Сутність та зміст прямих і непрямих податків

Тому, формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

3. Напрямки вдосконалення механізмів справляння прямих і непрямих податків.

Питання про вдосконалення податкової системи, що відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, сприяє інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання, знаходиться в центрі уваги наукової та громадської думки з часу здобуття незалежності України. Особливо сьогодні, на державному рівні визнано гостроту проблеми оподаткування, пов'язаної з надмірністю податкового тягаря, що є однією з причин фінансової нестабільності підприємств,  зменшення сукупного попиту, частини податкових надходжень до бюджету й економічної кризи.

  Оцінюючи стан податкових відносин в Україні, більшість вчених, експертів і політиків сходяться на тому, що основними вадами податкової системи є її надмірна фіскальна спрямованість та нерівномірний розподіл податкового навантаження, спричинений масштабними ухиленнями від сплати податків.

Система оподаткування України розвивається поступово, зміни, які відбувалися за роки незалежності, були позитивні: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилась база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж система оподаткування має значні недоліки - нестабільна та неузгоджена законодавча база. Це позбавило підприємства можливостей не лише перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки. Окремою проблемою є податкові пільги. По-перше, звільняючи від податків деякі підприємства, держава збільшує податковий тягар іншим. По-друге, податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, які здійснюються шляхом штучного банкрутства; фальсифікації документів, наданих підприємствами на відшкодування ПДВ; створення фіктивних підприємницьких осіб тощо.

Для розв'язання зазначених проблем доцільно вжити заходи, які могли б удосконалити систему оподаткування: зменшити податкове навантаження; зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорим; скоротити кількість податків, тобто усі малоефективні податки мають бути скасовані або встановити єдиний універсальний податок.

Відповідно до цього можна запропонувати такий комплекс заходів для реформування податкової системи :

- проведення робіт податкових адміністрацій з роз'яснення населенню суті податкових платежів і окремих питань;

- створення при податкових адміністраціях консультаційних пунктів, для надання безкоштовних довідок по різних питаннях;

- прозорість сплати податків і недопуску корумпованості в органах податкових адміністрацій.[12]

Зміни в системі прямого оподаткування необхідні. Вони мають бути послідовними й передбачуваними, стимулювального характеру, їхніми головними напрямками мають стати:

—  зниження загального рівня оподатковування при різкому розширенні податкової бази;

—  спрощення системи оподатковування;

—  посилення податкової дисципліни:

— систематизація і кодифікація податкового законодавства (прийняття Податкового кодексу).

Слід запровадити механізм оподаткування доходу фізичної особи, отриманого нею від продажу рухомого та не рухомого майна, за яким цей дохід обчислюватиметься як різниця між ціною продажу та витратами платника податку, пов'язаними з придбанням та продажем такого майна, який має забезпечити основи для створення реального ринку нерухомості в Україні. Це також потягне за собою легалізацію вартісного майна громадян та створення початкових умов для реалізації механізму оподаткування нерухомості, адже при подальшому продажу майна виникає потреба документального підтвердження фактичних витрат, здійснених під час придбання цього майна. Тому фізичні особи опиняться в умовах, коли доцільнішим для них буде легальне документування реальної вартості майна, що їм належить.

Вирішивши такі питання на місцевих рівнях можна буде переходити на загальнодержавний рівень і вирішувати більш загальні питання:

- зменшення податкового навантаження як на фізичних, так і юридичних осіб,  адже прибутковий податок з фізичних осіб становить - 15% заробітної плати, а це більше, ніж шоста її частина. Що ж до юридичних осіб, то вони сплачують 25% від прибутку, і це далеко не весь перелік, що сплачується з доходів ;

- у ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунені упущення в правовому регулювання податкових відносин;

- забезпечені правові гарантії як платників податків, так і податкових органів;

- відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства.

Податкову систему країни треба змінювати таким чином, щоб більш враховувались економічні інтереси обох сторін - держави і платників податків, а також усувалась зацікавленість платників в податкових незаконних ухиляннях.

Перехід України на ринкові умови господарювання за умов чинної податкової системи з кожним роком посилює розшарування населення за рівнем їх доходів. Саме це зумовлює механізму справляння основного податку, яким оподатковуються доходи населення - податку з доходів фізичних осіб (ПДФО).

Запровадження пропорційної шкали ставок оподаткування доходів громадян обґрунтовувалося  необхідністю забезпечити однакове податкове навантаження на різні верстви населення; стимулювати ініціативу приватних підприємців та самозайнятих осіб, з вищим рівнем оплати праці; запровадити дійову систему соціального захисту найбіднішої частини населення; спростити порядок нарахування та скоротити масштаби ухилення від сплати даного податку.[13]

Стягнення прибуткового податку може здійснюватись за двома системами: регулярною і глобальною. При регулярній системі оподаткування ведеться окремо по кожному виду доходів. Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. Як правило, прибуткові податки стягуються за процентними ставками (пропорційними, прогресивними чи регресивними). Але в Україні застосовуються ще і тверді фіксовані ставки при оподаткуванні фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які встановлюються у визначеній сумі на місяць в залежності від виду діяльності.

