Вступ

     В умовах кризового стану економіки  України більшість оптимістичних  планів підприємств зазнали краху. Відмовившись від реалізації вже намічених планів, підприємства змушені розробляти антикризові заходи, що дозволили б їм протриматися на плаву в цей важкий для бізнесу період. Зараз все більше компаній шукають нові, інноваційні засоби збереження свого потенціалу, не звертаючи увагу на скорочені бюджети та нестабільну ситуацію на ринку. Однією з перспективних моделей господарювання, які дозволяють досягти конкурентних переваг, є аутсорсинг.

     На  сьогодні питання залучення аутсорсингу не втратило своєї актуальності, оскільки його почали опрацьовувати і ті, хто до кризи навіть не замислювався про делегування непрофільних функцій свого бізнесу сторонній організації. Для України аутсорсинг є новим діловим інструментом управління, що може зіграти важливу роль у збереженні життєздатності бізнесу.

     Метою є узагальнення та систематизація визначень, методів реалізації аутсорсингу в системі управління підприємствами, а також пропозицій щодо їх розвитку.

     Для досягнення поставленої мети необхідно:

     - розкрити сутність, особливості  і роль аутсорсингу в управлінні  організаціями;

     - систематизувати та узагальнити  види та форми аутсорсингу  та дати їх характеристику;

     - виділити переваги і недоліки виробничого аутсорсингу на підприємстві;

     - проаналізувати особливості організації  бізнесу компанії-аутсорсера;

     - сформулювати критерії вибору  аутсорсингових компаній;

     - проаналізувати послуги провідної  вітчизняної компанії в області аутсорсингу;

     - описати проблеми розвитку аутсорсингу  в Україні і шляхи їх вирішення.

     Об’єктом  дослідження в рамках обраної  теми виступає аутсорсинг. Як один із прикладів, було обрано аутсорсингову компанію  ТзОВ «Айнова» (м. Чернівці), яка позиціонує себе як інноваційна аутсорсингова компанія, основним видом діяльності якої є надання послуг для підтримки бізнесу з аутсорсингу.

     Предметом дослідження є особливості процесу  реалізації аутсорсингу в системі  менеджменту підприємства.

     Обрана  тема має важливе значення, оскільки аутсорсинг є новим прогресивним методом організації управління діяльністю, який полягає у передачі непрофілюючих функцій іншим виконавцям з певним організаційно-економічним і юридичними забезпеченням, який практично розвиває принцип спеціалізації в системі менеджменту підприємств. Таким чином, дана тема є особливо актуальною, особливо за сучасних умов розвитку економіки в Україні та потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Ось чому автором і обрано дану тему курсової роботи для дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні  основи дослідження  аутсорсингу в  управлінні бізнесом

     1.1. Сутність, особливості і роль  аутсорсингу в управлінні організаціями

     В умовах розвитку ринкової конкуренції, яка ускладнюється наслідками фінансово-економічної кризи, кожний суб’єкт змушений займатися пошуками нових форм і методів ведення бізнесу, оптимізації управлінської системи, економії ресурсів тощо. У цьому сенсі, певний інтерес викликає, новий підхід до управління та прийняття організаційних рішень, який називають аутсорсингом.

     Досвід  використання аутсорсингу є ефективним, широко поширеним і достатньо  популярним за висновками відомих фахівців та практиків ринку. Аутсорсинг широко використовується в практичній діяльності підприємств країн з розвинутою ринковою економікою (прикладами можуть бути такі компанії, як    Dell, Nike, Ford, Compaq, General Motors, Chrysler), також застосовують в країнах, де ринкові відносини щойно сформовані і розвиваються, зокрема в Росії (наприклад Лукойл).

          Узагальнюючи існуючі погляди науковців на проблеми аутсорсингу, доцільно описати бачення сутності аутсорсингу як:

     - передавання непрофільних функцій стороннім організаціям;

     - способу взаємодії між господарськими суб’єктами;

     - стратегії управління компанією;

     - способу підвищення конкурентоспроможності підприємства.

     Таким чином, згідно з дослідженими джерелами, можна виділити такі підходи до визначення  аутсорсингу:

     – функціонально-орієнтований;

     – коопераційний;

     – управлінський;

– інструментальний (табл. 1.1).

