Психологічна підготовка особового складу в ЗСУ: сутність, зміст та завдання

Виходячи з вищевикладеного, морально-психологічне забезпечення слід розглядати як системокомплекс організованого виховного, соціального, соціально-психологічного і психологічного впливу на психіку окремих військовослужбовців і соціальну психіку військово-соціальних груп з метою формування, підтримання й відновлення необхідних бойових якостей, морально-психологічної рівноваги, здорового й задовільного морально-психологічного стану різних військових формувань та необхідної морально-психологічної готовності до виконання завдань військової діяльності у мирний і воєнний час, а також усунення негативних морально-психологічних явищ, протидії впливу на систему «несвідомість-свідомість» особового складу противника та реабілітації військовослужбовців і військових підрозділів, які отримали бойові психічні травми.

Головна мета морально-психологічного забезпечення полягає в досягненні духовно-психологічної переваги над  противником, формуванні, підтриманні й відновленні таких бойових якостей і морально-психологічного стану особового складу військ, які забезпечують його морально-психологічну стійкість, надійність і готовність до виконання будь-яких завдань у мирний і воєнний час.

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) е складним процесом. Його динаміка відображає багатофакторність та багаторівневість діяльності і різнобічного впливу на особовий склад. У залежності від завдань воно поділяється на МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки та МПЗ бойової діяльності військ.

МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки в мирний час розкривається через такі напрямки:

1. здорового та задовільного МПХС особового складу різних військових формувань, його високої морально-психологічної готовності до виконання завдань військової діяльності;
2. формування необхідних морально-психологічних бойових якостей;
3. професіоналізму та військової майстерності;
4. військової дисципліни;
5. бойового чергування;
6. несення вартової і внутрішньої служб;
7. вводу в стрій молодого поповнення та його адаптації до умов військової служби;
8. різного роду командно-штабних, тактико-спеціальних, соціальних та інших навчань, а також виконання спеціальних завдань (пусків ракет, стрільб, походів та ін.);
9. підтримання зброї і бойової техніки на необхідному рівні функціонування і стану.

МПЗ в період переводу військ у вищі ступені бойової готовності розкривається через такі напрямки:

1. здорового і задовільного МПХС особового складу в різних військових формуваннях, його високої морально-психологічної стійкості, надійності і готовності до виконання бойових завдань;
2. формування, підтримання й відновлення необхідних морально-психологічних бойових якостей;
3. індивідуальної і групової дисциплінованості та виконавчості;
4. професіоналізму та бойової майстерності;
5. наступальних і контрнаступальних бойових дій;
6. оборонних бойових дій;
7. виконання різнобічних бойових спеціальних завдань;
8. реадаптації і реабілітації військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми різного ступеня.

Ці напрями морально-психологічного забезпечення суттєво не відрізняються за змістом впливу. Всі вони базуються на відповідних морально-психологічних бойових якостях і морально-психологічному стані, який виражає певний ступінь морально-психологічної стійкості, надійності і готовності особового складу до виконання завдань військової діяльності. А в їх основі лежить розвиток (ступінь інтегрованої єдності прояву сили, стійкості і міцності) морально-психологічного стереотипу.

Морально-психологічне забезпечення будь-якого виду військової діяльності спирається на зміцнення й підсилення морально-психологічного стереотипу, його активізації через актуалізацію різних мотивів, які відповідають даній діяльності.

Розглянемо загальні підходи до формування морально-психологічного стереотипу, точніше, його стійкості, сили й міцності.

Процес формування МПС  в плані виховного впливу включає в себе два механізми. Перший із них полягає в тому, що спеціально створені умови бойової підготовки, забезпечені певним психологічним фоном, актуалізують окремі ситуаційні спонукання, які при систематичній активізації поступово зміцнюються і переходять в більш стійкі мотиваційні утворення. Образно говорячи, це механізм формування «знизу вверх».

Другий процес полягає  в засвоєнні воїном даних йому в готовій «формі» спонукань, цілей, ідеалів, змісту спрямованості  особистості, які, за задумом командирів, повинні в них сформувати і  які самі вихованці повинні поступово  перетворювати із зовні зрозумілих у внутрішньо сприйняті і реально  діючі. З'ясування смислу спонукань, які  формуються, їх співвідношення з іншими, великою мірою полегшують воїнам внутрішню смислову роботу і звільняють їх від стихійного пошуку. Це механізм формування «знизу вверх».

Повноцінне формування мотиваційного  ядра особистості воїна повинно  включати в себе два механізми, і  в більшості випадків навіть при  стихійному формуванні вони діють обидва. Водночас один з них може переважати, що говорить не тільки про їх єдність, але й про відносну самостійність.

Морально-психологічне забезпечення як вид діяльності включає:

Морально-психологічну підготовку особового складу (загальну, спеціальну, цільову).

Морально-психологічну обробку  особового складу:окремі прийоми, способи, методи та ін.;

морально-психологічні (психологічні) операції.

Протидію впливові противника на МПХС різних військових формувань наших військ та їх морально-психологічну стійкість, надійність і готовність.

Відновлення необхідного  рівня МХПС особового складу та його морально-психологічної готовності, реабілітацію військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми різного ступеня.

Морально-психологічна обробка  особового складу полягає у відносно довготривалому впливі на систему «несвідомість-підсвідомість-свідомість»  особового складу з метою усунення і викорінення негативних та формування позитивних певних морально-психологічних  стереотипів, установок, уяв, понять, почуттів та ін.

У ході морально-психологічної обробки особового складу військ і населення як своєї, так і чужої (ворожої) держави ефективний результат дає проведення морально-психологічних операцій (МПО) у мирний і воєнний час.

