Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2013 в 21:22, доклад
Склад і структура активів підприємства, оцінка активів.
Зміст і задачі управління оборотними активами.
Управління поточними фінансовими потребами підприємства.
Стратегія фінансування поточних активів.
Управління дебіторською аборгованістю.
Управління грошовими коштами.
Управління не оборотними активами.
ЧК = ПЧ + 0,5ВЧ
При компромісній моделі в окремі
періоди господарської
Компромісна модель фінансування поточних активів має такий вигляд:
ДП= ПА+ПЧ+05+ВЧ,де
ДП-довгострокові пасиви
ПА-необоротні активи
ПЧ-постійна частина активів
ВЧ- варійована частина поточних активів.
Таким чином, можна зробити висновок, що з точки зору оптимізації прибутковості і ризику найбільш оптимальною є стратегія комерційного фінансування. Дана стратегія оптимально поєднує рівень прибутковості і середній рівень ризику, забеспечує достатньо високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Проте, виходячи з пріоритетності цілей фінансово-господарської діяльності підприємства на окремих стадіях його розвитку, оптимально може стати інша стратегія фінансування. Взагалі, при виборі стратегії фінансування необхідно знайти бажане співвідношення між рівнем рентабельності і використання власного капіталу і рівнем ризику зниження фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється величиною його чистого оборотного капіталу.
6. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ
Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства є невід”ємною частиною управління оборотними активами.
Розмір залишка грошових коштів на поточному валютному рахунках в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов”язанням (строк виконання до 1 місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами повинно здійснюватись на таких засадах:
Мінімальний розмір залишку грошових коштів визначається, виходячи з планового обсягу платіжного обороту та швидкості обороту грошових коштів, що складається на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.
Управління грошовими коштами
включає такі етапи. На першому етапі
аналізується ступінь участі грошових
коштів в оборотних активах
Ку – коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активах;
Сз – середній залишок грошових коштів в аналізуємому періоді;
ОАз – середня сума оборотних активів в аналізуємому періоді.
Якщо коефіцієнт участі грошових коштів в оборотних активів в динаміці зменшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, а навпаки – негативно.
По – середній залишок грошових коштів в аналізуємому періоді;
Вз – одноденна виручка від реалізації продукції в аналізуємому періоді.
Якщо в аналізуємому періоді зменшується період обороту грошових коштів в порівнянні з минулим періодом, що це свідчить про прискорення оборотності грошових коштів і є позитивним в роботі підприємства.
Ко – кількість оборотів грошових коштів в аналізуємому періоді;
ОР – обсяг реалізації продукції за аналізуємий період.
Збільшення кількості оборотів грошових коштів в аналізуємому періоді в порівнянні з минулим періодом свідчить про ефективне використання грошових коштів шляхом оптимізації платіжного обороту.
Результати проведеного аналізу використовуються для визначення оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності за формулою:
:
Сзо – сума оптимального залишку грошових коштів для здійснення поточної діяльності.
СВп – сума грошового обороту в плановому періоді (сума витрачених коштів).
О2 – кількість оборотів грошових коштів в минулому періоді.
Виходячи з приведеної формули
є два шляхи зменшення
По-перше, за рахунок оптимізації грошового обороту в плановому періоді, по-друге, шляхом прискорення оборотності грошових коштів.
Оптимізувати грошовий оборот підприємства можна шляхом корегування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах. До основних заходів щодо зменшення грошового обороту можна віднести: виключення зайвих платежів за сировину, матеріали за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізація бази оподаткування; придбання основних засобів на правах оренди та лізингу; купівля товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію кредитів таперенесення строку окремих платежів за домовленністю з постачальниками та інші.
Прискорення оборотності грошових коштів може бути забезпечене за рахунок; зменшення тривалості операційного та фінансового циклів; своєчасної інкасації; зменшення обсягів готівкових розрахунків; скорочення питомої ваги тих форм розрахунків з постачальниками, які потребують тимчасового резервування грошових коштів на банківських рахунках, тобто застосування акредитивної форми розрахунків та розрахунків чеками.
Задача підвищення афективності використання
грошових коштів може бути досягнута
шляхом інвестування у високоліквідні
фінансові інструменти або
Таким чином, при високійвпевненості у майбутніх грошових потоках можна тримати менший залишок грошових коштів на поточнх рахунках.
І навпаки, якщо існує значна невизначенність розміру майбутніх грошових потоків, доцільно тримати великий залишок грошових коштів, щоб бути впевненим у своєчасному виконанні поточних фінансових зобов”язань.
7. УПРАВЛІННЯ НЕОБОРОТНИМИ
Сформовані на початку господарської діяльностй підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними.
Основними задачами управління необоротними активами є:
Оновлення основних засобів на простій основі здійснюється за рахунок поточного, середнього та капітального ремонтів, а також придбання нових видів необоротних активів в межах існуючої на підприємстві потужності виробництва.
Для визначення потреби у прирості
необоротних активів у випадку
їх розширеного відтворення
При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки вирочних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартістних показниках. Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:
Ку – коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.
ВАс – середня вартість операційних необоротних активів.
ОАс – середня вартість оборотних активів.
Визначений коефіцієнт розраховується
в динаміці. Якщо при порівнянні
зазначення цього коефіцієнта
Кз – коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізуємого періоду.
Зк – сума зносу.
ВАс – середня вартість необоротних активів.
Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення – навпаки позитивно.
Кп – коефіцієнт придатності необоротних активів.
ВАз – залишкова вартість необоротних активів.
ВАп – первісна вартість необоротних активів.
Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки – негативно.
По – період необороту необоротних активів;
ВАс – середня вартість необоротних активів;
Зс – середня сума зносу необоротних активів.
Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки – негативно.
Кр – коефіцієнт рентабельності необоротних активів;
Пч – чистий прибуток підприємства.
ВАс – середня вартість необоротних активів.
На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою:
ВАо – оптимальна сума необоротних активів;
ВАк – вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;
ВАн – вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;
КВА – приріст коефіцієнту
КОР – коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.
Таким чином, фінансовий менеджер повинен
забезпечувати ефективне