Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання

Мета морально-психологічного забезпечення оборонних завдань  буде досягнута тоді, коли робота здійснюється безперервно, а на вирішення його завдань спрямовуються зусилля  усіх організаційних форм впливу на свідомість і поведінку людей, як державних, так і тих, які вже зараз об'єктивно існують у Збройних Силах України, а саме: ін-формаційно-пропагандистського і психологічного забезпечення, воєнно-соціальної, культурно-виховної роботи, а також протидії негативному інформаційно-психологічному впливу.

Суб'єкти та об'єкти оборонних  завдань

Ефективність морально-психологічного забезпечення оборонних завдань  неабиякою мірою залежить від  правильного визначення його суб'єктів і об'єктів.

До системи суб'єктів  морально-психологічного забезпечення на державному рівні належать: органи державної влади, політичні партії і громадські організації, засоби масової інформації, які діють в межах України. На військовому рівні до системи суб'єктів морально-психологічного забезпечення разом із командирами, органами виховної роботи входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових засобів масової інформації, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Неможливо навіть уявити, щоб  проблемами удосконалення морально-політичного  потенціалу України, формуванням морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил та населення країни займалися  люди випадкові, некомпетентні, які  не мають навичок впливу на духовний світ людини, не володіють методами і засобами такого впливу.

Об'єкти морально-психологічного забезпечення оборонних завдань  можна умовно поділити на п'ять груп:

1. перша - все цивільне населення країни, особливо особи призовного віку та допризовна молодь;
2. друга - особовий склад військ (сил), військових формувань, працівники Збройних Сил України, сім’ї військовослужбовців;
3. третя - конкретні види повсякденної трудової, службової, навчальної та бойової діяльності суспільства та військ (сил), а також різноманітні завдання, які вони виконують;
4. четверта - колективи, у тому числі й військові;
5. п'ята - населення та особовий склад військ противника.

Організаційна структура  морально-психологічного забезпечення оборонних завдань морально-психологічне забезпечення оборонних завдань має здійснюватися з урахуванням сучасних технологій роботи з людиною.

Схематично організацію  морально-психологічного забезпечення оборонних завдань можливо умовно поділити на декілька складових, а саме: духовну, психологічну, регламентаційну, організаційно-діяльну, а також життєзабезпечуючу.

Духовна складова має відповідати  за інформаційне наповнення свідомості, її мета - мобілізувати людину на безумовне і гарантоване виконання оборонних завдань у будь-якій обстановці.

Психологічна складова має  здійснювати психологічну підтримку учасників оборонних дій, забезпечити високу інтелектуально-психологічну активність, наступальне управлінське та виконавче мислення суб'єктів оборонних дій.

Регламентаційна складова –  це налагодження системи обмеження  та припису, яка дає змогу структуризувати  оборонну поведінку людини. Органи управління країни, командування військ (сил) налагоджують соціально-правову роботу з метою створення правових умов виконання оборонних завдань, підтримки організованості та правопорядку. Під час ведення оборонних дій ступінь регламентованості усієї життєдіяльності і бойової роботи має бути найбільш високим. Кінцевим результатом цієї складової морально-психологічного забезпечення повинна стати регламентовано-свідома поведінка людей в екстремальній обстановці.

Організаційно-діяльна складова містить систему заходів щодо забезпечення готовності і здатності впевнено виконувати обов'язки кожним учасником оборонних дій, яка складається із: трудової і бойової мотивації, стимулювання активної і ефективної роботи в екстремальних умовах, оцінки діяльності кожної людини, розповсюдження досвіду трудової і бойової діяльності, прикладів мужності та героїзму, самопожертвування і надання взаємодопомоги.

Життєзабезпечуюча складова припускає створення духовних і  матеріальних умов для повноцінного функціонування усіх життєзабезпечуючих елементів в обстановці активної оборони.