Відновлення необхідного  рівня МПХС особового складу та його морально-психологічної готовності, реабілітація військовослужбовців та військових підрозділів, які отримали психічні бойові травми, складається з кількох завдань. Перше полягає у відновленні здорового чи задовільного МПХС особового складу після тяжких бойових дій, подій, які трапились у державі чи Збройних Силах. Друге спрямоване на формування відновлення необхідної морально-психологічної готовності. Третє завдання полягає в усуненні негативних морально-психологічних і психічних утворень в особового складу, які кваліфікуються як бойові психічні травми різного ступеня, а також формування позитивних та введення військовослужбовців, які перенесли бойові психічні травми, у стрій і їх адаптацію до умов бойової діяльності.

В організаційному плані  морально-психологічне забезпечення включає такі одиниці діяльності:

1. Збір різнобічної інформації (соціальної, соціально-психологічної, психологічної, правової та ін.) про МПХС різних військових формувань, їх морально-психологічну стійкість, надійність і готовність, прояв морально-психологічних бойових якостей та ін.

2. Різнобічний аналіз всієї сукупності інформації (соціально-психологічний, психологічний, факторний, кореляційний та ін.).

3. Вироблення корекційних  заходів (планування, програмування).

4. Організація і реалізація  різнобічних корекційних заходів.

Таким чином, морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ (сил) та бойової  підготовки — це окремий вид діяльності, який сприяє підтриманню боєготовності та боєздатності військ (сил). Його динаміка відображає багатофакторність та багаторівневість різнобічного впливу на особовий склад.

Завдання виховної роботи в умовах переводу у вищі ступені  бойової готовності

розвиток у військовослужбовців  стабільності в роботі різних аналізаторів (зору, слуху і ін.) у відповідності з потребами при використанні бойової техніки і особливостями бою. Формування професійних якостей: уваги, пам’яті, уяви, працездатності і ін.;

виробити у військовослужбовців  правильне уявлення про війну: вони повинні знати зброю і заходи по захисту від неї, труднощі бою  і бути готовими їх подолати, потрібно розвивати емоціонально-вольову  стійкість, здатність не піддаватися страху, діяти впевнено у будь-якій ситуації;

формувати у військовослужбовців  взаєморозуміння, взаємодопомогу і  готовність до колективних дій;

розвивати у військовослужбовців постійну внутрішню готовність виконувати будь-яке завдання.

Отже, суть психологічної  підготовки особового складу полягає  у розвитку і зміцненні психологічної  стійкості, готовності виконувати бойові завдання в будь-якій ситуації, здатності  до сміливих і рішучих дій включно  з самопожертвою. Головним її призначенням є психологічна підготовка кожного військовослужбовця до подолання величезних труднощів бойової обстановки до успішного виконання бойових завдань в небезпечних для життя ситуаціях.

Психологічне загартування особового складу військ здійснюється в процесі бойової підготовки, під час несення ними бойового чергування, внутрішньої і караульної служб.

Морально-психологічна готовність медичного персоналу складається з ряду факторів, що знаходяться в діалектичній єдності.

Найважливішими з них  являються: ідейне переконання, високі бойові якості; відмінна професійна і  бойова підготовка; тактичне мислення і фізичне загартування. Відсутність одного з цих факторів може вплинути на кінцевий результат. Важлива роль в психологічній підготовці особового складу належить воєнно-медичній службі.

 

РОЗДІЛ ІІ

ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ В ЗСУ

 

 

Разом з тим, огляд напрацьованої  нормативної та науково-методичної бази свідчить, що термін "морально-психологічне забезпечення" не охоплює всього комплексу оборонних завдань держави в цілому. Не існує також єдності у вирішенні цих завдань серед силових структур нашої країни, ще не налагоджена система співпраці органів державної влади України із відповідними військовими формуваннями щодо морально-психологічного забезпечення, навіть у концептуальному вигляді.

Аналіз цієї проблеми дає  підстави виділити два рівні морально-психологічного забезпечення оборонних завдань: перший - державний, який застосовується, виходячи із масштабів усієї країни, другий - власне військовий.

Морально-психологічне забезпечення оборонних завдань на державному рівні – це комплекс узгоджених заходів, які здійснює державне і військове керівництво країни з метою удосконалення морально-політичного потенціалу держави, досягнення такого морально-психологічного стану населення країни, особового складу Збройних Сил та інших військових формувань, який необхідний для подолання труднощів державотворення, а також здобуття перемоги у війні (військовому конфлікті) у разі її розв'язання будь-яким агресором.

На державному рівні морально-психологічне забезпечення охоплює політичні, економічні, соціальні, інформаційні та власне військові аспекти. Активно використовуються усі засоби масової інформації, досягнення науки, літератури і мистецтва, інші можливості впливу на свідомість та поведінку населення країни, особового складу військ (сил) для досягнення необхідного морально-психологічного стану.

Моральна готовність до оборони  в самому загальному вигляді є  сукупністю об'єктивних, загальнозначимих станів, почуттів, цінностей, показників і норм, які створюють універсальний зв'язок між людьми і існують у формі ідеальних орієнтирів в оборонній поведінці особистості і всього народу. Вона підтримується силою суспільних звичаїв, суспільної думки, особистої переконаності.

При цьому моральну готовність до вирішення оборонних завдань  необхідно розглядати як розуміння  людиною того, що свої сім'я, держава і народ є основними цінностями, які необхідно захищати. При цьому громадянин усвідомлює себе захисником цих цінностей. Моральна готовність фокусує систему поглядів на соціальну дійсність, яка суттєво впливає на поведінку особистості при вирішенні оборонних завдань без повсякденного зовнішнього контролю.