     Таблиця 1.1

Підходи до визначення сутності «аутсорсинг»[29]

 

     Згідно  з першим підходом аутсорсинг розглядається  як процес передачі деяких другорядних  функцій для зменшення витрат компаній, що мало місце на початкових етапах розвитку аутсорсингу. Подальша розробка проблеми довела необхідність розглядати аутсорсинг у контексті взаємовигідної співпраці для замовника та постачальника аутсорсингових послуг на основі спеціалізації та кооперації. Фактично запропоновані підходи не виключають, а доповнюють один одного. Так, у рамках третього підходу автори також описують процес передачі бізнес-процесів назовні, стратегічний довгостроковий характер відносин між замовником і постачальником послуг, але наголошують на ролі аутсорсингу як моделі управління компанією. Для уточнення існуючих підходів до визначення аутсорсингу науковцями був запропонований інструментальний підхід, у межах якого аутсорсинг є інструментом досягнення конкурентних переваг, пов’язаних не лише зі зниженням собівартості продукції, а, в першу чергу, з необхідністю сконцентрувати увагу на основній діяльності – ядрі бізнесу.

     Слід  також відзначити, що в науковій літературі зустрічається ряд термінів, аналогічних аутсорсингу:

     - shrinking – скорочення, стискання організації;

     - downsizing – зменшення організації;

     - spin off – виділення одиниць бізнесу або «відстібання» структури;

     - екстерналізація – передача контролю  за виконанням якої-небудь функції  компанії, яка спеціалізується даній  сфері [23, с. 177].

     Наведені  терміни є лише окремим випадком застосування методології аутсорсингу. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер та обмежені початком і кінцем, на аутсорсинг зазвичай покладаються функції із професійної підтримки безперебійної працездатності окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року).

     Можливості  аутсорсингу як і сфера його застосування досить широкі. Проте сама ідея зовнішніх  ресурсів не є новою. Екстерналізація  функцій стороннім виконавцем існує  багато років, і виправдано вважається логічним продовженням принципів, закладених в ідеї розподілу праці. В даний час наявність великої кількості близьких за сенсом понять (кооперація, субконтрактинг, управління потужностями, франчайзинг тощо [29, с. 113]), а також активний розвиток і розширення сфер застосування нової методології ускладнюють однозначне тлумачення суті аутсорсингу.

     Важливою  відмінністю аутсорсингу від  інших видів між фірмових стосунків  є його стратегічний характер:

        - Аутсорсинг потребує від виконавчої ради прийняття фундаментального рішення щодо перебудови бізнесу за допомогою великомасштабної програми стратегічних змін.

     - Зниження асоційованих ризиків  завдяки договірному використанню  досвіду, ресурсів, активів і вмінь  сторонньої компанії, яка є визнаним  спеціалістом у своїй сфері  діяльності.

     - Підтримка узгодженого управління  і мотивація таких відносин  на кожному рівні організації,  особливо зі сторони команди,  яка займається реалізацією стратегії.

     - Орієнтація на ключову ціль  – гарантування стійкого створення  вартості підприємства [10, c. V–XIII].

     Нова  методологія спрямована на корінне  перетворення, трансформацію бізнес-системи  організації на основі глибокого  і всебічного аналізу її функціонування. Ретельні попередні розрахунки доцільності  застосування аутсорсингу, безперервний контроль і оцінка поточної реалізації аутсорсинг-проектів характеризують процес впровадження аутсорсингу як планового, стратегічного рішення компанії. Реалізація аутсорсинг-проектів сприяє довгостроковій підтримці економічної стійкості, конкурентоспроможності і ефективному розвитку компанії. Застосування аутсорсингу допускає реструктуризацію внутрішньо-корпоративних процесів. Характерною особливістю, а також безперечною перевагою аутсорсингу, є можливість передачі аутсорсеру не тільки повноважень, але й ризиків та відповідальності за виконання доручених функцій [23, с. 178]. 

        Визначивши сутність поняття «аутсорсинг», його особливості та роль в управлінні організаціями, надалі необхідно звернути увагу на його форми та види. Основна управлінська проблема при застосуванні аутсорсингу – визначення взаємних зобов’язань фірми-замовника та спеціалізованої компанії, що надає послуги або здійснює роботу, що раніше самостійно виконувала фірма-замовник.

     1.2. Види аутсорсингу та їх характеристика

     Услід за рішенням про необхідність впровадження у господарську діяльність організації аутсорсингу, потрібно визначити, якого виду це співробітництво мусить бути. У різноманітті робіт та послуг, виконуваних сторонніми компаніями, виділимо та згрупуємо на рис. 1.1 види аутсорсингу залежно від ознак.