Форми і методи проведення морально-психологічної підготовки та виховної роботи в умовах проведення бойового злагодження підрозділів

Задачі виховної роботи будуть визначатися метою конкретного  бою, характером задач частин і з’єднань в ньому і конкретними умовами  обстановки, в якій проводиться бойове злагодження. На об’єм і характер задач здійснять вплив такі фактори як рівень бойової майстерності, знання військовослужбовцями обстановки в районах очікуваних бойових дій. Вся виховна робота, що проводиться у військах при проведенні бойового злагодження, буде направлена в першу чергу на вирішення таких задач: підтримка високого морально-бойового духу, організованості, дисципліни, спостережливості і постійної бойової готовності. Основними задачами виховної роботи в бойовій обстановці будуть наступні:

Цілеспрямована робота командирів, органів виховної роботи по поясненню військовослужбовцям політики держави.

Виховання у особового  складу віри в перемогу над ворогом. В умовах бойових дій дуже важливо, щоб люди при поодиноких невдачах не втрачали перспективи боротьби. Потрібно мати на увазі, що супротивник буде намагатися послабити моральні сили військовослужбовців.

В умовах війни великого значення набуває сувора військова дисципліна особового складу і висока організованість частин і з’єднань щодо виконання поставлених завдань.

Дисципліна виступає як один з найважливіших факторів підтримки високої моральної стійкості військ, їх боєготовності і боєздатності. В сучасній війні зросло значення дисципліни, це свідчить про необхідність злагоджених дій підрозділів і частин в умовах застосування сучасних засобів боротьби.

Отже, сьогодні Україна не має чітких концептуальних підходів стосовно удосконалення морально-політичного потенціалу держави, а також відповідного механізму його реалізації. Таким механізмом може стати морально-психологічне забезпечення оборонних завдань на державному рівні. З оглядом на зазначене, виникає потреба в опрацюванні концепції морально-психологічного забезпечення оборонних завдань на державному рівні. Для розробки відповідної концепції та її практичного впровадження доцільно створити у складі апарату Ради національної безпеки і оборони України координаційний центр (відділ) морально-психологічного забезпечення оборонних завдань.

РОЗДІЛ ІІІ

 ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ЩОДО ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ

У військовій практиці склалася така система основних напрямків  психологічної підготовки:

1. формування мотиваційних основ бойової діяльності воїнів;
2. їх інформування про навчально-бойові завдання і способи і прийоми їх розв’язання;
3. залучення особового складу до активних практичних дій у процесі бойової підготовки в умовах, близьких до реального бою;
4. озброєння воїнів засобами самоуправління своїми психічними станами та діями.

 Усі ці напрями реалізуються  під час занять із бойової та гуманітарної підготовки, у процесі організації різноманітних виховних заходів. Специфіка психологічної підготовки полягає в тому, що вона є складовою частиною кожного цього заходу, забезпечуючи та доповнюючи їх зміст своїми засобами з метою забезпечення безперервності процесу формування у військовослужбовців психологічної готовності до дій в умовах сучасної війни.

 Формування мотиваційних  основ бойової діяльності. Офіцерам  необхідно наперед усім мати  чітку уяву про ту систему  мотивів і мотивацій, яка керує  діяльністю та поведінкою особового  складу під час бою, знати психологічні умови їх успішного формування. У діяльності військовослужбовця доцільно виділити такі групи мотивів: мотиви захисника Батьківщини; мотиви військово-професійної діяльності; мотиви безпосередньо практичної дії. Усі ці види мотивів тісно взаємопов’язані й складають систему.

 Мотиви захисника Батьківщини  формуються на основі пояснення  воїнам необхідності забезпечення територіальної цілісності та суверенітету України. Розуміння цього є однією з основних умов прояву воїнами активності та старанності у оволодінні бойовою майстерністю, формування готовності подолати, коли це необхідно, труднощів, які можуть виникати у ході бойових дій. Ці мотиви формуються насамперед у процесі гуманітарної підготовки й цілеспрямованих виховних заходів, спрямованих на виховання таких якостей захисника Батьківщини, як любов до Батьківщини, гордість за службу в Збройних силах, бажання бути високопрофесійним воїном тощо.

 У період оволодіння  військовослужбовцем своєю бойовою  майстерністю та опанування функціональних  обов’язків мотиви захисника  Батьківщини конкретизуються, збагачуються  новим змістом і переходять  у новий якісний стан – мотиви  і мотивації військово-професійної  діяльності. Умовами їх формування  є усвідомлення воїном своєї належності, наприклад, до військ зв’язку, їх героїчної історії; якісне засвоєння військового фаху, подолання пов’язаних з цим труднощів і поява на цій підставі гордості за незалежність до даного виду військ; прагнення додержувати установлених у військовій частині бойових традицій тощо.

