Управління активами

Управління активами.

Питання.

1. Склад і структура активів підприємства, оцінка активів.
2. Зміст і задачі управління оборотними активами.
3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
4. Стратегія фінансування поточних активів.
5. Управління дебіторською аборгованістю.
6. Управління грошовими коштами.
7. Управління не оборотними активами.

 

Література.

 

1. Навчальний посібник “Фінансовий менеджмент” К.КНЕУ, 2001,-294 с.
2. Бланк И.О. «Финансовый менеджмент»12,Ника- центр эльга, 1999,-528 с.
3. Євген Брігхет “Основи фінансового менеджменту” К. 1997,840 с.
4. Ковалёв В.В. «Финансовый анализ» Москва,:    Финансы и статистика, 1995, -340 с.
5. Крайник О.П., Кленикова З.В. «Фінансовий аналіз» Львів-Київ,2001-260 с.
6. Быкова Е.В. «Финансовое искусство коммерций» Москва.: Перспектива, 1995,180с.
7. Ляпин В.А.,”Финансовый менеджмент”, Санкт-Петербург,1994,80 с.

 

1. Склад і структура активів підприємства.

Оцінка активів.

    Активи являють собою  ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять  до збільшення економічних вигод  у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.

Згідно ПБО 2  Баланс і активи підприємства поділяються на обортні  та необоротні активи.

Оборотні активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використаннї, а таклж інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації вирообленої з них прдукції або товарів і послуг.

У балансі активи підприємства розміщені  у трьох розділах:

I розділ- необоротні активи;

II розділ – оборотні активи;

III розділ- витрати майбтніх періодів.

До необоротніх активів  належать: нематеріальні активи; незавершене  будівництво; основні засоби; довгострокові  фінансові інвестиції; довгострокова  дебіторська заборгованість; відстрочені  податкові активи; інші необоротні активи.

До оборотних активів  належать: запаси (виробничі запаси, тварининаи вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська  заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізацйна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті);  інші оборотні активи.

Характеризуючи активи як об”єкт управління, необхідно відмітити  особливості їх окремих складових  частин. Зокрема, необоротні активи є  найименш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу.

В процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки в порівнняні з оборотними активами. Основними перевагами оборотних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, між темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізінгових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому инкової інфраструктури.

      До недоліків слід  віднести: можливість на реального зносу при гвидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забеспечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.

Водночас при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з  необоротними активами. До основних переваг  можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини  оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструкторизації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління.

Недоліки можна вважати: можливе  інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотніх активів; більш високий рівень фінансових ризиків.

Основою оцінки нематеріальних активів, яка найчастіше приймається підприємствами є історична собівартість, тобто  активи, які відображаються за сумою  сплачених грошових коштів на момент їх придбання.Аналогічною оцінкою є така поточна собівартість, тобто оцінка необоротних активів придбаних підприємством але нерозрахована в цінах на поточний момент. Необортні активи, які реалізуються підприємством в процесі господарської діяльності відображаються за вартістю реалізації ціх активів.

Теперішня вартість являє собою  активи, які відображаються за теперішньою  дисконтованою вартістю майбутніх  чистих надходжень грошових коштів під  час звичайної діяльності підприємства.

Кожне підприємство, враховоючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротніх ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов”язковим.

 

2. Зміст і задачі управління оборотними активами.

      В процесах господарської  діяльності підприємству необхідне  визначена сума грошових коштів  для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикантів, комплектуючих виробів  та інших матеріальних цінностей.

Зазначені матеріальні цінності призначенні для забеспечення процесу виробництва і реалізації продукції  і постійно знаходитися в кругообороті коштів.

      Період, на протязі  якого матеріальні цінності, необхідні  для організації процесу виробництва,  здійснюють один оборот являють собою цикл оборотного капіталу або час з моменту закупівлі сировини та матеріалів до моменту сплати готової продукції покупцем. Слід зазначити, що на кожному конкретному підприємстві цикл оборотного капіталу може бути різним. З другого боку, підприємство виробляє не один, а багато видів прдукції, які у визначений момент часу знаходяться на різних стадіях циклу “ виробництво- прдаж”. У зв”язку із зазначеним, надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства, як правило, не співпадає з проведеними витратами. Крім того, в умовах нестабільності економіки, наяявності іфляцій, зміни попиту на вироблену підприємством готову продукцію ускладнює питання управління оборотними активами.

         Основними  задачами управління оборотними  активами є: забеспечення бесперервності процесу виробництва, прискорення оборотності оборотних активів, підвищення рентабельності оборотних активів, мінімізація ризиків і витрат, пов”язаних з формуванням і використанням оборотних активів.

Для забеспечення безперервності процесу виробництва необхідно сформувати окремі види активів у відповідності з обсягами господарської діяльності підприємства і триалістю його операційного циклу.

