Сутність та зміст прямих і непрямих податків

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3

1. Сутність та зміст прямих і непрямих податків.............................................5

2. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету  в Україні ...............................................................................................................20

3. Напрямки вдосконалення механізмів справляння прямих і непрямих податків..............................................................................................................27

ВИСНОВКИ......................................................................................................32

ЛІТЕРАТУРА....................................................................................................36
                                                                 ВСТУП

Історія людства створила різноманітні методи оподаткування та види податків. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окремих ве місце в податковій системі. Виходячи з форми оподаткування, всі податки можна поділити на дві групи: прямі і непрямі. Запропонуємо чотири способи розмежування прямих і непрямих податків: перший - ознак сплати (прямі - і сплачує, і несе одну особу; непрямі - сплачує одна особа, а несе - інше), другий - участь в утворенні ціни (прямі податки включаються в ціну на стадії виробництва у виробників; непрямі-тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару); третій - спосіб стягнення (прямі - за декларацією і за кадастрів; непрямі - по тари-фам); четвертий-джерело сплати (прямі-с виробництва цінностей: доходу і майна; наприклад споживання цінностей: витрат і користування речами). Виходячи з цих розмежувань можна сформулювати визначення прямих і непрямих податків. Прямі податки - це податки, що стягуються в результаті придбання та акумулювання матеріально - теріторіальних благ, які залежать від доходу або майна, і платниками яких безпосередньо-но є власники цих доходів чи майна. Непрямі податки - це податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни товару або послуги, і платником яких є кінцевий споживач цього товару чи послуги. Історично пряме оподаткування виникло раніше, ніж непряме. Первісними видуми прямих податків були: десятина, подушне або поголовна подати. Слід зазначити, що прямі податки історично можна розмежувати на три головних види. Об'єктом першого виду податків є речовий капітал, при цьому обкладанню підлягають окремі види доходів (податок на землю, податок на майно, податок з спадщин і дарувань). Об'єктом другого виду податків виступає самостійний прояв особистого капіталу, такого як особистий заробіток, житло, професія (прибутковий податок, податок на майно громадян, дивіденди). Об'єктом податків третього виду є сукупна діяльність матеріального, грошового і особистого капіталу у виробництві (податок на прибуток, податок на промисел).[1]

Метою дослідження данної роботи є, порівняння прямих та непрямих податків в Україна, та визначення шляхів вдосконалення податкової системи.

Предметом дослідження в роботі є, податкова система та прямі і непрямі податки, та їх порівняльна характеристика.

Завданням роботи є, порівняти прямі та непрямі податки.

Актуальність цієї роботи в тому, що останнім часом проблемі вдосконаїення системи прямого оподаткування приділяється дуже багато уваги: по-перше, реформовано податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян у бік зниження ставок, що сприятиме розширенню бази оподаткування та стимулюванню економічної активності платників, по-друге, внесено суттєві зміни з метою спрощення процедур адміністрування, по-третє, зменшено обсяг податкових пільг (як правило, необгрунтованих).

Нестабільність системи податкового законодавства України здебільшого пояснюється не змінами в економічному середовищі України, а недосконалістю аналітичних напрацювань, які повинні застосовуватися як при розробленні нових законодавчих актів щодо податків і платників, так і при підготовці змін та доповнень до чинних законів про податки. Не можна не враховувати й того факту, шо внесення змін до чинного податкового законодавства відбувається також підтиском деяких народних депутатів, які захищають свої вузькі групові бізнесові інтереси.

1. Сутність та зміст прямих і непрямих податків

Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась в результаті тривалого періоду становлення і розвитку держави. В культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, в древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначалися в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6). Цікаво, що сплата податків рахувалася не світським обов'язком, як тепер, а обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення.

В древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю в зв'язку із розвитком самої ідеї державності. В римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки, крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення для стягнення подушних податків, вартості майна для справляння майнових і подоходних податків.

В епоху феодалізму спостерігалося послаблення урядової влади, що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або знаходилося в залежності від своїх поміщиків і не сплачувало податків центральному уряду, та і самі податки здебільшого мали добровільний характер або справлялися у формі внесків при особливих обставинах (викуп короля з полону, посвята синів короля у рицарство, видача дочок заміж та ін.). Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових та торгових верств, незалежні від поміщиків і лицарів. Найважливішими державними доходами в даний період були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли, в яких держава має перевагу перед підданими).[2]

В кінці XV на початку XVI ст. відбулося значне зміцнення урядової влади, формувалася постійна армія, розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснювалося грошовим. Все це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення податків. Найбільшого розповсюдження набули податки у вигляді мита т.б. плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Цікаво, що суцільне оподаткування власних підданих вважалося образливим, тому що воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але поступово, під тиском все зростаючих потреб держави оподаткування запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Але збільшення розмірів непрямих податків має певні межі і дуже часто наштовхувалося на опір у вигляді відкритих повстань. І тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, перш за все, з допомогою прямих податків.

Першими видами прямих податків стали подушні (поголовні) та поземельні. Широке застосування цих податків пояснюється відносною простотою механізму справляння, сталою базою оподаткування, неможливістю ухиляння від сплати. 3 розвитком промисловості з'являються прямі податки з доходів (прибутку) капіталістичних підприємств.

В історії оподаткування (в глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший етап від древнього світу і до початку середньовіччя це зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді.

Другий етап охоплює XVI XVIII ст., характеризується становленням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т.п.

