несення ними бойового чергування, внутрішньої і караульної служб.

Морально-психологічна готовність медичного персоналу складається з ряду факторів, що знаходяться в діалектичній єдності.

Найважливішими з них  являються: ідейне переконання, високі бойові якості; відмінна професійна і  бойова підготовка; тактичне мислення і фізичне загартування. Відсутність одного з цих факторів може вплинути на кінцевий результат. Важлива роль в психологічній підготовці особового складу належить воєнно-медичній службі.

По-друге: сьогодні Україна не має чітких концептуальних підходів стосовно удосконалення морально-політичного потенціалу держави, а також відповідного механізму його реалізації. Таким механізмом може стати морально-психологічне забезпечення оборонних завдань на державному рівні. З оглядом на зазначене, виникає потреба в опрацюванні концепції морально-психологічного забезпечення оборонних завдань на державному рівні. Для розробки відповідної концепції та її практичного впровадження доцільно створити у складі апарату Ради національної безпеки і оборони України координаційний центр (відділ) морально-психологічного забезпечення оборонних завдань.

По-третє: різні напрями психологічної підготовки та умови їх реалізації дають результат лише тоді, коли вони використовуються в комплексі, під час усіх занять із бойової та гуманітарної підготовки особового складу, при цьому центральною постаттю в організації та проведенні психологічної підготовки є офіцер. Він має добре знати методи, за допомогою яких здійснити процес психологічного загартовування підлеглих, постійно вдосконалювати власний арсенал методичних прийомів і засобів, які б сприяли формуванню у підлеглих емоційно-вольової стійкості та готовності виконувати бойові та навчально-бойові завдання в складних умовах сучасної війни.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Бондаренко А.В. Військово-психологічна підготовка: підручник / А.В Бондаренко, А.Д Глоточкін – М.: Воениздат, 1967. – 380 с.

2. Білецький І.Д. Психологія військового колективу: навчальний посiбник / І.Д. Білецький, Ю.П. Зуєв – М.: Воениздат, 1999. – 542 c.

3. Військова психологія і педагогіка: навчальний посібник [«Військовий колектив»], (К., 11–13 жовт. 2000 р.) / За заг. ред. В.Ф. Кулакова; Міністерство Оборони України, Головне управління виховання роботи озброєння. ЗСУ. – К.: НАОУ, 2008. – 382 c.

4. Караяном А.Г. Прикладне військове право: навчально-методичний посібник:/ А.Г Караяном – К.: Наукова думка, 1996. – 456 c.

5. Коупленд Н.Ю. Психологія і солдат: підручник / Н.Ю Коупленд – М.: Воениздат, 2002. – 196c.

6. Мешко I.М. Основи військового права: навчальний посiбник / I.М. Мешко Н. – К.: Наука, 2002. –466 с.

7. Тарас А.Е. Современная военная психология: хрестоматия / А.Е. Тарас – Хаpвест, 2003. – 87 с.

8. Тиличко Н.О. Військова психологія: конспект лекцiй / Н.О Тиличко, О.А Пучко – К.: КНЕУ, 2000. – 268 c.

9. Курсова робота: Суть психологічної підготовки в ЗСУ. [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, –  2010– С.38. – Режим доступу до журн.: http://www.bestreferat.ru/referat-182348.html

10. Реферат: Зміст, форми і методи морально-психологічного забезпечення особового складу в ЗСУ.[Електронний ресурс] / Д.С. Повар, –  2011– С. 12. – Режим доступу до журн.: http://www. refine.org.ua/referat-129856.html

11. Реферат: Завдання психологічної підготовки особового складу щодо ведення бойових дій. [Електронний ресурс] / Н. К. Павич, –  2008.– С.18. – Режим доступу до журн.: http://www. ukrainref.com.ua/ /referat-545674.html

12. Курсова робота: Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання. [Електронний ресурс] / Ю.В. Гончар, – 2009– С.30. – Режим доступу до журн.: http://www. ref.join.com.ua/ /referat-767755.html