Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ  УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ НТУУ «КПІ»

 

КАФЕДРА №43

(військово-гуманітарних  дисциплін)

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з навчальної дисципліни: «Психологія (в тому числі й конфліктологія)»

Тема: «Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання»

 

Виконав: курсант 113 навчальної групи

     солд.                  А.В. СУЛЯТИЦЬКИЙ

Перевірив: ст. викладач кафедри №43

п/п-к                        Ю.О. МАХАНЬОВА

 

 

 

 

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………	3
Розділ І. Суть психологічної підготовки в ЗСУ ……………….……….	4
Розділ ІІ. Зміст, форми і методи морально-психологічного забезпечення особового складу в ЗСУ …………....……………………	12
Розділ ІІІ. Завдання психологічної підготовки особового складу щодо ведення бойових дій……………….…………………………………….	19
Висновки…………………………………………………………………...	22
Список використаної літератури………………………………………….	24

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  теми. У сучасній війні вирішальна роль належить морально-психологічному чиннику, від якого значно залежить не тільки готовність до війни, але й її хід і кінцевий результат – поразка чи перемога. Не знижуючи значення інших факторів, можна стверджувати, що питання морально-психологічного забезпечення військ до дій в умовах застосування сучасних засобів боротьби набуває особливого значення.

Морально-психологічна здатність військ винести найбільш складні випробування сучасної війни і не втратити волі до перемоги залежить від багатьох причин. Саме це створює безсумнівну морально-психологічну перевагу над будь-яким противником, а в мирний час забезпечує високу ефективність бойової підготовки, стан бойової готовності, дисциплінованості, організованості та порядку.

Згідно з Концепцією виховної роботи у Збройних Силах та інших  військових формуваннях України, затвердженою Указом Президента України 981/98 від 04.09.1998 року, морально-психологічне забезпечення включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної  бойової готовності органів управління, об'єднань, з'єднань, частин і підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного  та професійного потенціалу особового  складу під час виконання навчально-бойових  завдань.

Тому морально-психологічне забезпечення є важливою проблемою, яка потребує свого як теоретичного, так і практичного розкриття.

Згідно з вимогами Воєнної  доктрини України (затверджена Постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 р.) одним із основних принципів  будівництва Збройних Сил України  є проведення оперативно-тактичної, мобілізаційної, бойової та морально-психологічної  підготовки особового складу, а також військово-патріотичне виховання допризовної та призовної молоді, особового складу на національно-історичних традиціях.

Закон України «Про Збройні Сили України» (від 6 грудня 1991 р.) зобов'язав Міністерство оборони України здійснювати керівництво бойовою, оперативно-тактичною та морально-психологічною підготовкою військ, а також організацію та забезпечення військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України.

Увага до проблем морально-психологічної  підготовки у Збройних Силах України не випадкова. Адже ще К. Клаузевіц довів, що морально-психологічною суттю війни є акт зіткнення значних інтересів, які вирішуються кровопролиттям з фізичними втратами, моральними зворушеннями, психічними надломами. Такої ж думки дотримується і Н.Коупленд, який у книзі «Психологія і солдат» пише: «Високий моральний стан військ - це засіб, який здатний перетворити поразку в перемогу. Армія не розбита, доки вона не відчула свою поразку, поразка - це висновок розуму, а не фізичний стан».

Відомо, що історія проблем  людського фактора на війні невід'ємна від історії самих війн. Але  після другої світової війни людський фактор і, перш за все, його морально-психологічна складова, набув нового змісту, що було обумовлено розвитком сил і засобів збройної боротьби. Різко зросла роль і значення закону залежності ходу та наслідків війни від співвідношення морально-психологічних сил протиборствуючих сторін і, в цілому, від їх морально-політичних потенціалів. У науковій та військовій практиці став використовуватися термін «морально-психологічне забезпечення», який визначав основну форму морально-психологічної підготовки. З 1995 р. він набув статусу офіційного поняття у Збройних Силах України, став ознакою нового виду забезпечення - морально-психологічного.

Мета роботи полягає в розкритті психологічної підготовки особового складу в ЗСУ, її сутність зміст та завдання.