Лише в кінці XVIII ст. настає більш цивілізований третій етап розвитку податків. Саме в цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування такі як рівномірність, визначеність, зручність, дешевизна справляння податків

Історія людства створила різноманітні способи оподаткування і види податків. Кожен вид податків має свої спеціальні риси і функціональне призначення і займає окреме місце в податковій системі. Виходячи з форми оподаткування всі податки можна поділити на дві групи: прямі і непрямі. Перший - в залежності від ознак сплати (прямі - і сплачує, і несе одну особу; непрямі - сплачує одна особа, а несе - інше), другий - в залежності від ролі в утворенні ціни (прямі податки включаються до ціни на стадії виробництва у виробників ; непрямі - лише на стадії реалізації як надбавка до ціни продукту), третій - в залежності від методу стягнення (прямі - за декларацією і за кадастрів; непрямі - за тарифами); четвертий - за джерелом сплати (прямі - з виробництва цінностей: доходу і майна; непрямі - з споживання цінностей: витрат і використання речами).

Виходячи з цих розмежувань можна сконструювати визначення прямих і непрямих податків.

Прямі податки - це податки, що стягуються в результаті придбання та акумулювання матеріальних благ, які залежать від доходу або майна, і платниками яких конкретно є власники цих доходів або майна.

Непрямі податки - це податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни продукту або послуги, і платником яких є кінцевий споживач даного продукту або послуги.

Історично пряме оподаткування з'явилося раніше, ніж непряме.

Первісними видами прямих податків були: десятина, подушне або поголовна подати. Слід зазначити, що прямі податки історично можна розмежувати на три основних види. Об'єктом першого виду податків є речовий капітал, при цьому обкладанню підлягають окремі види доходів

(Податок на землю, податок на майно, податок з спадщин і дарувань). Об'єктом другого виду податків виступає самостійне прояв особистого капіталу, такого як особистий заробіток, житло, професія (прибутковий податок, податок на майно людей, дивіденди). Об'єктом податків третього виду є сукупна діяльність матеріального, грошового і особистого капіталу у виробництві (податок на прибуток, податок на промисел).

Як бачимо, прямі податки мають у своїй основі або особу, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від доходів.

Виходячи з цих якостей, прямі податки в економічній літературі поділяють на дві підгрупи: справжні й особисті.

Різниця між ними полягає в пріоритетності платника та об'єкта оподаткування. При особистому оподаткуванні первинним виступає платник, а вторинним - об'єкт оподаткування. При цьому оподаткуванні, навпаки, первинним є об'єкт оподаткування, а вторинним - платник.

Особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника і залежать від його доходів. У сучасних умовах найбільшого поширення набули такі особисті податки як податок на прибуток, прибутковий податок, податок на промисел.

Cправжні податки - це податки, які передбачають оподаткування майна, виходячи із зовнішніх ознак; платниками виступають власники цього майна незалежно від їх доходів. До цих податків можна віднести податок на землю, рентні платежі, податок з власників транспортних засобів, майнові податки.[3]

В даний час прямі податки складають базу податкових систем країн з розвиненою ринковою економікою, так як вони мають ряд переваг в порівнянні з іншими видами податків. Головні переваги прямого оподаткування полягають у наступному:

1. Економічні - прямі податки дають можливість встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами в бюджет.

2. Регулюючі - в країнах з розвиненою ринковою економікою пряме оподаткування є принциповим грошовим важелем регулювання економічних дій (інвестицій, скупчення капіталу, сукупного споживання, ділової активності і т. д.).

3. Соціальні - прямі податки сприяють розподілу податкового тягаря таким чином, що величезні податкові витрати мають ті члени суспільства, у яких більш високі доходи. Такою принцип оподаткування більшістю економістів світу вважається більш справедливим.

Але слід відзначити і недоліки прямих податків:

1. Організаційні - рівна форма оподаткування просить складного механізму стягнення податків, тому що пов'язана з досить складною методикою ведення бухгалтерського обліку та звітності.

2. Контрольні - контроль надходження прямих податків просить істотного розширення податкового апарату і розробки сучасних способів обліку і контролю платників.

3. Поліцейські - прямі податки з'єднані з можливістю ухилення від сплати податків через недосконалість грошового контролю та наявності комерційної таємниці.

4. Бюджетні - пряме оподаткування просить певного розвитку ринкових відносин, тому що лише в умовах цього ринку може формуватися справжня ринкова вартість а отже, і справжні доходи (прибуток), але з такою ж вірогідністю можуть мати місце і збитки.

Тому прямі податки не можуть бути стабільним джерелом доходів бюджету.

Сформовані податкові системи свідчать, що непрямі податки граються значну роль у формуванні доходів країни та податковому регулюванні. Історично головним видом непрямих податків був акциз, при якому об'єктом оподаткування, як правило, виступала ціна продуктів, що мали специфічну особливість (тютюн, алкогольні напої, легкові авто), або рівень споживання яких значно залежав від конфігурації цін. В даний час у більшості держав у акцизні групи продуктів включені: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, легкові авто, коштовності,, інші предмети розкоші. Розвиток непрямого оподаткування призвело до появи податку з обороту (своєрідного універсального акцизу), який у ряді держав трансформувався в податок з продажів, або податок на додану вартість. Останній широко застосовується в

Західній Європі, де формує більше половини надходжень до бюджету від непрямих податків. Найважливішим видом непрямого податку в Україну також є податок на додану вартість.

Подібного роду непрямі податки являють собою податки на споживання і реалізуються в цінах на продукти, тому тягар непрямого оподаткування падає на ті групи населення, які характеризуються більш високим рівнем споживання.