           Операційний  цикл суттєво впливає на обсяг,  структуру, і ефективність використання оборотних активів, яких включає час від моменту закупівлі матеріальних цінностей до надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію.

           В  процесі управління оборотними  активами в межах операційного  циклу необхідно виділити виробничий цикл і фінансовий цикл.

           Тривалість  виробничого циклу включає: період  обертання середнього запасу  сировини, матеріалів, напівфабрикатів;  період обертання середнього  обсягу незавершеного виробництва;  період обертання середнього  запасу готової продукції.

            Фінансовий цикл підприємства  являє собою період обертання  грошових коштів, інвестованих в  оборотні активи, починаючи з  моменту погашення кредиторської  заборгованості за сировину, матеріали  і закінчують інкасацією дебіторської  заборгованості за відвантажену готову продукцію.

              Слід зазначити, що фінансовий  цикл відрізняється від операційного  циклу на час обертання кредиторської  заборгованості постачальників  сировини, матеріалів та інших  виробничих ресурсів.

             На тривалість фінансового циклу впливають наступні фактори, тривалість комерційного циклу та його окремих стадій; темпи зростання обсягів виробництва; рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів; сезонність виробництва, реалізації та постачання сировини, та ринку готової продукції.

               Пискорення обертання загальної  суми оборотних активів досягає  шляхом збільшення частки оборотних  активів з високою оборотністю  і зниження частки активів,  що обертаються повільно. До активів з високою оборотністю можна віднести: запаси сировини і матеріалів, по яких не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користуються високим попитом; грошові кошти, які постійно знаходяться в постійному обороті.

               Оборотні активи з низькою оборотністю включають: сезонні запаси сировини і матеріалів, запаси готової продукції, яка користується зниженим попитом;довгострокова та короткострокова дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції строком більше шісти місяців. Задача забспечення ліквідності оборотних активів досягається за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів в грошовій ліквідній формі, а також шляхом забеспечення відповідної частини високоліквіднихт активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які при необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти.

Задача забеспечення підвищення рентабельності оборотних активів досягається  шляхом своєчасного використання тимчасових вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфелю поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит. З метою оптимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що дають прямий дохід і ті активи, які такого доходу не приносять.

                Задача мінімізації ризиків і  витрат, пов”язаних з формуванням  і використанням оборотних активів  спрямованих на усунення негативних  наслідків щодо формування оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов”язків, втрат можливого прибутку; недостатність виробничих запасів веде до перебоїв у виробництві, зайвих витрат, недоотриманого доходу; наявність зайвих оборотних активів спричиняє зайві витрати щодо фінансування,іммобілізації фінансових ресурсів, недотримання частини доходу і прибутку.

 

3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства.

         Формування  оптимальних виробничих матеріальних  запасів є один із основних елементів комерційної діяльності  підприємства.

          Заниження  величини оборотних активів спричиняє  нестійке фінансове положення  підприємства, перебої виробничого  процесу і як наслідок зниження  обсягу виробництва і прибутку. В свою чергу завишення розділу оборотних активів знижує можливостіпідприємства проводити капітальні  вкладення щодо розширення виробництва. Відволікання грошових коштів як власних так і залучених не дає можливості підприємству більш раціонально і ефективно використовувати вільні грошові кошти.

         При визначенні  оптимальної потреби в оборотних  активах використовуються два  методи: прямий і аналітичний.

  Прямий метод визначення  оптимального рощзміру оборотних  активів застосовується при створенні   нового підприємства або при уточненні потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно зміньється асортимент вироблюваної продукції. Аналітичний метод застосовують більше року, де в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому періоді. Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних активах шляхом коригування оптимального розміру оборотних активів, який розрахований методом прямого рахунку з урахуванням зміни обсягу виробництва та прискорення оборотності оборотних активів.

            В процесі господарської діяльності  підприємству необхідно визначити  короткострокові потреби в грошових  коштах для забеспечення поточної  діяльності підприємства з урахуванням  відстрочки платежу покупцям.

             Пока величина являє собою  поточні фінансові потреби і визначається за формулою:

ПФП= З_В+Д_З- К_З, де

ПФП- поточні фінансові потреби

З_в- оптимальний запас матеріальних цінностей

Д_з- дебіторська заборгованість

К_з – кредиторська заборгованість

Розглядаючи приведену формулу  необхідно визначити період, який потрібен для перетворення виробничих запасів та дебіторської заборгованості в готівку ( грошові кошти на поточному рахунку)

 

О_К= О_З+О_Д-О_О, де

О_к-оборотність оборотних активів

О_з-оборотність виробничих запасів

О_д- оборотність дебіторської заборгованості

О_о- середній строк сплати кредтирської заборгованості