Для досягнення мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

– розглянути суть психологічної підготовки в ЗСУ;

– дослідити зміст, форми і методи морально-психологічного забезпечення особового складу в ЗСУ;

– проаналізувати завдання психологічної підготовки особового складу щодо ведення бойових дій.

Об’єктом дослідження є готовність особового складу в ЗСУ.

Предметом роботи є психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання.

 

РОЗДІЛ І

СУТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ  ПІДГОТОВКИ В ЗСУ

 

 

Моральні принципи і норми, якими керується окрема особистість чи група, - це стійкі мотиви їх вчинків і поведінки. Кожен такий моральний мотив має змістовну і динамічну сторони. Разом вони формують відповідну соціально-психологічну установку. Рівень її актуалізації, сила прояву залежать від енергетичного заряду в ній. Отож, прояв морального завжди має й психологічний компонент.

Щодо Збройних Сил, навчально-бойової  і бойової діяльності військ у  мирний і воєнний час дія всього «морального» визначається як «моральний фактор». Що включає в себе цей фактор? Він, на нашу думку, включає моральну свідомість, моральні принципи, ідеї, норми, оцінки, установки, почуття, погляди, відносини, ставлення і якості.

Психологічний фактор включає  психологічні особливості військовослужбовців, їх психічні процеси, стани, властивості  і утворення, прояв психології різних військових колективів, військово-соціальних груп і військових формувань, соціально-психологічну атмосферу, соціально-психологічні стани та ін., а також всю сукупність соціально-психологічних і психологічних явищ в їх взаємодії і взаємовпливі. Але й у функціонуванні значної сукупності психологічних і соціально-психологічних явищ безпосередньо чи опосередковано проявляється моральне, особливо в тих, які пов'язані зі ставленням до світу, до людей, до колективу, до товаришів, до себе, до обов'язку, а також з їх вчинками і поведінкою.

Моральний і психологічний  фактори виділені достатньо умовно, бо вони реально проявляються як певне  ціле морально-психологічне. Моральне ніби пронизує соціальну психіку людських (в т.ч. військових) спільнот та психіку кожного військовослужбовця, при цьому саме набуває психологічного вираження в емоціях, почуттях, переживаннях, настроях, соціально-психологічних і психологічних установках, волі та іншому, так що на виході утворюється цілісне морально-психологічне явище.

Морально-психологічні явища, їх накладення і прояв в інтегральній взаємодії формують у окремих  військовослужбовців та в соціальній психіці військових колективів (різних військово-соціальних груп) певні морально-психологічні бойові якості та їх морально-психологічні стани.

Морально-психологічні бойові якості (їх часто називають просто «бойові якості») — це специфічні стійкі утворення в психіці окремих військовослужбовців і соціальній психіці військових спільнот, котрі формуються внаслідок інтегральної взаємодії морально-перцептивного, чуттєво-спонукального і духовно-перцептивного компонентів різних морально-психологічних явищ, та відображають ступінь їх морально-психологічної стійкості і надійності в ході виконання завдань військової діяльності у мирний та воєнний час.

До морально-психологічних  бойових якостей належать стійкість, надійність, дисциплінованість, відповідальність, виконавчість, взаємовідповідальність, наполегливість, бойова спрямованість, активність, згуртованість, сміливість, відвага, мужність, героїзм, готовність до самопожертви в ім'я Батьківщини і народу та ін.

Морально-психологічний  стан особового складу різних військових формувань і в цілому військ (сил) у воєнний час – це цілісне, визначальне морально-психологічне явище, яке є похідним від духовних, моральних, соціальних, економічних, військовослужбових, навчально-бойових (у воєнний час бойових), інших соціально-психологічних і психологічних чинників, котрі інтегрально відображаються в соціальній психіці особового складу у вигляді певних морально-психологічних стереотипів, спрямовуючих його діяльність і поведінку.

Отже, центральним компонентом  морально-психологічного стану (МПХС) особового складу є морально-психологічний стереотип (МПС). Що він собою являє?