 При опрацюванні конкретних  дій, прийомів подолання труднощів  навчально-бойових завдань формуються  мотиви безпосередньо практичних  дій: прагнення самоствердження  перед командиром, товаришами по  службі сміливим, рішучим, схильним до подолання труднощів та позбавлень бойового навчання, бажання швидко оволодіти своїм військовим фахом та заслужити відповідне заохочення тощо.

 Іншим напрямом у  психологічній підготовці є досягнення найбільш повного інформування воїнів про навчально-бойові та бойові завдання, які вони виконують, та труднощі, які вони подолають. Тут офіцер повинен застосувати два види інформації: орієнтовну, яка допомагає воїнам чітко уявити собі характер сучасної війни, особливості їх дій у разі застосування противником ЗМУ. Інформація такого роду конче необхідна, вона спрямовує воїнів на швидке оволодіння своїм військовим фахом, на сумлінне ставлення до виконання своїх службових обов’язків. Однак, якщо під час такого інформування не пояснюється характер майбутніх труднощів, їх дія на психіку підготовлених і непідготовлених воїнів, не показуються зміни, які в них з’являються, а також можливості, умови й шляхи подолання цих труднощів, то вона не сприяє виконанню основних завдань психологічної підготовки воїнів до успішних дій у сучасній війні. Таке інформування лише дає змогу створити найбільш загальне уявлення про психологічні фактори бойової обстановки, про необхідність виконання поставленого завдання тощо. Тому обов’язково необхідним є інший вид інформації: мобілізуючої, яка має націлювати воїнів на подолання труднощів навчально-бойових і бойових завдань та спрямувати на успішне їх виконання.

 Іншим напрямом психологічної  підготовки є залучення воїнів до активних практичних дій в обстановці, наближеній до реального бою. Ефективність формування психічної стійкості та психологічної готовності зумовлюється додержанням офіцерами ряду принципів психологічної підготовки.

 Головним принципом  психологічної підготовки є моделювання – відтворення в ході розв’язання навчально-бойових і бойових завдань зовнішньої картини сучасного бою. Для цього можна широко застосовувати різні засоби імітації. На польових заняттях можлива імітація застосування супротивником ядерної зброї, вогню артилерії, мінометів, зенітних засобів, бойових ударів авіації, радіоактивного забруднення місцевості та ін. Для цього можна застосувати вибух-пакети, холості патрони, димові шашки і шашки нейтрального диму та інші засоби імітації. Добре зарекомендували себе звукові установки для відтворення звуків пострілів, розривів снарядів та шуму бою.

 Крайньою формою такої імітації є принцип натуралізації, який широко застосовується у деяких західних арміях.

 Наприклад, в американській  армії на тактичному навчальному  полу імітуються несамовитий  галас та волання поранених,  розкидають муляжі трупів, гниле  м’ясо з трупним запахом та закривавленими внутрішніми органами тварин. Широко застосовується практика переодягання на маневрах та навчаннях американських військ у форму одягу ймовірного противника. Безумовно, таке моделювання не повинне травмувати психіку військовослужбовців. Тому головною метою імітації є виклик у особового складу таких психічних станів, що збігаються з тими, які можуть з’явитися в реальному бою.

 Значною мірою досягненню  цієї мети сприяє додержання  в процесі психологічної підготовки принципу проблемності, який передбачає включення в опрацювання навчально-бойових і бойових завдань елементів ризику, небезпеки. Для цього необхідно, щоб на заняттях та навчаннях бойові ситуації відпрацьовувались у кліматично тяжких умовах у скороченому режимі часу; особовому складу не надавалась інформація про противника, про місцевість та готові рішення, формувалася цілісна уява воїнів щодо бойових ситуацій на підставі самостійного аналізу розрізнених та протилежних “відомостей”; особовий склад навчався розуміти зміст змін, що стались у бойовій обстановці тощо. Найбільш повно ці умови створюються у процесі бойової підготовки.

 На практиці цей  принцип реалізується під час комплексних тактичних навчань з бойовою стрільбою із застосуванням таких прийомів і способів, які безпосередньо спрямовані до психіки військовослужбовця: