Розробка системи управління рестораном Forbes

Загальні діапазони управління:

                            (2.2)

де Dv – загальний діапазон управління

QW – загальна кількість робітників нижчих рівнів ієрархії управління;

QN – загальна кількість робітників вищих рівнів ієрархії управління;

Dv =3/1

Діапазон управління, на кожному рівні його ієрархії:

                            (2.3)

Qu – кількість робітників на певному рівні ієрархії;

              Qk – численність керівників на певному рівні ієрархії.

М1 =24/2 =12

М2=3/1=1,5

Коефіцієнт ланковості структури управління

                            (2.4)

де              Ki – коефіцієнт ланковості структури управління;

              S1– кількість структурних підрозділів апарату управління на вищому рівні;

              S0 – кількість структурних підрозділів апарату управління на низовому рівні.

К=1/3

Отже характеристика керованості дорівнює;

Ну = (1/3*1,996)1/2 = 0,82

Найкраще становище характеристики керованості повинно складати 1, але в даному випадку є незначне відхилення від норми. Воно викликане тим, що один з менеджерів має більше підлеглих у своєму прямому підпорядкуванні ніж необхідно. У зв’язку з тим, що наше підприємство буде розширюватись та розвиватися, то кількість людей, що працюють на підприємстві буде рости, виходячи з цього, коефіцієнт також буде змінюватися.

3 КРИТЕРІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБ’ЄКТА

3.1 Визначення й оцінка ризиків за видами діяльності

Для визначення оцінки ризиків основний вид діяльності розбивають на процеси і для кожного процесу визначають можливі ризики. Їх оцінка проводиться за трибальною шкалою: 1 бал – максимальний, 2 бали – середній, 3 бали – мінімальний ризик.

Визначення та оцінка ризиків за видами діяльності наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Оцінка ризиків підприємства

Продовження таблиці 3.1

Наведена вище таблиця оцінює ступінь ризикованості тих чи інших процесів на підприємстві у відносинах з різними ринковими суб’єктами і державними органами. Приведена оцінка дозволяє менеджеру ефективно використовувати ресурси підприємства, допомагає йому у прийнятті раціональних рішень в управлінні підприємством.

3.2 Розрахунок мультиплікатора Кейнса

В даному розділі розраховуються показники роботи підприємства за 5 років: чистий прибуток, фонд споживання і фонд інвестування, коефіцієнт споживання і коефіцієнт інвестування.

Чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розраховується за формулою:

              ,              (3.1)

де               V – прибуток, тис. грн.;

К – капітал, тис. грн.;

R – рентабельність,%.

Чистий прибуток розділяється на два фонди: фонд споживання та фонд інвестування.

              ,              (3.2)

де               А – фонд інвестування, тис. грн.;

С – сума фонду споживання, тис. грн.

Далі розраховується коефіцієнт споживання, що показує частку прибутку, який йде на власні потреби ( 0<c<1).

              ,              (3.3)

де               c – коефіцієнт споживання;

C – сума фонду споживання, тис. грн.;

V– прибуток.

Мультиплікатор Кейнса розраховується за формулою:

              ,              (3.4)

де               μ – мультиплікатор Кейнса;

c – коефіцієнт споживання.

Мультиплікатор Кейнса показує темпи розвитку підприємства, він призначений для визначення стратегії підприємства впродовж певного часу. Отримавши кількісний показник ми можемо проаналізувати якість стратегії, якої дотримується підприємство.

Таблиця 3.2 – Розрахунок мультиплікатору Кейнса

Рис. 3.1 Зміна мультиплікатора Кейнса

Динаміка мультиплікатора Кейнсу вказує на те, що підприємство вибирає стратегію розширення. Тенденція зменшення мультиплікатору за роками свідчить про те, що підприємство зменшує фонд споживання і починає використовувати на нарощення фонду інвестування – саморозвиток.

4 ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТОМ

4.1 Розробка управлінських рішень

В цьому розділі розробимо елементи технології менеджменту для ефективного функціонування підприємства. Менеджери при різному об’єкті управлінні приймають різні рішення. Типи та склад управлінських рішень менеджерів при рішенні проблем, які виникають на об’єкті керівництва занесені до таблиці.

Таблиця 4.1 – Управлінські рішення менеджерів та методи прийняття рішень менеджерами

Продовження таблиці 4.1