Система оподаткування доходів фізичних осіб повинна, крім фіскальної   (мобілізація фінансових ресурсів до бюджетів), виконувати регулюючу функцію (підвищення рівня соціальної захищеності найбідніших верств населення за рахунок багатшої частини суспільства). Для цього необхідно запровадити помірно прогресивну шкалу ставок податку на доходи фізичних осіб.[14]

Напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:

1) встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;

2) при визначені доданої вартості потрібно зменшувати виручку на суму всіх матеріальних витрат, включаючи амортизаційні витрати;

3) спростити механізм справляння податку на додану вартість;

4) обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;

5) змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності.

Стягнення прибуткового податку може здійснюватись за двома системами: регулярною і глобальною. При регулярній системі оподаткування ведеться окремо по кожному виду доходів. Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. Як правило, прибуткові податки стягуються за процентними ставками (пропорційними, прогресивними чи регресивними). Але в Україні застосовуються ще і тверді фіксовані ставки при оподаткуванні фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які встановлюються у визначеній сумі на місяць в залежності від виду діяльності

Таким чином, в Україні спостерігається тенденція до зниження фіскальної ефективності ПДВ і, як наслідок, вимог відшкодування податку в порівнянні з темпами зростання ВВП. Оптимальним шляхом його реформування слід вважати подальше удосконалення механізму ПДВ та одночасної адаптації вітчизняного законодавства з питань ПДВ до норм ЄС.[15]

Отже, у сфері справляння податку на додану вартість існує цілий ряд невирішених проблем та недоліків, які потребують значної уваги. Тому, необхідно ідентифікувати дані проблеми та виробити ефективні шляхи покращення механізму справляння ПДВ, покласти край аферам фіктивних експортерів з відшкодування податку, що підривають ефективність усієї фіскальної системи, а це, в свою чергу, забезпечить досягнення позитивного результату в даній сфері у перспективі.

ВИСНОВКИ

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували передусім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат. Податки можна класифікувати так:

-за формою оподаткування — прямі та непрямі;

-за об'єктом оподаткування — на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні) і на майно;

-залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, — загальнодержавні та місцеві;

-за способом стягнення — розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників).

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки - це податки на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.

Податки поділяють на прямі і непрямі. Економічним критерієм поділу є кінцевий платник податків. Юридичним критерієм є платник у бюджет з позиції законодавства. Економічний і юридичний критерії не завжди співпадають, особливо у випадку непрямих податків. Економічно кінцевим платником прямих податків є той, хто отримує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків є споживач товару, тому іноді їх називають податками на споживання.

На сьогодні прямі податки - це обов'язкові платежі, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість, податок з власників транспортних засобів), причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування. Прямі податки вважаються більш соціально справедливими з погляду платоспроможності їх платників, оскільки об'єктом оподаткування є дохід або прибуток.

Непрямі податки сплачуються "непрямо". Наприклад, реальними платниками податку на додану вартість є безпосередні споживачі товарів і послуг, але оскільки їх дуже багато і з кожним державі мати справу дуже накладно, то є ще проміжна ланка - колектор (збирач) розрізнених податкових платежів воєдино. Така роль відводиться підприємствам, які протягом певного часу, відведеного законодавством, реалізуючи свій товар, накопичують суму податку на додану вартість, а в кінці терміну сплачують її до бюджету. Тобто в цьому разі податок сплачується непрямо, звідси і його назва. Але з позиції законодавства, саме підприємства (колектори) сплачують кошти ПДВ до бюджету, тобто вони мають законодавчий статус "платник ПДВ". Споживачі товарів мають законодавчий статус "неплатник ПДВ".

З фіскальної точки зору, прямі податки поступаються непрямим щодо стабільності надходжень, рівномірності надходжень в розрізі окремих регіонів, існує більше можливостей і щодо ухиляння від їх сплати. Форма прямого оподаткування вимагає складнішого механізму обчислення та справляння податків, виникають проблеми обліку об'єктів оподаткування.

Непрямі податки, на відміну від прямих, включаються в ціну товару, тобто їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Основним недоліком непрямих податків вважається обернено пропорційна залежність від платоспроможності платників. Внаслідок цієї властивості непряме оподаткування лягає більш важким тягарем на населення з низькими доходами, оскільки основна частина їх доходів втрачається на придбання продуктів харчування та товарів першої необхідності. Непрямі податки досить широко використовують у всьому світі, оскільки при відносно простому механізмі справляння вони забезпечують стабільні надходження в бюджет.[16]

За свою багатовікову історію людство виробило різні форми і методи оподаткування, надавши кожному окремо взятому податку відповідний фіскальний статус і функціональне призначення. У найбільш узагальненому вигляді всі податки можна згрупувати за типовими ознаками, здійснивши їх наукову класифікацію. В економічній теорії найбільше уваги приділяється класифікації податків за формою оподаткування (прямі та непрямі). Прямі податки отримуються з кожного платника безпосередньо при формуванні джерела доходу або при його виплаті (отриманні). Прямі податки вважаються відносно справедливими, оскільки механізми їх нарахування та сплати є прозорими, а об’єкт оподаткування і джерела його сплати у більшості випадків збігаються. З іншого боку, складна процедура обліку податкової бази та адміністрування податкового зобов’язання знижує ефект оподаткування.