Морально-психологічний  стереотип відображає синтез знань  військовослужбовців, їх поглядів і  переконань, досвід військової діяльності, емоційно-вольових компонентів життєдіяльності, а також складний синтез соціальних почуттів, настроїв, уявлень, понять, спонук, звичок, різних ілюзій і забобонів, які формуються під впливом повсякденних умов життя, побуту людей та їх світогляду.

Рівень морально-психологічного стану особового складу різних військових формувань визначається через визначення ступеня морально-психологічної рівноваги.

Морально-психологічна рівновага – це така спрямованість протікання сукупності морально-психологічних явищ при їх взаємодії, котра виражає найбільш оптимальне функціонування військового колективу (різних військових формувань), що забезпечує високу ефективність виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час.

Фактично морально-психологічна рівновага відображає здоровий морально-психологічний стан особового складу. Порушення морально-психологічної рівноваги виражається через коефіцієнт морально-психологічної рівноваги (R) – число, величина якого відображає відповідний рівень морально-психологічного стану.

Морально-психологічний  стан особового складу різних військових формувань при приведенні у вищі ступені бойової готовності оцінюється:

1. Здоровий, коли особовий  склад цілком і повністю готовий  до виконання будь-яких завдань  військової діяльності у мирний  і воєнний час.

2. Задовільний, коли особовий  склад у цілому готовий до  виконання завдань військової  діяльності.

3. Критичний, коли особовий  склад має низьку готовність  до виконання завдань військової  діяльності в мирний і воєнний  час. Він відображає низьку  соціальну зрілість особового складу, а також низькі їх морально-психологічні і бойові якості.

4. Деструктивний, коли  особовий склад має дуже низьку  готовність до виконання завдань  військової діяльності у мирний  і воєнний час. Даний рівень характеризує його як соціальне неоднорідний, малоефективний у військовій діяльності. Його соціальна зрілість дуже низька, а морально-психологічні параметри мають нестійку негативну полярність, що призводить до парних, групових та міжгрупових конфліктів, які виникають внаслідок розбіжностей поглядів, ідей, переконань. У такому середовищі мають місце нестатутні відносини, кругова порука, безвідповідальність, невиконавчість, егоїзм, грубі порушення військової дисципліни, сварки і брутальність. Накази командирів обговорюються і часто не виконуються.

5. Нездоровий, коли особовий  склад не готовий до виконання  завдань військової діяльності  у мирний і воєнний час. Характеризує  соціальне незрілий особовий склад, який зовсім неефективний у військовій діяльності, є соціальною (і навіть антисоціальною) людською спільнотою з глибокими суперечностями, що призводять до тривалих парних, групових та загальних конфліктів з високою і помірною емоційною напругою, з афективною нестриманістю і потрясінням. У воєнний час особовий склад з таким рівнем морально-психологічного стану характеризується чітко вираженим станом боязні, неспокійності, страху, а також морально-психологічним напруженням і ригідністю, що фактично призводить до деморалізації, дестабілізації і руйнівної передбойової «лихоманки». На ґрунті безідейності, відсутності будь-яких позитивних ціннісних орієнтацій, переважаючих вузькоегоїстичних цілей, потреб і мотивів, а також дуже слабкої емоційно-вольової стійкості в екстремальних ситуаціях спостерігається загальний стан занепаду, який відбиває слабкість вольових і психічних процесів, відсутність внутрішньої готовності до боротьби з ворогом, іммобілізацію внутрішніх енергетичних резервів бійців. Це призводить до панічного страху і паралізує волю бійців, породжує стан загальної фрустрації, що робить неефективними і недієздатними військові формування в умовах бою, наступальної чи оборонної операції.

У літературі зустрічається  вживання й описання (ненаукове) інших  станів як, наприклад, морально-бойовий дух. Що це таке? Морально-бойовий дух (у літературі часто виражається через такі поняття, як «бойовий дух», «моральний дух», «духовний стан», «духовний фактор» та ін.) – це така форма морально-психологічного стану особового складу, в якому явно виражаються й переважають духовно-емоційні компоненти, що характеризують певний ступінь його настроєності і морально-психологічної готовності до виконання бойових завдань.